Створення і діяльність органів народної влади. Входження закарпаття до урср

Звільнення України 1943—1944 рр. від фашистських загарбників викликало нове піднесення па Закарпатті. Партизани почали створювати у містах і селах підпільні народні комітети, головне завдання яких полягало в тому, щоб організовувати народ на боротьбу з окупантами.

У жовтні 1944 р. Радянська армія зламала укріплення «лінії Арпада», перейшла Карпати, а 24 жовтня були звільнені Хуст, Міжгір'я (Волове), Свалява, 26 жовтня— Великий Березний, Мукачеве, наступного дня — Ужгород Перечин і Берегове. Розгорнувся масовий рух за,вихід Закарпатської України з Чехословацької республіки те входження її до складу єдиної Української держави, Закарпатці проводили вибори у народні комітети, які стали тимчасовими органами державної влади. Так, у Хустському окрузі на 7 листопада 1944 р. народні комі­тети були обрані в 11 селах із 21. Пройшли вибори у мі­стах і селах Рахівського, Тячівського, Мукачівського та інших округів, а 12 листопада 1944 р. — збори мешканців Ужгорода, де був обраний народний комітет у складі 55 осіб і того ж самого дня — народний комітет міста Мукачевого у складі 43 осіб.

Для координації діяльності народних комітетів необ­хідно було створити представницький орган, повноважний реально здійснити вимоги населення про входження За­карпаття до України. З цією метою 26 листопада 1944 р. у Мукачевому відбувся Перший з'їзд народних комітетів Закарпатської України, на який з'явилися 663 делегати від усього Закарпаття. На порядок денний винесли такі питання: 1. Визволення Закарпатської України від німець­ко-угорських окупантів. 2. Возз'єднання Закарпатської України з Україною. 3. Наділення селян, робітників і службовців землею та лісом. 4. Вибори Народної Ради Закарпатської України.

З'їзд, висловлюючи волю населення, одноголосне прийняв Маніфест про возз'єднання Закарпатської Україні Україною і вихід зі складу» Чехословаччини. Обрана з'їзді Народна Рада Закарпатської України 27 листопада 1944 р. сформувала свій уряд у складі Президії Народі Ради та її уповноважених з таких питань: внутрішні справ і державної безпеки; комунального господарства фінансів; землеробства; промисловості та торгівлі; юстиції; освіти; комунікації; охорони народного здоров'я; соціальної опіки. У лютому 1945 р. декретом № 40 створено при Народній Раді Планово-економічне бюро, а декре­том № 41 — Рахунковий відділ Народної Ради Закар­патської України. Головою Народної Ради обрали І. Туряницю, заступниками голови — П. Сову і П. Лінтура.

Місцевими органами державної влади, відповідно до адміністративно-територіального поділу, були окружні,, міські та сільські народні комітети. Сільські й міські народні комітети обиралися безпосередньо мешканцями, села чи міста на загальних зборах, окружні — делега­тами сільських народних комітетів даного округу. Вико­навчим органом місцевого народного комітету стала його-президія. Міста Ужгород, Мукачеве, Берегове, Севлюш, Хуст вважалися окремими адміністративними одиницями, і Народні комітети цих міст були підзвітними у діяльності безпосередньо Народній Раді Закарпатської України. На­родна Рада і народні комітети обиралися на термін до остаточного розв'язання питання про возз'єднання Закар­паття з Україною.

Місцеві народні комітети були органами державної влади і водночас органами місцевого управління. Норма, представництва до місцевих народних комітетів (за де­кретом 9 лютого 1945 р.) встановлювалась залежно від. кількості населення села, міста чи округу. Сільські на­родні комітети обиралися у складі від дев'яти (до 1 тне. мешканців) до 36 членів (понад 5 тис. мешканців), мі­ські — з 36 (до 20 тис. мешканців) і з 42 членів (понад. 20 тис. мешканців) та окружні від 18 (до 40 тис. меш­канців) до 36 членів (понад 100 тис. мешканців). Ком­петенції народних комітетів підлягали всі питання госпо­дарського, політичного і культурного будівництва, питання щодо загального добробуту населення. Вони розробляли місцевий бюджет і забезпечували його виконання, здійс­нювали керівництво і контроль за діяльністю підприємств та підпорядкованих їм органів управління, забезпечували реалізацію актів Народної Ради, охорону державного ладу і прав громадян. Виконавчим органом місцевого на­родного комітету була його президія, яка обиралася у складі від семи до 13 членів — залежно від кількості населення округу, в тому числі голова президії і його заступники. У міських народних комітетах президія складалася з голови президії, двох його заступників 12 членів. До президії сільського народного комітету входили голова, його заступник і третина всіх членів сільського народного комітету. Члени президії народних комітетів очолювали відділи, що створювалися при місцевих народних комітетах.

Чеські реакційні кола, занепокоєні рухом закарпатці о за возз'єднання з Україною, розповсюджували чутки, що прийнятий Першим з'їздом народних комітетів Маніфест про возз'єднання Закарпатської України з Україною не с виразом справжньої волі населення Закарпаття, оскіль­ки прийняття Маніфесту проходило у прифронтовій смузі, під тиском радянських військових сил. Окрім цього, на території звільненого Закарпаття з'явилися представники чехословацького емігрантського уряду у Лондоні, очо­лювані міністром економіки і реконструкції Ф. Немецом для організації своєї адміністрації. Разом з цією, делегацією на Закарпатті засіло «командування звільненої території» на чолі з начальником військової канцелярії президента Е. Бенеша і керівником політичної розвідки генералом А. Нижборським. Справа у тому, що в грудні 1943 р, був укладений радянсько-чехословацький договір про дружбу і взаємодопомогу, а в.травні 1944 р. чехо­словацький емігрантський уряд підписав угоду про відносини між радянським головнокомандувачем і чехословацькою адміністрацією після вступу радянських військ на територію Чехословаччини.

Беручи до уваги вимоги населення, Народна Рада За­карпатської України 5 грудня 1944 р. видала декрет № 15 про припинення будь-яких зв'язків народних комі­тетів на місцях з. уповноваженим чехословацького емі­грантського уряду та його апаратом. «Народні комітети Закарпатської України від нинішнього дня, — зазнача­лося у декреті, — повинні з усіх питань адміністративно­го, військового та іншого характеру виконувати виключно накази Народної Ради Закарпатської України і підтри­мувати урядовий контакт тільки з нею». Ф. Немец зму­шений був залишити разом зі своїм апаратом Закарпаття і на початку січня 1945 р. виїхав до Словаччини.

Для підтримання громадського порядку і забезпечення охорони народного добра та прав громадян народні ко­мітети створили народну міліцію, народні дружини, що стали своєрідними збройними силами Закарпатської України. Особливістю останніх було те, що вони не являли собою частин регулярної армії. До складу дружин люди йшли добровільно. Всі народні дружинники присягну-на вірність Вітчизні, Народній Раді і Маніфесту Першого з'їзду народних комітетів. Це розглядалось як умова сумлінного виконання обов'язків тими депутатами, котрі її приймали. Декретом № 22, виданим 18 грудня 1944 р., при Народній Раді був заснований Спеціальний суд для боротьби з ворожими елементами, які намагалися не допустити./єднання Закарпаття з Україною. Суд мав право застосовувати тюремне ув'язнення до 20 років або розстріл. Щодо останнього, то він набував чинності тільки після затвердження Народною Радою. Перший вирок Спе­ціального суду про розстріл винесений у справі Г. Ференца, який в 1939 р. брав участь в окупації краю угор­сько-фашистськими військами, був членом угорської терористичної організації «Рондьошгарди» та агентом угорської розвідки, а після звільнення Закарпаття восени 1944 р. залишився у Мукачевому для проведення підрив­ної діяльності.

На підставі декрету № 33, виданого 12 січня 1945 р., у всіх адміністративних округах і містах Закарпаття були створені народні суди — основна ланка судової системи краю. Вони обиралися відповідними народними комітета­ми і затверджувалися Народною Радою строком на три роки. Як цивільні, так і кримінальні справи розглядалися колегіальне з участю народних засідателів. Вищу судову інстанцію — Вищий народний суд — обирала Народна Рада. Порядок діяльності народних суддів регулювався Тимчасовою інструкцією у цивільних справах і Тимча­совою інструкцією у кримінальних справах. Обидві ін­струкції були затверджені Народною Радою 22 січня 1945 р. Одночасно з організацією нових судів, за декре­том Народної Ради № 34, в усіх адміністративних окру­гах і містах Ужгороді та Мукачевому для нагляду за дотриманням законності створювалися органи прокура­тури на чолі з головним прокурором Закарпатської України. Усіх прокурорів призначала Народна Рада. Арешт громадян дозволявся тільки за санкцією проку­рора, чим гарантувалося право недоторканості особи.

Для проведення попереднього слідства у важливих і складних кримінальних справах при прокуратурах ство­рювалися слідчі органи. При Головній прокуратурі За­карпатської України працювали старший слідчий і слід­чий у важливих справах, а при окружних і міських про­куратурах — слідчі. Вони призначалися головним про­курором. Органи прокуратури будувалися за принципом суворої централізації, були підзвітні тільки Народній Раді й не мали права втручатися у роботу народних ко­мітетів. Декретом № 35 для подання населенню юридичної допомоги в судах і з усіх інших правових питань була організована народна адвокатура (інститут адвокатури на західноукраїнських землях створений вперше австрій­ським урядом 1781 р.). У кожному окрузі при народному суді відкрилась юридична консультація, а в Ужгороді і Мукачевому дозволялося створити по дві-три юридич­ні консультації на чолі зі завідувачами. Трохи пізніше були організовані в усіх окружних центрах краю дер­жавні нотаріальні контори, а 23 лютого 1945 р. Народна Рада затвердила Положення про державний нотаріат Закарпатської України.

Таким чином, був знищений окупаційний старий державний апарат і його правова основа. Народна Рада розгорнула широку законодавчу діяльність, видала і про­вела в життя деякі декрети, постанови і розпорядження про наділення землею малоземельного і безземельного селянства, про відкриття магазинів і максимальні ціни на товари, націоналізацію підприємств, залізничного тран­спорту, засобів зв'язку, запровадження цензури на періо­дичні та неперіодичні видання тощо. Проводилася реформа народної освіти. Для національних меншин (угорців, ру­мунів, чехів) були створені школи, де навчання прово­дилося рідною мовою. Розпочали діяльність клуби, будин­ки культури, хати-читальні, розвивалася художня самоді­яльність. В Ужгороді видавалися чотири газети: «Закар­патська правда», «Закарпатська Україна», «Молодь Ук­раїни», «Робітнича газета».

Внаслідок визволення території Чехословаччини у цій країні відбулися значні зміни. До влади прийшов проко­муністичний уряд Національного фронту чехів і словаків, який у програмі, опублікованій у квітні 1944 р. в сло­вацькому м. Кошиці, заявив, що вважає своїм обов'яз­ком розв'язати питання про Закарпатську Україну згідно з виявленою волею віковим прагненням її населення. «У зв'язку з тим, що ми межуємо з Україною, — зазна­чалося в Кошицькій програмі, — ми будемо турбуватися про встановлення найтіснішого братнього союзу з великим українським народом. Ніщо не перешкоджає нашому постійному співробітництву Питання про Карпатську Україну буде вирішено нами у відповідності з волею на­селення Карпатської України» Цією заявою уряд Чехо­словацької Республіки виразив повну готовність підтри­мати прагнення закарпатських українців до возз'єднання з Україною.

У червні 1945 р. до Москви прибула чехословацька урядова делегація для переговорів з радянським урядом про Закарпатську Україну, а 29 червня був підписаний договір між Радянським Союзом і Чехословаччиною.про Закарпатську Україну, ратифікований у листопаді того ж року Тимчасовими Національними Зборами Чехословач­чини і Президією Верховної Ради СРСР. Так був за­вершений процес об'єднання українських земель.

На підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР 22 січня 1946 р. у складі України була створена Закар­патська область з поділом на 13 округів (округи Закар­патської області були перетворені 1954 р. у райони), а 24 січня 1946 р. Указом Президії Верховної Ради України на територію новоствореної області поширилася чинність законодавства України. Відтак у лютому 1946 р. відбу­лися перші вибори до Верховної Ради СРСР, через рік — до Верховної Ради України, а у грудні 1947 р. — до міс­цевих Рад, і вся державна влада перейшла до них. На­родна Рада Закарпатської України припинила діяльність, передавши повноваження Закарпатській обласній Раді та її виконавчому комітетові.

 

РОЗДІЛ XVI