Структура соціологічної системи знання

 

Повнішому розумінню предмета соціології сприятиме його розгляд у тісному зв’язку зі структурою соціологічної науки.

Під структурою соціологічного знання розуміють систему взаємопов’язаних уявлень, поглядів, теорій соціальних процесів суспільства різних рівнів, чи то життєдіяльність окремих людей, соціальних груп чи суспільства в цілому. Особливістю структури соціологічного знання є те, що вона представляє собою певну упорядковану систему знань про суспільство як соціальний організм, який динамічно функціонує. Структура соціологічних уявлень та наукових знань формується залежно від кола об’єктів, які вивчаються соціологією, глибини і широти наукових узагальнень і висновків, що здійснюються в межах соціологічних теорій на основі аналізу даних про ті чи інші соціальні явища або процеси.

Унаслідок своєї комплексності соціологія має трирівневу структуру:

1. Загальносоціологічна теорія, до якої входять концепції найзагальніших питань розвитку та функціонування суспільства, що розглядають складові предмета соціології (соціальні відносини, явища, процеси, інститути, організації, групи) й інтерпретують їх взаємозв’язки в загальному вигляді.

2. Теорії середнього рівня ( науковий термін був запроваджений Р.Мертоном) -з посиленням вимог до практичного розв’язання соціальних проблем сучасного суспільства виникла необхідність у вивченні і з’ясуванні соціальних явищ, що відбуваються в певних сферах життєдіяльності людини, окремих соціальних спільнотах та інститутах, тому з’явилися галузеві (вивчають механізми життєдіяльності та функціонування соціальних спільнот у певних сферах суспільного життя, а також процеси соціалізації особистості - соціологія культури, політики, вільного часу, праці й управління, освіти, девіантної поведінки, права, громадської думки, електоральної поведінки та ін.) та спеціальні соціологічні теорії (досліджують розвиток та відтворення людиною окремих соціальних спільнот, а також суть і основні характеристики людини соціальної - соціологія особистості, соціологія сім'ї, соціологія молоді, соціологія міста, села і т.д.)

3. Конкретно-соціологічний аналіз (теорія, методика і техніка конкретно-соціологічних досліджень) – це вимір конкретних соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, понять, показників, які дають загальна та спеціальні соціологічні теорії. Іноді називають цей елемент емпіричними дослідженнями, але не зовсім вірно, бо тут присутня своя теорія – теорія вимірювання.

Існує багато видів конкретно-соціологічного аналізу. Дослідження відрізняються по масштабам (міжнародні, загальнонаціональні, регіональні, міські), по часу (тривалі, оперативні, що проводяться в певні строки) і т.д.

По меті всі дослідження ділять на:

- фундаментальні – переслідують ціль розвитку науки,

- прикладні – ставлять цілі, завдання, що пов’язані з використанням знання для вдосконалення соціальних процесів, рішення практичних завдань життєдіяльності суспільства.

Спеціальні соціологічні теорії та конкретно-соціологічні дослідження носять яскраво визначений прикладний характер порівняно із загальною соціологічною теорією. Вони безпосередньо орієнтовані на вирішення тієї чи іншої проблеми, однак глибокі фундаментальні дослідження можуть мати вихід в область прикладної соціології. Данні прикладної соціології, якщо дослідження носять глибинний характер, використовуються для розвитку наукової теорії.

 

Всі структурні елементи соціології, всі види соціологічних досліджень взаємопов’язані, доповнюють, забезпечують один одного, створюючи єдину систему соціологічного знання.

 

 

Функції соціології

Функція (з лат. functio - виконання, відповідність, здійснення, відображення) - обов’язок, значення, призначення, роль.Зв’язки соціології з життям суспільства, її соціальна роль визначається, насамперед, тими функціями, які вона виконує.

У соціологічній літературі використовують різні критерії і способи класифікації функцій соціології. Наприклад, А. Здравомислов вважає, що соціологія виконує 4 найважливіших функції: теоретичну, ідеологічну, критичну й інструментальну. Н. Черниш також виділяє 4 основних функції: теоретико-пізнавальна, описово-інформаційна, функція соціального планування та прогностична. В. Городяненко виділяє 7 основних функцій соціології: дві гносеологічних - теоретико-пізнавальна і світоглядно-ідеологічна; і 6 соціальних: практико-перетворювальна, прогностична, організаційно-технологічна, критична, гуманістична та функція соціального планування. На думку Ж. Тощенка, соціологія як суспільна наука виконує теоретико-пізнавальну й управлінську функції, які, в свою чергу, можуть утворювати похідні функції, залежні від перших двох: світоглядну, просвітницьку, прогностичну, профілактичну, практичну та ін. Е. Тадевосян, підкреслюючи, що соціологія виконує різноманітні функції, вважає, що всіх їх можна розділити на три основні: теоретико-пізнавальна, практично-політична та ідейно-виховна. При цьому, це розмежування не має бути надміру жорстким, а також не повинне виключати взаємозв’язок і взаємовплив зазначених функцій.

Отже, спріємо узагальнити та визначимо такі функції соціології:

1. Пізнавальна – надає знання про різні сфери соціального життя, розкриває закономірності та перспективи розвитку суспільства.

2. Прикладна – завдяки соціологічним дослідженням надається конкретна інформація для здійснення соціального контролю над соціальними процесами.

3. Функція соціального контролю – використання можливостей соціології для проведення цілеспрямованої політики в усіх сферах суспільного життя, політичними партіями, виконавчими органами та представниками влади.

4. Прогностична функція – спроможність соціології випрацьовувати науково обґрунтовані прогнози щодо тенденцій розвитку соціальних процесів в майбутньому.

5. Функція соціального планування – використання соціологічних досліджень для планування розвитку різноманітних сфер суспільного життя.

6. Ідеологічна – результати досліджень можуть бути використані в інтересах певних соціальних груп для досягнення ними певних соціальних цілей.

7. Гуманістична – формування у людей почуття єдності, поліпшення взаємовідносин між людьми.