Класична, або адміністративна школа в управлінні (аш) (1920 -1950)

 

Автори, що писали про наукове управління, в основному спрямовували свої дослідження на те, що називається управлінням виробництвом. Вони займалися підвищенням ефективності на рівні нижче управлінського. З виникненням адміністративної школи спеціалісти почали постійно виробляти підходи до удосконалювання управління організацією в цілому;,

Тейлор і Гілбрет починали свою кар’єру простими робітниками, що, безсумнівно, вплинуло на їхнє уявлення про управління організацією. На відміну від них, автори, що рахуються творцями школи адміністративного управління, більш відомої як класична школа, мали безпосередній досвід роботи в якості керівників вищої ланки управління у великому бізнесі. Анрі Файоль (1841-1925), з ім'ям якого зв'язують виникнення цієї школи і якого іноді називають батьком менеджменту, керував великою французькою компанією по видобутку вугілля "Комамболь". Ліндалл Урвік був консультантом із питань управління в Англії. Джеймс Д. Муні працював під керівництвом Альфреда П. Слоуна в компанії "Дженерал Моторс". Отже, їхнім головним питанням було ефективність у більш широкому змісті слова — стосовно до роботи всієї організації.

Прихильники класичної школи, як і ті, хто писав про наукове управління, не дуже піклувалися про соціальні аспекти управління. Більш того, їх роботи в значній мірі виходили з особистих спостережень, а не ґрунтувалися на науковій методології. “Класики” намагалися глянути на організацію з погляду широкої перспективи, намагаючись визначити загальні характеристики і закономірності організацій. Ціллю класичної школи було створення універсальних принципів управління. При цьому вона виходила з ідеї, що слідування цим принципам безсумнівно приведе організацію до успіху.

Ці принципи торкалися двох основних аспекти. Одним із них була розробка раціональної системи управління організацією. Визначаючи основні функції бізнесу, теоретики-класики були упевнені в тому, що можуть визначити кращий засіб поділу організації на підрозділи або робітники групи. Традиційно такими функціями рахувалися фінанси, виробництво і маркетинг. З цим було тісно пов'язано і визначення основних функцій управління. Головний внесок Файоля в теорію управління полягав в тому, що, він розглянув управління як універсальний процес, що складається з декількох взаємозалежних функцій, таких як планування й організація.

Друга категорія класичних принципів стосувалася побудови структури організації і управління працівниками. Прикладом може служити принцип єдності розпорядництва, відповідно до якого людина повинна одержувати накази тільки від одного начальника і підпорядковуватися тільки йому одному.

14 принципів управління Анрі Файоля:

1. Розподіл праці.

2. Влада та відповідальність.

3. Дисципліна.

4. Єдність розпорядництва.

5. Єдність керівництва.

6. Підпорядкування індивідуальних інтересів загальному.

7. Винагорода персоналу.

8. Централізація

9. Ієрархія.

10. Порядок.

11. Справедливість.

12. Стабільність персоналу.

13. Ініціатива.

14. Єдність персоналу (корпоративний дух).

Багато хто з них дотепер практично корисні, незважаючи на зміни, що відбулися з тих пір, як Файоль уперше їх сформулював.

1. Поділ праці. Спеціалізація є природним порядком речей. Ціллю поділу праці є виконання роботи, більшої по обсязі і кращої по якості, при тих же зусиллях. Це досягається за рахунок скорочення числа цілей, на які повинні бути спрямовані увага і зусилля.

2. Повноваження до відповідальність. Повноваження — це право віддавати наказ, а відповідальність — це її складова протилежність. Де даються повноваження — там виникає відповідальність.

З Дисципліна. Дисципліна припускає слухняність і повагу до досягнутих угод між фірмою і її робітниками. Дисципліна також припускає справедливо застосовувані санкції.

4. Єдність розпорядництва. Робітник повинний одержувати накази тільки від одного безпосереднього начальника.

5. Ємність керівництва. Кожна група, що діє в рамках однієї цілі, повинна бути об'єднана єдиним планом і мати одного керівника.

6. Підпорядкованість особистих інтересів загальним. Інтереси одного робітника або групи робітників не повинні превалювати над інтересами компанії або організації більшого масштабу.

7. Винагорода персоналу Для того. щоб забезпечити вірність і підтримку робітників, вони повинні одержувати справедливу зарплату за свою службу.

8. Централізація. Як і поділ праці, централізація є природним порядком речей Проте, що відповідає ступінь централізації буде варіюватися в залежності від конкретних умов. Тому виникає питання про правильну пропорцію між централізацією і децентралізацією. Це проблема визначення міри, що забезпечить кращі можливі результати.

9. Ієрархія. Або скалярний ланцюг - це ряд осіб на керівних посадах, починаючи від особи, що займає найвище положення в цьому ланцюжку, униз, до керівника низової ланки. Було б помилкою відмовлятися від ієрархної системи без визначеної необхідності в цьому, але було б ще більшою помилкою підтримувати цю ієрархію, коли вона завдає шкоди інтересам бізнесу.

10. Порядок. Місце в усьому й усе на своєму місці.

11. Справедливість. Справедливість — це сполучення доброти і правосуддя.

12. Стабільність робочого місця для персоналу. Висока плинність кадрів знижує ефективність організації. Посередній керівник, який тримається за місце, безумовно кращий ніж видатний, талановитий менеджер, що швидко іде і не тримається за своє місце.

13. Ініціатива. Ініціатива означає розробку плану і забезпечення його успішної реалізація. Це надає організації силу й енергію.

14. Корпоративний дух. Спілка — це сила. А вона є результатом гармонії персоналу.

А. Файоль розбив всі можливі управлінські операції, які зустрічаються на підприємствах, на 6 груп:

1. Технічні операції (виробництво, обробка).

2. Комерційні операції (купівля, продаж).

3. Фінансові операції (залучення засобів та розпорядження ними).

4. Страхові операції (страхування та охорона майна і осіб).

5. Облікові операції (бухгалтерія, статистика тощо).

6. Адміністративні операції (передбачення, організація, розпорядництво, координація, контроль).

А. Файоль підкреслював, що яким би не було підприємство, ці шість груп операцій зустрічаються в ньому завжди. Саме Файоль був першим дослідником, який класифікував вивчення менеджменту за його функціональними ознаками, і головним його внеском у теорію управління є розгляд останнього як універсального процесу, що складається з кількох взаємозв'язаних функцій.