Урок — основна форма організації навчально-виховного процесу

Кожного дня тисячі вчителів входять у класи і приступають до проведення уроків, і від того, якими будуть ці уроки, як відбудеться спілкування з дітьми, залежить процес перебудови шкільного життя: він буде прогресувати або гальмуватися. Освіта, школа зараз як стривожений вулик, зайняті енергійними пошуками нових шляхів навчання, прищеплення навичок самостійною мислення, гуманізації людських відносин.

Урок у будь-якому класі має одну і ту ж суть: він Урок. І як одна людина не схожа на іншу, так і один урок не схожий на інший. Учні відомого грузинського педагога, ученого Ш. О. Амонашвілі і він сам називають Урок з великої букви, ставлять йому пам'ятники, пишуть оди на честь Уроку:

—Де ти народжуєшся, де ти живеш, Урок?

—Ти не можеш існувати наодинці без мене!

—Ти живеш у моїй голові, у моєму серці!

—Я тебе обдумую, планую, проводжу(але ти живеш в учнях!

—Ти живеш у класі лише тоді, коли там є учні! —Ти літаєш над нами, як казковий метелик, якого треба добре роздивитися. Через 45 хвилин ти заховаєшся кудись, а потім знову повернешся до нас, але вже в іншому вбранні.

—Ти прилітаєш до нас із майбутнього, ти посланник майбутнього.

—Ти — мудрість, бо коли ти в класі, то наші думки розширюються, прискорюються.

—Ти — Урок! А що ти є для нас? Гвинтові сходинки, які ведуть нагору. Фонтан знань. Припадеш до тебе і нап'єшся мудрості. Ти, Урок, схожий на квітуче поле! Можливо, ти — Гора, у глибині якої сховані знання, до яких потрібно докопатися. Ти більший і величніший від будь-якої гори! —Ти — швидше дорога, хоч і непряма, нерівна, але єдино правильна, яка веде кожного з нас до людяності, до своєї особистості.

—Ти — весняний дощик і тепло, яке допомагає кожному розкритися, як розкриваються пуп'янки квітів.

—Ти зрошуєш майбутнє людства, вселяєш надію, надихаєш на подвиги.

—Ти несеш нам майбутнє, і тому ти наше диво...

—Урок — ти райдуга, що має 10 тисяч кольорів.

—Я, учитель, вклоняюсь, Урок, твоїй могутності і твоїй великодушності, твоєму серцю, сповненому любові до дітей і піклування про них, твоїй душі, що поривається в їхнє майбутнє.

—Вклоняюсь і дякую за те, що ти допомагаєш мені виховувати гідних моєї Батьківщини людей, даєш мені щастя жити педагогічним життям.

-—Я поставила б тобі — Уроку — найпрекрасніший пам'ятник з рожевого мармуру і золотими літерами написала б заклик, звернений до учнів: "Стань Людиною!".

Цей пам'ятник я поставила б перед школою, щоб кожного ранку, проходячи повз тебе, зупинятися перед тобою, вклонятися тобі і говорити: хвала Уроку! Час твій священний, і не можна з нього втрачати ні хвилини!

До 90% навчального часу в загальноосвітній школі витрачається на уроки; весь матеріал основ наук викладається в ході уроків. Тому теорія уроку є важливою складовою частиною дидактики — у ній розглядаються такі аспекти: вимоги да уроку, структура уроків, типи уроків, міжпредметні зв'язки в ході уроків.

Урок — така форма організації навчання, при якій навчальні заняття проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня підготовки протягом певного часу (45, 35 хвилин) і відповідно до розкладу.

В основі уроку та інших форм навчання лежать індивідуальна і колективна (парна, групова і масова) форми роботи учнів. При індивідуальній формі навчання учень виконує завдання самостійно, наприклад, працює з книгою, і ця форма навчання часто відіграє вирішальну роль у формуванні особистості учня. Колективна форма навчання буває двох видів: фронтальна і бригадна: навчання може проходити в малих групах (5-6 чоловік), динамічних парах або парах змінного складу [кожен учень по черзі працює з усіма іншими учнями класу або групи під загальним керівництвом учителя, тобто працює поперемінно то як учитель, то як учень). При цьому всі навчають кожного, а кожен — усіх; учень при цьому багато разів викладає тему, правило, теорему, він активний, глибоко засвоює матеріал. Для цього потрібно озброїти учнів прийомами навчання, виробити у них майстерність, творчий підхід. Навчання в динамічних парах широко застосовується при вивченні іноземних мов.

У сучасній школі широко застосовуються колективні заняття з використанням підручників, хрестоматій, наукових статей, довідників. Старшокласники опрацьовують матеріал спочатку з однієї теми, потім з іншої і т. д., при цьому вони співпрацюють, обмінюються інформацією з іншими. Матеріал засвоюється на уроці, тому домашнє завдання відпадає. Учень готується, щоб учити інших, це розвиває почуття відповідальності, самостійність, колективізм. Право виступити перед класом учень одержує лише після багаторазової перевірки, тобто його потрібно заслужити. Керівна роль учителя зростає, бо йому потрібно спланувати урок, діяльність усього колективу класу, раціонально розподілити теми між учнями, керувати діяльністю кожної пари учнів, організовувати індивідуальну роботу з кожним учнем.

Педагогічні вимоги до уроку. Урок як елемент навчального процесу має низку характерних рис, які не залежать ні від особливостей учителя, ні від складу учнів, ні від забезпечення школи обладнанням, а саме:

§ Єдність навчальної і виховної функції. Учитель повинен виховувати учнів у національному дусі змістом матеріалу, науковістю, активізацією учнів, спільною зацікавленістю в результатах роботи. Для досягнення освітньої і виховної мети потрібно використовувати всі можливості уроку, предмета, теми, майстерність і особистісні риси вчителя.

§ Стимулювання пізнавальної активності учнів. Для цього на уроці потрібно добиватися уваги учнів, осмисленого сприймання матеріалу, цілеспрямованості, активного ставлення до навчального матеріалу.

§ Розвиток пізнавальної самостійності учнів, тобто бажання пізнавати нове самостійно. Для цього потрібно систематично організовувати на уроці і вдома самостійну роботу учнів, стимулювати і оцінювати її, добиватися, щоб навчання було успішним, давати довгострокові завдання, використовувати методи емоційного впливу на учнів, розвивати почугтя відповідальності.

§ Урок повинен бути цілісним, у ньому повинні бути наявні всі компоненти цілісності, спрямовані на досягнення триєдиної мети.

§ На кожному уроці потрібно дотримуватися закономірностей організації процесу навчання, враховувати роль уроку в системі вивчення теми, розділу чи всього курсу.

Досягнення освітньої, виховної і розвиваючої мети на уроці вимагає ретельної підготовки вчителя до уроку, яка має два етапи: попередній і безпосередній. Попередня, або загальна підготовка вчителя до уроку вимагає: вивчення учнів класу; знання стилю роботи в цьому класі різних учителів; докладного вивчення змісту навчального матеріалу; підготовки матеріальної бази і наочних посібників; планування навчальної роботи. В. О. Сухомлинський зазначав/що вчитель готується до уроку все життя.

Безпосередня підготовка вчителя до конкретного уроку включає: визначення триєдиної мети; відбір матеріалу і виділення в ньому головного; визначення структури уроку; визначення і підготовку обладнання уроку, перевірку експерименту та ТЗН; визначення методів і прийомів на всі етапи уроку; визначення форми самостійної роботи учнів на уроці та форм контролю і оцінки знань, умінь і навичок учнів; правильний розподіл часу, необхідного на всіх етапах уроку; складання плану чи конспекту уроку; перевірку своєї готовності до уроку та готовності учнів.

Поурочний план пишуть досвідчені вчителі і в ньому вказують: дату проведення уроку, його порядковий номер у тематичному плані; назву теми уроку, його тип і мету; обладнання уроку, структуру уроку; питання для актуалізації знань учнів; коротко подається зміст уроку та вправи для повторення і закріплення, домашнє завдання; питання для повторення і закріплення нового матеріалу. Конспект уроку значно ширший, ніж план уроку, його пишуть молоді вчителі, у ньому детально подається зміст нового матеріалу, до питань передбачаються відповіді учнів, розв'язуються всі задачі і вправи.

Типи уроків та їх структура. У педагогічній літературі зустрічаються різні класифікації типів уроків: за змістом; за дидактичними цілями; за місцем уроку в системі, уроків. Усвідомлення типу уроку полегшує побудову його структури. Структура уроку — це його склад елементів або етапів, їх послідовність і зв'язок. Є такі типи уроків:

Урок засвоєння нових знань. Структура уроку: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок, повідомлення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчання школярів; сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.

Урок формування умінь, навичок. Структура уроку: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, умінь, навичок; повідомлення учням теми, мети, завдань і мотивація навчання; вивчення нового матеріалу, вступні, мотиваційні, пізнавальні вправи; первинне застосування учнями знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи); підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок повторення і закріплення. Структура уроку: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, умінь, навичок; повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація учіння школярів, самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя; звіт учнів про роботу, одержані результати; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Узагальнюючий урок. Структура уроку: повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація навчання школярів; відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень, ідей науки; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Контрольний урок. Структура уроку: повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчання школярів; перевірка знань учнів (усна, письмова, комп'ютерна); збирання виконаних робіт, їх перевірка, аналіз і оцінка; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок. Структура уроку: перевірка домашнього завдання; перевірка знань учнів; повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчання школярів; сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Найбільш доцільною є така структура сучасного уроку:

1. Учитель у вступній бесіді намагається викликати інтерес до теми.

2. Учитель пояснює практичне значення матеріалу, що вивчається.

3. Учитель звертає увагу учнів на ті чи інші аспекти теми.

4. Учитель просить учнів, працюючи над текстом підручника чи іншого джерела знань, знайти відповіді на запитання, які він заздалегідь підготував.

5. Самостійна робота учнів, потім їхні відповіді на запитання, обмін думками, дискусії, які сприяють засвоєнню на уроці нового матеріалу.

6. Творче домашнє завдання за інтересами учнів з метою поглиблення отриманих на уроці знань: читання рекомендованих книг, розв'язування додаткових задач за темою; написання рефератів, творів, інших письмових робіт; дослідницькі, практичні роботи.

У наших школах немало сміливих, творчих, активних, досвідчених учителів, які постійно вдосконалюють свої уроки, досягають їх цілісності. Але є ще немало уроків, на яких панує шаблон, велика сила інерції, намагання діяти лише традиційно, за зручними правилами, до яких давно звикли. Взаємовідвідування вчителями уроків у школах, відвідування уроків досвідчених учителів студентами під час педагогічної практики — один з оптимальних засобів підвищення якості уроків.

Схема аналізу уроку

1. Дата, клас, предмет, учитель, який урок за розкладом. Мета відвідування.

2. Тема уроку, мета (дидактична, виховна, практична).

3. Обладнання уроку.

4. Тип і структура уроку. Педагогічне керівництво уроком і динамікою кожного його етапу.

5. Оцінка уроку за його змістом (відповідність змісту уроку вимогам програми, підручника, віку учнів, їхній теоретичній підготовці). Науковість уроку, зв'язок з життям, з місцевим матеріалом. Послідовність і доступність викладу навчального матеріалу. Політехнічний і профорієнтаційний характер матеріалу. Міжпредметні і внутріпредметні зв'язки.

6. Принципи навчання, їх реалізація на уроці.

7. Відповідність методів і прийомів змісту, меті уроку і віку учнів. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроці (наявність проблемних ситуацій, пізнавальних задач). Види і місце самостійної роботи учнів на різних етапах уроку, робота вчителя щодо управління розумовою діяльністю учнів.

8. Доцільність використання наочних посібників, ТЗН.

9. Методика перевірки і оцінки знань учнів, її ефективність.

10. Домашні завдання: обсяг, доступність, міра складності, інструкція. Коли і як задавалось домашнє завдання?

11. Поведінка учнів на уроці. Самостійність учнів в оволодінні знаннями, цілеспрямованість, старанність, дисциплінованість, інтерес до навчання. Пізнавальна активність учнів. Ступінь розуміння та засвоєння учнями змісту навчального матеріалу. Ставлення учнів до вчителя. Взаємодопомога в навчанні.

12. Диференціація на уроці. Види роботи з сильними учнями і з тими, кому навчання дається важко. Наявність дидактичних матеріалів, їх використання на уроці.

13. Інші сторони уроку: оснащення уроку, чистота, порядок у класі, готовність учнів до уроку, підготовка наочних посібників, ТЗН. Чи точно по дзвонику почався і закінчився урок? Педагогічний такт учителя, його зовнішній вигляд. Культура мови, увага, голос, міміка, уміння володіти класом, раціонально використати кожну хвилину уроку. Стиль і тон у роботі вчителя. Рівень досягнення мети, виконання плану уроку, якість знань, умінь, навичок учнів. Розвиваюча роль уроку (у змісті, методах, прийомах, видах роботи). Виховне та освітнє значення уроку. 14. Висновки і пропозиції. Загальна оцінка наукового, методичного рівня уроку, наявність творчого підходу вчителя до уроку. Що заслуговує на увагу і поширення? Позитивні і негативні сторони уроку.

Шляхи підвищення ефективності уроку. Ефективний урок характеризується за такими ознаками:

1. Керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; володіння методикою вимірювання знань, вихованості, творчих здібностей учнів, їхньої фізичної сили і здоров'я.

2. Напружена, досконало організована і результативна пізнавальна діяльність учнів.

3. Творчий, нестандартний підхід до розв'язання проблемних ситуацій, зв'язок змісту, форм і методів навчання

4. Диференційований підхід до окремих груп учнів.

5. Ефективне використання кожної робочої хвилини уроку.

6. Атмосфера демократизму, гуманізація і гуманітаризація, діловитість, стимулювання дружного спілкування, прогнозування ходу навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології досягнення запрограмованих результатів.

Головні тенденції розвитку теорії уроку та шляхи його вдосконалення такі:

1. Спрямування кожного уроку на розв'язання головного завдання — забезпечення оптимального розвитку особистості кожного учня: формування гуманізму, загальної культури, широкого наукового світогляду, виховання працелюбства, вимогливості до себе, відповідальності, активності.

2. Посилення філософського звучання і філософського наповнення змісту уроку, вихід на аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства.

3. Розширення використаних методологічних знань, знань про знання і на цій основі ширше використання узагальнюючих схем вивчення матеріалу з елементами переносу, передбачення, прогнозування.

4. Чіткість і конкретність цілей уроку, діагностичний підхід до управління процесом засвоєння знань, розвитку і виховання учнів. Визначення цілей навчання для блоку великої теми, що сприяє повнішому застосуванню закономірностей навчально-виховного процесу.

5. Поєднання класно-урочної, індивідуальної та лекційно-семінарської систем навчання (планування системи уроків, різних видів колективної, групової та індивідуальної роботи).

6. Поєднання раціонального та емоційного в процесі викладу нового матеріалу та протягом усього уроку. Оволодіння методами емоційного впливу на учнів.

7. Варіативність, гнучкість структури уроку, його неповторність і різноманітність.

8. Чітка диференціація змісту уроку, його цілей> методів і форм, урахування індивідуальних відмінностей учнів, їх пізнавальних і життєвих інтересів, різного темпу засвоєння матеріалу, їх задатків і здібностей.

9. Надання методичної допомоги вчителям в організації самоосвіти учнів.

10. Зростання ролі учня як суб'єкта навчання, надання йому допомоги в навчанні в той момент часу, тією мірою, коли і наскільки вона йому потрібна.

11. Застосування активних форм та методів навчання, проведення нетрадиційних уроків (урок-диспут, урок-конкурс, урок-спогад, урок філософського узагальнення, урок-гра та ін.) з метою розвитку творчих здібностей учнів.

12. Розширення програмованого навчання, комп'ютеризація освіти.

13. Широке використання опорних структурно-логічних схем, конспектів, сигналів у навчальному процесі.

14. Запровадження системно-розвиваючого навчання, посилення уваги до формування системи знань.

15. Здійснення міжпредметних зв'язків.

16. Подолання перевантаженості учнів.

17. Пошуки нових методів стимулювання та заохочення навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Позаурочні форми навчання

До позаурочних форм навчання належать:

Домашня навчальна робота. Вона доповнює діяльність учнів на уроках, відрізняється великою самостійністю, проводиться без керівництва учителя. Деякі педагоги відкидають необхідність домашніх завдань, але більшість підкреслює велике значення домашньої роботи для формування навички самостійної розумової праці, почуття відповідальності за доручену справу. Існують різноманітні види домашніх завдань: а) робота з текстом підручника; б) виконання різноманітних вправ і розв'язування задач; в) виконання письмових і графічних робіт. У практиці досвідчених учителів зустрічаються і такі види домашніх завдань: а) прочитати статтю в науково-популярній книзі або журналі; б) переглянути кінофільм; в) проконсультуватися у тієї чи іншої особи про якусь подію, факт; г) спостерігати природне чи побутове явище; ґ) провести нескладний дослід. Домашня робота виконується учнями успішно, якщо сформовано пізнавальний інтерес, дотримано принципів доступності, посильності, оптимальності, а також якщо своєчасно повідомлено об'єм домашнього завдання, учитель систематично його перевіряє, удома є умови для його виконання. У нормативних документах про школу вказано норми часу для виконання домашнього завдання: 1 клас — до 1 години; 2-3 класи — до 1,5; 4-5 класи — до 2; 6-7 класи — до 2,5; 8 клас — до 3; 9-11 класи — до 4.

Учнів потрібно навчити виконувати домашнє завдання: бути уважними і спостережливими; вміти запам'ятовувати; користуватися мислительними операціями; цінувати і розподіляти час; фіксувати прочитане, побачене, прослухане; писати тези, конспекти, реферати, анотації, рецензії. Готувати учнів до виконання домашніх завдань потрібно на уроці при повній їх увазі, координуючи їх з домашніми завданнями, які дали учням інші вчителі, давати повну інформацію, що і як робити.

З метою розвитку в учнів навчальних можливостей, попередження і подолання неуспішності в школі проводяться індивідуальні і групові консультації та додаткові заняття.

Семінарські заняття для учнів IX — XI класів — одна з поширених форм організації повторення і контролю за вивченим матеріалом. Вони проводяться під час вивчення фізики, хімії, історії, біології, математики та інших предметів. Учитель вибирає тему, складає план та програму семінару, підбирає літературу, рекомендує, у кого можна ироконсультуватися щодо проблеми, залучає всіх учнів, розподіляє завдання, проводить консультації. Теми повідомлень, рефератів і доповідей формулюються в проблемній формі. Починається семінар вступним словом учителя, у якому говориться про висунуті проблеми для обговорення, їх актуальність. Семінар буде ефективним лише за умови активності, хорошої підготовки учнів. Іноді на семінарах виступають опоненти. Потрібно спонукати учнів до дискусії, не обходити гострих, злободенних питань. У кінці підводяться підсумки, здійснюється зв'язок із завданнями навчання.

Практикуми — це лабораторні і практичні заняття в лабораторіях, майстернях, навчальних кабінетах, на дослідних ділянках, у навчально-виробничих комбінатах, бригадах. Під час практикумів учні проявляють більше самостійності, творчості, завдання дається всім однакове або для груп учнів. Кожен учень виконує всі роботи. Учитель добивається самостійності учнів при виконанні завдань, для цього він складає плани, інструкції, вказівки. Структура практикуму: повідомлення теми, мети і завдання; актуалізація опорних знань, навичок, умінь учнів; мотивування навчальної діяльності учнів; ознайомлення учнів з інструкцією; підбір необхідного обладнання та матеріалів для виконання роботи під керівництвом учителя; складання звіту; обговорення і теоретична інтерпретація одержаних результатів.

Факультативні заняття проводяться на добровільних засадах, за вибором учнів, це місток між навчальним предметом і наукою. Вони проводяться для учнів VII — XI класів. Існують факультативи: з поглибленого вивчення навчальних предметів; з вивчення додаткових дисциплін з одержанням спеціальності; міжпредметні факультативи. Факультативи поділяються на теоретичні, практичні і комбіновані залежно від дидактичної мети. Факультативні заняття проводяться за спеціальними програмами, у зв'язку з уроками, поєднуються лекції і практичні заняття; учні багато працюють самостійно з додатковою літературою. Відповідно до типу факультативу формуються групи учнів, підбираються форми і методи роботи, форми проведення факультативних занять — уроки, семінари, екскурсії, дискусії тощо.

Навчальні екскурсії. Слово екскурсія латинського походження, воно означає "вилазку", відвідування якогось місця чи об'єкта з метою його вивчення. Екскурсія — це така форма навчання, при якій учні сприймають і засвоюють знання шляхом виходу до місця розміщення об'єктів, які вивчаються (природи, заводів, історичних пам'яток), і безпосереднього ознайомлення з ними. Екскурсії виконують низку важливих функцій: реалізують принцип наочності, підносять науковість навчання, зв'язок із життям, сприяють політехнічному навчанню, сприяють профорієнтації учнів на робітничі та інші професії. У навчальних програмах для кожного предмета дається обов'язковий перелік екскурсій та їх зміст.

Типи екскурсій: програмні і позапрограмні; тематичні і комбіновані; вступні, поточні, заключні; ботанічні, зоологічні, хімічні, фізичні, виробничі.

Методика проведення екскурсії включає в себе підготовку екскурсії, вихід (виїзд) учнів на об'єкти, обробку (опис) матеріалів екскурсії, підбиття підсумків.

Вимоги до проведення екскурсії: наявність у школі системи екскурсійної роботи і підготовка вчителя до неї; чітке визначення освітньої і виховної мети, змісту екскурсії; правильний вибір екскурсійних об'єктів; раціональне поєднання слова і наочності; мотивація пізнавальної діяльності учнів; організаційна чіткість проведення екскурсії; дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки під час екскурсії.

Предметні гуртки і наукові товариства організуються в школі для учнів, які прагнуть до розширення і поглиблення своїх знань, до технічної творчості, до дослідницької роботи. Гуртки створюються на добровільних засадах з учнів V-VІ, VII-VIII класів. Керівництво гуртками здійснюють учителі, батьки учнів, спеціально запрошені люди. Зміст гурткової роботи включає в себе: поглиблене вивчення питань програми; ознайомлення з життям і творчістю видатних учених, письменників, діячів культури, з найновішими досягненнями науки і техніки; підготовку вечорів, організацію технічного моделювання і дослідницької роботи; зустрічі з ученими тощо.

В останні роки набули поширення наукові товариства школярів, Малі академії. Вони об'єднують, координують роботу гуртків, організують зустрічі з діячами науки і техніки. З фізичної культури і спорту організовуються різноманітні спортивні секції. У ході роботи різних гуртків педагог повинен передбачити і виховні питання: моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання; високу організованість і дисципліну під час занять; залучення якомога більше учнів до роботи в гуртках; активність і самостійність учнів під час занять.

Олімпіади, конкурси, виставки учнівських робіт стимулюють навчально-пізнавальну діяльність учнів, розвивають творчі здібності і бажання позмагатися у вивченні шкільних предметів, у технічному моделюванні.

Консультації, заліки, екзамени — це теж позаурочні форми навчання, крім того, вони ще виконують контролюючі функції.