Статистичні показники, які використовують в епідеміологічному методі

Інтенсивні епідеміологічні показники. При відносно стабільній чисельності населення можуть бути використані аб­солютні цифри захворювань, які дають уявлення про добову, тижневу, місячну та річну динаміку поширення хвороби, а та­кож про рівень захворюваності за певний проміжок часу (місяць, рік) у певній групі населення. Але чисельність населення (як загальна, так і в окремих групах), як правило, коливається. Кількісне вираження захворюваності є необхідним для порівнян­ня її в окремих групах населення, географічних зонах, регіо­нах, країнах тощо з неоднаковою чисельністю населення. Крім того, рівень захворюваності за одних і тих самих умов коли­вається при різних інфекційних захворюваннях. Тому для вив­чення епідемічного процесу на різних територіях, в різні періо­ди часу, серед різних груп населення і при різних захворюван­нях застосовують кількісне оцінювання проявів захворюваності з математичним вираженням її у показниках.

Інтенсивні епідеміологічні показники визначають рівень, частоту, поширеність явища у середовищі, в якому воно відбу­вається, наприклад, загальну захворюваність (поширеність), частоту захворюваності серед різних груп населення або первинну захворюваність на загальну чисельність населення тощо, наприклад:

 

Летальність Кількість померлих х 100

(при певній ═ Кількість захворілих на цю

нозологічній формі) нозологічну форму,

 

або рівень смертності ═ Кількість померлих х 1000

Чисельність населення

Екстенсивні епідеміологічні показники. Екстенсивні епі­деміологічні показники (відносні числа розподілу) характери­зують частину від цілого і виражаються у відсотках, наприклад:

 

Питома вага (структура, Кількість випадків певної

розподіл) окремих інфекцій ═ хвороби х 100 %

захворювань серед всіх Кількість випадків усіх

інфекційних захворювань хвороб

 

Екстенсивні показники не дають можливості проводити кількісне оцінювання захворюваності та інших явищ так, як це має місце при аналізі інтенсивних показників.

Під час проведення епідеміологічного аналізу оцінюють віро­гідність отриманих показників, а під час порівняння показни­ків — вірогідність різниці між ними.

В епідеміологічних дослідженнях також використовують лінійні діаг­рами, площинні діаграми, картограми. Лінійна діаграма дає змогу відобразити кривими лініями числові значення і, таким чином, проаналізувати динаміку явища у часі або виявити залежність ознак одну від другої. Якщо ж на графіку представлено кілька кривих, то можна на них порівняти зміни коливань.

Діаграма (площинна діаграма) у вигляді прямокутника або стовпчиків дає можливість представити статистичні дані, неза­лежні одне від одного (інтенсивні показники).

Для зображення співвідношення однорідних величин вико­ристовують площину прямокутника або кола (для екстенсив­них показників).

Для відображення розподілу захворюваності за місяцями можна використовувати радіальну, лінійну або лінійно-кругову діаграму.

Картограми є графічними картами місцевості, на яких пока­зують розподіл (поширення) тієї чи іншої хвороби за територією.