ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Укладач: доцент Слободкін В. І., 2012 р.



 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ЕПІДЕМІОЛОГІЇ № 6

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ

Змістовий модуль 1. Епідеміологія загальна.

Тема 6 Аналітичні та експериментальні методи в епідеміологічних дослідженнях

Навчальна мета

1.1. Ознайомити студентів з аналітичними та експериментальними методами в епідеміологічних дослідженнях

1.2. Засвоїти аналітичні та експериментальні методи епідеміологічних досліджень

Вихідні знання та вміння

2.1. З н а т и:

2.1.1. Сучасні аналітичні, експериментальні та статистичні методи в епідеміологічних дослідженнях

2.2. В м і т и:

2.2.1. Застосовувати епідеміологічні методи дослідження у практичній і науковій роботі лікаря

 

Питання до самопідготовки

1. Мета аналітичних епідеміологічних досліджень в охороні здоров'я

2. Характеристика основних аналітичних епідеміологічних ме­тоди дослідження:

· когортне дослідження

· дослідження типу "випадок—контроль"

3. Характеристика експериментальних методів епідеміологічних досліджень:

· епідеміологічний контрольований експеримент

· неконтрольований експеримент

· "природний експеримент"

· "фізичне" моделювання епідемічного процесу

· експериментальна епізоотологія

4. Статистичні показники, які використовують в епідеміологічному методі

 

Завдання (задачі) для самопідготовки

4.1. Оцініть, які епідеміологічні методи використовуються з метою обґрунтування сучасних профілактичних програм

4.2. Оцініть, які епідеміологічні методи використовуються з метою оцінки ефективності сучасних профілактичних програм

 

Література

5.1. Основна:

 

5.1.1. Епідеміологія: Навчальний посібник / За ред. Ю.Д. Гоца, І.П. Колеснікової, Г.А. Мохорта. Київ, 2007. С. 1233.

5.1.2. Беляков В.Д., Яфаев Р.Х. Эпидемиология: Учебник.- Г.: Медицина, 1989. 416 с.

5.1.3. Офіційний сайт МОЗ України // www.moz.gov.ua

 

5.2. Додаткова:

 

5.2.1. Епідеміологія. За ред. проф. К.М. Синяка. - К.: Здоровье, 1993. 464 с.

5.2.2. Практичні заняття з епідеміології. / За ред. Г.Ю. Штейнбах. К.: «Вища школа», 1975. – 188 с.

 

ЗМІСТ ТЕМИ ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З ЕПІДЕМІОЛОГІЇ № 4

Аналітична епідеміологія

Мета аналітичних епідеміологічних досліджень в охороні здоров'я полягає в оцінюванні гіпотез про умови (чинники ри­зику), які висуваються в ході описово-оціночного дослідження, і визначенні напрямів профілактики відповідно не тільки до територій, груп і часу ризику, а й можливих (гіпотетичних) чинників ризику. У медичній науці, покликаній збагачувати "наявне знання", аналітичні епідеміологічні дослідження спря­мовані на обґрунтування й перевірку нових наукових гіпотез про причини й умови виникнення та поширення окремих зах­ворювань, а також обґрунтування й перевірку нових напрямів профілактики.

Гіпотези (наукові, практичні) формулюються не тільки на основі даних дескриптивної епідеміології, а й у процесі теоре­тичних і клінічних досліджень. Характер гіпотез визначається рівнем знань і світоглядом як суспільства в цілому, так і конк­ретного дослідника або наукового колективу. Не завжди вдається чітко розмежувати етапи формулювання й перевірки гіпотез. У ході перевірки вихідних гіпотез формулюються нові гіпотези, що також підлягають перевірці.

Виділяють два основних аналітичних епідеміологічних ме­тоди дослідження:

1) когортне дослідження;

2) дослідження типу "випадок—контроль".

Когортне дослідження. Вепідеміологічних дослідженнях когорта — це група осіб з епідеміологічною ознакою. У когортному дослідженні визначають інтенсивні показники захворю­ваності в когортах, які наражаються та не наражаються на дію чинника ризику.

Прикладом такого дослідження може бути спо­стереження протягом 44 міс за особами 50—69-річного віку, коли було встановлено, що показник захворюваності на рак ле­генів (на 100 тис. населення) становив серед когорти курців 127,2 на 100тис. населення, а в когорті осіб, що не курять, — 12,8 на 100 тис. населення. Під час оцінювання статистичної значущості виявилося, що різниця в інтенсивних показниках свідчить про невипадковість розходжень показників. Однак при цьому варіанті дослідження потрібно довести рівність умов для груп порівняння за всіма ознаками, крім тієї, що оцінюється (у цьому випадку куріння).

В епідеміологічній діагностиці когортні дослідження на ос­нові зібраних даних про захворюваність, що мала місце, нази­вають ретроспективним епідеміологічним дослідженням. Дослі­дження з оцінюванням захворюваності в динаміці проводиться в ході оперативного епідеміологічного дослідження. Одне й те ж епідеміологічне дослідження, наприклад вивчення епідемії, може містити елементи когортного дослідження і дослідження типу «випадок-контроль». Вони доповнюють один одного як у науковій, так і в практичній роботі. За ре­зультатами когортного дослідження виявляється безпосередній і відносний ризик захворювання.

Безпосередній (додатковий, або атрибутивний) ризик — це різниця показників захворюваності в осіб, що піддавалися і не піддавалися дії чинника ризику. Наприклад, безпосередній ризик занедужати на рак легенів у випад­ку куріння становить:

127,2 - 12,8 = 114,4 на 100 тис. курців у віці 50—59 років.

Відносний ризик (коефіцієнт ризику) — це відношення по­казників захворюваності в групі осіб, що піддаються дії чинни­ка ризику, до показника у групі осіб, які не піддаються впливу цього чинника. Наприклад, він становить: 127,2/12,8 = 9,94 разів. В цьому випадку ризик захворювання на рак легенів серед курців є в 10 разів вищим, ніж серед осіб, що не курять.

Також можна розрахувати так званий популяційний додат­ковий ризик. Він є добутком безпосереднього (додаткового) ри­зику та поширеності чинника ризику в певній популяції.

Дослідження "випадок—контроль".Для багатьох захво­рювань поява нових випадків відбувається досить рідко. Це може призвести до труднощів в організації когортного дослі­дження, зокрема у зв'язку зі значною (протягом років) трива­лістю такого дослідження. Але цієї проблеми можна уникну­ти, якщо використати інший тип аналітичного дослідження — "випадок—контроль". Дослідження цього типу ґрунтується на зіставленні інформації про наявність дії досліджуваного чинника серед хворих і нехворих на певну хворобу осіб

Наприклад, методом "випадок—контроль" вивчали зв’язок між регулярним вживанням смаженого м’яса і захворюванням на рак підшлункової залози:

 

Випадки Вживання смаженого м’яса Усього експонованих
Так Ні
Особи, хворі на рак 53 (55,21 %) 43 (44,79 %)
Здорові особи 53 (38,41 %) 85 (61,59 %)

 

Відносний ризик (відношення шансів) виникнення захворювання становитиме:

53/43

ВШ ═ -------- ═ 1,98,

53/83

тобто, показник є статистично значущим, але ще не можна стверджувати, що виявлений невипадковий зв’язок достовірно є причинно-наслідковим зв’язком. Вірогідність дослідження залежить від підбору груп порівняння і рівноцінності їх за всіма ознаками, крім досліджуваної. Таким чином, одне й теж саме епідеміологічне дослідження може містити елементи когортного дослідження і дослідження типу "випадок—контроль" та інші (статистичні, експериментальні, математичне модулювання тощо), які доповнюють одне одного як у науковій, так і в практичній роботі.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-12-14; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.200.252.156 (0.007 с.)