Соціальні статуси й соціальні ролі особистості

 

Будь-яка людина займає багато позицій в суспільстві, через те, що бере участь в найрізноманітніших групах і організаціях. Наприклад - студент, професор, декан, завідувач кафедрою, ректор - це певні позиції у соцiальнiй структурі університету – і це певні статуси.

Статус - це позиція особистості у певній соцiальнiй структурі суспільства з певними правами та обов'язками.

Статуси вiдрiзняються правами та обов'язками, які визначаються соцiальними нормами.

Види статусів:

1. Приписаний статус – нав’язаний суспільством незалежно від зусиль особистості (етнічне походження, місце народження - наприклад, статус (дівчини), місцем у родинних зв'язках (дочка, онучка, сестра), етнічною належністю (українець, росіянин, білорус, єврей), расовою належністю (білий, чорний, жовтий), місцем народження (громадянин такої-то країни), прізвищем сім’ї. У феодальному суспiльствi таким же чином встановлювався ще і соціальний стан (пан, холоп, дворянин, мiщанин).

2. Набутий – визначається зусиллями самої людини, її бажання, заслуги (письменник, директор водій автомобіля, спортсмен, член певної політичної партії, парафіянин певної церкви або атеїст).

3. Природжений – суттєві та відносно стійки характеристики людини (стать, вік)

4. Змішаний статус – має риси приписаного та досягнутого статусів

5. Професійно-посадовий – базовий статус для дорослої людини, часто є основою інтегрального (або головного) статусу особистості – за яким її виділяють оточуючи або з яким її ототожнюють.

 

Кожна доросла людина у сучасному суспiльствi має кілька статусів (наприклад, студент, син, приятель, громадський діяч i т.iн. - в одній особі).

Отже, кожну людину можна охарактеризувати статусним набором – сукупність усіх статусів, які займає індивід (Р.Мертон).

З усіх статусів кожної людини соціологи виділяють той статус, який справляє найбільший вплив на взаємодії та взаємовідносини людини iз соціальним середовищем, i тому має найбільше значення для встановлення соціальної ідентичності. Це - головний статус (master status).

У багатьох випадках рiзнi статуси людини не протирiчать один одному. Але бувають ситуацiї статусної несумісності, коли рiзнi аспекти одного або кiлькох статусiв однiєї людини суперечать один одному. Можуть суперечити один одному й вiдповiднi ставлення iнших людей до рiзних статусiв однiєї й тiєї ж людини.

Наприклад, за даними американських соціологів (друга половина ХХ ст.), у ставленні до чорного професора університету іноді переважає сприйняття його професійного статусу, а iнодi - коли спрацьовують расові упередження - сприйняття його етнічного статусу.

Найбільш суттєві відмінності існують мiж тими статусами, які суспільство встановлює людині незалежно від її дій (часто від народження) i тими статусами, які людина може набути (або втратити) завдяки своїй діяльності.

Сукупність членів суспільства, якi мають приблизно однаковий статус (за ознаками багатства, влади та престижу) деякі захiднi соціологи називають соціальним класом, iншi - соціальною верствою (стратою) (див. лекцію 3).

У суспiльствi існує iєрархiзованiсть статусiв, але - не одновимірна, тому що ієрархія за багатством, ієрархія за владою i ієрархія за престижем можуть не співпадати.

Статус завжди пов'язаний з деякою очікуваною поведінкою, яка визначається культурою суспільства.

Соціальна роль – сукупність дій, які виконує людина, що займає відповідний соціальний статус; вона пов’язана із набором норм, відповідно до яких людина повинна діяти та із соціальними очікуваннями.

Очікування щодо рольової поведінки називають рольовими експектацiями.

Рольові експектації і визначають ту чи iншу повединку, як вiдповiдну або невiдповiдну певному статусу.

Завдяки тому, що ролi мають нормативну природу, вони дають можливiсть людинi спочатку, так би мовити, «проектувати» свою поведiнку, а потiм її здiйснювати у вiдповiдний спосiб.

З кожною роллю пов'язана щонайменше одна взаємна роль (лікар - хворий пацієнт). Поняття взаємної ролi є важливим, тому що один з чинників, який поєднує людей у групи, - це мережі взаємних ролей.

Виконання ролей може вести до рольової напруги. Вона виникає тоді, коли в однiй ролi є суперечливi експектацiї. Наприклад, вiд бригадира очикується, що вiн буде мати добрi стосунки з робiтниками бригади, але вiд нього очикується також, що вiн буде вимагати виконання роботи, що iнодi може викликати незадоволення робiтникiв. Чим краще бригадир вiдповiдає одним експектацiям, тим гiрше може відповідати іншим.

Від рольової напруги треба відрізняти - рольовий конфлікт (міжрольовий) – ситуація, коли дві чи більше ролей однієї особи мають суперечливі вимоги. Класичний приклад - поліцейський, що повинен заарештувати власного сина. Це експектації різних ролей - професійної та родинної.

Внутрішньорольовий конфлікт – коли виникають труднощі при адаптації до нової соціальної ролі.

Але головним чином ролі виконуються без перешкод, що врештi решт дозволяє передбачати поведiнку людей.