Соціалізація. Основні агенти соціалізації

 

Ми народжуємось людьми, але особистостями стаємо лише у суспільстві, у ходi взаємодiї з тими, хто вже отримав суспільний досвід раніше. Сукупність процесів, через які відбувається ця трансформація, дістала назву «соціалізація».

Соціалізація – складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб, який починається з малечого віку і закінчується в глибокій старості (зі смертю людини);

- процес входження індивіда в соціум, що породжує зміни в соціальній структурі суспільства і в структурі особистості.

Останнє обумовлюється соціальною активність людини та її здатності до адаптації (засвоєння умов середовища) та інтеграції (включення в систему, здатність впливати на середовище, змінювати його).

Процес соціалізації в соціології розглядається як двоєдиний процес інтеріоризації – перехід зовнішніх за своєю формою процесів у внутрішні процеси свідомості, за якими вони зазнають відповідну трансформацією, узагальнюються, стають здатними до подальшого розвитку;

екстеріоризація –об’єктивація внутрішнього світу людини в її практичній діяльності.

Як і будь-який інший процес, соціалізація характеризується періодичністю і стійкістю протікання. В соціологічній літературі в соціалізації виділяють три періоди: дотрудовий, трудовий і після трудовий, а також чотири стадії:

- рання (від народження до вступу в школу);

- навчання (з моменту вступу в школу до закінчення загальної і спеціальної освіти).

- соціальна зрілість (основна, яка охоплює період активної трудової і суспільно-політичної діяльності);

- завершення життєвого циклу (з моменту припинення постійної трудової діяльності).

 

Кожен етап життєвого циклу зумовлює зміни в процесі соціалізації особистості. Так, процес відвикання від старих цінностей, норм, ролей і правил поведінки отримав назву десоціалізації; процес навчання новим цінностям, ролям і правилам замість застарілих – це ресоціалізація.

Той факт, що людина пізнає суспільство завдяки іншим людям, зумовлює вивчення впливу інших на формування особистості. Тих, хто допомагає людині в її становленні, в соціології традиційно називають агентами соціалізації.

Агенти соціалізації – це соціальні суб’єкти (люди, установи), які відповідають за навчання культурним нормам і засвоєння соціальних ролей.

До них відносять:

- агентів первинної соціалізації – батьки, родичи, вихователі, друзі;

- агентів вторинної соціалізації – представники адміністрації школи, університету, підприємства, міліція, армія, церква, держава, засоби масової інформації і т.д.

Отже, соціалізація буває первинною – торкається безпосередньо найближчого оточення і, як правило, актуальна у дитячому віці, пов’язана із засвоєнням норм, цінностей; вторинною – пов’язана із дією агентів вторинної соціалізації, які впливають на зміну поведінки особистості, найчастіше – вже дорослої людини.

Із середини ХІХ ст. вчені дискутують з приводу того, що є визначальним у людській особистості – спадковість (те, що «визначено природою») чи виховання (суспільний вплив). Прихильники першого підходу апелюють до дії генів на особистість, її нахили та інтелектуальні аспекти поведінки, але прихильники другого спростовують певні аргументи, спираючись на приклади дії зовнішнього оточення на формування і розвиток людини, її здібностей та прагнень. Генетичні фактори лише у крайніх випадках «гарантують» певні наслідки, - наприклад, 47 хромосома спричиняє хворобу Дауна, але якби цей вплив був визначальним, то однояйцеві близнюки були б не тільки зовні схожі один на одного, а й характер і здібності їх були абсолютно тотожні. Отже, соціальне оточення при нормальних генетичних умовах може відігравати визначальну роль в тому, якою стає людина, проходячи процес соціалізації, - саме до такого підсумку сьогодні схиляються науковці.

Людина може змінювати світ через здатність до творчості і сама зазнає впливу у процесі виховання й навчання. Навчання - відносно постійна модифікація поведінки, що спричиняється набуттям досвду дій в певному середовищі. Навчання відбувається шляхом тренування і шляхом спостереження, коли застосовуються соціально перевірені зразки поведінки (наприклад, гра, прояв турботи чи кохання, користування телевізором і т.п.).

На сьогодні у навчальній та науковій літературі виділяють декілька теорій щодо процесу становлення особистості, в них, як правило, зміни у поведінці людини пов’язані зі зміною фаз життя. Зупинимося на кількох з них:

1. Теорія З.Фрейда (психоаналітична теорія) – особистість завжди знаходиться у конфлікті з суспільством, тому що біологічні потяги (особливо сексуальні) не співпадають з культурними нормами соціуму; процес соціалізації – це процес стримання потягів і він пов’язаний з проходженням послідовних стадій, кожна з яких прив’язана до певної ерогенної зони (чистини тіла) людини.
2. Теорія розумового (когнітивного) розвитку Ж.Піаже – дослідник виділив чотири основні стадії, межі яких визначаються тими навичками, які повинна засвоїти дитина (загальний період – від 2 до 15 років).
3. Теорія морального розвитку Л.Колберга – перехід людини від однієї стадії розвитку до наступної відбувається в результаті вдосконалення її когнітивних навичок і здатності до співчуття, емпатії та не пов'язаний з віком індивіда,тому що, на думку дослідника, більшість людей досягають лише третьої сходинки (коли відповідно до засвоєних понять «добре-погане» людина намагається ухилитися від покарань або отримати винагороду, усвідомлює думку інших і прагне до схвалення своїх вчинків), і залишаються морально незрілими. Всього таких стадій шість, останні три пов’язані із засвоєнням правил поведінки в суспільстві, усвідомленням розмаїття моральних переконань і формуванням етичних почуттів, принципів, направлених як на інших, так і на себе.

 

Отже, процес соціалізації це не тільки засвоєння людиною зовнішніх форм і правил поведінки в суспільстві, це також складний і тривалий процсе духовного, морально-етичного становлення особистості, який проходить під впливом як внутрішніх (індивідуальних, психо-фізіологічних) так і зовнішніх (соціальних, природних) факторів. Цей процес є предметом дослідження не тільки соціології, але й психології, педагогіки та всіх наук, які пов’язані із вивченням людини.

Лекція 6. СОЦІОЛОГІЯ СІМ'Ї

Мета: розглянути і засвоїти соціологічне розуміння понять сім'ї та шлюбу; визначити основні функції сім'ї, їх трансформацію у сучасному суспільстві; здійснити спробу первинного аналізу тенденцій у розвитку сучасних шлюбно-сімейних відносин.

Обсяг навчального часу: 2 акад. год.

П Л А Н:

1. Предмет соціології сім'ї. Поняття шлюбу та сім'ї.

1.1. Форми шлюбу

1.2. Типи сімей

2. Функції сім'ї

3. Тенденції в розвитку шлюбно-сімейних відносин

 

Література:

1. Герасимчук А. Соціологія: Навчальний посібник. -3-є вид., вип. й доп. -К.: Вид-во Європейського ун.-ту, 2003.

1. Гридковець Л.М. Світ подружнього життя. Навчально-практичний посібник. - К.:, 2004
2. Молода сім`я в Україні: проблеми становлення і розвитку: Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2002 року.. - К.: Державний ін-т проблем сім"ї та молоді, 2003

4. Молодь України: від освіти до праці / Оксамитна С., Виноградов О,, Малиш Л., Марценюк Т.; за ред. С.Оксамитної. - К.: ВПЦ НаУКМА, 2010

5. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч.посібник. –К., 1999; 2000

6. Смелзер Н. Социология. /Пер.с англ.; Науч.ред. В.А.Ядов. -М.: Феникс, 1998

7. Соціологія: Підручник/ Ред. Віктор Георгійович Городяненко,. -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: Академія, 2002.

1. Социология семьи / Под ред. А.И. Антонова. – М., 2005. – 640 с.

9. Якуба Е.А. Социология. –Харьков, 1996

 

1. Предмет соціології сім'ї. Поняття шлюбу та сім'ї

Першим, хто почав досліджувати сім’ю був американський вчений Л.Морган (кін. 19 ст.) – він виділяв 5 основних форм шлюбу.

Ф.Енгельс «Походження сім'ї, приватної власності і держави» (1884 р.) пов’язував розвиток сімейних відносин з розвитком відносин власності.

М.Ковалевський – відомий український соціолог - досліджував народи Океанії, індійців Північної Америки, дійшов висновку, що не залежно від рівня розвину тості цивілізації сім’я розвивається через одні і ті ж етапи. Заперечував гіпотезу існування в первісному суспільстві необмеженого проміскуїтету – безконтрольних (неупорядкованих) статевих відносин.

П.Сорокін – досліджував еволюцію сім'ї, її функції та типологію. «Сім’я – це мала церква», відстоював ідею помірного консерватизму у сімейних стосунках як умова нормального існування сім'ї. («Криза сучасної сім'ї»).

Соціологія сім'ї – це соціологічна теорія, галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

У будь-якому суспільстві – давньому чи сучасному – сім`я формується саме через шлюб. Отже, найважливішими об’єктами вивчення соціології є шлюб і сім’я.

Шлюб – це соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється.

Шлюб – легітимне визнаннястосунків чоловіка та жінки, які супроводжуються народженням дітей та відповідальністю за фізичне і моральне здоров`я членів родини.

Інститут шлюбу самим фактом свого існування свідчить, що суспільство навмисно розділило всі види статевих відносин на схвалені та несхвалені, а держава – на дозволені та недозволені. Складовими цього інституту є звичаї, які регулюють шлюбні відносини чоловіка та жінки та утворюють певну ціннісну структуру (за визначенням К.Девіса) – знайомство, залицяння, обмін обручками, святкування обруження, мідовий місяць тощо.

Отже, до основних типів шлюбу відносять:

1. Ендогамний – партнер обирається з власної соцільної спільності.

2. Екзогамний – шлюб укладається з партнером, який належить до іншої групи (клас, раса, нація, вікова категорія, верства).

Форми шлюбу:

1. Моногамія – 1 чоловік та 1 жінка.

2. Полігамія – партерів більше двох:

2.1. Полігінія – 1 чоловік кілька жінок.

2.2. Поліандрія – 1 жінка та декілька чоловіків.

2.3. Груповий шлюб.

3. Гостьовий шлюб - термін прийшов з Франції. Подружжя проживають окремо і відвідують один одного 2-3 рази на тиждень.

4. Нерівний шлюб – члени подружжя відрізняються за якими-небудь ознаками (статус, вік, багатство).

5. Покупний шлюб – має давні традиції і різні варіанти (викупний, калимний, хижацький тощо).

6. Громадянський та церковний шлюби.

7. Фіктивний шлюб.

8. Комунальний шлюб (все крім сексу), гомосексуальний шлюб, контрактний шлюб, з випробувальним терміном (без оформлення стосунків) та інш.

 

Сім’я -це суспільний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що має історично означену організацію, члени якої пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.

Існування сім'ї, як і всіх інших соціальних інститутів, обумовлено суспільними потребами.

Життєвий цикл сім'ї – послідовність значимих, етапних подій в існуванні сім'ї – від заключення шлюбу до його розірвання. Не розведене подружжя стало для вчених ідеальним типом для виділення етапів життєвого циклу сім'ї:

1. утворення шлюбу.

2. початок дітонародження - народження першої дитини

3. завершення дітонародження;

4. з моменту народження останньої дитини до часу, коли відселяється перша доросла дитина, яка утворює власну сім’ю.

4. «Зріла фаза» - «порожнє гніздо», народжуються онуки

5. «загасання», яка закінчується смертю одного з членів

Існує певна класифікація типів сім'ї, якщо узагальнити та обєднати, то можна представити наступне:

1. Проста або нуклеарна – подружжя та діти, які не перебувають у шлюбі.

2. Розширена або складна – 3 і більше поколінь або дві і більше нуклераних сімей, які живуть разом і ведуть спільне господарство.

3. Повна – є обидва члени подружжя.

4. Неповна – один з батьків відсутній.

5. Соціально гомогенні та гетерогенні сім'ї.

6. За віком подружжя: молодіжні (до 30 років), середня подружня пара, похила супружна пара.

7. За кількістю дітей: бездітна (протягом 10 років немає дітей), одно дітна, малодітна (2 дитини), багатодітна.

8. За місцем проживання – патрилокальні (з батьками чоловіка), матрилокальні (з родичами дружини), нелокальна (живуть самостійно).

9. З точки зору рольової структури сім'ї – традиційні та сучасні.

10. За ставленням до дітей.

 

Структура сім'ї – сукупність відносин між її членами – родинних, духовних, моральних, відносин влади і підкорення:

- Авторитарні сім'ї – жорстке підкорення одному з членів родини;

- Демократична або егалітарна (рівноправна) – засновані на добровільному розподілі ролей згідно з особистісними якостями.

Умови життя сім'ї – це сукупність факторів макро- (загальні соціальні умови) і мікросередовища (найближче соціальне оточення).

 

Функції сім'ї

 

Функції сім'ї – цеспосіб прояву активності життєдіяльності сім'ї та її членів. На сьогодні в науквій літературі відсутня єдина класифікація функцій сім'ї, тому виділемо основні з них, звернувши увагу на їх індивідуальний та соціальний аспекти[6]:

Функції	Соціальний аспект	Індивідуальний аспект
Репродуктивна	Біологічне відтворення населення країни	Задоволення особистого бажання мати дітей
Виховна	Соціалізація молодого покоління, підримка культурної безперервності суспільства	Задоволення потреби в спілкуванні з дітьми, їх вхованні, самореалізація в дітях
Господарсько-побутова та економічна	Економічна підтримка, відповідальність за здоров’я членів сім'ї, догляд за дітьми	Одержання відповідних послуг та матеріальної підтримки одними членами родини від інших
Сфера первісного соціального контролю	Регламентація поведінки членів сім'ї, відповідальність і зобов’язання у відносинах	Підтримка і орієнтація на правові і моральні санкції за негативну поведінку і порушення відповідних норм у стосунках між членами сім'ї
Сфера духовного спілкування	Розвиток особистості членів суспільства	Духовне взаємозбагачення членів сім'ї, дружні основи шлюбних стосунків
Соціально-статусна	Наслідування статусу родини; відтворення соціальної структури суспільства	Соціальне просування
Дозвільна, емоційна	Організація і контроль дозвілля, психологічна терапія	Взаємозбагачення дозвільних інтересів, одержання психологічної підтримки, емоції, задоволення потреби в особистісному щасті та любові
Сексуальна	Контроль у сфері сексуальних відносин	Задоволення сексуальних потреб

 

Усі функції є взаємопов’язаними і, безумовно, поданий перелік не є вичерпаним, що робить це питання більш широким й дискутивним. Через важливість аналізу данної проблеми в контексті особливостей і значущості обраної спеціальності, студентам слід бути готовими до її обговорення під час семінарського заняття.