Принцип територіальної цілісності держав

Принцип територіальної цілісності держав затвер­дився з прийняттям Статуту ООН у 1945 році. Процес його розвитку продовжується. Саме найменування цього принципу остаточно не установилося: можна зустріти згадування як територіальної цілісності, так і терито­ріальної недоторканності.

Заключний акт НБСЄ 1975 року містить окреме і найбільше повне формулювання принципу територіаль­ної цілісності держав: «Держави-учасниці будуть поважати територіальну цілісність кожної з держав-учасниць. Відповідно до цого вони будуть утримувати­ся від будь-яких дій, не сумісних із цілями і принципа­ми Статуту Організації Об'єднаних Націй, проти тери­торіальної цілісності, політичної незалежності або єд­ності будь-якої держави-учасниці, зокрема, від будь-яких таких дій, що представляють собою застосування сили або загрозу силою. Держави-учасниці будуть рівним чином утримуватися від того, щоб перетворювати територію одна одної в об'єкт військової окупації, або інших прямих або непрямих заходів застосування сили в порушення міжнародного права або в об'єкт придбан­ня за допомогою таких заходів або загрози їх здійснен­ня. Ніяка окупація або придбання такого роду не буде признаватися законною».

Зміст принципу територіальної цілісності держав виходить за рамки положень про заборону використан­ня сили або погрози силою, або перетворення території в об'єкт військової окупації, або придбання території з використанням сили або її загрози. Мова йде про будь-які дії проти територіальної цілісності або недотор­канності. Наприклад, транзит будь-яких транспортних засобів через іноземну територію без дозволу територі­ального суверена є порушенням не тільки недоторкан­ності кордонів, але і недоторканності державної тери­торії, оскільки саме вона використовується для транзи­ту. Всі природні ресурси є складовими компонентами території держави, і якщо недоторкана територія в ці­лому, то недоторкані і її компоненти, тобто природні ресурси в їхньому природному вигляді. Тому їхня роз­робка іноземними особами або державами без дозволу територіального суверена також є порушенням терито­ріальної недоторканності.

Значення принципу територіальної цілісності дер­жав дуже велике з погляду стабільності в міждержав­них відносинах. Його призначення — захист території держави від будь-яких зазіхань.

Принцип непорушності

(недоторканності) державних кордонів

Принцип непорушності (недоторканності) держав­них кордонів є логічним продовженням принципу те­риторіальної цілісності держав і складає одну з найва­жливіших основ безпеки, насамперед, європейських дер­жав. Фактично цей принцип закріплює непорушність державних кордонів країн Європи за підсумками Дру­гої світової війни.

Цей принцип уперше був сформульований у Заключ­ному акті НБСЄ 1975 року, що, зокрема, говорить, що «держави-учасниці розглядають як непорушні всі кор­дони одна одної, так і кордони всіх держав у Європі, і

тому вони будуть утримуватися зараз і в майбутньому від будь-яких зазіхань на ці кордони».

Тому визнання цього принципу означає також і від­мову від яких-небудь територіальних домагань.

Держави-учасниці НБСЄ тим самим висловили своє визнання існуючих кордонів європейських держав. Це визнання є міжнародно-правовим, що спричиняє певні юридичні наслідки, зокрема, це визнання не можна ану­лювати.

Відповідно до статті 2 Конституції України «тери­торія України в межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною». У силу свого суверенітету і, зокрема, територіального верховенства, кожна держава вправі самостійно встановлювати порядок перетинання її кор­дону громадянами, транспортом і вантажами (видання національного закону про державний кордон), або такий порядок установлюється за згодою заінтересованих держав з урахуванням загальновизнаних принципів і норм міжнародного права (міжнародний договір про правовий режим державного кордону між суміжними державами). Для забезпечення недоторканності кордонів суміжні держави укладають угоди про режим взаємного кордону. Україна має майже з усіма такими країнами угоду про режим взаємного кордону і про розвиток мирного співробітництва на кордонах.

Таким чином, основний зміст принципу непорушно­сті кордонів можна звести до трьох елементів:

— визнання існуючих кордонів у якості юридично
встановлених відповідно до міжнародного права;

— відмова від будь-яких територіальних домагань
на даний момент або в майбутньому;

— відмова від будь-яких інших зазіхань на ці кор­
дони.