Особистісно орієнтоване навчання як сучасна педагогічна технологія

 

Сучасні педагогічні технології у ВНЗ зорієнтовані на створення умов для самовираження і саморозвитку студента. Однією з таких технологій є особистісно орієнтоване навчання. Особистісно орієнтоване навчання (ООН) – спосіб організації навчання, в процесі якого забезпечується всілякий облік можливостей і здібностей студентів і створюються необхідні умови для розвитку їхніх індивідуальних здібностей. Отже, ООН – це навчання, в якому особистість студента перебуває в центрі уваги викладача, і саме пізнавальна діяльність, а не викладання, є визначальною.

ООН має своєю метою: розвивати індивідуальні пізнавальні здібності кожного студента, допомогти їм пізнати себе, самовизначитись та саморалізуватись, сформувати в них культуру життєдіяльності, яка дає змогу продуктивно будувати своє життя.

ООН у вищій школі ґрунтується на таких принципах:

Ø пріоритет індивідуальності, самоцінності студента, який є суб’єктом навчального процесу;

Ø співвіднесення педагогічних технологій на всіх рівнях освіти із закономірностями професійного становлення особистості;

Ø визначення змісту освіти рівнем розвитку сучасних соціальних, інформаційних, виробничих технологій і майбутньої професійної діяльності;

Ø випереджувальний характер освіти, що забезпечує формування професійної компетентності майбутнього фахівця;

Ø визначення дієвості ВНЗ організацією навчального середовища;

Ø врахування індивідуального досвіду студента, його потреби в самореалізації, самовизначення, саморозвитку.

Важлива роль в організації ООН відведена далоговим лекціям, дискусіям, спеціальним тренінгам, імітаційним і рольовим іграм, вирішенню проблемних ситуацій тощо.

Ефективність ООН значною мірою залежить від правильно вибудуваного змісту освіти, до якого ставляться такі вимоги:

Ö навчальний матеріал повинен забезпечувати виявлення суб’єктивного досвіду студента в т.ч. досвіду його попереднього навчання;

Ö виклад знань викладачем (у підпучнику) повинен бути спрямований не лише на розширення їх обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення, а й на постійне перетворення набутого суб’єктивного досвіду кожного студента;

Ö у процесі навчання необхідне постійне узгодження досвіду студентів з науковим змістом здобутих знань;

Ö активне стимулювання студента до само оцінної діяльності, можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження;

Ö конструювання та організація навчального матеріалу у такий спосіб, щоб студент сам обирав зміст, вид і форму при виконанні завдань, розв’язуванні задач тощо;

Ö виявлення та оцінювання способів навчальної роботи, якими користується студент самостійно, постійно, продуктивно.

До найпоширеніших засобів забезпечення ООН на природничих факультетах відносять:

ü світоглядні парадокси;

ü проблемні ситуації;

ü показ криз, що призводять до створення наднових теорій;

ü фундаментальні експерименти та їх обговорення;

ü авторські пізнавальні задачі, вправи, дидактичні ігри;

ü засоби автоматизованого контролю;

ü парадоксальні досліди, висунення гіпотез;

ü рефлексію логіки викладу;

ü спостереження та експерименти;

ü різноманітність форм СРС;

ü розповідь про історію наукових відкриттів.

В реалізації ООН особлива роль відведена педагогу. Особливості його діяльності розкрито у таблиці 4.

Таблиця 4

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ЗА РІЗНИХ СИСТЕМ НАВЧАННЯ

Робота викладача за технологією ООН	Робота викладача за традиційною системою
Застосування найрізноманітніших видів роботи	Застосування однієї форми або методу роботи
Намагається, щоб кожн студент обирав свою проблему (тему, вид роботи)	Намагається, щоб усі студенти навчалися за визначеним планом
Демонструє логіку входження в предмет лише на прохання студента і прагне індивідуальних результатів	Демонструє знання і спосіб входження в предмет, допомагає студентам досягти певного результату
Має забезпечити кожному студентові визначення власних досягнень з певного предмета	Оцінює отримані результати за власними критеріями
Стежить за розвитком соціальний стосунків взаємодії студентів одного з одним	Забороняє соціальні зв’язки в групі (підказки, розмови), які заважають оцінювати студентів
Вчиться разом зі своїми студентами	Має знати предмет краще за студента

 

Впровадження в практику ВНЗ дидактичної системи ООН потребує відповідних змін в організації навчального процесу та дотримання таких умов:

o добір студентів на основі науково обґрунтованої тестової системи;

o вмотивоване й аргументоване конструювання змісту навчання, що враховуватиме і зберігатиме зміст професійної діяльності;

o наявність детально розроблених загальних і предментих цілей навчання;

o альтернативні варіанти фундаментальних курсів і курсів за вибором;

o достатньо повна науково обґрунтована професійна модель;

o доступна методика самовизначення і вивчення особистості студента;

o структурування змісту навчання у вигляді завершених предметних модулів;

o демократизація дидактичного середовища, розвиток системи суб’єкт-суб’єктной взаємодії;

o впровадження енергомістких технологій навчання;

o наявність попередньої фази навчання, соціальних видів занять та пропедевтичних курсів.

 

ІГРИ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ, ЇХ РІЗНОМАНІТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ

 

Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, в якому складається, формується і удосконалюється самоуправління поведінкою.

Концептуальними основами ігрових технологій є психологічні механізми ігрової діяльності, що спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні, самоутвердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації. Ігрова діяльність виконує такі функції:

ü спонукальну (викликати інтерес);

ü комунікативну (засвоєння елементів культури спілкування педагога);

ü самореалізації (кожен студент реалізує свої можливості);

ü розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);

ü розважальну (отримують задоволення);

ü діагностичну (виявлення відхилень в ЗУН, в поведінці, прогалин у знаннях);

ü коррекційну (внесення позитивних змін в структуру особистості майбутніх вчителів).

Створення і застосування в навчальному процесі сучасної вищої школи такої форми навчання як ігри, що моделюють ті чи інші практичні ситуації пов’язано, насамперед, з необхідністю розвитку творчих здібностей і активізацією самостійною підготовки студентів. З точки зору психології: гра - це форма діяльності людини, головними чинниками якої є: настрій змагання, можливість для самовиразу людини (учасника гри) і його самоствердження. Характеризуючи застосування ігрових форм в навчанні слід визнати, що згідно психолого-педагогічних досліджень, ефективність засвоєння знань під час гри в 2 рази вище в порівнянні з іншими організаційними формами. Це пояснюється тим, що емоційно забарвлена ігрова обстановка полегшує засвоєння матеріалу і дозволяє перетворити теоретичні знання в дії. Саме тому, кількість застосування ігрових форм в навчальних процесах загальної та вищої школи збільшується.

Ігра як організаційна форма навчання характеризується трьома основними ознаками:

Ø визначає мету, спрямовану на зміст освіти, що підлягає засвоєнню;

Ø передбачає вид навчально-пізнавальної діяльності;

Ø визначає характер взаємодії викладача і студентів.

Як організаційна форма навчання ігра має багато різновидів. Найчастіше в педагогічній літературі описуються приклади впровадження в навчально-виховний процес вищої школи таких різновидів: навчальна, імітаційна, дидактична, педагогічна, ділова, рольова ігри. Класифікація ігрових форм складне і невирішене питання в методиці викладання у вищій школі, воно ускладнюється тим, що між дидактами на існує єдності в розумінні цього педагогічного утворення. Ми наводимо декілька класифікацій у додатку Г.

Ділова гра являє собою форму відтворення предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності фахівця, моделювання таких систем відношень, які характерні для цієї діяльності як цілого

До обов’язкових елементів ділової гри належать:

Ö дидактичне (навчальне) завдання;

Ö навчальне виробниче ігрове завдання, що пов’язане з роллю, яку виконує студент;

Ö наявність ролей;

Ö відмінність ролевих цілей;

Ö ігрова (конфліктна) ситуація, яка виражається в умовах, сценарій гри і подається у вигляді опису ситуації, а також фабули дії, що розвивається;

Ö правила гри, тобто ті обмеження, за які не можуть виходити гравці, а також штрафні санкції;

Ö колективний характер гри, взаємодії гравців в процесі гри, що виражаються з одного боку, у виробці колективних рішень, а з другого – допускають їх багатоальтернативність;

Ö атмосфера змагання у грі, яка досягається системою індивідуальної або групової оцінки діяльності учасників гри.

В діловій грі студент виконую квазіпрофесійну діяльність, яка поєднує в собі навчальний і професійний елементи. Тобто, знання та вміння засвоюються ним не абстрактно, а у контексті професії, спираючись на пріоритет формування професійних якостей майбутніх фахівців Особливість навчальної ділової гри, яка полягає у відтворенні контексту майбутньої праці в його предметному і соціальному аспектах. При цьому, вона відтворює предметний контекст через обставини умовної практики і соціальний контекст, в якому студент взаємодіє з представниками інших рольових позицій. Процес розробки та організації ділової гри будується на реалізації п’яти психолого-педагогічних принципів:

ü імітаційного моделювання;

ü проблемності змісту;

ü рольової взаємодії в спільній діяльності;

ü діалогічного спілкування;

ü двоплановості ігрової навчальної діяльності.

В свою чергу, ділову гру, яка проводиться у навчальних закладах з метою отримання професійних знань також можна вважати дидактичною. Такі ігри, як правило, носять міжпредметний характер, але базуються на окремій дисципліні з фаху.

Методика проведення ділової гри складається з 3 етапів, які визначені в таблиці 5.

Таблиця 5

ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ДІЛОВОЇ ГРИ

Етап підготовки	Розробка гри	розробка сценарію → план ділової гри → загальний опис гри → зміст інструктажу → підготовка матеріального забезпечення → постановка проблеми → визначення цілей → визначення умов → інструктаж → визначення регламенту → визначення правил → розподіл ролей → формування груп → проведення консультацій
Етапи проведення	Входження в гру	робота з джерелами і тренінг → мозковий штурм
Групова робота над завданнями	виступ груп → захист результатів → дискусії → робота експертів
Етап аналізу та узагальнення	Міжгрупова дискусія	вихід з гри → аналіз → рефлексія→ оцінка та самооцінка → висновки та узагальнення → рекомендації

Навчальна гра являє собою одночасну індивідуальну, групову і колективну науково-навчально-пізнавальну діяльність студентів, яка включає елементи змагання і самостійності в засвоєні програмного матеріалу, та підкріплюється досвідом міжособистісних відношень в ігровій ситуації, що моделює діяльність за певним фахом. Навчальні ігри об’єднують в три основні види: імітаційні, символічні, дослідницькі.

До навчальних імітаційних ігор слід віднести ті з них, що відтворюють зміст, умови і технології майбутньої професійної діяльності. Прикладом навчальних символічних ігор можуть бути дидактичні ігри, адже вони основані на конкретних предметних знаннях фундаментальних дисциплін.

Дидактичну гру можна трактувати як організаційну форму навчання, де засвоєння студентами змісту освіти під керівництвом викладача опосередковано їхньою ігровою взаємодією, що регулюється певними, встановленими правилами гри, порядком і режимом.

Педагогічна гра являє собою групову вправу по виробленню оптимальних рішень, застосуванню навчальних методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку на заняттях у школі. Учасники гри в процесі імітаційного моделювання занять, розв’язання психолого-педагогічних ситуацій отримують більш конкретне уявлення про сутність своєї майбутньої діяльності. Мета педагогічних ігор – сформувати у студентів уміння вже під час навчання в університеті поєднувати теоретичні знання з (майбутньою) практичною діяльністю.

Розглянемо приклад організації проведення дидактичної гри в навчальному процесі ВНЗ. «Брейн-ринг» — дидактична гра-конкурс у формі інтелектуального змагання між командами студентів академічної групи відносно першочерговості та правильності надання відповіді з навчальних, наукових і виробничих проблем аграрного менеджменту.

Дидактична гра «Брейн-ринг» є формою заохочення студентів до активізації навчально-творчої діяльності при проведенні проміжного або підсумкового контролю знань за тематикою навчальних модулів. Цю форму проведення проміжного контролю доцільно використовувати в системі модульного навчання з попереднім визначенням мотиваційних умов за модульно-рейтинговою програмою.

При проведенні дидактичної гри «Брейн-ринг», крім вирішення питань дидактичного характеру, великого значення набуває реалізація виховних і творчих компонентів діяльності студентів у процесі одержання знань. Ці аспекти, на думку автора, зумовлюють високу ефективність застосування цієї форми при підготовці управлінських кадрів вищої кваліфікації.