Творення і правопис дієприкметників

Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- та прикметникових закінчень: змар­ніти) — змарнілий, спочи(ти) — спочилий, опа(сти) — опалий. Причому суфікс -ну- в них випадає: засохну(ти) — засохлий, промокну(ти) — промоклий, змерзну(ти) — змерзлий.

У сучасній українській мові активні дієприкметники доко­наного виду за допомогою суфіксів -ш-, -вш- не творяться. Форми на зразок «перемігший», «допомігший», «позеленівший», «бувший» не відповідають літературній нормі; у таких випадках треба казати який переміг, який допоміг, позеленілий, колишній.

Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-, -юч- (від дієслів 1 дієвідміни) і -ач-, -яч- (від дієслів II дієвідміни) та прикметникових закінчень.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість кінцівки -ть додається -ч(ий): співаю(ть) — співаючий, квітну(ть) — квітнучий, ле­жань) — лежачий, терпля(ть) — терплячий.

Утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок «поважаюча себе людина», «ви­конуючий пісню артист» не відповідають нормам сучасної ук­раїнської мови; слід казати: людина, яка поважає себе; артист, який виконує пісню (але у вислові виконуючий обов 'язки це мож­ливо, оскільки цей вислів має значення іменника).

Пасивні дієприкметники доконаного й недоконаного видів утворюються від перехідних дієслів (а також від деяких непе­рехідних дієслів на -ся):

а) якщо основа інфінітива закінчується на -а, то до неї додається суфікс -н(ий): обладна(ти) — обладнаний, осід ла(ти) — осідланий, спиля(ти) — спиляний, обговорю-і і ва(ти) — обговорюваний; при цьому суфікс -ува-, якщо на нього переходить наголос, змінюється на -ова-: розмалювати — розмальований, збудувати — збудований, за­програмувати—запрограмований;

б) основи 1-ї особи однини додається суфікс -ен(ий): бачити) — бач(у) — бачений, заспокоїти) — заспокой(у) —
заспокоєний, узгоди(ти) — узгодж(у) — узгоджений, в 'їздити) — в 'їждж(у) — в 'їжджений, вирости(ти) — ви-
рощ(у) — вирощений, пилососи(ти) — пилосош(у) — пилосошений, молоти — мел(ю) — мелений (і молотий);

в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -ер, то до такої основи здебільшого додається суфікс -т(ий): зігну(ти) — зігнутий (і зігнений), стисну(ти) — стиснутий (і стиснений), трісну (ти) — тріснутий, коло(ти) — колотий (і колений), би(ти) — битий, тер(ти) — тертий.

У пасивних дієприкметниках н не подвоюється: сказаний, закінчений, запрограмований, перевірений.

Дієприкметники з часткою (постфіксом) -ся в українській мові не утворюються. Якщо ж активний чи пасивний дієприк­метник і твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися — розчервонілий, намерзтися — намерзлий, вто­митися — втомлений, усміхнутися — усміхнений, зажуритися — зажурений, зібратися — зібраний.

 

ПЕРЕКЛАД ДІЄПРИСЛІВНИКІВ

Сьогодні, реалізуючи вимоги Закону України про мови [1], що передбачає викладання навчальних дисциплін й ведення діловодства в навчальних закладах українською мовою, ми почали активно перекладати наші підручники, навчальні плани та інші документи, а також створювати нові державною мовою, постало чимало мовних проблем. І одна з них, достатньо суттєва, виникає при перекладі та вживанні дієприкметників, оскільки як у навчальній літературі, так і в ділових паперах вони доволі часто використовуються для відтворення повноти і точності юридичних текстів.

Чим же викликані труднощі при перекладі дієприкметників? У першу чергу тим, що при перекладі, як правило, не звертається увага на стан і час дієприкметника, а через те неправильно передається, формулюється зміст словосполучення або речення. У сучасній українській мові ознаки дієприкметника подібні ознакам дієслова. Таким чином, дієприкметникам, як і дієсловам, властиві стан (активний і пасивний), вид (доконаний і недоконаний) та час (теперішній і минулий). Отже при перекладі необхідно особливу увагу приділяти характеристикам цих категорій [2].

Активні дієприкметники у реченні виражають ознаки діючого предмета та виступають у формах теперішнього і минулого часу. Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу перехідних і неперехідних дієслів за допомогою суфіксів -уч-, -юч- та -ач-, -яч-: потухаючий, ріжучий, під'їжджаючий, лежачий, сидячий. Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфікса -л-: згорілий, прогнилий, змарнілий, накреслений, всохлий, померлий.

Проте у сучасній українській мові, як і в давньоруській, активні дієприкметники маловживані. І тому при перекладі активні дієприкметники, які мають у російській мові суфікси -ющ-, -ущ-, -ащ-, -ящ- (теперішній час) та -вш- (минулий час), українською мовою передаються як підрядні речення:

сложившаяся вокруг ситуация ситуація, що склалася навколо

проживающие в этом доме ті, хто мешкає в цьому будинку

подъехавший автомобиль автомобіль, який під'їхав

Пасивні дієприкметники виражають ознаки того предмета, який зазнає дію іншого предмета. В українській мові майже не вживаються пасивні дієприкметники теперішнього часу. Отже при перекладі дієприкметники, які в російській мові мають суфікси дієприкметників теперішнього часу пасивних дієприкметників -ем-, -ом-, -им-, також передаються як підрядні речення:

рос. мова укр. мова

приемы, применяемые преступниками прийоми, які застосовують злочинці

задержание лица, подозреваемого в совершении преступления затримання особи, яку підозрюють у вчиненні злочину

преступление, совершаемое несколькими преступниками злочин, який вчиняється кількома злочинцями

Рідко при утворенні пасивних дієприкметників теперішнього часу вживається суфікс -м-: рос. — директор фирмы, ранее судимый за убийство; укр. — директор фірми, раніше судимий за вбивство. Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -т-, -н-, -ен-, -єн-: неоцінений, неподоланий, нескінчений. Але деякі дієприкметники минулого часу, утворені від недоконаних дієслів, мають значення і минулого, і теперішнього часу. Наприклад: вироблювати — вироблюваний, здійснювати — здійснюваний, прояснювати- пояснюваний.

Суфікс -т- вживається при утворенні пасивних дієприкметників минулого часу від односкладових дієслів з основою на -и-, -і-, -а-, -я-, -у-, -ер-: зми-ти- зми-т-ий, стер-ти- стер-т-ий, зли-ти- зли-т-ий, зжа-ти- зжа-т-ий.

За допомогою суфікса -ен- утворюються дієприкметники від інфінітивних основ з суфіксом -ну-. Проте варто звернути увагу на те, що ці дієприкметники мають паралельні форми з суфіксом -т-: вису-ну-ти- висунений, висунутий; повер-ну-ти- повернений, повернутий. Суфікс -ен- також вживається при утворенні пасивних дієприкметників минулого часу від інфінітивної основи на приголосний (вез-ти- везений), але у цьому випадку здебільшого відбувається чергування кінцевих приголосних основи: д-дж: збудити — збуджений, засудити — засуджений, дослідити- досліджений; зд-ждж: виїздити — виїжджений; к, т-ч: присвятити — присвячений, спекти — спечений; ст-щ: вимостити — вимощений; с-ш: просити — прошений; г, з-ж: зберегти — збережений, а після губних з'являється суфікс -л-: зробити — зроблений; розгромити — розгромлений, скривити — скривлений, обумовити- обумовлений. При утворенні дієприслівників від основи інфінітива на -а- вживається суфікс -н-: писа-ти — писа-н-ий; збудува-ти — збудова-н-ий, записува-ти — зписа-н-ий, здійснюва-ти — здійснюва-н-ий. Таким чином, пасивні дієприкметники минулого часу перекладаються з російської мови і як дієприкметники, і як підрядні речення:

рос. укр.

защищенные щитом участки тела захищені щитом ділянки тіла

ансамбль, созданный в начале 90-х годов ансамбль, створений на початку 90-х років

ранее задержанный преступник раніше затриманий злочинець

Активні і пасивні дієприкметники відмінюються за родом, числом, відмінками та мають закінчення прикметників твердої групи. Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфікса -л-: згорілий, прогнилий, змарнілий, накреслений, всохлий, померлий. Проте у сучасній українській мові, як і в давньоруській, активні дієприкметники маловживані. І тому при перекладі активні дієприкметники, які мають у російській мові суфікси -ющ-, -ущ-, -ащ-, -ящ- (теперішній час) та -вш- (минулий час), українською мовою передаються як підрядні речення:

сложившаяся вокруг ситуация ситуація, що склалася навколо

проживающие в этом доме ті, хто мешкає в цьому будинку

подъехавший автомобиль автомобіль, який під'їхав Пасивні дієприкметники виражають ознаки того предмета, який зазнає дію іншого предмета. В українській мові майже не вживаються пасивні дієприкметники теперішнього часу. Отже при перекладі дієприкметники, які в російській мові мають суфікси дієприкметників теперішнього часу пасивних дієприкметників -ем-, -ом-, -им-, також передаються як підрядні речення:

рос. мова укр. мова

приемы, применяемые преступниками прийоми, які застосовують злочинці

задержание лица, подозреваемого в совершении преступления затримання особи, яку підозрюють у вчиненні злочину

преступление, совершаемое несколькими преступниками злочин, який вчиняється кількома злочинцями

 

Рідко при утворенні пасивних дієприкметників теперішнього часу вживається суфікс -м-: рос. — директор фирмы, ранее судимый за убийство; укр. — директор фірми, раніше судимий за вбивство. Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів доконаного і недоконаного виду за допомогою суфіксів -т-, -н-, -ен-, -єн-: неоцінений, неподоланий, нескінчений. Але деякі дієприкметники минулого часу, утворені від недоконаних дієслів, мають значення і минулого, і теперішнього часу. Наприклад: вироблювати — вироблюваний, здійснювати — здійснюваний, прояснювати- пояснюваний.

Суфікс -т- вживається при утворенні пасивних дієприкметників минулого часу від односкладових дієслів з основою на -и-, -і-, -а-, -я-, -у-, -ер-: зми-ти- зми-т-ий, стер-ти- стер-т-ий, зли-ти- зли-т-ий, зжа-ти- зжа-т-ий. За допомогою суфікса -ен- утворюються дієприкметники від інфінітивних основ з суфіксом -ну-. Проте варто звернути увагу на те, що ці дієприкметники мають паралельні форми з суфіксом -т-: вису-ну-ти- висунений, висунутий; повер-ну-ти- повернений, повернутий. Суфікс -ен- також вживається при утворенні пасивних дієприкметників минулого часу від інфінітивної основи на приголосний (вез-ти- везений), але у цьому випадку здебільшого відбувається чергування кінцевих приголосних основи: д-дж: збудити — збуджений, засудити — засуджений, дослідити- досліджений; зд-ждж: виїздити — виїжджений; к, т-ч: присвятити — присвячений, спекти — спечений; ст-щ: вимостити — вимощений; с-ш: просити — прошений; г, з-ж: зберегти — збережений, а після губних з'являється суфікс -л-: зробити — зроблений; розгромити — розгромлений, скривити — скривлений, обумовити- обумовлений.

При утворенні дієприслівників від основи інфінітива на -а- вживається суфікс -н-: писа-ти — писа-н-ий; збудува-ти — збудова-н-ий, записува-ти — зписа-н-ий, здійснюва-ти — здійснюва-н-ий. Таким чином, пасивні дієприкметники минулого часу перекладаються з російської мови і як дієприкметники, і як підрядні речення:

 

17 Складнопідря́дне ре́чення

— складне речення, в якому одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова. Наприклад, перше речення цієї статті є складнопідрядним.

Приклади

Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою (В.Сосюра)

Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину. (І.Цюпа)

Для нас тоді був цілий світ, як вимріяна казка (П.Карманський)

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків (М.Сингаєвський)

Вже було за південь, коли минули ліс і виїхали на чистий степ, що легенько піднімався вгору.

З дороги було видно, як вився у низині кривульками глибокий та каламутний Прут.

Підрядні сполучники

Підрядні сполучники у складнопідрядних реченнях приєднують підрядну частину до головної. За значенням вони поділяються: на сполучники:

· часові: коли, доки, поки, тільки, ледве, як тільки (добре, коли тебе хвалять)

· умовні: якщо, якби (аби), коли, тільки (якби ж я то міг так добре співати!)

· мети: щоб, для того щоб, з тим щоб (Марго вийшла, щоб попрощатися із садом)

· допустові: незважаючи на те що, хоч, дарма що, хай (дарма що був останнім)

· наслідкові: так що, так що й (малював так, що йому навіть заздрили)

· порівняльні: як, ніби, наче, неначе, нібито, начебто (наче пташка, злетів на підвіконня);

· причинові: тому що, бо, через те що (повірив, бо)

способу дії ступеня міри місця

Складнопідрядні речення з підрядними з`ясувальними

Підрядні з`ясувальні речення-це підрядні речення, які відповідають на питання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? кого? що? Ким? чим? на кому? на чому? Підрядні з`ясувальні речення приєднуються до головного речення за допомогою сполучних слів:хто, який, чий, котрий, де, куди, як; та сполучників: що, щоб, мов, ніби, наче, неначе. Раптом виявилось, що Павка великий винахідник-конструктор(О.Копиленко)