Професіограма сучасного вчителя

Як же підготувати себе до виконання численних завдань, які стоять перед учителем? Як пронести через усе життя високе звання вчителя? Що для цього потрібно?

Сучасні діти — народ особливо допитливий, їх цікавить усе: і польоти в космос, і проникнення в земні глибини, і дискусії в галузі політики, літератури і мистецтва, і суперечки про співвідношення науки і фантастики, і перспективи розвитку окремих наук.

Щоб бути вчителем, який іде в ногу з часом, який відповідає вимогам часу, щоб готувати гідну заміну, потрібно глибоко розбиратися в тих перетвореннях, які відбуваються в нашій країні.

Кожен викладач навчає школярів свого предмета. Зрозуміло, що неможливо навчити того, чого не знаєш сам. Це не вчитель математики, якщо він, доводячи теорему, боязко підглядає в конспект. Це не вчитель літератури, якщо він, вимагаючи від учнів читання вірша напам'ять, сам відтворює його, читаючи з книги.

Повне і глибоке засвоєння профілюючих наук з будь-якої спеціальності вчителя є необхідною умовою викладання предмета в школі на сучасному науковому рівні.

Однак навіть найсумлінніше засвоєння наукових істин з цього профілю знань ще не робить людину вчителем. Щоб одержані знання успішно передавалися школярам відповідного віку, слід добре засвоїти закономірності процесу навчання і виховання. Необхідно знати, за яких умов, які методи навчання найбільш ефективні. Слід навчитися правильно будувати уроки, застосовувати наочні посібники, використовувати прилади, технічні засоби навчання і багато іншого. Ключі від цієї дорогоцінної методичної скриньки містяться в педагогіці, психології та в окремій методиці викладання відповідного предмета. Як науки суспільного циклу, так і спеціального, і педагогічного не стоять на місці, вони постійно розвиваються. Кількість наукової інформації збільшується нині зі швидкістю урагану. Через кожних 7-10 років ця кількість збільшується вдвічі.

Ні вуз, ні школа не можуть тепер дати запасу знань на довгі роки. Тому завдання полягає в тому, щоб навчитися поповнювати їх самостійно, бути готовим навчити цього ж школярів. І річ, тут не стільки в простому засвоєнні готових висновків, скільки в умінні здобувати самостійними дослідженнями знання. А це потребує вільного володіння і загальними законами пізнання, і методами наукового дослідження, типовими для відповідної науки, зокрема наук педагогічного циклу.

Учительська діяльність має творчий характер. Навчання і виховання не може здійснюватися за готовими рецептами. Щоб визначити правильні засоби педагогічного впливу на колектив чи особистість, доводиться проводити глибокі всебічні дослідження кожної конкретної педагогічної ситуації та добирати певні педагогічні засоби. Необхідні знання для роботи з класним колективом, з окремими школярами накопичуються під час вивчення курсів педагогіки і психології, основ педагогічної майстерності, а практичний досвід педагогічних досліджень і застосування одержаних знань — у процесі проходження різних видів педагогічної практики.

У кожного вчителя, неодмінно повинна бути любов до дітей. Якщо вчитель уважний і чуйний до них, якщо він щиро розділяє всі радощі й горе поразок своїх учнів, якщо у важку хвилину він готовий допомогти кожному, чутливе серце дитини обов'язково відчує в цьому вчителеві свого друга, старшого наставника, розумного керівника. Учень поважає такого вчителя, рахується з ним, його думка буде для школяра незаперечною, а предмет, який викладає вчитель, улюбленим.

Усе життя і діяльність у період навчання в школі та вузі повинні бути присвячені вихованню в собі найкращих рис людини.

Співвідносити свою поведінку і вчинки з життям, прожитим кращими представниками суспільства, виправляти і шліфувати свій характер, виробляти звичку бути в межах норм поведінки в суспільстві й побуті — ось обов'язковий предмет турбот кожного, хто готується бути справжнім учителем.

Праця передбачається велика, трудомістка, копітка. Вона потребує високої організованості, раціонального використання сил і часу, певних вольових зусиль.

Усього можна досягнути наполегливою енергійною працею. Саме в ній виростають геній і талант. Навіть великий фізик А. Ейнштейн, не жартуючи, говорив: "У мене немає ніякого таланту, а тільки впертість мула і жагуча допитливість".

В Україні зараз немало педагогів-майстрів своєї справи, заслужених учителів, і на них рівняються молоді педагоги.

Вища педагогічна освіта будується на засадах професіограми (карти, атласу) учителя середньої загальноосвітньої школи. У професіограмі відбиті морально-психологічні риси, необхідні для майбутньої навчальної і виховної роботи з дітьми, які слід розвивати в процесі самовиховання і виховання у стінах вузу, та різноманітні компетентності.

Для прикладу наведемо професіограму вчителя (за основу взяті професіограми В. О. Сластьоніна, Є. І. Антипової, М. І. Болдирєва).

Якості особистості

Суспільної спрямованості:

— науковий світогляд, потреби передової людини;

— громадянська зрілість і активність, обізнаність із подіями світового і місцевого життя;

— загальнолюдські моральні риси та якості;

— прагнення до висот своєї професії;

— загальна ерудиція, начитаність. Професійно-педагогічної спрямованості:

— компетентність;

— захопленість професією;

— висока професійна працездатність;

— любов до дітей, гуманне ставлення до них;

— уміння вести психолого-педагогічні спостереження, вивчати учнів та дитячі колективи;

— вимогливість до себе й до учнів, наполегливість, цілеспрямованість;

— справедливість;

— тактовність;

— витримка, терплячість, самовладання;

— педагогічний такт, чуйність, щирість;

— самокритичність, скромність, самооцінка;

— винахідливість, твердість і послідовність у словах і діях;

— педагогічна уява, оптимізм;

— комунікативність, виразна мова;

— зібраність, акуратність і зовнішня охайність.

Вимоги до психолого-педагогічної підготовки

Знання

— основ методології;;

— психолого-педагогічні;

— анатомо-фізіолого-гігієнічні;

— теорії і методики виховання;

— змісту навчального предмета й методики його викладання;

— індивідуально-психологічних особливостей особи на різних вікових етапах;

— методики індивідуальної роботи та роботи з дитячими і молодіжними колективами;

— змісту і методів роботи з батьками та громадськістю;

— політики, історії, краєзнавства, літератури та мистецтва, моралі, етики, естетики, релігії, права, техніки і культури.

Уміння і навички

Конструктивні:

— планувати навчальну й виховну роботу;

— відбирати, аналізувати й синтезувати навчальний програмовий матеріал, здійснювати дидактичну переробку складного матеріалу;

— творчо й обґрунтовано будувати організаційно-педагогічну і логіко-педагогічну структуру уроку;

— планувати систему перспективних ліній у розвитку окремої особистості та колективу;

— здійснювати індивідуальну програму навчання та виховання учня.

Організаторські:

— виявляти й організовувати актив класу, керувати ним у різних умовах;

— організовувати різні види колективної та індивідуальної діяльності учнів, розвивати їхню активність;

— здійснювати контроль і допомогу в розумовому розвитку учнів;

— здійснювати контроль і допомогу у виконанні доручень учнями;

— здійснювати педагогічне керівництво учнівськими організаціями;

— організовувати роботу з батьками та громадськістю. Комунікативні:

— встановлювати педагогічно доцільні відносини з учнями, батьками, учителями;

— регулювати внутрішньо-колективні та міжколективні відносини;

— знаходити потрібні форми спілкування з учнями й батьками;

— передбачати результат педагогічної дії на відносини з учнями.

Дослідницькі:

— вивчати індивідуальні особливості учнів та колективу;

— критично оцінювати свій досвід, результати своєї. діяльності;

— усвідомлено вдосконалювати педагогічну майстерність, самоосвіту та самовиховання;

— використовувати в роботі психолого-педагогічні дослідження, передовий педагогічний досвід;

— прогнозувати використовувані засоби і методи роботи. Прикладні:

— творчі: малювати, співати, танцювати, грати на музичному інструменті, виразно читати;

— масово-витівничі;

— спортивно-туристські;

— володіти технічними засобами навчання.

Педагогічна техніка — це вміння організовувати себе,

посилювати внутрішнє збудження і гальмування та зацікавлювати, навіювати, надихати і стримувати учнів; володіти культурою і технікою мовлення, міміки, жестів; вираз обличчя, голос, інтонація.