Організація та проведення щеплень

З метою організації та проведення щеплень насамперед необхідно з`ясувати контингент людей, які потребують щеплення, провести з ними пояснювальну та санітарно-освітню роботу і підготовку населення до щеплень, визначити потребу у вакцинальних препаратах і дати заявку на їхнє придбання та надати інформацію про місце, час і порядок проведення щеплень.

Приміщення, де мають проводити щеплення, має витримувати вологе прибирання та дезінфекцію. Тут має бути холодильник або термоконтейнер (для тимчасових пунктів щеплень), шафа для інструментарію і медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом, повивальний столик і медична кушетка, столи для підготовки препаратів до застосування, стіл (шафа) для збереження документації, ємність з дезінфекційним розчином, коробки безпечної утилізації.

Імунобіологічні препарати для щеплень необхідно отримати з СЕС заздалегідь згідно з потребою. Препарати потрібно транспортувати і зберігати відповідно до вимог чинної інструкції. Для більшості бактеріальних та вірусних препаратів оптимальна температура становить +2, +8º С; для тривалого зберігання пероральної вакцини для профілактики поліомієліту рекомендується її утримання при температурі від -15 до -25º С. Категорично не допускається заморожування адсорбованих вакцин – АКДП, АДП, АДП-М, АП, вакцини проти вірусного гепатиту В тощо, а також розчинників для живих вірусних вакцин.

Щорічно територіальними управліннями охорони здоров’я та санітарно-епідеміологічними станціями організовуються семінари для середніх медичних працівників з теорії імунізації і техніки проведення профілактичних щеплень з обов’язковим проведенням заліків.

Профілактичні щеплення можуть здійснюватися планово (для усього населення, відповідно до віку, незалежно від місце­вої епідемічної обстановки), позапланово (при загрозі занесення інфекційних хвороб), з міркувань епідеміологічної небезпеки де­яких професій (вакцинація мисливців, промисловиків, геологів проти кліщового енцефаліту, чуми і туляремії), а також терміново (активно-пасивна імунізація проти сказу, у випадку епідемій гри­пу, холери тощо).

Імунізація буде ефективною лише в разі суворого дотри­мання строків виконання щеплень, правильного дозування пре­паратів, повного і своєчасного охоплення щепленнями усіх груп людей, які підлягають імунізації.

Профілактичні щеплення здійснюються силами медичного персоналу лікувально-профілактичних закладів (поліклінік, по­логових будинків, дошкільних дитячих закладів, шкіл, здоровпунктів, медсанчастин, фельдшерсько-акушерських пунктів, дільничних і районних лікарень). Співробітники кабінету інфек­ційних захворювань (КІЗ) разом з представниками санітарно-епідеміологіч­них станцій складають план проведення щеплень на кожній дільниці, здійснюють інструктаж дільничних лікарів і медичних сестер щодо правил проведення вакцинації.

Облік дітей, які підлягають імунізації, здійснюють дитячі поліклініки двічі на рік шляхом подвірних обходів. Додаткові дані (між переписами) отримують з пологових будинків або сільрад. На кожну взяту на облік дитину заповнюють «Карту профілактич­них щеплень» (форма № ОбЗ/о). З цих карт складають картотеку для кожної лікарської дільниці. У неї вносять дані не лише про усіх дітей, які мешкають на дільниці, але й на тих, хто відвідує дитячі заклади, розташовані на території дільниці, незалежно від місця проживання. Картотеку, як правило, ведуть по роках народ­ження дітей. Наприкінці кожного місяця роблять вибірку малюків, які підлягають щепленню у наступному місяці. Ці вибірки є фак­тичним планом імунізації на місяць. Усіх, хто відвідує дитсадки, щеплять у цих же закладах, а так званих «неорганізованих» дітей дільнична сестра запрошує в поліклініку і здійснює імунізацію у прищеплювальному кабінеті. Зроблені щеплення, а також реакція на них реєструються не лише у «Карті профілактичних щеплень», але й в історії розвитку дитини та медичній книжці дитини, яка зберігається у батьків.

Дорослих імунізують у поліклініках, здоровпунктах (медико-санітарних частинах), на підприємствах, фельдшерських пун­ктах, а також бригадами (лікар і середній медичний працівник), що організують тимчасові прищеплювальні пункти. У «Журналі обліку профілактичних щеплень» (форма № 064/о) або в медич­них книжках фіксують дозу, спосіб введення, номер серії, термін придатності препаратів й назву підприємства, що його виготови­ло, а також наявність реакції на нього. Статистична звітність про проведені щеплення складається щомісячно за формою № 86-лік, пояснююча записка - один раз на квартал і річна.

Масові щеплення потрібно здійснювати у спеціально обладнаних приміщеннях поліклінік, де, крім необхідних для щеплень вакцин та інструментів, мають бути набори медикаментів для невідкладної допо­моги в разі виникнення шокових станів. Проведенню щеплень передує ретельний медичний огляд для виявлення осіб, які мають протипоказання до них.

Імунізація здійснюється медсестрою або фельдшером під спостере­женням лікаря. На руках у медсестри не повинно бути прикрас, годинни­ка, каблучок. Нігті потрібно коротко підстригти, халат і косинку - ре­тельно випрасувати. Руки миють водою з милом і щіточкою, кінці пальців обробляють спиртом і змащують спиртовим розчином йоду. Після кожно­го випадкового дотику до нестерильного предмету, а також через кожні ЗО хв руки слід обробити повторно.

Усі вакцинні препарати потрібно зберігати в умовах, обумовле­них в інструкції для їх застосування. Перед використанням слід обо­в'язково перевірити: правильність упаковування, цілість ампул, термін придатності та фізичні властивості препарату. Кожна коробка має мати цілу етикетку з назвою виробника, його адресою, повною назвою препарату, його дозою, номером серії, контрольним номером, терміном придатності та умовами зберігання. На ампулах має бути зазначена назва препарату, його кількість, місце виготовлення, номер серії, конт­рольний номер і термін зберігання. За будь-якій невідповідності чи дефекті препарат застосовувати не можна. Персоналу важливо ознайо­митись з особливостями введення вакцини, зазначеними в настанові для використання, що вкладена в коробку.

Ампулу перед щепленням потрібно ретельно струсити з метою повного розчинення і рівномірного розподілу адсорбованої речовини. Кінець ампули обтирають стерильною серветкою, змоченою у спирті, надрізають пилочкою, покривають стерильною серветкою і відламують, а далі набирають вміст ампули у шприц. Перед застосуванням сухих препаратів їх попередньо розчиняють відповідними розчинниками, що є у коробці. Їх уводять в отвір ампули за допомогою шприца. Якщо вини­кає потреба розчинити сухий препарат у флаконі, то спочатку пінцетом знімають металічний ковпачок на ньому, поверхню корка обробляють спиртом і лише після цього шприцом вводять у флакон розчинник. Після повного розчинення вмісту ампули чи флакона препарат вводять паціє­нтам тим самим шприцом, яким вводили розчинник. Шкіру на місці щеплення дезінфікують спиртом, захоплюють у складку лівою рукою, після чого у знизу вверх вводять голку. Найчастіше вакцину вводять підшкірно біля нижнього кута лопатки.

При цьому гете­рогенні препарати вводять лише за методом дробної десенсибілі­зації, після попереднього визначення чутливості пацієнта до чужо­рідного білка.

Деякі живі вакцини за допомогою очної піпетки краплями нано­сять на поверхню шкіри, попередньо оброблену спиртом. Після цього скарифікатором її рівномірно розподіляють по шкірі у вигляді плямок розміром до 1,5 см в діаметрі. Натягнувши шкіру лівою рукою, правою за допомогою стерильного скарифікатора здійснюють насічки через шар вакцини. Після цього препарат повинен підсохнути впродовж 5-10 хв. Кількість крапель і насічок конкретно обумовлена в інструкції.

Іноді вакцини й анатоксини застосовують й через рот та аерозольно. Бактеріофаги застосовуються перорально, а інтер­ферон – шляхом закапування в ніс або внутрішньом’язово.

ДОДАТКИ

до теми практичного заняття з епідеміології № 4

Додаток 1.