Перелік питань на самостійне опрацювання

1. Шляхи підвищення культури мовлення. Роль словників у підвищенні мовної культури.

2. Засоби невербальної комунікації.

3. Спілку вальний етикет у сперечанні.

4. Антиетикет у спілкуванні.

 

Питання для роздумів:

– Що покладено в основу вислову «Етикет – мова символів»?

–Яке співвідношення понять «авторитет особистості» та «авторитет посади»?

– Яке здоров’я називається фізичним? Психічним? Духовним?

– Які підходи лежать в основі профілактики стресу?

– Які психологічні моменти впливають на розвиток конфлікту?

– Які етикетні норми вітань притаманні українцям?

 

Завдання 1

І. Випишіть із підручника Історія оподаткування (Ярошенко Ф.О., Мельник П.В., Андрущенко В.Л., Мельник В.М. Історія оподаткування. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 241 с.) 15 податкових термінів та з’ясуйте їхнє тлумачення, користуючись Фінансовим словником (Зогородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К. – Львів, 2002. – 566 с.);

ІІ. Прослідкуйте походження терміна «податок», користуючись Етимологічним словником української мови (Етимологічний словник української мови. – К.: Наук. думка, 1982 – 2003. – Т. 4. – 656 с.).

Завдання 2. Користуючись додатковими джерелами, напишіть повідомлення на одну із запропонованих тем:

Особливості ділового етикету в США.

Діловий етикет у Великій Британії.

Етикет ділових взаємин у Франції.

Діловий Етикет Фінляндії.

Німецькі бізнесмени та їхній діловий етикет.

Етикет службових відносин в Італії.

Діловий етикет японських бізнесменів.

Діловий етикет у Туреччині.

Завдання 3. Сформулюйте «Поради до правил поведінки керівника й службовця», запишіть їх.

Завдання 4. Допишіть речення:

Авторитет – це ….

Є дві сторони авторитету: ….

Особливість діяльності керівника полягає: ….

Керівник працює в умовах ….

Ознаками духовного здоров’я є: ….

Стрес викликають ….

Конфлікт слід залагоджувати так: ….

Література

1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990. – С. 153–174.

2. Білоус М. Заговори, щоб я тебе побачив // Антисуржик. – Львів, 1994.

3. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К., 1998.

4. Власенко Л.А., Дубічинський В.В., Крилець О.М. Фахова українська мова: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 272 с.

5. Гриценко Т.Б., Гриценко С.П., Іщенко Т.Д., Мельничук Т.Ф., Чуприк Н.В., Анохіна Л.П. Етика ділового спілкування: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

6. Жовтобрюх М.А. Слово мовлене: Українська літературна вимова. – К.: Вища шк., 1969. – С. 6.

7. Зогородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – К. – Львів, 2002. – 566 с.

8. Кочан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови: Збірник вправ і завдань. – Львів: Світ, 1996. – 232 с.

9. Культура фахового мовлення: Навч. посібник для студентів ВУЗів / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги XXI, 2005. – 572 с.

10. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови: Навч. посібник. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.

11. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навч. посібник. – 4-е вид. –К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2002. – С. 119.

Тема 4. ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЛОВОГО

МОВЛЕННЯ

Мета: з’ясувати питання про походження української мови; спрямувати на правильне використання лексикографічних джерел; ознайомити студентів з лексико-семантичними особливостями професійного мовлення та закріпити навички правильного добору мовних засобів під час укладання фахових текстів.

Студенти повинні знати: історію розвитку української мови; основні складові лексичного фонду; лексико-семантичні особливості професійного мовлення.

Студенти повинні вміти: розрізняти історизми та архаїзми; доцільно вживати в мову неологізми й запозичену лексику; правильно використовувати в професійному мовленні кліше; підбирати найвлучніші слова з синонімічних рядів; будувати антонімічні пари; не плутати слова-пароніми.

Визначення основних понять і термінів:

лексика – сукупність слів певної мови, її окремих сфер чи діалектів;

лексикографія – теорія і практика укладання словників;

активна лексика – слова повсякденного використання всіма або частиною мовців у тій чи іншій сфері суспільного життя;

пасивна лексика – слова, які вийшли або виходять з активного вжитку, а також нові слова, недавно створені чи запозичені з інших мов – неологізми;

архаїзми – слова, що вийшли з широкого вжитку й перейшли до пасивного складу лексики національної мови;

історизми – застарілі слова, які позначають предмети, які вийшли з ужитку;

синоніми – слова близькі або тотожні за значенням та звуковою формою;

омоніми – слова однакові за звучанням та різні за своїм значенням;

пароніми – слова близькі між собою за зовнішньою формою.

План практичного заняття № 1

1. Корінна та запозичена лексика. Калька як своєрідний різновид запозичення.

2. Специфіка вживання запозиченої лексики у ділових паперах.

3. Використання синонімів у професійному мовленні.

Питання для обговорення

1. На які групи поділяються всі слова певної мови?

2. Які слова належать до шару корінної української лексики?

3. Чому та як до складу української мови входять запозичені слова?

4. Коли доречно використовувати в офіційно-ділових текстах запозичення?

5. Що таке синонімія? Чим зумовлене функціонування слів-синонімів в текстах офіційно-ділового стилю?

6. Чи помічали ви явище синонімії в текстах податкового спрямування?

Практичні завдання

Завдання 1. Виберіть із довідки тлумачення, що відповідають наведеним словам (звірте з тлумачним словником). З’ясуйте стилістичне забарвлення цих слів:

бескид, бичувати, брунатний, бузвірство, бурштиновий, верховина, вершити, гульвіса, гряда, гребувати, дерен, єзуїт, жаріти, жвавий, жевжик, жевріти, жмут, капосник, лебедіти, линва, лисніти, лихвар, маргінес, миршавий, моріг, мурий, пагілля, смарагдовий, смеркати, соловіти, сум’яття, сутужний, сутінки, тужавий, ханжа, хвацький, чепурний, шаленство.

Довідка

Темно-сірий; прозоро-жовтий; яскраво-зелений; темно-жовтий; релігійний фанатизм, жорстокість; гірське пасмо; високогірна місцевість в Українських Карпатах; гора, скеля; доводити до кінця; густа молода трава; поверхневий шар ґрунту, вкритий травою; гидувати, зневажати; молода, недосвідчена людина; той, хто любить гуляти; (перен.) підступна людина; виблискувати яскравим світлом; (перен.) виділятися червоним кольором; блищати; охайний; жалюгідний; завзятий; рухливий; людина, яка видає себе за порядну, благочестиву; невелика в’язка чого-небудь; той, хто завдає прикрощів; той, хто позичає гроші за відсотки; белькотати, лепетати; бити, шмагати; поле книжки, зошита; тонке гілля; ставати невиразними (про очі, погляд); напівтемрява; вечоріти; стан надмірного збудження, хвилювання; скрутний; замішання, збентеження; канат; щільний, тугий.

Завдання 2. Прочитайте текст. З’ясуйте, до якого стилю мови він належить. Підкреслені слова випишіть у два стовпчики: власнеукраїнські та запозичені.

Податкова термінологія, як і будь-яка сучасна сфера діяльності людини, не може обійтися без ґрунтовної наукової бази, тому доволі чисельними є тематичні групи, що позначають назви наук та їхніх розділів: документознавство, економічна інформатика, мікроекономіка, аудит оподаткування, податкове право, макроекономіка, податковий менеджмент, автоматизація роботи в органах державної податкової служби, податкове планування на підприємстві, теорія управління підрозділами податкової міліції, основи режимної роботи та захист інформації в податковій службі, психологія взаємовідносин з платниками податків, та методи оподаткування: макроекономічне прогнозування, фінансова статистика, актуарні розрахунки, економічний ризик і ризик оподаткування, економічний аналіз у сфері оподаткування, податковий облік, податкове рахівництво, моделі прийняття рішень в оподаткуванні, економетрія; назви галузей промисловості: податковий контроль в галузях економіки, бюджетний менеджмент промисловості, зовнішньоекономічна діяльність підприємства та її оподаткування; назви видів документації, креслень, схем: податкова декларація, податковий розрахунок, чек товарний, детектора, крива Леффера, інструкція з оподаткування.

До категорії властивостей належать поняття, які характеризують якісний бік предметів і явищ. Ця властивість є сутністю того чи іншого предмета, явища чи процесу і виділяє його з ряду подібних. До тематичної групи, що об’єднує назви властивостей, якостей та стану належать терміни: прибутковість, збитковість, заборгованість, рентабельність, безоплатність, ліквідність, стабільність. Наявність вихідних прикметників та дієприкметників постійно створює можливість для виникнення похідного найменування, що вказуватиме на узагальнену якість поняття, названого прикметником чи дієприкметником.

Названими тематичними групами не вичерпується досліджувана терміносистема, але вони є основними, охоплюють найуживаніші однослівні податкові терміни та словосполучення, об’єднані спільною семантичною ознакою.