Лекція 1. Предмет, структура, функції соціології 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Лекція 1. Предмет, структура, функції соціології



Лекція 1. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ СОЦІОЛОГІЇ

 

Мета: дати визначення соціології як науки та навчальної дисципліни, проаналізувати основні причини її виникнення. Визначити об’єкт і предмет соціології, показати місце соціології в системі сучасних наук. Охарактеризувати структуру соціологічного знання. Розглянути функції соціології.

Обсяг навчального часу: 2 акад. год.

ПЛАН:

1. Причини появи, предмет та об’єкт соціології.

2. Структура соціологічної системи знання.

3. Функції соціології.

 

Література:

1. Вебер М. Про внутрішнє покликання до науки // Вебер Макс. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. Пер.з нім. - К., 1998. - С.310-337.

2. Герасимчук А.А., Палеха Ю.І., Шиян О.М. Соціологія. - К., 2004.

3. Гіденс Е. Соціологія. Пер.з англ.. - К., 1999.

4. Городяненко В.Г. Соціологія. - К., 2006.

5. Давидюк Г.П. Социологические законы. // Социс. - 2001. № 6. - С.96-103.

6. Дворецька Г. В. Соціологія: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002.

7. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч.посібник. –К., 1999; 2000

8. Смелзер Н. Социология. /Пер.с англ.; Науч.ред. В.А.Ядов. -М.: Феникс, 1998

9. Соціологія: Курс лекцій. Навч.посіб. для студ. вищ.навч.закл.освіти/ За ред.. В.М.Пічі. 3-е вд., стереотипне, - Львів: Новий світ-2000», 2003

10. Танчин І.З. Соціологія. Підручник. - К., 2007.

 

Формування, розвиток, життя суспільства та життя у суспільстві є предметом вивчення різних наук, але кожна з них – економіка, історія, філософія, соціальна філософія, політологія та інші – зосереджені на певному окремому прояві соціального життя. Особливе значення соціології в тому, що вона намагається вивчати суспільство в цілісності всіх його складових, правильно сприймати й аналізувати соціальні явища і процеси, вивчати, пояснювати, розуміти суспільство. Соціологія сприяє формуванню і накопиченню знань про соціальну дійсність, які широко використовують для розробки і здійснення соціальних проектів та прогнозів, управління соціальними процесами тощо.

 

Функції соціології

Функція (з лат. functio - виконання, відповідність, здійснення, відображення) - обов’язок, значення, призначення, роль.Зв’язки соціології з життям суспільства, її соціальна роль визначається, насамперед, тими функціями, які вона виконує.

У соціологічній літературі використовують різні критерії і способи класифікації функцій соціології. Наприклад, А. Здравомислов вважає, що соціологія виконує 4 найважливіших функції: теоретичну, ідеологічну, критичну й інструментальну. Н. Черниш також виділяє 4 основних функції: теоретико-пізнавальна, описово-інформаційна, функція соціального планування та прогностична. В. Городяненко виділяє 7 основних функцій соціології: дві гносеологічних - теоретико-пізнавальна і світоглядно-ідеологічна; і 6 соціальних: практико-перетворювальна, прогностична, організаційно-технологічна, критична, гуманістична та функція соціального планування. На думку Ж. Тощенка, соціологія як суспільна наука виконує теоретико-пізнавальну й управлінську функції, які, в свою чергу, можуть утворювати похідні функції, залежні від перших двох: світоглядну, просвітницьку, прогностичну, профілактичну, практичну та ін. Е. Тадевосян, підкреслюючи, що соціологія виконує різноманітні функції, вважає, що всіх їх можна розділити на три основні: теоретико-пізнавальна, практично-політична та ідейно-виховна. При цьому, це розмежування не має бути надміру жорстким, а також не повинне виключати взаємозв’язок і взаємовплив зазначених функцій.

Отже, спріємо узагальнити та визначимо такі функції соціології:

1. Пізнавальна – надає знання про різні сфери соціального життя, розкриває закономірності та перспективи розвитку суспільства.

2. Прикладна – завдяки соціологічним дослідженням надається конкретна інформація для здійснення соціального контролю над соціальними процесами.

3. Функція соціального контролю – використання можливостей соціології для проведення цілеспрямованої політики в усіх сферах суспільного життя, політичними партіями, виконавчими органами та представниками влади.

4. Прогностична функція – спроможність соціології випрацьовувати науково обґрунтовані прогнози щодо тенденцій розвитку соціальних процесів в майбутньому.

5. Функція соціального планування – використання соціологічних досліджень для планування розвитку різноманітних сфер суспільного життя.

6. Ідеологічна – результати досліджень можуть бути використані в інтересах певних соціальних груп для досягнення ними певних соціальних цілей.

7. Гуманістична – формування у людей почуття єдності, поліпшення взаємовідносин між людьми.

Класична соціологічна думка

Кінець ХІХ – початок ХХ ст. пов'язаний з формуванням національних соціологічних шкіл, початком існування «великих соціологічних теорій», що претендують на універсальність пояснення будь-яких проявів соціальності і закладають основи власне соціологічної методології. Ці теорії досить часто називають «класичними», тому і питання лекції звучить відповідним чином. Це, зокрема, теорії М.Вебера, Е.Дюркгейма, К.Маркса, Ф.Тьонніса, Г.Зіммеля та ін.

Ч.Г.Кулі Г.Тард Ф.Тьонніс Г.Зіммель та інші.

Окремим було вчення К.Маркса (1818 – 1883), яке суттєво відрізнялося від позитивістського підходу і виступає не лише як напрям теоретичної думки, а і як впливова течія суспільно-політичної думки, що тісно пов’язана з масовими соціальними рухами минулого і нашого сторіччя (насамперед із соціалістичним робітничим рухом).

Результати теоретичних розв’язок К.Маркса у соціологічній галузі можна звести до трьох основних моделей: базису-надбудови, «органічної цілісності суспільства» та його «діалектичного розвитку».

Згідно з теорією марксизму система матеріально-виробничих відносин (економіка) становить першооснову, «базис», суспільства на якому ґрунтуються всі інші стосунки людей - правові, політичні, ідеологічні («надбудова»).

Е.Дюркгейм (1858—1917), французький соціолог і філософ вказував, що для перетворення соціології на самостійну науку необхідно чітко визначити її предмет та відповідний метод. У визначенні предмета він ішов шляхом пошуку особливої реальності, яку не вивчає жодна з суспільних наук. Таку реальність, на його думку, утворюють «соціальні факти».

Соціальні факти – це «зразки мислення, діяльності і почуттів», які незалежні від індивідуальної свідомості[2]. Вони здатні здійснювати на індивіда примусовий вплив. Соціальні факти стають такими, якщо певні речі, явища масово поширюються, їх визнають або використовують.

Базовим положенням «соціологічного методу» Е.Дюркгейм вважав принцип «соціологізму», тобто «соціальне можна пояснити лише соціальним». Соціологізм підкреслював специфічність та автономність соціальної реальності.

Суспільство за визначенням Е.Дюркгейма – це це певного роду реальність, яка існує за власними законами і яку не можна звести до якогось одного її прояву; ця реальність первинна щодо окремого індивіда і досліджувати її можна лише об’єктивними методами.

 

Іншою «класичною» соціологічною теорією є вчення М.Вебера (1864-1920), німецького філософа, соціолога, історика. Відомі роботи – «Протестантська етика і дух капіталізму», «Наука як покликання і професія», «Політика як покликання і професія», «Господарство і суспільство» та інші. Відомий дослідженнями у сфері політики.

В другій половині XX ст. не раз активізувався інтерес до теоретичної спадщини М.Вебера (так званий «веберівський ренесанс»). Проблеми, поставлені ним, залишаються в центрі методологічних пошуків і сучасних учених-соціологів. М.Вебера вважають засновником «інтерпретативної соціології» («розуміючої соціології») та теорії соціальної дії.

На відміну від Е.Дюркгейма, М.Вебер цікавився насамперед тим суб’єктивним змістом, який люди надають своїм вчинкам, коли вони «діють разом», тому свій метод вчений і назвав «розуміючою соціологією», її предметом є соціальна поведінка – дія, що свідомо орієнтована на інших.

Щоб зрозуміти зміст соціальної дії, Вебер його раціоналізує, тобто зводить до певних спрощених схем типу «мета дії – засоби її досягнення».

Типи соціальної дії за М.Вебером:

1. Цілераціональний тип – людина уявляє собі і мету і засоби її досягнення, враховує реакцію інших.

2. Ціннісно-раціональний – дія здійснюється через свідому віру в етичну, естетичну, релігійну цінність певної поведінки.

3. Афективний – дія під впливом без свідомих психологічних імпульсів і почуттів.

4. Традиційна дія – здійснюється через звичку.

 

Теорія М.Вебера вважається основою мікросоціологічного підходу до аналізу суспільства, в той час як Е.Дюркгейма – макросоціологічного.

П.Бурдьє Е.Гідденс

Основними представниками першого періоду в історії американської соціології були також Альберт Смолл, який вважав, що основне завдання соціології – практичне поліпшення суспільства.

Лестер Франк Уорд – перший президент Американської соціологічної асоціації. Генрі Гіддінгс – почав викладати соціологію в Колумбійському університеті. Едвард Росс – одним з перших звернувся до вивчення проблем соціального контролю і відхилень.

На другому етапі особливого розвитку та розповсюдження здобули емпіричні дослідження. На рубежі ХІХ-ХХ ст. м. Чикаго стає осередком промисловості, науки й культури на заході США. Засновниками Чиказької соціологічної школи вважають В.Томаса та Р.Парка. Класичним соціологічним дослідженням, від якого прийнято вести відлік існування школи, є п’ятитомна праця В.Томаса і Ф.Знанецького «Польській селянин в Європі та Америці» (1918-1920), яка ініціювала науковий інтерес до проблеми цінностей.

Вплив Чиказької школи був вагомий до 30-40-х рр.., в подальшому він зберігається відносно досліджень проблем міста та соціальної екології (Р.Парк). З 40-х років ініціатива переходить до Гарвардського та Колумбійського університетів. З цього ж часу виникає криза довіри до емпіричної соціології, що стало причиною появи нових теорій та наукових парадигм[3] в соціологічній науці (Т.Парсонс).

Поняття суспільства.

Види статусів:

1. Приписаний статус – нав’язаний суспільством незалежно від зусиль особистості (етнічне походження, місце народження - наприклад, статус (дівчини), місцем у родинних зв'язках (дочка, онучка, сестра), етнічною належністю (українець, росіянин, білорус, єврей), расовою належністю (білий, чорний, жовтий), місцем народження (громадянин такої-то країни), прізвищем сім’ї. У феодальному суспiльствi таким же чином встановлювався ще і соціальний стан (пан, холоп, дворянин, мiщанин).

2. Набутий – визначається зусиллями самої людини, її бажання, заслуги (письменник, директор водій автомобіля, спортсмен, член певної політичної партії, парафіянин певної церкви або атеїст).

3. Природжений – суттєві та відносно стійки характеристики людини (стать, вік)

4. Змішаний статус – має риси приписаного та досягнутого статусів

5. Професійно-посадовий – базовий статус для дорослої людини, часто є основою інтегрального (або головного) статусу особистості – за яким її виділяють оточуючи або з яким її ототожнюють.

 

Кожна доросла людина у сучасному суспiльствi має кілька статусів (наприклад, студент, син, приятель, громадський діяч i т.iн. - в одній особі).

Отже, кожну людину можна охарактеризувати статусним набором – сукупність усіх статусів, які займає індивід (Р.Мертон).

З усіх статусів кожної людини соціологи виділяють той статус, який справляє найбільший вплив на взаємодії та взаємовідносини людини iз соціальним середовищем, i тому має найбільше значення для встановлення соціальної ідентичності. Це - головний статус (master status).

У багатьох випадках рiзнi статуси людини не протирiчать один одному. Але бувають ситуацiї статусної несумісності, коли рiзнi аспекти одного або кiлькох статусiв однiєї людини суперечать один одному. Можуть суперечити один одному й вiдповiднi ставлення iнших людей до рiзних статусiв однiєї й тiєї ж людини.

Наприклад, за даними американських соціологів (друга половина ХХ ст.), у ставленні до чорного професора університету іноді переважає сприйняття його професійного статусу, а iнодi - коли спрацьовують расові упередження - сприйняття його етнічного статусу.

Найбільш суттєві відмінності існують мiж тими статусами, які суспільство встановлює людині незалежно від її дій (часто від народження) i тими статусами, які людина може набути (або втратити) завдяки своїй діяльності.

Сукупність членів суспільства, якi мають приблизно однаковий статус (за ознаками багатства, влади та престижу) деякі захiднi соціологи називають соціальним класом, iншi - соціальною верствою (стратою) (див. лекцію 3).

У суспiльствi існує iєрархiзованiсть статусiв, але - не одновимірна, тому що ієрархія за багатством, ієрархія за владою i ієрархія за престижем можуть не співпадати.

Статус завжди пов'язаний з деякою очікуваною поведінкою, яка визначається культурою суспільства.

Соціальна роль – сукупність дій, які виконує людина, що займає відповідний соціальний статус; вона пов’язана із набором норм, відповідно до яких людина повинна діяти та із соціальними очікуваннями.

Очікування щодо рольової поведінки називають рольовими експектацiями.

Рольові експектації і визначають ту чи iншу повединку, як вiдповiдну або невiдповiдну певному статусу.

Завдяки тому, що ролi мають нормативну природу, вони дають можливiсть людинi спочатку, так би мовити, «проектувати» свою поведiнку, а потiм її здiйснювати у вiдповiдний спосiб.

З кожною роллю пов'язана щонайменше одна взаємна роль (лікар - хворий пацієнт). Поняття взаємної ролi є важливим, тому що один з чинників, який поєднує людей у групи, - це мережі взаємних ролей.

Виконання ролей може вести до рольової напруги. Вона виникає тоді, коли в однiй ролi є суперечливi експектацiї. Наприклад, вiд бригадира очикується, що вiн буде мати добрi стосунки з робiтниками бригади, але вiд нього очикується також, що вiн буде вимагати виконання роботи, що iнодi може викликати незадоволення робiтникiв. Чим краще бригадир вiдповiдає одним експектацiям, тим гiрше може відповідати іншим.

Від рольової напруги треба відрізняти - рольовий конфлікт (міжрольовий) – ситуація, коли дві чи більше ролей однієї особи мають суперечливі вимоги. Класичний приклад - поліцейський, що повинен заарештувати власного сина. Це експектації різних ролей - професійної та родинної.

Внутрішньорольовий конфлікт – коли виникають труднощі при адаптації до нової соціальної ролі.

Але головним чином ролі виконуються без перешкод, що врештi решт дозволяє передбачати поведiнку людей.

Лекція 6. СОЦІОЛОГІЯ СІМ'Ї

Мета: розглянути і засвоїти соціологічне розуміння понять сім'ї та шлюбу; визначити основні функції сім'ї, їх трансформацію у сучасному суспільстві; здійснити спробу первинного аналізу тенденцій у розвитку сучасних шлюбно-сімейних відносин.

Обсяг навчального часу: 2 акад. год.

П Л А Н:

1. Предмет соціології сім'ї. Поняття шлюбу та сім'ї.

1.1. Форми шлюбу

1.2. Типи сімей

2. Функції сім'ї

3. Тенденції в розвитку шлюбно-сімейних відносин

 

Література:

1. Герасимчук А. Соціологія: Навчальний посібник. -3-є вид., вип. й доп. -К.: Вид-во Європейського ун.-ту, 2003.

  1. Гридковець Л.М. Світ подружнього життя. Навчально-практичний посібник. - К.:, 2004
  2. Молода сім`я в Україні: проблеми становлення і розвитку: Тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2002 року.. - К.: Державний ін-т проблем сім"ї та молоді, 2003

4. Молодь України: від освіти до праці / Оксамитна С., Виноградов О,, Малиш Л., Марценюк Т.; за ред. С.Оксамитної. - К.: ВПЦ НаУКМА, 2010

5. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч.посібник. –К., 1999; 2000

6. Смелзер Н. Социология. /Пер.с англ.; Науч.ред. В.А.Ядов. -М.: Феникс, 1998

7. Соціологія: Підручник/ Ред. Віктор Георгійович Городяненко,. -2-ге вид., перероб. і доп.. -К.: Академія, 2002.

  1. Социология семьи / Под ред. А.И. Антонова. – М., 2005. – 640 с.

9. Якуба Е.А. Социология. –Харьков, 1996

 

1. Предмет соціології сім'ї. Поняття шлюбу та сім'ї

Першим, хто почав досліджувати сім’ю був американський вчений Л.Морган (кін. 19 ст.) – він виділяв 5 основних форм шлюбу.

Ф.Енгельс «Походження сім'ї, приватної власності і держави» (1884 р.) пов’язував розвиток сімейних відносин з розвитком відносин власності.

М.Ковалевський – відомий український соціолог - досліджував народи Океанії, індійців Північної Америки, дійшов висновку, що не залежно від рівня розвину тості цивілізації сім’я розвивається через одні і ті ж етапи. Заперечував гіпотезу існування в первісному суспільстві необмеженого проміскуїтету – безконтрольних (неупорядкованих) статевих відносин.

П.Сорокін – досліджував еволюцію сім'ї, її функції та типологію. «Сім’я – це мала церква», відстоював ідею помірного консерватизму у сімейних стосунках як умова нормального існування сім'ї. («Криза сучасної сім'ї»).

Соціологія сім'ї – це соціологічна теорія, галузь соціології, яка вивчає формування, розвиток і функціонування сім'ї, шлюбно-сімейних відносин у конкретних культурних та соціально-економічних умовах.

У будь-якому суспільстві – давньому чи сучасному – сім`я формується саме через шлюб. Отже, найважливішими об’єктами вивчення соціології є шлюб і сім’я.

Шлюб – це соціальна форма відносин між чоловіком і жінкою, яка історично змінюється.

Шлюб – легітимне визнаннястосунків чоловіка та жінки, які супроводжуються народженням дітей та відповідальністю за фізичне і моральне здоров`я членів родини.

Інститут шлюбу самим фактом свого існування свідчить, що суспільство навмисно розділило всі види статевих відносин на схвалені та несхвалені, а держава – на дозволені та недозволені. Складовими цього інституту є звичаї, які регулюють шлюбні відносини чоловіка та жінки та утворюють певну ціннісну структуру (за визначенням К.Девіса) – знайомство, залицяння, обмін обручками, святкування обруження, мідовий місяць тощо.

Отже, до основних типів шлюбу відносять:

1. Ендогамний – партнер обирається з власної соцільної спільності.

2. Екзогамний – шлюб укладається з партнером, який належить до іншої групи (клас, раса, нація, вікова категорія, верства).

Форми шлюбу:

1. Моногамія – 1 чоловік та 1 жінка.

2. Полігамія – партерів більше двох:

2.1. Полігінія – 1 чоловік кілька жінок.

2.2. Поліандрія – 1 жінка та декілька чоловіків.

2.3. Груповий шлюб.

3. Гостьовий шлюб - термін прийшов з Франції. Подружжя проживають окремо і відвідують один одного 2-3 рази на тиждень.

4. Нерівний шлюб члени подружжя відрізняються за якими-небудь ознаками (статус, вік, багатство).

5. Покупний шлюб – має давні традиції і різні варіанти (викупний, калимний, хижацький тощо).

6. Громадянський та церковний шлюби.

7. Фіктивний шлюб.

8. Комунальний шлюб (все крім сексу), гомосексуальний шлюб, контрактний шлюб, з випробувальним терміном (без оформлення стосунків) та інш.

 

Сім’я -це суспільний інститут (з точки зору суспільного санкціонування шлюбно-сімейних відносин) і водночас мала соціальна група, що має історично означену організацію, члени якої пов’язані шлюбними або родинними відносинами, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність якої зумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.

Існування сім'ї, як і всіх інших соціальних інститутів, обумовлено суспільними потребами.

Життєвий цикл сім'ї – послідовність значимих, етапних подій в існуванні сім'ї – від заключення шлюбу до його розірвання. Не розведене подружжя стало для вчених ідеальним типом для виділення етапів життєвого циклу сім'ї:

1. утворення шлюбу.

2. початок дітонародження - народження першої дитини

3. завершення дітонародження;

4. з моменту народження останньої дитини до часу, коли відселяється перша доросла дитина, яка утворює власну сім’ю.

4. «Зріла фаза» - «порожнє гніздо», народжуються онуки

5. «загасання», яка закінчується смертю одного з членів

Існує певна класифікація типів сім'ї, якщо узагальнити та обєднати, то можна представити наступне:

1. Проста або нуклеарна – подружжя та діти, які не перебувають у шлюбі.

2. Розширена або складна – 3 і більше поколінь або дві і більше нуклераних сімей, які живуть разом і ведуть спільне господарство.

3. Повна – є обидва члени подружжя.

4. Неповна – один з батьків відсутній.

5. Соціально гомогенні та гетерогенні сім'ї.

6. За віком подружжя: молодіжні (до 30 років), середня подружня пара, похила супружна пара.

7. За кількістю дітей: бездітна (протягом 10 років немає дітей), одно дітна, малодітна (2 дитини), багатодітна.

8. За місцем проживання – патрилокальні (з батьками чоловіка), матрилокальні (з родичами дружини), нелокальна (живуть самостійно).

9. З точки зору рольової структури сім'ї – традиційні та сучасні.

10. За ставленням до дітей.

 

Структура сім'ї – сукупність відносин між її членами – родинних, духовних, моральних, відносин влади і підкорення:

- Авторитарні сім'ї – жорстке підкорення одному з членів родини;

- Демократична або егалітарна (рівноправна) – засновані на добровільному розподілі ролей згідно з особистісними якостями.

Умови життя сім'ї – це сукупність факторів макро- (загальні соціальні умови) і мікросередовища (найближче соціальне оточення).

 

Функції сім'ї

 

Функції сім'ї цеспосіб прояву активності життєдіяльності сім'ї та її членів. На сьогодні в науквій літературі відсутня єдина класифікація функцій сім'ї, тому виділемо основні з них, звернувши увагу на їх індивідуальний та соціальний аспекти[6]:

Функції Соціальний аспект Індивідуальний аспект
Репродуктивна Біологічне відтворення населення країни Задоволення особистого бажання мати дітей
Виховна Соціалізація молодого покоління, підримка культурної безперервності суспільства Задоволення потреби в спілкуванні з дітьми, їх вхованні, самореалізація в дітях
Господарсько-побутова та економічна Економічна підтримка, відповідальність за здоров’я членів сім'ї, догляд за дітьми Одержання відповідних послуг та матеріальної підтримки одними членами родини від інших
Сфера первісного соціального контролю Регламентація поведінки членів сім'ї, відповідальність і зобов’язання у відносинах Підтримка і орієнтація на правові і моральні санкції за негативну поведінку і порушення відповідних норм у стосунках між членами сім'ї
Сфера духовного спілкування Розвиток особистості членів суспільства Духовне взаємозбагачення членів сім'ї, дружні основи шлюбних стосунків
Соціально-статусна Наслідування статусу родини; відтворення соціальної структури суспільства Соціальне просування
Дозвільна, емоційна Організація і контроль дозвілля, психологічна терапія Взаємозбагачення дозвільних інтересів, одержання психологічної підтримки, емоції, задоволення потреби в особистісному щасті та любові
Сексуальна Контроль у сфері сексуальних відносин Задоволення сексуальних потреб

 

Усі функції є взаємопов’язаними і, безумовно, поданий перелік не є вичерпаним, що робить це питання більш широким й дискутивним. Через важливість аналізу данної проблеми в контексті особливостей і значущості обраної спеціальності, студентам слід бути готовими до її обговорення під час семінарського заняття.

 

Конфліктна поведінка

Як правило, безпосередньо конфлікт починається з інциденту, тобто певної зовнішньої події, яка приводить у дію конфліктуючі сторони. На цій фазі відбувається усвідомлення конфліктуючими сторонами спонукаючи мотивів, тобто протилежності їх інтересів, цілей, цінностей та інш. Саме тоді конфлікт з латентної (передконфліктної) фази переходить у відкриту і виражається у різних формах конфліктної поведінки, яка виступає основною стадією конфлікту.

Конфліктна поведінка – це дії, які направлені на те, щоб прямо чи опосередковано блокувати досягнення протилежної сторони її цілей, намірів, інтересів;

- направлені та емоційно забарвлені дії сторін, які гальмують досягнення цілей, інтересів супротивника та сприяють реалізації власних інтересів не на користь інших.

Головну роль у виникненні конфліктів відіграють так звані конфликтогени – слова, дії (або бездія), які сприяють виникненню та розвитку конфлікту, тобто призводять до конфлікту безпосередньо.

На сьогодні фахівцями надано чимало рекомендацій щодо різних аспектів поведінки людей в конфліктних ситуаціях, вибору певних стратегій і засобів їх вирішення, а також управління ними.

Вирішення конфлікту – усунення повністю або частково причин, які породжують конфлікт, або зміна цілей учасників конфліктів.

Управління конфліктами – це цілеспрямований вплив щодо усунення (мінімізація) причин конфлікту або на корекцію цілей учасників конфлікту.

Вважається, що конструктивне вирішення конфлікту залежить від таких факторів:

- Адекватне сприйняття конфлікту;

- Відкритість та ефективність спілкування;

- Створення атмосфери взаємодовіри й співпраці;

- Визначення істотності конфлікту.

Але дуже часто у стані конфлікту учасники не здатні дотримуватися цих рекомендацій, тому вирішальна роль може належати посереднику – суб’єкту, який допоможе «спілкуватися» сторонам конфлікту й приймати об’єктивні рішення.

Вже традиційним є визначення основних п’ять стилів поведінки при конфлікті, які визначаються мірою того, наскільки є бажання задовольнити власні інтереси, діючи при цьому активно чи пасивно і наскільки враховані інтереси іншої сторони:

- Стиль конкуренції, суперництва - використовується, коли немає планів співпрацювати або є прагнення в першу чергу задовольнити власні інтереси, при цьому необхідно мати значну волю і владу.

- Стиль співпраці – мета його прийняття – розробка довгострокового взаємовигідного рішення, при цьому враховуються бажання іншої сторони, що потребує тривалої роботи, стриманості.

- Стиль ухилення – звичайно присутній там, де проблема не є важливою для сторони, немає планів відстоювати свої права, співпрацювати, витрачати час на вирішення конфлікту, він рекомендується, коли опонент має більше прав, влади або з ним не передбачається наступного спілкування.

- Стиль пристосування - означає співпрацю з іншою стороною, але при цьому немає намагання відстоювати власні інтереси з метою згладжування ситуації і відновлення нормальної атмосфери, це актуально, коли важливі результати справи і є сенс жертвувати власними інтересами.

- Стиль компромісу – сторони намагаються врегулювати ситуацію при взаємних уступках.

 

В освітньому середовищі також мають місце безліч конфліктів, вони можуть розгортатися між різними суб’єктами – всередині педагогічного колективу, в учнівському середовищі, між педагогами та батьками (так, наприклад, у США в 70-80-ті роки деякі батьки вимагали заборонити використання в школі матеріалу, в якому, на їх думку, знайшли відображення расистські, антиамериканські, антисемітські й антихристиянські настрої, а також відверто виражений інтерес до сексу. Внаслідок цього були переглянуті й складені заново підручники) та інш. Звичайно на допомогу в кожному конкретному випадку приходить шкільний психолог, але соціологічний підхід долає індивідуалістичний аспект, допомагає дослідити проблему комплексно.

Таким чином, соціальні конфлікти як невід’ємна складова соціального життя, впливають як на поведінку окремого індивіда, так і на процеси у різних суспільних сферах, проблема у тому, щоб вірно визначити причини та спрямувати вирішення конфлікту, передбачити його наслідки.

 

ОКРЕМІ ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Тема 10. СОЦІОЛОГІЯ ПОЛІТИКИ ТА ЕКОНОМІКИ

 

Визначений час – 4 години.

ПЛАН:

1. Поняття, структура і функції інституту політики.

2. Поняття, структура і функції інституту економіки.

3. Соціологічний аналіз політики та економіки, як соціальних інститутів.

 

ЗАВДАННЯ

ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ:

1. Дайте визначення поняттю «політика». Що є предметом та об’єктом соціології політики?

2. Користуючись підручником з соціології, дайте повні визначення таких понять, як політична система, політичні інститути, політичні відносини.

3. Для когось політика – це основна сфера діяльності, професія і причини такого життєвого вибору є досить різні. Є випадки, коли люди, які досягли успіху, визнання в певній сфері, стали відомими як фахівці в певній сфері, починають поєднувати професійні інтереси з політичними. Є також люди, які зовсім не цікавляться політикою через власні переконання, зайнятість або просто байдужість.

Ø Поміркуйте над цим та будьте готові дискутувати щодо наступних питань:

- Яких акторів, письменників, вчених, представників інших професій, які стали відомими політичними діячами ви можете назвати? Як ви можете оцінити участь представників інших сфер суспільства в політиці?

- Чи вважаєте ви, що ваша майбутня професія ніяк не пов’язана з політикою? Обґрунтуйте свою відповідь.

- Як ви б прокоментували вислів У.Черчилля «Навіть тоді, коли ми не цікавимося політикою, політика цікавиться нами»?

- Як ви оцінюєте ступінь власної політичної активності? Чи достатньо ви політично соціалізовані? Чому ви так вважаєте?

 
 

 

 


  1. У межах політичної науки вивчається питання політичної влади, серед суб’єктів якої особливе місце займає політична еліта.

ü Термін політична еліта введений у науковий обіг наприкінці ХІХ – початку ХХ ст., але концепцію еліт було розроблено у ХХ ст. такими відомими дослідниками, як Вільфредо Парето, Гаетано Моска, Роберт Міхельс.

 

Так, на теорії В.Парето заснований ціннісний підхід до вивчення політичної еліти (Х.Ортега-і-Гассет, М.Бердяєв, В.Ропке), згідно з яким еліта - це професіонали, кращі представники людства. На цьому підході базується теорія мерітократії (від лат. - гідний та грец. - влада), яка розглядає еліту як групу найбільш талановитих, освічених представників суспільства, її основним ресурсом є знання та інформація.

 

Спираючись на таке розуміння еліти, чи можна говорити про еліту в системі освіти?

Ø Користуючись різними джерелами інформації, підготуйтеся до участі в дискусії за темою «Освітянська еліта України»;

продумайте свою позицію в ній, а також аргументи факти, матеріали, на які ви будете спиратися, щоб відстоювати власну думку.

 
 
Головна ідея терміну «еліта» - вищість… В широкому смислі я розумію під елітою спільність таких людей, які властивостями розуму,характеру, спритності, найрізноманітнішими здібностями володіють у повній мірі… Можлива аристократія святих чи аристократія розбійників, аристократія вчених, аристократія злочинців і т.п. В.Парето  

 


 

5. Дайте визначення поняттю «економіка». Визначте основні функції економіки, як соціального інституту.

6. Що є предметом та об’єктом соціології економіки?

7. Як взаємопов’язані соціальні інститути політики та економіки?

8. Спробуйте обґрунтувати взаємозалежність соціальних інститутів економіки та освіти; освіти та політики.

9. Підготуйтеся захищати реферати на орієнтовні теми:

- Соціальні інститути у сфері економіки (політики)

- Соціальний інститут політики – його роль в сучасному світі.

- Значення економіки для суспільства.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Що таке економіка? Що вивчає соціолог в сфері економіки?

2. Що таке політика? Що вивчає соціолог в сфері політики?

3. Які функції економіки ви можете назвати?

4. Які функції політики ви знаєте?

5. Яка структура політики, як соціального інституту?

6. Визначте структуру економіки як соціального інституту.

7. Що таке політичні режими? Які типи політичних режимів Ви знаєте?

 

Література:

1. Вебер М. Политика как призвание и профессия\\ Избраные произведения. –М., 1990.

2. Економічна соціологія. Навчальний посібник \За ред. В.М.Ворони, В.Є.Пилипенка,-К., 1997.

3. Кравченко А.И. Социология: Учеб.для вузов, -М.: Академический проект, 2003.

4. Моска Г. Элементы политической науки // Социологические исследования. – 1995. -№4. –с.138.

5. Парето В. Трактат по общей социологии / Антология политической мысли. В 5-ти т. Т.2. –М., 1997

6. Погорілий Д.Є. Політологі: кредитно-модульний курс. – 4-е вид. –Х.: ФОП Чиженко С.Ю., 2007.

7. Смелзер Н. Социология. /Пер.с англ.; Науч.ред. В.А.Ядов. -М.: Феникс, 1998

8. Социологический справочник //Под.общ.ред. В.И.Воловича, -К., 1998.

9. Соціологія \За ред. В.Г.Городяненка, -К., «Академія», 1999.

10. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч.посіб.для студ.вищ.навч.закл. України, -К., «Каравела», 2000.

11. Черниш Н.Й. Соціологія: Курс лекцій, -Львів, 1992.

12. Якуба Е.А. Соціологія. Учеб.пособ.для студ -Харьков: «Фолио», 1996.

ЗАВДАННЯ

ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ:

Які методи збирання соціологічної інформації будуть доречні в дослідженні на тему молодіжного шлюбу? Поясніть свою відповідь.

1. Спираючись на конспект лекцій та підручник, спробуйте скласти анкету (або бланк-інтерв’ю) на для вивчення ставлення студентів до шлюбу (або на тему за власним вибором).

Якщо зможете, проведіть опитування серед студентів та отримані результати представте на семінарі (спробуйте оформити їх у вигляді презентації).

 

2. Враховуючи особливості проведення телефонного інтерв’ю, складіть приблизний план телефонного інтерв’ю, метою якого є визначення ставлення респондентів до відкриття в вашому місті (селі) нового кінотеатру (музею, будинку культури).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Чим відрізняються кількісні та якісні методи дослідження? Назвіть якісні методи.

2. Які методи збирання соціологічної інформації ви можете назвати?

3. Які види опитувань ви знаєте?

4. Що таке контент-аналіз?



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 415; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.116.152 (0.198 с.)