Суть та харктерні особливості управлінських рішень, програмовані та непрограмовані рішення

 

Ухвалення рішень — це основа діяльності організації. Від якості розробки, прийняття та впровадження управлінських рішень залежить ефективність використання людських, матеріальних, фінансових, енер­гетичних та інформаційних ресурсів конкретної організації. За резуль­татами рішень відбувається процес порівняння, аналізу та оцінки за­планованих показників і досягнутих результатів.

Ухвалення та виконання управлінських рішень — найголовніший оціночний критерій керівних здібностей. Адже від оцінки рішень та процесу їх ухвалення, форм впровадження, виконання залежать про­дуктивність праці, економне та раціональне використання спожитих ресурсів, рівень інформаційної системи, мотивація персоналу та багато інших аспектів управління.

Ухвалення управлінського рішення — це вибір однієї з кількох можливих альтернатив, Тобто, це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрати кращий з них. Відсутність вибору ускладнює процес ухвалення рішення. Ця ситуація передбачає, що рішення вже ухвалив хтось інший або непідвладні сили.

Результатом обраного рішення повинна бути якась дія. Можна дійти висновку, що “прийняття рішень означає процес, завдяки якому обирається лінія поведінки, як вирішення певної проблеми”. Тут ключовими поняттями є процес, лінія поведінки, вибір, вирішення і проблема. Звідси, дві умови ухвалення рішення - визначення проблеми і вибір рішення.

Найповніше визначення процесу прийняття рішень в ор­ганізаціях звучить наступним чином: “Ухвалення рішень в організаціях охоплює створення вибору для зміни певного існуючого стану, вибір однієї лінії поведінки з кількох можливих, мобілізацію певних ор­ганізаційних та індивідуальних ресурсів на виконання рішення і діяльність, спрямовану на досягнення бажаного результат”. Ухва­лення рішень потребує витрат ресурсів. Це — виконавча фаза ухвалення рішення. Процес ухвалення рішень передбачає якусь визначену ціль чи мету діяльності — розв’язання проблеми, створення нового рівня вико­нання да запобігання певній ситуації.

Управлінські рішення можна класифікувати насамперед за та­кою ознакою: одне й те саме рішення ухвалюється за схожих обставин або ж різка зміна останніх змушує ухвалювати нове рішення. Тобто на цій основі розрізняють програмовані (програмні) та непрограмовані (непрограмні) рішення.

Мургед і Гріффін розробили зведену таблицю, що характеризує загальні переваги та недоліки програмованих і непрограмованих рішень:

Таблиця 5.1

Порівняльний аналіз програмних і непрограмних рішень

 

Програмовані рішення базуються на звичці, заведеному поряд­кові або процедурній політиці і ухвалюються за типових обставин. Програмовані рішення найкраще впроваджуються у бюрократичних організаціях, зважаючи на раціональність та ефективність їхньої діяль­ності. Програмовані рішення — це результат послідовних кроків (заходів чи дій), що сприяють вирішенню проблеми. Як правило, у цих випадках число альтернатив обмежене і вибір повинен бути зроблений в межах напрямів, що визначені динамікою розвитку організації.

Коли виникають проблеми або ситуації, для яких програмоване рішення непридатне або невідоме, то керівники або особи, від яких за­лежить ухвалення рішення повинні звернутися до непрограмованого. Характеристики непрограмованих рішень передбачають слаб­ку структуру, що зумовлена браком інформації, незатверджену проце­дуру та відсутність цілей або завдань. Непрограмовані рішення прий­маються у ситуаціях, які внутрішньо не структуровані, відносно нові або ж зустрічаються вперше. Такі ситуації залежать від невизначених обставин, від неконтрольованих сил, від впливу непередбачених чин­ників.

Мал. 5.1. Програмовані та непрограмовані управлінські рішення

 

Інколи, у складних ситуаціях, практикують компроміси — ней­тральне чи тимчасове вирішення проблеми, що умовно задовольняє на даному етапі всі сторони, які беруть участь у конфлікті.

Програмовані рішення побудовані на базі встановленої політики, правил і порядків. Наприклад, якщо менеджер на General Electric отримує прохання про підвищення зарплати від оператора, то рішення задовольнити чи ні це прохання є програмованим. Як і більшість крупних організацій (частково через профспілки) General Electric працює по системі фіксованої зарплати. Рівень зарплати в цій організації не тільки фіксований, але найчастіше від зазначений в контракті. І відповідь на прохання про збільшення зарплати буде швидше всього узгоджений з загальною політикою, котра діє на підприємстві.

Непрограмовані рішення можуть бути не обмежені якою б то не було політикою, правилами і порядками. Такі рішення звичайно приймаються у випадку непередбачених чи знову виниклих проблем і, як правило, вони широко використовують особисту ініціативу менеджера і його особисті погляди. Наприклад, в розглянутому проханні оператора про збільшення зарплати менеджер може виявити двозначність в політиці General Electric, що торкається обчислень індивідуального робочого часу службовця. Відмітимо, що політика передбачає включення лікарняного часу в робочий час службовця, але чи включаються сюди невиплачені надбавки? Оператор вважає, що загальний час його роботи включає час його лікарняного, а його майстер так не вважає. В цій ситуації вимагається непрограмоване рішення. Менеджери разом з лідерами профспілок спочатку повинні будуть виключити двозначність із своєї політики, а потім прийняти конкретне рішення по задоволенню прохання оператора.

Категорії програмованого і непрограмованого рішення не виключають одна одну. Часто межа між ними зникає і ми можемо найти рішення, що стоїть між абсолютно програмованим і повністю непрограмованим рішеннями. У випадку з оператором звичайне прохання про збільшення заробітної плати, котра, здавалось би, передбачає програмоване рішення, вносить ясність в двозначність політики відносно зарплати в компанії. Якщо ця політика полягає конкретно в тому, що являє собою підрахунок загального робочого часу, то рішення буде програмованим. Але так як у даному випадку ми маємо двозначність, то необхідне непрограмоване рішення.

Зрозуміло, що в інтересах менеджера уникати непрограмованих рішень в питаннях про зарплату. Практичний урок, котрий можна взяти з даного прикладу полягає в тому, щоб загальна програма, на котрій будуються програмовані рішення, повинна бути абсолютно чіткою і зрозумілою. Пробіли, що існують в програмі, повинні бути виявлені і висвітлені. У даному прикладі, менеджери повинні були б вирішити питання ще до того як виникла спірна ситуація. Це позбавило б фірму від непрограмованого рішення.

Визначення різних видів рішень має важливе практичне значення. Визначення категорії рішення передбачає напрям дії і допомагає менеджеру сформулювати і проаналізувати мотиви цього рішення. Типи рішень розкриваються нижче і окремі подаються як протиставлення один одному.