Дослідницькі і кризово-інтуїтивні рішення

Різниця між цими рішенням відбиває ступінь терміновості в процесі прийняття рішення.

Дослідницьке рішення — це рішення, що приймається в умовах достатньої кількості часу. Для прикладу, скажемо, менеджер компанії Proctor & Gamble хоче визначити, хто буде купувати шампунь Head & Shoulder. Рішення використати опитування для визначення природи ринку буде дослідницьким.

Кризово-інтуїтивне рішення — це спонтанне рішення, що приймається у відповідь на конкретну небезпеку. Наприклад, менеджери компанії по виробництву алюмінієвих конструкцій можуть раптом вирішити тимчасово збільшити виробництво продукції через спустошуючий смерч в якому-небудь регіоні. У цьому випадку рішення приймалось би швидко, так як у зв’язку з масової перебудовою передбачалось би короткострокове збільшення попиту на їх продукцію. Застереження, кризово-інтуїтивне рішення часто містить елемент емоцій, котрий або може бути виправданий логікою, або ні. А рішення, прийняте по інтуїції менеджера, може і не бути правильним.

Рішення по вибору можливостей і проблемно-вирішуване рішення

Різниця між цими рішенням відбиває ступінь передбачуваності при прийнятті рішення. Рішення по вибору можливостей — це рішення, що приймається менеджером, котрий шукає шляхи отримання фірмою прибутку. Рішення перейти в нову сферу виробництва продукції, коли компанія вже отримує хороші доходи від своїх нинішніх продуктів, є рішенням по вибору можливостей. В багатьох випадках, коли компанія вирішила урізноманітнити продукцію, проникаючи в нові сфери, менеджери приймають такі рішення.

Проблемно-вирішувані рішення, з іншої сторони, — це рішення, що приймаються у відповідь на конкретні проблеми. Наприклад, аварія на складальній лінії є конкретною проблемою, котру необхідно вирішити. Це приклад проблемно-вирішуваного рішення.

Розбити рішення по видах не просте академічне завдання. Воно має важливу практичну цінність. Визначаючи одні рішення як дослідницькі, а інші як кризові, менеджери можуть порівняти низку кризових рішень з низкою дослідницьких.

Менеджери повинні планувати наперед скорочення випадкових і кризових рішень і приділяти більше уваги дослідницьким рішенням, скорочуючи кількість кризових рішень.

Широкий ряд кризових рішень приймається в відносно короткий період часу, що може свідчити про те, що менеджер погруз в авралах, що його фірма не керується більше добре продуманим довгостроковим планом. У цьому випадку потрібно значно поліпшити процес прийняття рішень.

 

 

РІЗНОВИДИ ТА СПОСОБИ УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

 

Яке ж рішення ефективніше в конкретній ситуації — групове чи індивідуальне? Кожне з них має певні переваги та недоліки, тому однозначної думки немає.

Прийнято вважати, що групове ухвалення рішень ви­правдовує себе у ситуаціях, які виникають при розв'язанні складних, істотних проблем, так званих ситуаціях з багатьма невідомими. При вирішенні простих, несуттєвих, шаблонних проблем процедурного ха­рактеру застосовують, як правило, індивідуальні рішення.

Переваги й вади групового ухвалення рішень, по відношенню до індивідуального, можна підсумувати у вигляді зведеної таблиці:

Таблиця 5.2

Переваги та вади групового ухвалення рішень

 

При використанні групового ухвалення рішень слід зважати на кількісний склад групи, її структуру, статус окремих її учасників, владні стосунки між ними та фізичне середовище, у якому працює група.

Чим різноманітніша за складом група, тим більше ідей та про­позицій буде розглянуто, але менше шансів дійти згоди. Індивідуаль­ності та конфлікти, владне чи авторитетне втручання, примусове об­меження полеміки та робоче середовище активно впливають на ситу­ацію і на процес ухвалення рішення.