Предмет соціології особистості. Поняття особистості

Людина – поняття найбільш загальне, родове, яке виникає з моменту виділення homo sapiens; узагальнюючий образ людського оду в цілому.

Індивід – окрема, конкретна людина, одиничний представник людського роду.

Індивідуальність – сукупність рис, що відрізняють одного індивіда від іншого; це успадковані і набуті, особливі і специфічні якості (природні, психологічні, фізіологічні, соціальні і т.д.), які відрізняють одну людину від іншої.

Особа – поняття, яке узагальнено характеризує соціальну сутність людини (предметні ознаки індивідуальності щодо груп, інститутів, соціальної ролі тощо).

Особистість – носій соціальних якостей і рис, в їх певному поєднанні;

- це інтегральна соціальна якість, яка формується у індивіда в процесі включення його в систему суспільних відносин, опанування ним матеріальних, духовних предметів людської культури, соціального досвіду;

- це людина, яка живе в суспільстві.

 

 

Антуан де Сент–Екзюпері

 

Особистість - утворення дуже багатогранне. Для соціолога головне значення має те, що особистість - це система внутрішньої регуляції (і в цьому розумінні - саморегуляції) соціальної активності людини, зі становленням якої людина стає суб'єктом цієї активності, а через це - і суб'єктом тих соціальних відносин, в які вона вступає.

Особистість людини виявляється для інших людей в її діяльнісних проявах, і тому виявляється як певна сукупність соціально значущих рис особи. В цьому аспекті особистість - це відносно стала сукупність людських якостей, відповідно до формування яких в процесі дорослішання індивід стає соціально визнаним суб'єктом поведінки.

 

В правовому аспекті це виявляється в тому, що індивід стає соціально відповідальним суб'єктом своєї поведінки.

В соціально-психологічному аспекті це виявляється в тому, що індивід набуває відносно сталих форм мислення, відчування та дiй, які стають для нього типовими. В цьому аспекті особистість розглядається як утворення яке складається з трьох основних видiв компонентів:

ü когнітивних (розумових) компонентiв: думок, переконань, сприйняття, пам’яті,

ü емоційних компонентів: любові, ненависті, заздрощів, симпатій, гніву, гордості та інших почуттів,

ü поведiнницьких компонентiв: вмiнь, навичок, здiбностей, здатностей та iнших спроможностей.

 

 

Отже, можна визначити наступні рівні структури особистості:

1. Генетично обумовлені, успадковані компоненти структури особистості, психофізіологічні задатки.

2. Індивідуально-психологічні властивості, що формуються на основі генетично обумовлених.

3. Соціально значущі компоненти, ті властивості, які формуються під впливом соціальних зв’язків та відносин, в процесі діяльності людини.

4. Морально-духовні компоненти – внутрішній світ, душа, духовність…

 

Соціальне середовище визначає формування і сутність особистості, зумовлює її самореалізацію, формування різних типів особистості.

Отже, коли мова йде про особистість як члена суспільства, якоїсь спільноти,
мають на увазі не властивості окремих людей, а соціальні типи особистостей.

Соціальний тип особистості - певний фіксований набір суттєвих, таких, що повторюються, соціальних властивостей особистості, що виявляються у її свідомості та поведінці.

В основу типологізації особистості покладені відносно стійки, такі, що повторюються, поєднання соціальних та індивідуальних властивостей особистостей, які знаходяться у конкретних умовах життєдіяльності.