Тема 3. Основи культури української

МОВИ

Мета: навчити студентів комунікативної майстерності, мовленнєвої правильності та нормативності; спрямувати їхню увагу на особливості культури мови та культури мовлення; з’ясувати правила мовленнєвого етикету.

Студенти повинні знати: поняття про культуру усного та писемного мовлення; комунікативні ознаки мовленнєвої культури; зміст понять «суржик», «нормативність мовлення», «правильність мовлення», «мовні норми», «мовленнєвий етикет».

Студенти повинні вміти: правильно формулювати свою думку, зокрема в професійній сфері, використовуючи мовні норми та дотримуючись правил мовленнєвого етикету.

Визначення основних понять і термінів:

культура мови – дотримання усталених мовних норм усної та писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування; культура мовлення – розділ науки про мову, який вивчає питання дотримання мовних норм і доречності вживання виразових засобів мови під час спілкування; нормативність усної й писемної мови, яка виражається в правильності, точності, ясності, чистоті, логічності, доречності, виразності, а також у різноманітності граматичних конструкцій, багатстві словника; правильне мовлення – дотримання усталених мовних норм сучасної української літературної мови; мовна майстерність – здатність, використовуючи мовні норми, вибирати із можливих варіантів найбільш вдалий для викладення в мовленні чи на письмі своїх думок; мовні норми – сукупність визначених правил, яким підпорядковуються вимова й вибір слів у мові, використання граматичних форм, складання речень та ін.; суржик – елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літературної мови;

мовленнєвий етикет – мікросистема національно специфічних стійких формул спілкування, прийнятих і приписаних суспільством для встановлення контакту між співрозмовниками, підтримання спілкування у певній тональності.

План практичного заняття № 1

1. Ознаки культури мовлення.

2. Мовні норми, їх види.

3. Редакторський аналіз мови професійних текстів.

Питання для обговорення

1. Що є невід’ємною ознакою культурного розвитку особистості?

2. У чому полягає відмінність між мовознавчими поняттями «культура мови» та «культура мовлення»?

3. Назвіть та схарактеризуйте комунікативні ознаки культури мовлення.

4. У чому полягає правильність мовлення?

5. Чим зумовлено нормативність усного та писемного мовлення?

6. Які основні правила спілкування вам відомі?

7. Якими найважливішими ознаками має характеризуватися мовлення щоб бути зразковим?

8. Дайте визначення поняття «мовні норми» та вкажіть на особливості кожної з них.

Практичні завдання

Завдання 1. Побудуйте контексти-ілюстрації до перерахованих нижче ситуацій, використовуючи займенники Ти – Ви та враховуючи стилістичні норми.

Ви

1. Звертання до незнайомої або малознайомої людини.

2. Звертання до рівної або старшої за віком, посадою чи званням людини.

3. За офіційних обставин спілкування.

4. Звертання стримане, з підкресленою ввічливістю.

Ти

1. Звертання до близької, добре знайомої людини.

2. Звертання до рівної або молодшої за віком, нижчої за посадою чи званням людини.

3. За неофіційних обставин спілкування.

4. За умов товариського, фамільярно-інтимного ставлення до людини.

 

Завдання 2. Відтворіть діалоги:

1. На плацу: курсант – командир курсу.

2. Під час прийому на роботу: директор – молодий спеціаліст.

3. Податкова інспекція: податковий інспектор – платник податків.

4. В аптеці: хворий – фармацевт.

5. У магазині: директор – податковий міліціонер.

6. На вулиці: приїжджий – місцевий мешканець.

7. У кабінеті керівника: керівник – підлеглий.

8. У коридорі навчального закладу: викладач – курсант.

9. У громадському транспорті: викладач – курсант.

Завдання 3. Дайте відповіді на запитання:

1. У якій формі можна запитати про щось особисте у командира курсу, однокурсника, викладача?

2. Як привітати командира курсу, однокурсника, викладача з якоюсь перемогою чи успіхом?

3. Як можна відмовити (чи можна взагалі) незнайомій людині, командирові курсу, однокурснику, викладачеві?

4. Як представити свого товариша (подругу) матері?

5. Як висловити співчуття товаришеві (подрузі), командирові курсу, однокурснику, викладачеві?

6. Як висловити пропозицію чи пораду товаришеві (подрузі), командирові курсу, однокурснику, викладачеві?

 

Завдання 4. Поставте наголоси в словах:

Ознака, терези, свого, після чого, псевдонім, кілометр, аристократія, демократія, одинадцять, завдання, податковий, лізинг, оподатковування, зібрання, містове, сповна, у мене, відомість, прошу, усмішка, вигода, користь, поверх, заголовок, батьківщина, вимога.

 

Завдання 5

1. Відредагуйте тексти:

I. Податок на додану вартість (П.Д.В.) - це не прямий податок на товари і послуги у формі універсального акциза. Як й будь-який інший універсальний акциз, він переноситься на населення у цінах товарів. Податковою базою являється вартість, додана на кожній стадії виробництва і реалізації товару. При цьому сума до сплати в бюджет конкретно взятим платником обозначається як різниця між сумою, начисленою до реалізованих товарів, та сумою, оплаченою у вартості придбаних сировини і матеріалів. Таким чином, умовно досягається оподаткування саме доданої вартості на конкретному етапі виробництва чи обігу та в основному нівелюється кумулятивний ефект універсальних акцизів.

II. Віділ не прямих податків управління оподаткування юридичних осіб являється структурним підрозділом управління оподаткування юридичних лиць державної податкової інспеції і безпосередньо підпорядковується начальнику державної податкової інспеції. Віділ непрямих податків очолює: Заступник начальника управління – начальник відділу непрямих податків.

В складі віділу знаходяться шість Державних податкових інспекторів, кожен з яких виконує свої функціональні обов’язки, які перераховано далі.

Функціональними обов’язками віділу не прямих податків є: контроль за дотриманням юридичними лицями, Законодавства про податки; організація та контроль за справлянням податка на додану вартість; забезпечення надходжень до бюджету податка на додану вартість; підготовка та вжиття заходів по розширенню бази оподаткування та кругу платників; здійснення заходів по упередженню росту податкового долгу, робота із ним на першому етапі виникнення; проведення моніторингу якісного складу платників податка на додану вартість; участь в тематичних документальних перевірках та у проведенні аналізу фінансово-господарського стану платників; формування аналітичної інформації для передачі до податкового органу вищого рівня, тощо.