Семінарські заняття як організаційна форма навчання

 

Семінарські заняття (від лат seminarium – розсадник) – організаційна форма навчання, де знання активно аналізуються студентом і перетворюються в переконання, по суті справи це групова форма СРС. Це дійова форма розвитку продуктивного мислення студентів під час обговорення проблем, що розглядаються, залучення їх до колективної пізнавальної діяльності.

Семінарські заняття в навчальному процесі вищої школи тісно пов’язані з лекціями. При цьому в навчанні студентів-першокурсників цей зв’язок досить міцний‚ а лекціям надається характер першооснови. Тому‚ стає важливим розуміння студентами місця семінарських занять в навчальному процесі. Вони мусять уяснити‚ що на семінарі продовжується вивчення проблеми‚ висвітленої на лекції та опрацьованої в ході самостійної роботи з літературними джерелами. Між тим‚ зміст семінарського заняття не повторює лекцію‚ він поглиблює знання студентів з ключових питань науки. Інформативна функція семінарів поступається мотиваційній і контрольно-коректуючій.

Саме на цих заняттях студенти оволодівають науковою термінологією майбутньої професії, розвивають логічне мислення, спонтанне мовлення‚ набувають навичок публічного виступу з визначених питань‚ вчаться відстоювати свої переконання і висновки, критично аналізувати аргументи опонентів. Під час підготовки до таких занять студенти опановують прийоми систематичного самостійного пошуку знань‚ що сприяє формуванню навичок самоосвіти.

Безперечна роль семінарських занять в налагодженні безпосередніх контактів між викладачем і студентами‚ та між студентами академічної групи. На семінарських заняттях викладач може налагодити зворотній зв’язок зі студентами‚ проконтролювати змістовність‚ глибину і систематичність самостійної роботи студентів‚ їх власне відношення до дисципліни‚ що вивчається‚ скоректувати правильність розуміння певних фактів, явищ, процесів тощо.

Узагальнюючи характеристики і можливості семінарських занять в навчальному процесі вищої школи визначають їх завдання:

ü міцно пов’язувати теоретичну і практичну підготовку студентів;

ü навчати студентів творчо опрацьовувати інформаційні джерела;

ü сприяти розвитку творчого професійного мислення, умінь і навичок розумової праці, використання теоретичних знань для вирішення практичних професійних завдань;

ü формувати у студентів інтересу до науково-дослідної роботи;

ü організовувати повторення, закріплення знань, систематичне контролювання підготовки студентів і перевірка їх ЗУН з окремих тем та розділів програми.

Критерії ефективності семінарських занять:

Ø ступінь розкриття тієї чи іншої проблеми;

Ø вміння студентів дискутувати‚ відстоювати власні погляди‚ переконувати;

Ø теоретична глибина суджень;

Ø вдале і доречне педагогічне керівництво;

Ø повна реалізація плану заняття;

Ø наявність ділової атмосфери під час всього заняття.

Названі критерії можна вважати необхідними умовами для досягнення запланованих результатів навчання на семінарському занятті. Їх дотримання під час організації та проведення семінарських занять, зокрема на 1 курсі, сприяє кращому розумінню студентами місця і ролі цих занять в навчально-виховному процесі.

ВИДИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ НА ПРИРОДНИЧИХ ФАКУЛЬТЕТАХ

 

Розкриваючи питання про різноманіттякласифікації семінарських занять, які застосовуються в навчальному процесі ВНЗ, їх розділяють залежно від завдань і змісту на чотири види (схема 1).

 

 

 

Схема 1. Класифікація семінарських занять як організаційної форми навчання у ВНЗ

 

Перший з яких – просемінари, у сучасних навчальних планах відсутні, але використовуються окремими викладачами на молодших курсах, з метою навчити студентів виконувати різноманітні практичні роботи. Основним їх завданням є вироблення у студентів уміння виконувати різноманітні практичні роботи (працювати з підручником, першоджерелами, реферувати літературу, складати тези), тобто просемінари є своєрідними практикумами.

Другий вид – власне семінари. Семінар – це один з видів навчальних занять, головна мета якого полягає в тому, щоб забезпечити студентам можливість практичного використання теоретичних знань в умовах, що моделюють форми діяльності наукових робітників, предметний і соціальний контексти цієї діяльності. Вони мають багато різновидів, які класифікуються дослідниками за різними чинниками і наводяться у додатку Б..

Третій вид – спецсемінари, які проводяться на старших курсах за участю відомих вчених або спеціалістів.

Четвертим видом семінарських занять – є наукові студентські семінари за спеціалізацією. Кількість учасників семінару не повинна перевищувати 10-15 чоловік. Результати роботи оцінюються викладачем або колективом.

Наведені нами класифікації показують, що семінари є важливою організаційною формою, яка відрізняється від інших своєю гнучкістю, мобільністю, здатністю до змін.

Проаналізуємо різновиди семінарів, що застосовуються під час підготовки студентів природничих спеціальностей університетів:

Семінар запитань і відповідей. Передбачає самостійне вивчення студентами за завданням викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді, повідомлення тощо. На такому семінарі викладач озвучує запитання, які опрацьовувалися студентами під час самостійної роботи. Студенти, за власним бажанням дають відповіді, які оцінюються самим викладачем. Такий семінар відрізняється пасивністю більшості студентів.

Семінар-розгорнута бесіда. Дуже поширений у вищій школі, особливо на молодших і середніх курсах. Передбачає ґрунтовну підготовку студентів з питань, що розглядаються. Активізує аудиторію. Може доповнюватися фіксованими виступами.

На такому семінарі тему поділяють на невеликі за обсягом, але органічно пов’язані між собою питання. Формулюють їх як пізнавальні або проблемні завдання. Виконання одного завдання є основою для виконання наступного. Це дає змогу залучити для обговорення максимум студентів. Доцільно заохочувати слухачів виступати з уточненнями і доповненнями. Цей вид семінару не передбачає письмових доповідей чи рефератів. Його структура: організація групи – вступне слово викладача – власне бесіда – підбиття підсумків заняття.

Семінар, що передбачає усні доповіді (повідомлення) студентів з наступним їх обговоренням. Такий семінар потребує ґрунтовної підготовки, використання багатьох джерел. Інколи заздалегідь доцільно провести досліди, спостереження, обробити числовий матеріал. Доповідач послідовно викладає свої думки, аргументує їх вагомими фактами, ілюструє переконливими прикладами. Решта студентів уважно його слухають, щоб бути готовими до доповнень, підтверджуючи чи спростовуючи викладене. Цей вид семінару має значні педагогічні можливості, але для їх реалізації необхідна активність студентів.

З метою активізації студентів під час таких занять вдаються до системи опонування. Сутність її в тому, що крім основного доповідача виступають 1-2 опоненти. Усі повинні керуватися певними вимогами до відповідей:

ü чіткість, повнота і точність викладу матеріалу на основі першоджерел і додаткової інформації;

ü ілюстрування прикладами, фактами, цифрами;

ü завершення відповіді логічним висновком;

ü виклад літературною мовою;

ü контакт доповідача з аудиторією.

Опонент уважно слухає відповідь, доповнює її, уточнює незрозумілі місця, висловлює свою думку зі спірних питань, оцінює відповідь. Після виступів опонентів виступають ще 4-5 студентів, а викладач підбиває підсумок. Такий семінар часто набуває ознак диспуту.

Семінар обговорення рефератів і творчих письмових робіт – за змістом і методикою близький до попереднього виду семінарів, він передбачає взаєморецензування письмових робіт, знайомлення з роботами і рецензіями на них, відбір кращих для обговорення на занятті.

Семінар-коментоване читання. Як самостійне семінарське заняття його практикують рідко, найчастіше проводиться на молодших курсах. Цей вид семінарів ефективний за необхідності опрацювати певну наукову роботу. Основне завдання коментованого читання полягає у формуванні у студентів уміння аналізувати і правильноо тлумачити науковий текст.

Семінар-розв’язування задач – доцільний після засвоєння матеріалу з теми чи розділу курсу. Для цього добирають такі задачі, щоб можна було на конкретних прикладах розкрити органічний зв’язок науки з життям, активізувати пізнавальну активність студентів, розвинути у них навички користування довідниковою літературою, документацією, даними періодичної преси.

Семінар-заняття на виробництві – проводяться на фабриці, заводі, у колгоспі, школі, НДІ тощо. На них обговорюють і розв’язують практичні заняття, пов’язані із застосуванням теоретичних знань на практиці. Перед заняттям 2 – 3 студенти йдуть на виробництво і за завданням викладача збирають необхідний для занять матеріал. Вони ознайомлюються з нормуванням праці, її оплатою, питаннями матеріального стимулювання тощо. У процесі підготовки до занять ці матеріали використовують всі студенти.

Семінарське заняття прохлодить на виробництві за визначеним планом за участю в ньому представників виробництва. Прослухавши виступи студентів, він доповнює їх конкретним фактами з виробництва, коментує і допомагає студентам краще зрозуміти те, що вони вивчають.

Після обговорення певних питань проводять екскурсію на відповідні об’єкти виробництва, під час якої студенти не лише спостерігають процес виробництва, а й розмовляють з робітниками, майстрами, начальниками цехів і дільниць.

Семінар-дискусія. Добре продумане його організування захоплює студентів, пробуджує інтерес до предмета, сприяє глибокому засвоєнню навчальної інформації, виховує принциповість, розвиває логічне мислення і мовленнєву діяльність. Він передбачає чітко, конкретно сформульовану тему і залучення до роботи всієї академічної групи. Перелік питань має містити явні і приховані суперечності. Це спонукає мислити, сперечатися, доводити свою точку зору. Керуючи дискусією (диспутом), викладач має виявляти тактовність, коректність, уважність. За своєю структурою семінар-дискусія містить: вступне слово – власне дискусію – підбиття підсумків.

Семінар-конференція. Це найскладнішій вид семінару. Викладч наперед визначає тему, мету і завдання семінару, формулює основні і додаткові запитання, розподіляє їх між студентами з урахуванням індивідуальних можливостей, добирає літературу, заохочує студентів до пошуку додаткових матеріалів з теми, проводить групові й індивідуальні консулььатції. Під час підготовки до такого семінару використовують спостереження, матеріали екскурсій, результати досліджень, додаткову літературу тощо. Доцільним є запрошення фахівців з проблеми, що обговорюється.

Під час заняття одні студенти виступають із доповідями та повідомленнями, а інші доповнюють їх виступи, ставлять запитання, беруть участь у дискусії. Викладач спрямовує обговорення доповідей проблемними запитаннями, залучає до обміну думок, дискусії.

Семінар-теоретична конференція в академічній групі або на потоці, триває 4 – 6 годин. Тема семінару здебільшого не збігається з плановою, а формулюється як висновок важливої теми або розділу.

Семінар-прес-конференція. Кілька студентів готують доповіді з питань, передбачених планом семінару. Після виступу доповідачам ставлять запитання, як це має місце на прес-конференціях.

Семінар – «мозковий штурм». Семінар може готуватися і проходити у формі «потоку ідей». Його мета – зініціювати максимум ідей для розв’язання проблеми. Викладач формулює проблему у вигляді питання. Обговорення починається з виступу студента, який за 2 – 3 хвилини має запропонувати свій спосіб вирішення проблеми. Запропоновані студентом ідеї обмірковуються усіма учасниками семінару не більше 5 хвилин. Потім виступає інший студент і пропонує іншу ідею або розвиває попередню. Аудиторія обмірковує його пропозиції. Кожен учасник семінару може висловлювати різні думки з цього питання. Семінар проходить в атмосфері доброзичливості. Протоколіст записує виступи без будь-яких оцінок. Потім розпочинається «сортування» ідей за певними критеріями (простота, складність рішення, адекватність проблеми). Експертиза ідей може відбуватися усно або письмово.

Успіх такого семінару залежить від дотримання певних умов: недопущення критики суджень, пропозицій, тез у момент генерування ідей; стимулювання генерування великої кількості ідей за короткий проміжок часу («ланцюгова реакція»); чітка, зрозуміла всім постановка завдання; не перевищення за тривалістю двох годин.

Семінар-вирішення проблемних завдань. Проводиться з метою здобуття досвіду теоретичного мислення.

З метою активізації студентів на семінарських заняттях іноді застосовують метод мікровикладання. Проведення заняття в такий спосіб полягає в тому‚ що зміст семінару розділяється на окремі внутрішньо цілі частини‚ що розташовуються у визначеному порядку та об’єднуються єдиною метою. Кожний окремий етап заняття проводиться одним (індивідуальна форма) або групою студентів (групова форма). Під час заняття повідомляється необхідна інформація‚ ставляться проблемні запитання‚ організовується їх обговорення‚ дискусія‚ самостійна робота з виконання певних завдань‚ визначається самооцінка та оцінка опанування студентами‚ відповідної темі заняття інформації та способів дій. Тобто‚студенти вчаться організовувати і керувати навчанням інших.

Існує думка, що як організаційна форма навчання семінар важливіший за лекцію. Зокрема, при правильному проведенні‚ він забезпечує активне включення студента в процес міркувань‚ письмових і усних; студент має змогу вступити в безпосередній контакт з вченим-викладачем і таким чином‚ розділити його інтерес і систематичний аналіз предмету; йому присвячено більше часу і зусиль.