ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Методи корекції психологічних характеристик дітей середнього віку.



 

Психологічна корекція (психокорекція) - один з видів психологічної допомоги (серед інших: психологічне консультування, психологічний тренінг, психотерапія); діяльність, спрямована на виправлення особливостей психологічного розвитку, що не відповідають оптимальної моделі, за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу; а також - діяльність, спрямована на формування у людини потрібних психологічних якостей для підвищення його соціалізації та адаптації до життєвих умов. Психокорекційні впливи можуть бути наступних видів: переконання, навіювання, наслідування, підкріплення. Розрізняють індивідуальну та групову психокорекцію. В індивідуальній психолог працює з клієнтом один на один за відсутності сторонніх осіб. У груповій робота відбувається відразу з групою клієнтів зі схожими проблемами, ефект досягається за рахунок взаємодії і взаємовпливу людей один на один [13].

Діюча парадигма пов'язує психокорекцію з формуванням системи дій і точної структуризації діяльності. У цьому плані виділяються дві групи методів. Методи посилення регулюючих функцій психіки, розвиток емоційного самоконтролю, поліпшення психічної саморегуляції. Методи нормативно-ціннісної корекції, об'єктами якої виступають нормативні комплекси, що зумовлюють відмову від підпорядкування спільним принципам, цілям, завданням діяльності. Методи психокорекції спрямовані на вироблення норм особистісного поведінки, міжособистісної взаємодії, розвиток здатності гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватися в різних умовах, групах, тобто на методи соціального пристосування. Динамічний зміст періоду вікового розвитку може бути різноманітним, а значить і результативність одного і того ж впливу не однакова. Ефективність корекції визначається якістю змісту, своєчасністю і адекватністю. Ефективність роботи залежить від ступеня відповідності психокорекційної роботи індивідуальним особливостям психічного розвитку людини [13].

Симптоматичні методи корекції:

· ауто генне тренування;

· метод умовних рефлексів;

· оперантное на учіння;

· система патогенетичної психотерапії.

Історія психологічної корекції. Психокорекція виникла в рамках спеціалізації психології та дефектології.

Перший період - описовий, пов'язаний з описом медичних наук і педагогічних питань корекції аномального розвитку. Е. Сеген запропонував комплексний підхід до виховання розумово відсталих дітей і описав оригінальні методи корекції та діагностики перцептивного і розумового розвитку дітей (методика «Дошка Сегена»). Петро Трошин запропонував оригінальні методи діагностики та психокорекційних впливів, спрямованих на вивчення перцептивних, мнемічних, пізнавальних процесів.

Другий період - етап виникнення теорії і практики психокорекції. Психокорекція на цьому етапі тісно пов'язана з впровадженням експериментально-психологічних методів в систему психологічних досліджень; з'являються методи корекційної роботи. Цей етап пов'язаний з ім'ям М. Монтессорі. Вона розробила корекційні матеріали, спрямовані на розвиток пізнавальних (сенсо-моторних) процесів дитини. Центральною ланкою її теорії є «концепція сенситивних періодів розвитку дитини». А. Н. Граборов розробив систему корекційних занять з розвитку пам'яті, довільного руху.

Третій період пов'язаний з ім'ям Л. С. Виготського, який створив єдину концепцію аномального розвитку, намітив основні напрямки корекції і заклав методологічні поняття психокорекції як самостійного напрямку. Також розроблялися психодіагностичні та корекційні процедури до інших категорій дітей.

Четвертий період пов'язаний з інтенсивним формуванням практичної психології. У цей час створюються системи психологічної допомоги конкретним групам дітей з конкретними дефектами; вводиться посада практичного психолога в спеціальних і навчальних установах.

Основні види психологічної корекції

За корекційним завданням:

· сімейна корекція;

· ігрова корекція;

· нейрон психологічна корекція;

· корекція особистісного зростання.

· За характером спрямованості:

· симптоматична корекція (корекція симптомів) - вид психокорекції, що передбачає, як правило, короткочасний вплив з метою зняття гострих симптомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до корекції каузального типу;

· каузальна (причинний,) корекція - вид психокорекції, спрямований на джерела і причини психічних відхилень.

За способом корекційних впливів:

· директивні види;

· не директивні види.

За формою організації:

· загальна психокорекція приватна психокорекція, спеціальна психокорекція.

Сфера застосування психокорекції:

· корекція емоційного розвитку дитини;

· корекція сенсорно - перцептивної та інтелектуальної діяльності;

· психокорекція поведінки дітей та підлітків;

· корекція розвитку особистості.

Стосовно до проблем дітей у школі:

· корекція недоліків когнітивної діяльності;

· корекція недоліків емоційно-вольової сфери;

· корекція поведінки.

Всі виділені види психокорекції в цілому дають системне уявлення про організаційно-змістовних засадах психокорекційного процесу.

Корекція дезадаптації.У дитячому віці основними напрямами корекції соціальної дезадаптації особистості мають бути: розвиток комунікаційних навичок, гармонізація міжособистісного спілкування в сім’ї і в колективах однолітків, коригування деяких властивостей особистості, що перешкоджають спілкуванню або трансформація проявів властивостей таким чином, щоб надалі вони не могли негативно впливати на комунікаційну сферу, корегування самооцінки дітей для наближення її до нормальної [8].

В даний час особливою популярністю в корекції соціальної дезадаптації користуються тренінги: психотехнічні ігри, спрямовані на розвиток різних функцій психіки, які пов’язані з трансформаціями у свідомості, і рольової соціально-психологічний тренінг. Даний тренінг спрямований на вирішення внутрішніх суперечностей суб’єкта в умовах відпрацювання певних навичок виконання конкретних. Тренінг проходить у вигляді гри.

Основні функції тренінгу: навчальна, яка полягає в розвитку навичок і умінь, необхідних для навчання, таких як: увага, пам’ять, відтворення отриманої інформації, навички володіння іноземною мовою; розважальна, служить для створення більш сприятливої атмосфери на тренінгу, яка трансформує навчання в захоплююче і цікаве пригода; комунікативна, яка полягає у встановленні емоційних контактів; релаксаційна – спрямована на зняття емоційних напружень; психотехнічна, характеризується формуванням навичок для підготовки свого власного фізіологічного стану з метою отримання більшого обсягу інформації; профілактична, спрямована на запобігання небажаного поведінки; розвиваюча, що характеризується розвитком особистості з різних сторін, розвитком рис характеру допомогою програвання усіляких можливих ситуацій. Психологічний тренінг полягає у специфічному психологічному впливі, яке засноване на активних способах роботи в групах. Він характеризується інтенсивністю підготовки індивіда до більш повноцінного і активного життя [8].

Суттю тренінгу є спеціально організоване навчання з метою самовдосконалення особистості індивіда. Він спрямований на вирішення таких завдань, як: освоєння соціально педагогічних знань, формування здібностей пізнання себе та інших, примноження уявлень про своєї значущості, формування різноманітних здібностей, умінь, навичок. Тренінг – це цілий комплекс послідовних занять з однією групою. Завдання і вправи підбираються для кожної групи індивідуально.

Корекція темпераменту. Людина може змінити свій характер, і темперамент, з яким народився, немає. Від темпераменту залежить: на скільки, швидко людина реагує на ту чи іншу ситуацію, швидкість сприйняття і мислення, силу емоцій і волю, навіть зосередження увагу на об'єктах, ритм і темп дій людини. Адже навколо людини соціум, люди виховуємося в різних сім'ях, у всіх різні компанії, у всіх різний характер, який змінюється під впливом нашого оточення. Всі темпераменти ніж те, пов'язані між собою, і переплітаються, але в основі все одно залишається одні, з яким людина народилася.

Холерик - запальний, швидко перемикає свою увагу, може не доводити справу до кінця через свою неуважності, емоційно не стійкий, різкі зміни в настрої, активний, енергійний, іноді агресивний.

Сангвінік - веселий, любить підвищену увагу до своєї персони, рухливий, в основному всі справи доводить до кінця, активний.

Флегматик - емоційно стійкий, незворушний, повільний і копіткий у своїй роботі, спокійний, спрямований всередину себе.

Меланхолік - ранимий, емоційний, все пропускає через себе, трохи замкнутий.

Ці характеристики дуже суб'єктивні, на нас впливає все, що нас оточує, тому стрижень чого то, ми маємо, а все інше змінюється і нам складно зрозуміти з яким же темпераментом перед нами стоїть людина.

Корекція темпераменту. Тільки на 25% з 100% темперамент піддається корекції. І ця корекція відбувається під впливом оточуючого нас світу і суспільства. Внаслідок цього тип темпераменту дитини середнього шкільного віку може змінюватись тільки на 25% адже відомо людям притаманне два і болті типу темпераменту одна являться домінуючим інший основним і з віком домінуючий і основний тип темпераменту дитини можуть мінятися місцями.

Методи корекції конфліктів у родині дітей середнього шкільного віку. Існують основні види психотерапевтичних технік, найбільш широко застосовуваних у сімейної психотерапії. Методика (техніка) - це типова сукупність дій, за допомогою яких психотерапевт вирішує певну психотерапевтичну задачу. Виділяють такі типи методик:

Вказівки це висловлювання психотерапевта про необхідність певних дій. При цьому конкретно і прямо вказується на те, що потрібно зробити, щоб домогтися одужання, розв'язання проблеми, вирішення конфлікту в тій чи іншій родині. Директиви діляться на прямі і парадоксальні. В основі цього поділу лежить різниця в способі впливу на поведінку членів сім'ї. У разі парадоксальною директиви справжня її мета протилежна що проголошується. Психотерапевт вимагає вступити певним чином, розраховуючи, що члени їх сімей надійдуть якраз навпаки [69].

Вивчення сім'ї в основі будь-директиви лежить психологічний розрахунок, який враховує величезний набір фактів. Увага, що приділяється родині в цілому й окремих її учасникам, у процесі вивчення може позитивно впливати. Вплив прикладом. У ході сімейної психотерапії несподівано виникає дуже багато різноманітних проблем, ситуацій, положень. Члени сім'ї реагують на них, коментують, шукають вихід із ситуації. При цьому "випливають" проблемні для них аспекти взаємин. Психотерапевт ж зобов'язаний вихопити з потоку подій ці моменти, звернути на них увагу членів сім'ї та показати, як можна їх вирішити. Сімейна дискусія. У цьому випадку мова йде про обговорення членами сім'ї широкого кола проблем, що стосуються їхнього життя, а також способів вирішення різних сімейних питань. Дискусія переслідує численні цілі:

1. корекція уявлень про різні аспекти сімейних взаємин. У ході дискусії пацієнти починають сумніватися в правильності і непорушності своїх переконань, які раніше представлялися їм єдино можливими і очевидними;

2. навчання членів сім'ї методам дискусії. Наведемо деякі правила ведення дискусії:

- "Мета дискусії не довести свою правоту, а спільно знайти істину";

- "Дискусія - не змагання і не спосіб виявлення того, хто розумніший";

- "Мета дискусії - не прийти до угоди, а знайти істину";

- "Перш, ніж заперечувати, подумай, у чому все-таки правий той, кому готуєшся заперечити, спробуй розвинути те, в чому прав інший";

3. навчання членів сім'ї об'єктивності. При цьому не малу роль грає корекція сімейних взаємин, що перешкоджають формуванню адекватного уявлення членів сім'ї з того чи іншого питання [69].

При корекції особливе значення набуває інтерес членів сім'ї до сімейного дискусії. Особливо важливо при управлінні сімейної дискусією мистецтво психотерапевта. Запропонуємо основні прийоми, використовувані терапевтом для ведення цієї процедури:

· Мовчання;

· Навчання за допомогою опитувань;

· Повторення (резюмування);

· Узагальнення;

· Спостереження за емоційним станом членів сім'ї.

Обумовлене узагальнення. Сюди відносяться методичні прийоми, які полягають в тому, що у звичайні сімейні відносини вводиться новий елемент. Мета такого введення - дати можливість членам сім'ї здійснити корекцію порушень в даному відношенні. Один із прийомів обмін записками. Для поліпшення комунікації і взаємної емпатії між подружжям використовується колірна сигналізація. Кожен колір позначає певні почуття. Один з подружжя звертається до партнера з різними питаннями, а той пред'являє той колір, який відповідає почуттю, випробуваному в даній ситуації. Нерідко в якості нового елемента вводяться нові правила. Техніка включає набір правил поведінки, які набирають чинності, коли подружжя відчувають потребу в агресії:

· Конфлікт може проводити тільки після попереднього навчання і згоди обох сторін; з'ясовувати стосунки слід якнайшвидше після виникнення конфліктної ситуації;

· Початківець повинен ясно уявляти мету, до якої прагне;

· Всі сторони повинні бути активними в суперечці;

· Конфлікт повинен стосуватися тільки предмета спору, не переходити на особистості;

· Застосування аргументів, хворобливих для одного з учасників спору заборонено.

Всіма цими правилами члени сім'ї мають оволодіти на спеціальних заняттях і потім включати в свої повсякденні відносини. Формування умінь і навичок. Особливість методик даної групи в тому, що перед пацієнтами ставиться певна завдання, йому повідомляється про уміннях або навичках, які він повинен сформувати.

Повідомляється так же критерій, за допомогою якого він може судити, якою мірою йому це вдалося. Програвання сімейних ролей. Ці методики включають програвання ролей в різного роду іграх, що символізують сімейні відносини. Обмін ролями, живі скульптури. Робота з тривожним дитиною пов'язана з певними труднощами і, як правило, займає досить тривалий час. Фахівці рекомендують проводити роботу з тривожними дітьми в трьох напрямках:

1. Підвищення самооцінки.

2. Навчання дитини вмінням керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих його ситуаціях.

3. Зняття м'язового напруги.

Розглянемо докладніше кожен з названих напрямів.

Підвищення самооцінки звичайно ж, підвищити самооцінку дитини за короткий час неможливо. Необхідно щодня проводити цілеспрямовану роботу. Звертайтеся до дитини по імені, хваліть його навіть за незначні успіхи, відзначайте їх у присутності інших дітей.

Однак ваша похвала повинна бути щирою, тому що діти гостро реагують на фальш. Причому дитина обов'язково повинен знати, за що його похвалили. У будь-якій ситуації можна знайти привід для того, щоб похвалити дитину. Бажано, щоб тривожні діти частіше брали участь у таких іграх у колі, як "Компліменти", "Я дарую тобі ...", які допоможуть їм дізнатися багато приємного про себе від оточуючих, поглянути на себе "очима інших дітей".

А щоб про досягнення кожного учня або вихованця дізналися оточуючі, в групі дитячого саду або в класі можна оформити стенд "Зірка тижня", на якому раз на тиждень уся інформація буде присвячена успіхам конкретної дитини. Якщо у дитини проявляється тривога при виконанні навчальних завдань, не рекомендується проводити будь-які види робіт, що враховують швидкість. Таких дітей слід питати не на початку і не в кінці уроку, а в середині.

Не можна підганяти і квапити їх. Звертаючись до тривожного дитині з проханням або питанням, бажано встановити з ним контакт очей: або ви нахиліться до нього, або підніміть дитини до рівня ваших очей. Спільне з дорослим твір казок та історій навчить дитину висловлювати словами свою тривогу і страх. І навіть якщо він приписує їх не собі, а вигаданому герою, це допоможе зняти емоційний вантаж внутрішнього переживання і в якійсь мірі заспокоїть дитину.

Навчати дитину керувати собою внайбільш хвилюючих його ситуаціях можна і потрібно в повсякденній роботі з ним. Дуже корисно застосовувати в роботі з тривожними дітьми рольові ігри. Розігрувати можна як знайомі ситуації, так і ті, які викликають особливу тривогу дитини. Ігри, в яких лялька дорослого виконує роль дитини, а лялька дитини роль дорослого, допоможуть дитині висловити свої емоції, а дорослим зробити багато цікавих і важливих відкриттів. Тривожні діти бояться рухатися, а адже саме в рухомий емоційної грі. Дитина може пережити і сильний страх, і хвилювання, і це допоможе йому зняти напругу в реальному житті. Цілком очевидно, що ні один батько не прагне до того, щоб його дитина стала тривожним. Однак часом дії дорослих сприяють розвитку цієї якості у дітей [50].

Нерідко батьки пред'являють дитині вимоги, відповідати яким він не в силах. Малюк не може зрозуміти, як і чим догодити батькам, безуспішно пробує добитися їх розташування і любові. Але, зазнавши одну невдачу за іншою, розуміє, що ніколи не зможе виконати все, чого чекають від нього мама і тато. Він визнає себе не таким, як усі: гірше, нікчемності, вважає за необхідне приносити нескінченні вибачення.

Щоб уникнути лякаючої уваги дорослих або їх критики, дитина фізично і психічно стримує свою внутрішню енергію. Він звикає дрібно і часто дихати, голова його йде в плечі, дитина набуває звичку обережно і непомітно вислизати з кімнати. Все це аж ніяк не сприяє розвитку дитини, реалізації її творчих здібностей, заважає його спілкуванню з дорослими і дітьми, тому батьки тривожного дитини повинні зробити все, щоб запевнити його у своїй любові в його компетентності в якій не будь.

Перш за все, батьки повинні щодня відзначати його успіхи, повідомляючи про них в його присутності іншим членам сім'ї. Крім того, необхідно відмовитися від слів, які принижують гідність дитини. Не треба вимагати від дитини вибачень за той чи інший вчинок, краще нехай пояснить, чому він це зробив. Навіть якщо дорослі дуже засмучені і сердиті. Якщо ж дитина вибачився під натиском батьків, це може викликати в нього не каяття, а озлоблення. Корисно знизити кількість зауважень. Запропонуйте батькам спробувати протягом одного тільки дня записати всі зауваження, висловлені дитині. Увечері нехай вони перечитають список.

Швидше за все, для них стане очевидно, що більшість зауважень можна було б не робити: вони або не принесли користі, або тільки пошкодили вам і вашій дитині. Не можна погрожувати дітям нездійсненними покараннями. Вони і без того бояться всього на світі. Краще, якщо батьки в якості профілактики, не чекаючи екстремальній ситуації, будуть більше розмовляти з дітьми, допомагати їм висловлювати свої думки і почуття словами. Ласкаві дотики батьків допоможуть тривожного дитині знайти почуття впевненості і довіри до світу, а це позбавить його від страху глузування, зради.

Батьки тривожного дитини повинні бути одностайні і послідовні, заохочуючи і караючи його. Малюк, не знаючи, наприклад, як сьогодні відреагує мама на розбиту тарілку, боїться ще більше, а це приводить його до стресу. Батьки тривожних дітей часто самі відчувають м'язову напругу, тому вправи на релаксацію можуть бути корисні і для них. Подібні заняття можна рекомендувати не тільки батькам, а й педагогам. Адже ні для кого не секрет, що тривожність батьків часто передається дітям, а тривожність педагога - учням і вихованцям. От тому, перш ніж надавати допомогу дитині, дорослий повинен подбати про себе [50].

 

 

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДIЛУ

Адаптація дітей середнього шкільного віку у школі - тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму, коли дитина пристосовується до нових умов існування, новим видам діяльності і нових навантажень. Адаптація дітей середнього шкільного віку в школі - це свого роду іспит батькам, коли вони чітко можуть побачити всі свої недоробки, невміння зрозуміти свою дитину і допомогти. Сприятлива адаптація залежить від безлічі факторів. Від того, як пройде адаптація в школі, багато в чому визначить подальше ставлення маленької дитини до школи. Багато в чому це залежить не тільки від дітей, а й від тих умов, які створять батьки вдома і вчитель в класі. Добре побудована система навчання і виховання допоможе дітям впорається з усіма труднощами і сформувати позитивне ставлення до нових умов життя.

Темперамент відбиває динамічні аспекти протікання психічних процесів і поведінки людини, в більшості вродженого характеру, тобто властивості особистості, які мало піддані змінам під впливом умов життя. Однак це не означає, що властивості темпераменту не змінюються взагалі. Психологічні дослідження показують що темперамент може змінюватися під впливом умов життя і виховання. Динамічна характеристика психічної діяльності немає самодостатнього, формального характеру; вона залежить від змісту і конкретних умов діяльності, від ставлення індивіда до того, що він робить, і до тих умов, в яких знаходиться. Темпи діяльності людини будуть, очевидно, різними в тому випадку, коли напрям вимушено йде врозріз з схильностями, інтересами, вміннями та здібностями, з особливостями характеру, коли людина почуває себе в чужим оточенні, і в тому випадку, коли людина захоплена змістом роботи і знаходиться в приємному середовищі. Такім чином, у всіх своїх проявах темперамент опосередковано і обумовлений реальними умовами і конкретним змістом життя людини.

Конфлікти між батьками і дітьми виникають через деструктивні внутрішньо сімейні відносини недоліки у сімейному вихованні, вікові кризи дітей, індивідуально-психологічні особливості батьків і дітей. У слідстві ж військового конфлікту ставлення в сім'ї між дітьми та їх батьками також погіршуються. Безконфліктному спілкуванню батьків з дітьми сприяє підвищення педагогічної культури батьків, організація родини на колективних початках, підкріплення словесних вимог організацією виховання, інтересом батьків до внутрішнього світу дітей.

Тривожність стан який притаманний всім як дорослим так і дітям будь-якого віку. Але підвищений рівень цього стану негативно впливає на людину й шкодить не тільки стану фізичного але і психічного здоров’я. Діти більш схильні до стану підвищеної тривожності так як їхня психіка менш стійка. Підвищена тривожність не рідкість так як всі діти різні і по різному сприймають труднощі але в сприятливій атмосфері рівень тривожності дітей нормалізується що благодійно впливає на психічний і фізичний стан та адаптацію.

Військові конфлікти стають сьогодні явищем, що представляє дуже серйозну небезпеку для людства. Ця небезпека визначається такими моментами, які приносять мільйони жертв, підривають самі основи життя народів. В умовах "ущільнення" міжнародних відносин, поглиблення взаємозв'язків всіх членів світової спільноти будь-який військовий конфлікт може за певних умов перетворитися на своєрідний "детонатор" нової світової війни. Військові конфлікти сьогодні посилюють екологічне неблагополуччя.

Військові конфлікти чинять негативний вплив на морально-психологічний клімат у регіонах, на континентах, у всьому світі не тільки на дорослу частину населення але і на дітей і завдає шкоди психіці як в цілому так і окремим компонентам і безумовно впливають на адаптаційний стан і на стан інших психологічних характеристик не тільки середній віковій категорії але й дітей будь-якого віку.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.184.78 (0.017 с.)