Функції дільничного (сімейного) лікаря

· Раннє виявлення інфекційного хворого.

· Збір епідеміологічного анамнезу.

· Рання ізоляція, госпіталізація – за клінічними і епідеміологічними показаннями.

· Організація поточної дезінфекції (проводиться силами населення).

· Взяття матеріалу від хворого для бактеріологічного дослідження.

· Своєчасне повідомлення про інфекційне захворювання у територіальну СЕС.

· Санітарно-освітня робота.

 

На практиці виявлення інфекційних хворих найчастіше здійснює дільнич­ний (сімейний) лікар, оскільки до нього вони вперше звертаються за ме­дичною допомогою. Дільничний лікар повинен не тільки своє­часно й кваліфіковано встановити діагноз і призначити хворому відповідний режим та лікування і тим самим забезпечити його одужання, а й організувати і здійснити первинний комплекс протиепідемічних заходів, спрямованих на локалізацію і ліквіда­цію осередку, до яких належать ізоляція, госпіталізація, дез­інфекція, медичне спостереження щодо осіб, які спілкувалися з хворим або носієм збудника, та санітарно-освітня робота.

Одним з основних обов'язків дільничного (сімейного) лікаря є рання діагностика інфекційних захворювань і раннє виявлення епідемічного вогнища на обслуговуваній ним ділянці. Від його дії залежить своєчасність ліквідації вогнища. Тому дільничні (сімейні) лікарі, а також інфекціоністи, педіатри та й інші лікарі повинні добре знатися на особливостях епідеміології. Лікар має бути добре ознайомлений з методологією збирання епідеміологічного анамнезу і широко застосовувати методи клінічної та лабораторної діагностики.

Жоден хворий, особливо з підвищеною температурою, не повинен залишатися у вогнищі з нерозпізнаним діагнозом більше 3 днів. Після постановки діагнозу лікар має негайно повідомляти СЕС, як про це було вказано вище. В осередку лікар має негайно виявити всіх людей, які мали контакт з хворим, і встановити за ними спостереження протягом терміну максимальної інкубації, починаючи з дня госпіталізації хворого і санітарної обробки вогнища. Якщо серед контактних з хворим були працівники харчових підприємств, водопровідних споруд, дитячих закладів і особі, які здійснюють безпосередній догляд за хворими у лікарняних закладах, а також діти, які відвідують дитячі заклади, то вони у ряді випадків тимчасово відсторонюються від роботи, а діти не допускаються у дитячі заклади.

За своєчасну госпіталізацію інфекційних хворих відповідає дільничний (сімейний) лікар. У тих випадках, коли хворий залишається вдома, лікар повинен забезпечити повсякденне лікування хворого та епідеміологічний нагляд за осередком, який має провадитися до закінчення заразного періоду у реконвалесцента. Питання про можливість залишення хворого дома має вирішуватися епідеміологом разом з дільничним (сімейним) лікарем. При цьому, окрім клінічних показань, необхідно враховувати житлово-побутові умови, професію хворого і оточуючих його осіб, можливість забезпечення повної ізоляції, належного режиму, лікування та догляду за хворим(и). Залишаючи хворого вдома, лікар зобов’язаний ознайомити його та інших мешканців в осередку з епідемічною небезпекою хворого і з необхідними правилами поведінки оточуючих з метою запобігання нових захворювань.

Лікар на своїй дільниці має проводити дієву санітарно-освітню роботу з населенням, котра має здійснюватися систематично шляхом бесід, лекцій, демонстрацією наочних матеріалів і посібників тощо. При цьому слід відмітити, що найбільш ефективними є бесіди, які проводяться медичними працівниками безпосередньо в осередках і на прийомах відвідувачів у лікарняному кабінеті. Основною темою бесід має бути інформація про епідеміологічну сутність даної інфекційної хвороби, про її небезпеку для оточуючих та профілактичні заходи.

Лікарі дитячих поліклінік, як і дільничні (сімейні) лікарі, також здійснюють велику профілактичну роботу серед населення і в організованих дитячих колективах. Щеплення, як і уся профілактична і протиепідемічна робота, що проводиться у поліклініках, здійснюється за безпосередньою допомогою лікаря кабінету інфекційних захворювань (КІЗ).