Тема 5. Українська термінологія у професійному спілкуванні

Мета: навчити студентів використовувати терміни та професіоналізми в усному та писемному діловому мовленні; з’ясувати особливості становлення та розвитку українського термінознавства, його сучасний стан; спрямувати увагу на принципи стандартизації термінологічних одиниць, а також сферу використання та правопис номенклатурних назв.

Студенти повинні знати: історію становлення термінологічної науки, її розвиток та сучасний стан; причини та мету укладання термінологічних словників, їхні типи; структурно-граматичні особливості творення податкової термінології; лексико-семантичні відношення українських податкових термінів; правопис номенклатурних назв; зміст основних термінологічних понять.

Студенти повинні вміти: розрізняти терміни та професіоналізми в спеціалізованих текстах; відбирати з багатого професійного лексичного фонду такі мовні одиниці, які точно вказують на предмети, влучно називають явища, процеси, дії та забезпечують недвозначне формулювання думок; вживати в мову переважно власнеукраїнські терміни; добирати відповідні синонімічні, антонімічні варіанти для більш конкретного пояснення мовних ситуацій.

Визначення основних понять і термінів:

термінологія – фахова лексика в складі всіх слів певної мови; спеціальна лексика, яка обслуговує певну галузь науки чи техніки; наука про терміни;

термінознавство – мовознавчий розділ науки про терміни, їхні структурні та семантичні особливості;

термін – слово чи словесний комплекс, який співвідноситься з поняттям певної організованої галузі пізнання (науки, техніки), вступає в системні відносини з іншими словами та словесними комплексами й утворює разом з ними в кожному окремому випадку та в певний час замкнену систему, що характеризується високою інформативністю, однозначністю, точністю та експресивною нейтральністю;

термінологічне планування – наукова діяльність, спрямована на формування й розвиток термінологій, які ще відсутні у певній мові;

професіоналізм – слова чи словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей; часто пов’язані з архаїчною лексикою;

номенклатурна назва – слова чи словосполучення, які передають систему назв об’єктів певної науки й сукупність назв одиничних об’єктів, видові назви.

План практичного заняття № 1

1. Терміни питомі та запозичені.

2. Терміни та похідні термінологічні одиниці.

3. Словотвірна структура й морфемна будова термінів.

Питання для обговорення

1. Яка мовознавча наука займається вивченням спеціальних найменувань?

2. Схарактеризуйте основні засади історичного та сучасного термінологічного планування.

3. Які одиниці мови називаються термінами?

4. Що покладено в основу поняття «терміноситема»?

5. Назвіть шляхи поповнення української податкової термінології.

6. Які причини входження в українську мову іншомовних термінів?

7. Назвіть мови-реципієнти для терміносистеми податкової сфери.

8. Схарактеризуйте процес термінологізації.

9. Чим різняться поняття «термін» та «професіоналізм»?

10. Яку роль виконують у мові номенклатурні назви?

11. Що таке лексикографія? Схарактеризуйте її основні функції.

12. Які особливості творення нових податкових термінів?

Практичні завдання

Завдання 1. Розкрийте суть вимог до терміна, що їх висуває сучасна мова науки й техніки:

1. Термін повинен відповідати правилам і нормам конкретної мови.

2. Термін повинен бути систематичним.

3. Термінові притаманна властивість дефінітивності, тобто, кожен термін зіставляється з чітким окремим визначенням, яке орієнтує на відповідне поняття.

4. Термінові властива відносна залежність від контексту.

5. Термін повинен бути точним.

6. Термін повинен бути коротким, хоча названа вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто, повноти терміна.

7. Термін повинен бути однозначним (тут слід зробити одне істотне уточнення: такої однозначності слід домагатися в межах однієї терміносистеми, бо на рівні кількох субмов полісемія термінів – явище досить поширене).

8. Термінології не притаманна синонімічність.

9. Терміни експресивно нейтральні.

10. Термін повинен бути милозвучним, тому не слід заохочувати створення термінів, що походять з діалектизмів, жаргонізмів та варваризмів.

Завдання 2. Прочитайте текст, випишіть податкові терміни. Проаналізуйте, які з них питомі, а які відносимо до термінів-запозичень. Чи помітили Ви зв'язок між назвою та її об’єктом?

Аналіз історичного тла економічної діяльності на теренах України у мовленнєвому аспекті, тісно пов’язаний з політичною історією України, передбачає з’ясування того, в яких часових площинах українську економіку обслуговувала переважно рідна мова, а в яких – мова панівної держави.

До того враховуємо геополітичну ситуацію, що склалася внаслідок розподілу українських земель протягом кількох сторіч між різними державами, де українці підлягали законодавствам цих країн, де по-різному виявляли себе права і статус української мови. Різна лінгвополітична орієнтація регіонів України вплинула на формування української термінології податкової справи на наддніпрянських та наддністрянських землях.

Основний вплив на процес запозичання аналізованих термінів мали позамовні чинники, а саме:

1. Інтеграційні процеси в науці, високий рівень розвитку цієї науково-прикладної дисципліни в країнах Західної Європи, який спричинив запозичення цілої низки спеціальних номінацій разом з новими поняттями (люстрацї, іпотека, інвестиція, емітент, агрегування, трасант).Ці назви разом із національними термінами утворили ядро УПТ.

2. Тривале існування України в умовах економічної, суспільно-політичної та культурної залежності від сусідніх держав створило традицію орієнтування на досягнення панівних мов і запозичувати їх, навіть якщо вони не були досконалими чи суперечили нормам української літературної мови. Так, на початку ХХ століття в УПТ на зміну термінам, що утворилися на власне мовному ґрунті було запозичено іншомовні: дань – дачка – контрибуція (лат.), нарост – отсоток – процент (пл.). Запозичання були прямі й опосередковані, здебільшого вони потрапили в українську мову через посередництво польської чи російської мови, іноді за наявності власномовного терміна: пошлина – мито – цло.

За посередництва слов’янських (польської чи російської) мов українська податкова термінологія в різні історичні періоди інтенсивно поповнювалася новими лексемами. Російська мова стала посередником у засвоєнні термінів п’ятирічка, трудодень, продподаток, зрівнялівка, упущена вигода. Безпосереднім було запозичення таких слів з класичних мов. Зокрема через польське посередництво в українську мову з грецької та латинської ввійшли терміни головщизна, чинш, серебщина.

Внаслідок дії історично-політичного чинника етапи вільної, природної розбудови термінології, домінування у всіх сферах спеціального мовлення питомо української лексики, запозичень без нав’язаної мові участі мови-посередника, чергуються з етапами штучної русифікації, полонізації чи германізації економічної лексики української мови з паралельним вилученням з обігу термінів, створених на власній мовній основі. У зв’язку з цим розвиток податкової термінології відбувався стрибкоподібно, позитивні періоди розвитку є етапами її розквіту – досить вільного, природного розвитку, що опирався на відповідний статус української мови у тогочасному суспільстві, панування її в усіх сферах суспільного і культурного життя народу, натомість негативні – періодами занепаду, майже повного згасання термінотворчої діяльності у професійному середовищі в україномовному суспільстві.

Взаємозалежність між дією людського чинника та розвитком термінології досить відчутна, бо термінологію розглядаємо “не тільки як закономірну еволюцію мови, зумовлену історією її носіїв, а й з погляду творчості індивідів зі своїм світобаченням”, типом мислення, властивим лише їм, належністю до певної національної культури.

 

Завдання 3. Прокоментуйте способи творення нових податкових термінів, назвіть твірні основи:

адмінресурси; держбюджет; держборг; брутто-проценти; платоспроможність; макроекономіка; мікроекономіка; самооподаткування; податкомісткість; ВВП; реприватизація; економ прибуток; адміністративні ресурси; регресивний (податок); брутто-прибуток;державний бюджет; ПДВ; економічний прибуток; трансферний платіж; державний борг; фінансовий контроль; трансфплатіж; фінконтроль; податково-фінансовий; бюджетно-фінансовий; прибутково-видатковий; адміністративно-господарський; банк-іпотекоутримувач; фірма-банкрут; податківець-інспектор; фіксований сільськогосподарський податок; Державна податкова служба України; Державна податкова інспекція; облік надходжень податків; чистий національний продукт; GATТ – Генеральна угода про тарифи та торгівлю; GSDJ – всесвітня просторова інфраструктура даних; GPS – глобальна система позиціювання; інформаційні системи; акордна оплата; сальдовий метод; неподаткові надходження; валовий прибуток; інтенсивна експлуатація; активне майно; середній прибуток; додатковий прибуток; чистий дохід; середня податкоспроможність територіального колективу; фінансовий норматив бюджетної забезпеченості; кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування; збір за право проведення місцевих аукціонів; конкурсного розпродажу й лотерей; платники податку із власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів; державний акт на право приватної власності на землю.

Завдання 4. Від поданих слів утворіть нові спеціальні номінації, дотримуючись морфологічних норм:

 

оплата, подати, економіка, збір, бюджет, процент, прибуток.