Основні принципи контролю й оцінки знань

 

Принципи організації контрою й оцінки ЗУН студентів визначаються метою навчально-виховного процесу у ВНЗ, а також об’єктивними закономірностями педагогічного процесу в них. Назвемо основні принципи контролю навчальної роботи студентів:

1. Принцип індивідуального характеру перевірки й оцінки знань студентів передбачає індивідуальну роботу викладача з кожним студентом.

2. Принцип системності перевірки й оцінки знань вимагає здійснення контролю протягом усього періоду навчання студента у ВНЗ. З цією метою застосовуються різні види і методи контролю.

3. Принцип тематичності стосується всіх ланок перевірки і передбачає оцінку навчальної діяльності студентів не тільки за її кінцевими результатами за семестр чи навчальний рік, а й за кожною темою чи найважливішими темами курсів, що вивчаються.

4. Принцип диференційованої оцінки успішності студентів передбачає здійснення її на основі визначення однакових рівнів засвоєння знань.

5. Принцип єдності вимог викладачів до студентів передбачає урахування кафедрами і викладачами діючих загальнодержавних стандартів з підготовки фахівців стосовно всіх студентів. Викладачі зобов’язані ставити єдині вимоги до аналізу й оцінки ходу вивчення і засвоєння майбутніми фахівцями навчально-програмного матеріалу в цілковитій відповідності з кваліфікаційними характеристиками, чинними навчальними планами і програмами, сприяючи посиленню особистої відповідальності студентів за якість своєї навчальної праці.

6. Принцип об’єктивності передбачає постійну увагу викладача до підтримання необхідного рівня підготовки майбутніх фахівців, до систематичного аналізу результатів міжсесійного контролю і показників успішності з метою своєчасного здійснення заходів для поліпшення організації та змісту навчання, підвищення ефективності і якості аудиторних і самостійних занять з метою запобігання (зменшення) відсіву їх з університету.

 

 

ВИДИ, МЕТОДИ І ФОРМИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ПРИРОДНИЧИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

 

У роботі вищої школи склалися такі види контролю.

Ö Міжсесійний контроль:

ü попередня перевірка;

ü поточна перевірка;

ü тематична перевірка.

Ö Підсумковий контроль.

Попередню перевірку здійснюють з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання залежно від етапу навчання і місця проведення контролю:

Ø на початку навчального року, з метою встановлення рівня знань студентів. На біологічному факультеті ЗНУ він здійснюється через проведення на І курсі так званого «нульового контролю». Такий контроль проводиться з основних фундаментальних предметів і дисциплін спеціальності з метою об’єктивного визначення рівня залишкових шкільних знань студентів, на початку навчання в університеті. Його результати дозволяють викладачам скоректувати навчальний процес на факультеті, створити умови для реалізації диференціального та індивідуального підходів до студентів.

Ø перед вивченням нового розділу для визначення питань, що потребують повторення, ступеня готовності студентів до сприйняття нової інформації за новою навчальною програмою, яку належить вивчити, у порядку підготовки студентів до практичних чи лабораторних робіт, до роботи над першоджерелами тощо.

Попередня підготовка може проводитись у формах:

ü письмових контрольних робіт;

ü фронтальних опитувань перед початком лабораторних чи практичних робіт;

ü усної перевірки окремих груп студентів;

ü стандартизованого контролю знань.

Завданням поточної перевірки успішності студентів є збереження оперативного (безпосереднього в процесі навчання) зовнішнього («викладач – студент – викладач») і внутрішнього («викладач – студент – студент») зворотного зв’язку. На базі отриманої інформації проводиться необхідне коригування навчальної діяльності студента, що особливо важливо для стимулювання його самостійної роботи.

Поточна перевірка є органічною частиною навчального процесу і проводиться в рамках чинних організаційних форм навчання: на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних заняттях. Частіше вона здійснюється в таких формах:

Ø усна співбесіда за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції, з оцінкою відповідей студентів (10-15 хв.);

Ø письмове фронтальне опитування студентів на початку чи в кінці лекції (10-15 хв.). Відповіді перевіряються і оцінюються викладачем в позалекційний час;

Ø фронтальний безмашинний стандартизований контроль знань студентів за кількома темами лекційного курсу (5-20 хв.). Проводиться найчастіше на початку лабораторних, практичних чи семінарських занять;

Ø письмова перевірка у вигляді термінологічного диктанту, короткочасної або тривалої контрольної роботи;

Ø експрес-контроль;

Ø домашні завдання;

Ø практична (експериментальна) перевірка ЗУН студентів на лабораторних і практичних заняттях;

Ø тестова перевірка знань студентів.

Тематична перевірка знань студентів здійснюється на семінарських заняттях, колоквіумах, консультаціях. Основне завдання тематичної перевірки – дати можливість студентам сприйняти й осмислити тему в цілому, в усіх її взаємозв’язках.

Семінарські, лабораторні і практичні заняття, які присвячені найважливішим темам дисципліни, що вивчається слід вважати формами тематичної перевірки. Вони сприяють не тільки перевірці знань і способів діяльності, а й узагальненню знань, єдності теорії й практики, формуванню світогляду студентів.

Колоквіуми виступають важливою формою тематичної перевірки й оцінки знань студентів. Головне завдання колоквіуму – мобілізація студентів на поглиблене вивчення провідних тем чи розділів курсу. Неприпустимо, щоб колоквіуми перетворювались на іспит з усього курсу. Найважливіше в колоквіумі – методика проведення співбесіди викладача зі студентами за найважливішими питаннями теми, розділу лекційного курсу чи питаннями, що вивчаються студентами самостійно. Мета колоквіуму – допомогти студентам глибше розібратися в теорії питання, стимулювати їхню дослідницьку роботу.

На біологічному факультеті колоквіуми здебільшого проводяться перед лабораторними і практичними роботами з метою підготовки, а також оцінки рівня готовності студентів до цих робіт.

Модульні контрольні роботи, що проводяться два рази в семестр, також можна вважати формою тематичної перевірки.

Підсумкова перевірка. Заліки, екзамени, курсові, дипломні, магістерські роботи, виробнича і педагогічна практика вважаються основними формами підсумкового контролю.

Закон України «Про вищу освіту», в статті 43 визначає форми за якими здійснюється навчальний процес у вищих навчальних закладах, серед яких називаються «контрольні заходи»: екзамени і заліки. Підготовка до екзаменів і заліків сприяє закріпленню, узагальненню і систематизації набутих знань, усуненню прогалин в знаннях, уточненню, конкретизації та кращому усвідомленню незрозумілого матеріалу. Саме завдяки формам підсумкового контролю студент в змозі зрозуміти логіку науки в цілому, пов’язати окремі теми в єдину систему понять.

Залік – це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння студентами матеріалу семінарських занять, результатів практики. Згідно з Положенням «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» (Наказ Міністерства освіти і науки України № 161 від 02.06.1993 р.) та Положенням «Про організацію та методику проведення поточного та підсумкового семестрового контролю навчання студентів ЗНУ» семестровий залік – це форма підсумкового контролю‚ що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу виключно на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних‚ семінарських або лабораторних заняттях. Отже‚ він проводиться під час заліково-екзаменаційної сесії‚ як правило‚ з тих дисциплін де переважають практичні і лабораторні заняття. Якщо студент якісно і систематично працював протягом семестру, викладач може поставити йому залів «автоматично».

Існує дві провідні організаційні форми заліків – групова співбесіда з окремих питань курсу та індивідуальна бесіда.

Екзамен (іспит) в системі навчання являє собою підсумкове випробування студентів з метою оцінки набутих ними знань і навичок їх застосування, з метою розуміння предмету і підготовленості до певної професії. У ВНЗ відмічають існування вступних, семестрових, курсових і державних екзаменів.

Екзамени складають, як правило, за білетами, затвердженими кафедрою. Досвідчені викладачі іноді проводять іспити за білетами у вигляді вільної бесіди. При цьому запитання білета виступають стрижнем такої бесіди, а оцінка оголошується як її підсумок. Це сприяє створенню атмосфери довіри та взаєморозуміння.

У вищій школі система оцінювання, в основній своїй масі, залишається незмінною. У ВНЗ з кредитно-модульною системою підсумкові оцінки визначаються за рейтинговими балами, чотирьохбальною школою: «відмінно» – «добре» – «задовільно» – «незадовільно», та міжнародними одиницями. Позитивні оцінки заносяться до екзаменаційної відомості та залікової книжки‚ незадовільна оцінка проставляється тільки до екзаменаційної відомості. Повторне складання екзаменів з метою підвищення позитивної оцінки не дозволяється.

В організації контролю ЗУН студентів з природничих дисциплін особливе значення набувають форми практичного контролю. Так, під час виконання лабораторних і практичних робіт студентами педагоги мають можливість виявляти рівень сформованості в них певних експериментальних умінь і навичок роботи з реактивами, природними матеріалами, обладнанням тощо. У вищих навчальних закладах вони відрізняються більшою скерованістю на майбутню професійну діяльність.

Самоконтроль та самооцінка надзвичайно важливі компонети контролю навчальної діяльності у вищій школі. Сутністю самоконтролю є усвідомлення регулювання студентом своєї дяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим завданням, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю – запобігання помилкам і виправлення їх. Показником сформованості самоконтролю є усвідомлення студентом правильності плану діяльності та її операційного складу, тобто способи реалізації цього плану. Самооцінка передбачає критичне ставлення студента до своїх здібностей і можливостей, об’єктивне оцінювання досягнутих результатів.

Для формування здатності до самоконтролю і самооцінки викладач має аргументувати виставлену оцінку, пропонувати студенту самому оцінити свою відповідь. Дієвими засобами є також організація взаємоконтролю та рецензування відповідей товаришів. Важливо при цьому ознайомити студентів з нормами і критеріями оцінювання ЗУН. Занесення результатів самооцінки ЗУН до журналу робить їх вагомими, позитивно впливає на формування відповідальності за навчальну роботу, на виховання чесності, принциповості, почуття власної гідності.

ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТІВ

Визначення об’єктивно рівень оволодіння людиною знаннями і способами діяльності, як свідчить педагогічний досвід, дуже важко. Щоб полегшити виконання цього завдання пропонується розділити на два поняття, що перебувають у нерозривному взаємозв’язку – критерії оцінки і норми оцінки.

Критерії оцінки – це ті положення, урахування яких є обов’язковим при виставленні тієї чи іншої оцінки. Більшість педагогів основним критерієм вважають рівень засвоєння знань:

Ø репродуктивний – знання є свідомо сприйнятою, зафіксованою в памяті та відтворюваною об’єктивною інформацією про предмети пізнання;

Ø продуктивний (реконструктивний) – знання виявляються в готовності та вмінні студента застосовувати їх у подібних, стандартних або варіативних умовах;

Ø творчий – студенти можуть продуктивно застосовувати знання і засвоєні способи дій у нетипових ситуаціях.

Норми оцінки – це опис умов, на які має спиратися педагог, виставляючи студентові оцінку.

У сучасній методиці викладання у вищій школі пропонується за об’єкт оцінювання брати структурні компоненти навчально-пізнавальної діяльності, а саме:

Ö Змістовий компонент – обсяг знань про об’єкт вивчення (відповідно дор навчальних програм, державних стандартів). При оцінюванні підлягають аналізові такі характеристики знань:

ü повнота, правильність, логічність, усвідомленість (розуміння, виокремлення головного і другорядного);

ü вербалізація, тобто словесне оформлення (переказ, пояснення);

ü вміння застосовувати знання.

Ö Операційно-організаційний компонент –включає в себе:

ü здатність студента обирати способи дій з огляду на навчальну програму з відповідної дисципліни (предменті дії);

ü індивідуальні розумові здібності, тобто вміння порівнювати, абстрагувати, класифікувати, узагальнювати тощо (розумові дії);

ü вміння аналізувати, планувати, організовувати, контролювати процес і результат виконання завдання, діяльність загалом (загально навчальні дії);

ü правильність, самостійність виконання за умов новизни (за зразком, аналогічні відносно нові);

ü розуміння та словесне оформлення (відтворення, пояснення, застосування в умовах новизни).

Ö Емоційно-мотиваційний компонент – ставлення до навчання (байдуже, недостатньо позитивне, зацікавлене, яскраво виражене позитивне).

В умовах кредитно-модульної технології навчання оцінювання навчально-творчої діяльності студентів відбувається протягом всього періоду навчання. Різні види діяльності мають різну кількість балів для оцінки. Під час вивчення навчальної дисципліни студент одержує бали за два змістовні модулі (по 30 балів кожен), за індивідуальне творче завдання (20 балів) і за підсумковий контроль: залік або екзамен (20 балів). Таким чином кожен студент має набрати максимально 100 балів. На кафедрі хімії ЗНУ була розроблена наступна таблиця, за якою відбувається контроль та оцінювання студентів.

Таблиця 6

РОЗПОДІЛ БАЛІВ ЗА ВИДАМИ РОБОТИ ТА ФОРМАМИ КОНТРОЛЮ

 

Кіл-ть балів	Форма контролю	Примітки
ПОТОЧНИЙ МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ (максимальна оцінка 30 балів) Результат виконання домашньої самостійної підготовки до кожного лабораторного заняття оцінюється окремо за такою шкалою:
	Всі завдання виконані правильно, письмово відтворені у відповідності до вимог	В кінці мо-дуля бальна оцінка визначається як середнє арифметич-не значення набраних балів
	Студент виявляє розуміння основоположних теоретичних теорій і фактів, уміє наводити приклади на підтвердження цього, проте завдання виконані не в повному обсязі або містять помилки
	Студент обізнаний з деякими поняттями, домашня підготовка виконана частково
	Домашня підготовка не виконана

Продовження таблиці № 6

Результат виконання і захисту студентом кожної лабораторної роботи оцінюється окремо за такою шкалою:
12–10	Всі завдання ЛР повністю виконані без помилок; студент демонструє всебічне системне і глибоке знання програмного матеріалу; засвоєння ним основної й додаткової літератури; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментаріями, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення типових і нестандартних практичних ситуацій; виявляє творчі здібності в розумінні, викладі і використанні навчального матеріалу	В кінці модуля бальна оцінка визначається як середнє арифметич-не значення набраних балів
9–7	Всі завдання ЛР повністю виконані без суттєвих помилок, студент демонструє володіння знаннями основного прог-рамного матеріалу, засвоєння інформації в межах лекційного курсу; володіння необхідними методами, столиками та інструментаріями, передбаченими програмою; вміння використовувати їх для вирішення типових практичних ситуацій, припускаючись окремих незначних помилок
‹ 6	Більше 30% завдань ЛР виконані не вірно; студент демонструє значні прогалини у знаннях основного програмного матеріалу, не володіє методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою. Виконання ЛР не зараховується і повертається студенту на доопрацювання
Результат виконання письмових (модульних) контрольних робіт оцінюється за такою шкалою
12–10	Студент самостійно виконує не менше 90% завдань; письмова робота оформлена акуратно та у відповідності до вимог
9–7	Студент самостійно виконує не менше 60% завдань
6–4	Студент самостійно виконує не менше 30% завдань
3-1	Студент самостійно виконує близько 10% завдань
Продовження таблиці № 6
	Прохідний рейтинговий бал – мінімальна оцінка за два модулі, яка є обов’язковою умовою для допуску студента до підсумкового контролю
	Для підвищення рейтингового балу студент за рахунок часу, відведеного на індивідуальну і самостійну роботу відпрацьовує індивідуальне завдання. Результати виконання індивідуального завдання також заносяться до системи рейтингу та оцінюється за такими критеріями: Ø повнота розкриття питання; Ø опрацювання сучасних наукових інформаційних джерел; Ø цілісність, систематичність, логічна послідовність викладу; Ø уміння формулювати власне відношення до проблеми, робити аргументовані висновки; Ø акуратність оформлення письмової роботи; Ø захист виконаного індивідуального завдання.
ДОДАТКОВІ БОНУСНІ БАЛИ
	Відвідування всіх (!) лекційних занять, передбачених програмою модуля, активна участь під час лекції	Навіть при наявності 1-2 пропусків з поважних причин
ПІДСУМКОВИЙ МОДУЛЬНИЙ (СЕМЕСТРОВИЙ) КОНТРОЛЬ
	Підсумковий модульний (семестровий) контроль у формі екзамену. Проводиться з метою покращення рейтингової оцінки, отриманої за результатами поточного рейтингового контролю	Розподіл балів за питаннями екзаменацій-ного білета робить викладач
ПІДСУМКИ МОДУЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ
	Студентам, які повністю виконали навчальний план, позитивно атестовані з цієї дисципліни за результатами поточного контролю, на останньому тижні теоретичного навчання за їх згодою в екзаменаційній відомості викладачем проставляється екзаменаційна оцінка на підставі прохідного рейтингового балу	Задовільно
	Успішне виконання та захист індивідуального завдання протягом семестру збільшує прохідний бал на 20 балів	Добре
	Студент може підвищити оцінку «задовільно» і «добре», яку він отримав за результатами модульного контролю, склавши семестровий екзамен в період сесії	Відмінно

 

ІНТЕРВАЛЬНА ШКАЛА ОЦІНОК ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ РЕЙТИНГОВИМИ ПОКАЗНИКАМИ І ШКАЛАМИ ОЦІНОК

 

За шкалою ECTS	За шкалою університету	За національною шкалою
Екзамен	Залік
А	90–100 відмінно	Відмінно	Зараховано
В	80–89 дуже добре	Добре
С	75–79 добре
D	65–74 задовільно	Задовільно
E	60–64 достатньо
FX	35–59 незадовільно – з можливістю повторного складання	Незадовільно	Не зараховано
F	1–34 незадовільно – з обов’язковим повторним курсом

 

За результатами виконання студентом всіх видів робіт зі всіх навчальних дисциплін семестру визначається його загальний рейтинг. Рейтинговий контроль виявляє переваги як для студентів, так і для викладачів. Переваги для студентів полягають в:

ü активізації їхньої самостійної роботи, наданні їй ритмічності і систематичності протягом семестру;

ü покращенні мотивації навчальної діяльності;

ü стимулюванні самостійності, ініціативності, відповідальності, творчості;

ü орієнтації на пошук і всебічне розкриття їхніх задатків і здібностей;

ü підвищенні об’єктивності оцінки, за рахунок майже повного унезалежнення від вдалої чи невдалої відповіді на заліку або екзамені;

ü значному зменшенні психологічного навантаження під час екзаменаційно-залікової сесії.

Переваги для викладачів стосуються:

ü реальних можливостей для реалізації індивідуального і диференційованого підходів до студентів;

ü допомоги студентам в розподілі їхнього навчального навантаження протягом семестру і під час заліково-екзаменаційної сесії;

ü навчання стає дійсно індивідуалізованим;

ü виникає можливість порівнювати успішність і творчий потенціал студентів;

ü зникає загроза упередженого підходу до оцінки навчальних досягнень студентів.

Основними позитивними ознаками рейтингової системи є: її комплексний підхід до визначення необхідних теоретико-практичних навичок з певної дисципліни з урахуванням індивідуальних особливостей студентів, а також забезпечення повноти засвоєння матеріалу, розвиток у студентів цікавості до навчання, активне формування у них професійних навичок, умінь, особистісних якостей; стимулювання наукового пошуку, значний вихід пізнавальної діяльності учнів за межи навчальної програми.

Отже, контроль є складовою частиною навчального процесу. Завдяки йому стає очевидною відповідність запланованих і одержаних результатів діяльності студентів. Контроль та оцінка у будь-якому виді людської діяльності завжди справляють суттєвий безпосередній вплив на її якість та ефективність, на ставлення людини до виконання обов'язків, на розвиток почуття відповідальності за стан справ і мотивацію цілеспрямованої діяльності..

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Визначте об’єктивні передумови необхідності контролю та оцінки знань студентів.

2. Охарактеризуйте функції контролю досягнутих результатів студентів.

3. Прокоментуйте основні принципи контролю навчальної роботи студентів.

4. Визначте зміст вимог кожного з указаних принципів. Доведіть їхню об’єктивне необхідність для вищої школи.

5. Які види контролю притаманні навчально-виховному процесу вищої школи?

6. У чому полягає значення попередньої перевірки ЗУН студентів-хіміків та студентів-екологів?

7. Коли і як проводиться попередня перевірка?

8. Визначте сутність і основні завдання поточної перевірки успішності студентів у вищій школі.

9. За допомогою яких методів контролю здійснюється поточна перевірка успішності студентів?

10. У чому полягає значення тематичної перевірки знань?

11. Якої ви думки про ефективність перевірки ЗУН студентів викладачами на семінарських, лабораторних і практичних заняттях? Проаналізуйте власний досвід.

12. Охарактеризуйте роль колоквіумів у навчальному процесі природничих факультетів.

13. Дайте характеристику формам підсумкової перевірки.

14. Чи вважаєте Ви доцільним скасувати іспити на Вашому факультеті?

15. Охарактеризуйте форми практичного конролю.

16. Розкрийте сутність понять «самоконтроль» і «самооцінка».

17. Проаналізуйте поняття «критерії оцінок» і «норми оцінок».

18. Охарактеризуйте рівні засвоєння знань студентами ВНЗ.

19. Дайте характеристику структурним компонентам навчально-пізнавальної діяльності студентів як об’єктам оцінювання.

20. Прокоментуйте розподіл балів за видами роботи і формами контролю, який впроваджено на біологічному факультеті ЗНУ. Назвіть його позитивні і негативні якості.

21. Викажіть своє відношення до рейтингової системи оцінювання знань студентів.

 

 

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 1. Розробіть питання до колоквіуму з однієї теми будь-якої навчальної дисципліни Вашої спеціалізації

Завдання 2. Порівняйте діяльність викладача, діяльність студентів і методику проведення таких організаційних форм навчання на екологічних та хімічних спеціальностях. Заповніть таблицю 7:

Таблиця 7

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ ПІДСУМКОВОЇ ПЕРЕВІРКИ

	Залік	Екзамен
Спільне
Відмінне

Завдання 3. Визначте критерії оцінки ЗУН студентів з будь-якої навчальної дисципліни Вашої спеціалізації.

 

ТЕМАТИКА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТВОРЧИХ РОБІТ СТУДЕНТІВ

1. Педагогічний професіоналізм викладача природничого факультету вищого навчального закладу.

2. Наукова діяльність викладача як обов’язкова складова професіональної компетентності.

3. Особливості методики викладання природничих дисциплін студентам-першокурсникам вищих навчальних закладів України.

4. Особливості діяльності викладача в навчанні студентів-магістрів природничих факультів вищих навчальних закладів.

5. Інновації лекційного викладання дисциплін на природничих факультетах вищих навчальних закладів України.

6. Застосування графічної наочності на заняттях з природничих дисциплін у вищій школі.

7. Інновації в проведенні лабораторних занять на природничих факультетах.

8. Прийоми активізації студентів-першокурсників на лабораторних заняттях з природничих дисциплін.

9. Організація самостійної роботи студентів як організаційної форми навчання у кредитно-модульній системі.

10. Контроль за результатами самостійної роботи студентів в умовах кредитно-модульної системи.

11. Значення різних видів практик (польової, навчальної, виробничої) для підготовки студентів природничих факультів вищих навчальних закладів.

12. Засоби дидактичної адаптації студентів-першокурсників природничих факультів вищих навчальних закладів.

13. Вплив професійної мотивації на успішність навчання студентів-першокурсників природничих факультів вищих навчальних закладів.

14. Технологія групового навчання на заняттях з природничих дисциплін у вищій школі.

15. Готовність студентів природничих спеціальностей вищих навчальних закладів до науково-дослідної роботи.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТВОРЧИХ РОБІТ СТУДЕНТІВ

 

 

Індивідуальна творча робота оформлюється на стандартних аркушах паперу формату А4, вона може бути написана зрозумілим почерком або надрукована. Робота має включати такі розділи:

Ø Вступ.

Ø Основна частина.

Ø Висновки.

Ø Список використаної літератури.

У вступі визначається постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

В основній частині проводиться аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення зазначеної проблеми, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, виклад основного матеріалу дослідження.

У висновках розкривається власне відношення автора до проблеми.

Список літератури подається в алфавітному порядку.

Під час опрацювання літературних джерел перевага має надаватися науковим статтям у фахових виданнях України, навчальним посібникам і підручникам, виданих за останні 10 років.

Посилання на літературні джерела по тексту подаються у квадратних дужках, вказується номер джерела і номер сторінки (сторінок) у ньому. Наприклад, [2, с.15-16].

Обсягроботи 8 – 12 сторінок (за перевищення обсягу під час оцінювання знімається 10 балів).

Результати виконання студентом індивідуальної творчої роботи оцінюється за наступною шкалою:

Ø Вступ (1-10 балів):

ü постановка проблеми в загальному вигляді (1-3 бали);

ü формулювання необхідності зазначених знань для професійного становлення майбутнього викладача (1-7 балів).

Ø Основна частина (1-20 балів):

ü повнота розкриття питання (1-10 балів);

ü опрацювання сучасних наукових інформаційних джерел (1-5 балів);

ü цілісність, систематичність, логічна послідовність викладу (1-5 балів)

Ø Висновки (1-10 балів):

ü уміння формулювати власне відношення до проблеми (1-5 балів);

ü наявність аргументованих висновків (1-5 балів).

Ø Список літератури (1-5 балів):

ü оформлення у відповідності до стандартів.

Ø Акуратність оформлення творчої роботи (1-5 балів).

Загальна оцінка визначається як сума балів, отриманих студентом по кожному пункту. Всього – 50 балів.

ГЛОСАРІЙ

 

АДАПТАЦІЯ пристосування органів почуттів до особливостей діючих на них стимулів з метою їх найкращого сприйняття і забезпечення рецепторів від перевантажень; психічне явище, що виявляється у перебудові динамічного стереотипу особистості відповідно нових вимог навколишнього середовища.

АДАПТАЦІЯ ПЕРШОКУРСНИКІВ вищих навчальних закладів характеризується одночасним перебігом двох взаємопов’язаних процесів – адаптації до університету як соціальної установи і пристосуванням до майбутньої професії.

АКРЕДИТАЦІЯ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ – процедура визнання державного статусу (типу і виду) освітнього закладу.

БАКАЛАВР – 1)у більшості країн – перший науковий ступінь, який надається студенту після засвоєння програми базової вищої освіти. 2) освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння і знання, щодо узагальненого об’єкта праці (або діяльності), достатні для виконання обов’язків певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

ВИКЛАДАННЯ – організація процесу навчання в системі дидактичних методів і прийомів передачі студентам знань, умінь, навичок, способів діяльності і життєвого досвіду.

ВИКЛАДАЧ – педагогічний працівник вищих, середніх спеціальних та професійно-технічних навчальних закладів, який викладає певну навчальну дисципліну.

ВМІННЯ – психічні утворення, які полягає в засвоєні людиною способів і навиків діяльності.

ГУМАНІЗМ – визнання цінності людини як особистості, н права на вільний розвиток та виявлення власних здібностей; утвердження блага людини як критерію оцінки розвитку суспільних відношень.

ЕМПАТІЯ – осягнення емоційного стану, проникнення – «вчуття» переживання іншої людини, або особливого роду емоція, зміст якої є відображене емпатом відношення людини, яка переживає, до об’єктивної дійсності, виражене в тих же почуттях і що виявляється зовнішньо у формах експресії, подібних експресії людини, яка переживає.

ЗМІСТ ВИЩОЇ ОСВІТИ – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури тощо.

ЗНАННЯ – в більшості – логічна інформація про навколишній і внутрішній світ людини, зафіксована в її свідомості.

ІДЕНТИФІКАЦІЯ – процес і результат неусвідомленого уподібнення, ототожнення суб’єкта з іншим суб’єктом, групою, зразком; або схожість поведінкових або особистісних характеристик іншої особи, як реальне їхнє відтворення або в подібних поведінкових актах, або в символічних еквівалентах поведінки.

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЮДИНИ – поєднання різних структурно-функціональних компонентів психіки, які визначають індивідуальність, стиль діяльності, поведінки і виявляються в якостях особистості

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ – стійка індивідуально-специфічна система психологічних засобів, прийомів, методів виконання тієї або іншої діяльності

КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕДАГОГА – нормативна модель компетентності, яка відображає науково обґрунтований склад професійних знань, вмінь, і навичок; зведені узагальнені вимоги до педагога на рівні його теоретичного і практичного досвіду.

КОНТРОЛЬ є складовою частиною, компонентом процесу навчання, природно пов’язаним з вивченням програмного матеріалу, його усвідомленням, закріпленням, застосуванням, формуванням умінь і навичок. Контроль за навчальною діяльність учнів забезпечує зовнішній зворотний зв’язок (контроль, що здійснює вчитель) і внутрішній зворотний зв’язок (самоконтроль учня). Зворотний зв’язок є підставою для внесення необхідних коректив в процес навчання, для вдосконалення його змісту, організаційних форм, методів і засобів навчання.

ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ – організаційна форма навчання, за якої студент особисто (!) під керівництвом викладача проводить природні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА – це така активна форма самостійної роботи студентів, в яких їхня діяльність виявляється у поєднанні розумових і фізичних (моторних) дій, спрямованих на активне застосування здобутих знань, умінь і навичок на практиці в межах заданої програми (інструкції), відповідного обладнання і місця проведення.

ЛЕКЦІЯ – це специфічний спосіб взаємодії викладача і студентів, за яким реалізується різноманітний зміст навчання і застосовуються методи викладання.

МАГІСТР – 1) науковий ступінь в ряді країн, середній між бакалавром та доктором наук, який присуджується особам, які закінчили університет або інший вищий навчальний заклад, які мають ступінь бакалавра, пройшли додатковий курс навчання та які склали спеціальні іспити та захистили магістерську роботу.2) освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинного рівня посад, у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістр може здійснюватись на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

МОТИВАЦІЯ – це активізований стан індивіда, який визначає наскільки інтенсивно і з якою спрямованістю він діє в ситуації, що склалася.

НАВИЧКИ – дії, сформовані в процесі повторення і доведені до автоматизму.

НАВЧАННЯ – цілеспрямований процес взаємодії викладача й студентів, у ході якого здійснюється освітня функція і вноситься істотний вклад у виховання і розвиток особистості. Навчання припускає єдність викладання та учіння.

ОСВІТА – це цілеспрямований процес і одночасно результат оволодіння учнями системою наукових знань, пізнавальних умінь і навичок, а також розвиток творчих здібностей, наукового світогля