Освіта як соціальний інститут

Освіта як найдавнішій соціальний інститут вникла в силу потреби суспільства у передачі певних знань, навичок, вмінь, підготовки нових поколінь до життя у відповідному суспільному та природному середовищі. Освіта досліджується як культурно-історичне явище, засіб збереження, передачі й примноження накопичень духовної культури людства, народів, націй. В сучасному світі освіта набуває особливого і важливого значення, охоплює практично усі групи населення. Законом України «Про освіту» вона визнається пріоритетною сферою в соціально-економічному, духовному і культурному розвитку суспільства (ст.4, п.1). Саме в межах освітньої системи формується завтрашній день країни, її професійне і культурне майбутнє.

Освіта – це складний соціальний феномен, який можна досліджувати з різних позицій, обираючи для аналіза різні аспекти освітньої і виховної діяльності. Освіта як соціальний інститут – це сукупність установ (від початкової школи до Міністерства освіти), формальних і неформальних норм, що регулюють відносини в середині інституту, самі відносини відповідно до встановлених норм і правил як в межах освіти, та і самого інституту з іншими сферами суспільного життя. Це також сукупність відповідних функцій.

Соціологія освіти – галузь соціологічного знання, яка вивчає місце і роль освіти в системі суспільного виробництва, її взаємодію з іншими сферами і процесами суспільного життя, з динамікою соціальної структури суспільства та його культурою, визначає соціальне становище і соціальну роль вчителя (викладача) у навчанні та вихованні підростаючого покоління.

Історія уваги соціологічної науки до проблем навчання і виховання, виникнення і формування соціології освіти як самостійної галузі і дисципліни починається з праць Е.Дюркгейма, який підкреслював, що основне завдання освіти – залучати до цінностей пануючої культури молоде покоління. Вагомий внесок у становлення соціології освіти внесли Л.Уорд, М.Вебер.

З середини ХХ ст. інтерес до соціології освіти зростає – нові форми політичного, економічного, наукового життя вимагали не тільки вивчення, але й нових фахівців, готових відповідати реаліям часу. Проблемам освіти приділяли уваги такі відомі соціологи, як Дж,Дьюї, Т.Парсонс, П.Бурдьє, А.Турен. Серед вітчизняних дослідників проблемі освіти і освітньо-професійних орієнтацій молоді приділяли увагу В.Бакіров, А.Ручка, О.Якуба, В.Астахова, А.Ковальова, В.Чорноволенко та інші.

На сучасному рівні свого розвитку соціологія досліджує освіту як багаторівневу систему, що функціонує у взаємопов’язаних формах:

- Як процес формування в індивідів, які включені в систему освіти (учні, студенти), системи знань про світ, в якому вони живуть та діють;

- Як процес цивілізаційно-культурних змін суспільної свідомості;

- Як важливий фактор соціалізації особистості та її виховання;

- Як своєрідна феноменологія людської свідомості, її розвитку та практичної реалізації.