Особливості охорони праці психолога в медичній установі

 

Поступаючи в клініку, хворі шукають допомоги у медиків. Про пошук допомоги у психологів вони навіть не замислюються, і про існування в лікарні таких фахівців часто взагалі не підозрюють. Коли ж лікуючий лікар пропонує їм консультацію психолога, дуже дивуються і навіть лякаються, плутаючи його з психіатром. Слід визнати об'єктивну потребу медицини в методиках сучасної психології. Деонтологія, якій лікар керується у своїй практичній діяльності, не дає повного уявлення про можливості сучасної психології в медицині. З часів Гіппократа психологія зробила величезний стрибок у своєму розвитку, створивши методи, які допомагають не тільки скорегувати характер людини, а й впливають на механізми нейрон - ендокринно - імунної регуляції. Робота психолога з невмотивованими пацієнтами будується, спираючись на головний принцип це робота з людиною, а не з симптомами, хворобами або проблемами. Уміння проявити в пацієнті інтерес до себе самого як людини, особистості дозволяє внести в фокус роботи з ним і його психологічний стан, а також функціонально рольову позицію в значущих соціальних взаєминах: в сім'ї, на роботі, в даний момент в клініці. Тоді доступними для корекції та опрацювання з психологом стають ті актуальні життєві проблеми, які, зокрема, призвели до погіршення його здоров'я. Аналіз розвитку сучасної медицини переконує в тому, що емоційним порушень в клініці внутрішніх хвороб повинна приділятися не менша увага, ніж соматичним пошкодженням. З цим узгоджується давно відома істина, що немає соматичних хвороб без витікаючи з них психічних відхилень, як і психічних захворювань, ізольованих від соматичних симптомів [10].

В даний час, відбувається процес поступової відмови від суто медичною моделі надання допомоги з властивим їй моно професіональним підходом на користь полі професіональним моделі, яка характеризується мульти дисциплінарним підходом до лікування наявних розладів за участю фахівців різного профілю, що тісно взаємодіють один з одним. Особливе значення при цьому отримує вивчення тих емоційних станів, які тісно пов'язані з симптомами тілесними і є в даний час для лікарів, недостатньо підготовлених в області психології, предметом нерозуміння. Широке впровадження психотерапії в соматичну медицину не випадково розглядається зараз як одне з найважливіших завдань охорони здоров'я. Рішення проблеми психічної адаптації соматичних хворих, більш швидкого і повного відновлення працездатності не мислиться вже без допомоги медичних психологів, психотерапевтів.

Психотерапія, це не вузька медична спеціальність, подібно офтальмології або ортопедії, не "психіатрія жовтих будинків», це медицина великого лікувального та профілактичного значення, необхідна будь якій практичному лікарю в його повсякденній роботі. Можливість соматичної проекції психічних факторів повинна враховуватися лікарями при постановці діагнозу. Саме комплексний, синтетичний підхід до вивчення гострих і хронічних патологічних станів виявляється найважливішим, якщо не єдиним в ряді випадків, умовою подальшого підвищення ефективності всієї медичної роботи.

Багато лікарів у ході своєї практики, часто виходячи з психологічних захистів власної особистості, розглядають пацієнта або його хворобу тільки як об'єкт своєї діяльності. Пацієнт як особистість, суб'єкт не розглядається і не враховується, тобто спілкування з хворим окрім питань стосовно лікування не буде. Інша крайність побудова тільки «людських» відносин, що спираються на жорсткий розподіл функцій і ролей або почуття симпатії антипатії. Найчастіше зустрічається домінуюча (експертна, батьківська) позиція лікаря і пасивна (підпорядкована, дитяча) у пацієнта. Саме психолог здатний внести в ці відносини гнучкість і динаміку, активізуючи його здатності до самостійності, авторству, експертної позиції відносно власного життя [10].

Спеціалізація психолога:

· Медичний (В медичній установі: в психо - диспансерах, психіатричних лікарнях, лікарні клінічної та загальної й станції швидкої допомоги, нарко й туб диспансери, амбулаторії, приватні клініки й інше. Займається психоемоційним станом хворих відділення й інших медичних установ, має такі ж права, що й лікар. Лікар займається фізичним станом, психолог – психічним станом – має право медикаментозного втручання – седативні, гангліоблокатори, а от лікар без психолога не має права назначати ці препарати. Доречи відділення лікарень й інші медичні установи повинні приймати на роботу психолога згідно закону - в залежності від теми бакалаврської та теми диплома спеціаліста). Освіта класичний ВНЗ (Вищий Навчальний Заклад) або Медичний ВНЗ.

Медична психологія розділ психології (на стику з психіатрією), що вивчає психічні явища з точки зору їх взаємозв'язку з хворобами. Сфера медичної психології включає в себе діагностику психічного здоров'я, організацію і проведення наукових досліджень для розуміння психофізіологічних проблем і розробку, проведення та оцінку психологічної корекції (психотерапія).

Медична психологія - спеціальність широкого профілю, що має міжгалузевий характер і бере участь у вирішенні комплексу завдань в системі охорони здоров'я, народної освіти і соціальної допомоги населенню. Робота медичного психолога спрямована на підвищення психологічних ресурсів та адаптаційних можливостей людини, гармонізацію психічного розвитку, охорону здоров'я, профілактику та подолання недуг, психологічну реабілітацію

· Практичний (загальноосвітні установи: дитячі садочки, школи, ліцеї технікуми, займається психоемоційним станом вихованців загальноосвітніх установ, має такі ж права що й вихователі, вчителі. Вихователі, вчителі займається навчально виховний процесом, психолог – психічним станом, не має право медикаментозного втручання, установи повинні приймати на роботу психолога згідно закону - в залежності від теми бакалаврської та теми диплома спеціаліста). Освіта класичний ВНЗ.

· Соціальний (соціальна сфера – центри зайнятості, пенсійні фонди, в середніх соціальних групах й інше – надання психологічної допомоги соціально незабезпеченим верстам населення. Соціальний працівник займається налагодженням соціальної сфери, психолог – психічним станом, не має право медикаментозного втручання, установи повинні приймати на роботу психолога згідно закону - в залежності від теми бакалаврської та теми диплома спеціаліста). Освіта класичний ВНЗ.

· Клінічнийпсихолог (працює в психо - диспансерах, психіатричних лікарнях, має такі ж права що й психіатр, але в своїй діяльності не використовує фармако – психотерапію, але має право медикаментозного втручання – нейролептики, антидепресанти. Лікар - психіатр й психолог разом формують курс лікування хворих, в залежності від діагнозу хворого є чітко прописані схеми діяльності що для психіатра так й до психолога. Якщо випадок не стандартний лікар - психіатр та психолог проводять кризову інтровізію, установи повинні приймати на роботу психолога згідно закону - в залежності від теми бакалаврської та теми диплома спеціаліста). Медичний ВНЗ.

Кваліфікація:

· Бакалавр (повна вища освіта з 2017 року.)

· Спеціаліст (повна вища освіта до 2017 року)

· Магістр (має додатково право на наукову та викладацьку діяльність у школах, ліцеях, технікумах, ВНЗ – 1/3 ставки)

· Кандидат (наукова та викладацька діяльність до 2017 року)

· Доктор філософії в галузі психології (наукова та викладацька діяльність)

· Доктор (наукова та викладацька діяльність)

· Професор (наукова та викладацька діяльність)

· Академік (наукова, викладацька діяльність, має право на членство в Академії Наук України).

Кожна з цієї спеціалізації та кваліфікацій – практикуючий психолог – за умови якщо психолог проводить практичну діяльність!

Психотерапевт – це лікар психіатр загальної, клінічної практики або практикуючий психолог (Медичний, Практичний, Соціальний, Клінічний) з повною вищою освітою, який додатково отримав сертифікат в одній з галузей психотерапії (гештальт – терапії, психодрами, символдрами, психоаналітична терапія, екзистеальна терапія, тілесно – орієнтована терапія, кризової інтервенції – або кризового психотерапевта й багато іншого – загалом більше 72 видів психотерапії). Тобто Кожна з цієї спеціалізації за умови повної вищої освіти та сертифіката – може бути психотерапевтом. Лікар – психіатр – клінічної, та загальної практики проводить фармако – психотерапію, в яку може бути включено психотерапію – але яку може проводити психолог, як клінічний так й медичний, а може й сам психіатр – все залежить від форми психотерапії. Три основні форми сучасної психотерапії - це клінічна, медична і психологічна.

Це три зовсім різні області діяльності, об'єднані загальною назвою: «психотерапія». Медична клінічна, та психологічна допомога мають різні стандарти і вимагають різної професійної підготовки. Клінічну психотерапію мають право проводити: психіатри загальної та клінічної практики, клінічні психологи, психотерапевти (Клінічної спеціалізації). Медичну психотерапію мають право проводити: медичні психологи, клінічні психологи, психотерапевти (Медичної, Клінічної спеціалізації) психіатри загальної та клінічної практики. Психологічну психотерапію мають право проводити: психологи (Медичної, Практичної, Соціальної, Клінічної спеціалізації), психотерапевти (Медичної, Практичної, Соціальної, Клінічної спеціалізації).

Охорона праці для кожної спеціалізації різна [41].

Охорона праці для кожного відділення має свої особливості.

Таким чином, психолог, з одного боку, не розглядається як єдиний або провідний спеціаліст, відповідальний і створює результат у вирішенні проблемної ситуації пацієнта. З іншого боку, психолог працює на чолі іншого лікування медикаментозного, де він змушений враховувати і бути в цьому поєднанні компетентним, для чого йому необхідні спеціальні знання, додаткова освіта: медичне та з клінічної психології. Крім того, тільки такий фахівець як психолог має підготовку, знання та вміння для виявлення областей психологічного та соціального неблагополуччя, а також їхнього зв'язку з соматичним станом пацієнта [41].

ВИСНОВКИ

 

На початку виконання дипломної роботи з'ясовано у чому полягає актуальність теми адаптація та психометричний аналіз наслідків військового конфлікту також встановлено що стало об'єктом та предметом дослідження цієї теми та мета її дослідження. Сформовано гіпотезу дослідження та завдання які допомогли розв'язати гіпотезу дослідження вибраної теми. Також виявлено теоретико - методологічну основу дослідження методи дослідження які використано для розв’язання поставлених завдань та по яким етапам проводилося це дослідження. Вибрано та ознайомлено базу проведення емпіричного дослідження. Забезпечено надійність та достовірність результатів дослідження рівня адаптаційного стану та психологічних характеристик дітей середнього шкільного віку. Зазначено у чому полягає наукова новизна проведеного дослідження. Разом з тим стало зрозуміло у чому полягає теоретичне та практичне значення дослідження теми дипломної роботи.

При виконані першого розділу даної роботи проведено ознайомлення з поняттям та характеристиками адаптаційного та дезадаптаційного станів дітей середнього шкільного віку. Виявлено причини низького рівня адаптації дезаптаційного стану дітей цієї вікової категорії. З'ясовано як на адаптаційний стан впливають труднощі в навчанні, проблеми з вчителями та в колективі на стосунки дітей середньої вікової категорії між однолітками та з батьками. Проведено ознайомлення з поняттям військового конфлікту та серйозністю проблеми цього типу конфлікту, його наслідками. З’ясовано що військовий конфлікт несе негативний вплив на фізичний емоційний та психічний стан як дорослої людини так і дитини але так як діти вразливі негативний вплив військового конфлікту позначається на їх стані у більшій ступені і несе за собою негативні наслідки що впливають на подальше життя дитини заважаючи нормально пристосуватися до життя в суспільстві.

Ознайомлено з змістом поняття психологічна діагностика та методами її проведення і складено пакет психодіагностичних методик для діагностики рівня адаптаційного стану та психологічних характеристик дітей середнього шкільного віку. Такі як тип темпераменту з’ясовано тип темпераменту та домінуючий його тип дітей середнього шкільного віку. Рівень конфліктності у сім'ї, з’ясовано причини конфліктності у родині дітей середнього шкільного віку. рівень тривожного стану, виявлено причини підвищеного рівня тривожного стану. Знайдено i рекомендовано методи корекції рівня адаптаційного стану та стану психологічних характеристик дітей середнього шкільного віку таких як (тип темпераменту, тривожний стан, конфліктність у родині) в умовах військового конфлікту.

При виконані другого розділу роботи сформовано досліджувальну групу дітей середнього шкільного віку було розроблено програму та проведено емпіричне дослідження адаптаційного стану та психологічних характеристик дітей середнього шкільного віку в умовах військового конфлікту на сході України. З'ясовано результати рівня адаптаційного стану та психологічних характеристик дітей середнього шкільного віку. Також за допомогою проведення кореляційного аналізу критерієм Спірмена для виявлення взаємозв'язку між результатами адаптаційного стану та результатів рівня психологічних характеристик дітей середнього шкільного віку ї було з'ясовано що взаємозв'язок між адаптацією та конфліктністю у родині дітей середнього шкільного віку виявлено що між даними змінними адаптації і конфліктністю у родині існує відмінно від змінних адаптації і тривожності. Стан військового конфлікту у цій прифронтовій зоні має вплив на адаптацію і інші психологічні характеристики але окремо і у різній ступені.

Представлено систему охорону праці в процесі діяльності психолога яка забезпечує психологу і людям з якими працює безпеку здоров'я і життя в процесі трудової діяльності у якій включено усі заходи щодо забезпечення діяльності психолога. Так само представлено і охорона праці для психолога який працює у медичній сфері щодо забезпечення трудової діяльності у роботі в лікувальних закладах.