Ліквідація Запорозької Січі (1775 р.) та Кримського ханства (1783 р.)

З ліквідацією Запорожжя 1775 р. царський уряд провів реорганізацію адміністративного устрою України.

У 1783 р. було ліквідовано лівобережні козацькі полки й створено 10 регулярних кавалерійських полків (з 1784 р. перейменовані в карабінерські). Козацька старшина отримала чини російської армії. Козаки, які не пішли до карабінерів, були перетворені на казенних хліборобів й повинні були давати рекрутів до карабінерських полків. Внаслідок цього українське козацтво було ліквідовано як стан.

Правове становище інших станів українського суспільства було приведено у відповідність до загальноімперських норм. У 1783 р. Катерина ІІ видала указ про запровадження в Україні кріпацтва, а в 1785 р. – «Грамоту на права, вольності і переваги благородного російського дворянства», яка урівнювала українську старшину в правах з російським дворянством.

Після ліквідації Нової Січі її землі були включені до складу Азовської і Новоросійської губерній. Генерал-губернатором обох губерній у 1776 р. був призначений князь Григорій Потьомкін (1739-1791). У 1783 р. з цих двох губерній створили Катеринославське намісництво, до якого увійшов і Крим (Таврійська область).

У цей же час почалась і розробка корисних копалин регіону – руди і кам`яного вугілля.

1797 р., після скасування Катеринославського намісництва, більша його територія увійшла до складу Новоросійської губернії. За землями краю закріпилася назва Новоросія. Її населення станом на 1796 р. становило 554 тис. чоловік.

У господарстві Півдня України на початку освоєння нових земель переважало вівчарство, а потім товарне виробництво зернових, які йшли на експорт. Нові порти стали основними у зовнішній торгівлі Росії. Таким чином зі степового пограниччя Південь України став перетворюватися на житницю Європи і торгові ворота Російської імперії, а згодом і на промислову базу.

У другій половині XVIII ст. добре розвивалося книгодрукування. Роль найважливіших видавничих осередків відігравали друкарні Києво-Печерського монастиря та чернігівського Троїце-Іллінського монастиря. Тут друкувалися твори як богословської, так і світської літератури. Незважаючи на постійні обмеження й заборони, українські друкарі в другій половині XVIII ст. істотно збагатили національне духовне життя. Серед тогочасних книгодруків найпомітнішими були Біблія (1759 р.), «Києво-Печерський патерик» (1760, 1762 рр.), «Синопсис» (1755 р.), «Часослов навчальний» (1753, 1758, 1766 рр.), «Буквар» (шість видань) та багато інших.
Кілька друкарень існувало й на західноукраїнських землях. Найбільшою з них була друкарня А. Пілєра. Вона видавала книжки різними мовами. До 1800 р. тут було видано 250 книжок. Також французькою мовою друкувалася «Львівська газета».

Амбодин-Максимович у 1795 р. опублікував перший вітчизняний підручник із ботаніки, приділивши в ньому значну увагу вивченню рослин України.

Продовжували розвиватися медичні знання. У другій половині XVIII ст. чимало лікарів-українців отримали вчений ступінь докторів медицини. М. Амбодин-Максимович став автором книги «Врачебное веществословие, или Описание целительньїх растений». М. Тереховський довів, що мікроорганізми не самозароджуються в організмі, а заносяться ззовні. Чимало уваги українські лікарі приділяли боротьбі з епідемічними захворюваннями. Так, Є. Мухін запроваджував віспощеплення, шукав засоби боротьби з холерою. Знаменитий епідеміолог Д. Самойлович, який служив військовим лікарем на Півдні, запропонував нові методи запобігання епідемії чуми, що спалахнула тут у 1784 р. Вони отримали схвалення багатьох закордонних академій наук.

Прикметною рисою розвитку тогочасної української музики було посилення її зв'язків із західноєвропейською музичною культурою. Останній гетьман К. Розумовський утримував у Глухові власний оркестр і театр, де ставили італійські опери. Зібрана ним нотна бібліотека є однією з найдавніших у Східній Європі.

У творчості І. Григоровича-Барського вбачають перші парости класицизму.

середині XVIII ст. в українську архітектуру прийшов новий західноєвропейський стиль рококо. Він є подальшим розвитком бароко й відрізняється від нього деталями декоративного оздоблення. На зміну досить важким і громіздким барочним формам приходять делікатні ажурні прикраси рококо.
Будівлі в цьому стилі на українських землях споруджувалися переважно за проектами іноземних будівничих. У стилі рококо збудовані Андріївська церква в Києві (за проектом В. Растреллі), собор Св. Юра у Львові (архітектори М. Урбанік та Я. де Вітт), міська ратуша в Бучачі (архітектор Б. Меретіні) та ін.

У цей час почав також поширюватися стиль класицизму, що був своєрідною реакцією на бурхливий і напружений стиль бароко. Вищим зразком для своєї творчості його послідовники визнавали античне мистецтво.
У спокійних і навіть суворих класичних формах зведено палаци гетьмана К. Розумовського в Почепі, Яготині, Глухові та найкращий у Батурині (архітектор Ч. Камерон), палац П. Заводовського в Ляличах (архітектор Д. Кваренгі).

Найоригінальнішим жанром малярства другої половини XVIII ст. стали картини, які створювалися невідомими народними майстрами. Вони є своєрідним відображенням головних тем тогочасного українського життя.
Серед картин цих часів чимало зображень опришків, гайдамаків, ватажків Коліївщини М. Залізняка та І. Ґонти. Оригінальністю визначається картина «Богдан із полками», присвячена Національно-визвольній війні українського народу проти Речі Посполитої середини XVII ст.
Символом минаючої епохи стала народна картина «Козак Мамай». Козак-бандурист сидить один серед широкого степу, у глибокому роздумі згадуючи славне минуле козацтва, журиться його сумною долею. У часи знищення російським урядом Гетьманщини і Запорозької Січі, безупинного соціального й духовного поневолення ця картина була найпопулярнішою серед українців.

Поділи Речі Посполитої
Дата	Австрія	Пруссія	Росія
Перший поділ 1772 р.	Загарбала території на південь і схід від Кракова, Галичину, частину території Волинського і Подільського воєводств	Поширила свою владу на Північно-Західну Польщу з Гданськом	Отримала східні Білоруські землі з Полоцьком і Вітебськом
Другий поділ 1793 р.		Забрала собі західні польські землі з Познанню	Відійшла Київщина, Брацлавщина і Поділля, а також центральні білоруські землі з Мінськом
Третій поділ 1795 р.	Захопила Краків і Люблін із прилеглими територіями	Отримала решту польських територій з Варшавою	Приєднана Волинь, Західна Білорусія та Литва

 

Наслідки трьох поділів Польщі

1. Польща припинила існування як суверенна держава. 2. Правобережжя було об’єднане з іншими українськими емлями в складі Російської імперії (крім Галичини, Буковини, Закарпаття). 3. Українські землі були захищені від татарсько-турецької агресії, пожвавилися заселення й господарський розвиток південних українських земель. 4. Колоніальна політика з боку Росії та Австрії призвела до втрати української державності. 5. Після приєднання Правобережжя протягом 90-х років XVIII ст. на його територію були поширені загальноросійські адміністративні органи та установи, судові органи. У краї почали діяти намісницькі, а пізніше — губернські правління (у 1797 р. Створені Київська, Волинська, Подільська губернії). Проводилася русифікація місцевого населення. 6. Приєднання Західної України до Австрії не принесло полегшення місцевому українському населенню. Як і раніше, воно зазнавало соціального гніту. Австрійський уряд підтримував Уніатську церкву. Умови національно-культурного розвитку українців Західної України були також важкими

 

Становище українського населення

1. На території українських земель діяли австрійські закони, державна мова — німецька. 2. Губернаторів (очолювали провінції) та урядників (очолювали округи) призначав австрійський імператор. 3. Українські землі були найбільш відсталими австрійськими провінціями (відсутні промисловість і торгівля, великі міста, шляхи сполучення, кріпацтво, зубожіння й неосвіченість українського населення). 4. Українці потерпали від національного і соціального гніту (великі податки, панщина, повне безправ’я кріпаків, національна дискримінація)

Реформи Марії-Терезії та Йосифа ІІ
Реформи	Марія-Терезія	Йосиф ІІ
Адміністративна реформа	Створено орган влади, підпорядкований імператору, — Державну Раду. На всю територію Австрії поширювалися австрійські закони й німецька мова. Створено постійну армію. Проводилася політика протекціонізму (підтримка торгівлі і промисловості). Прийнято новий кримінальний кодекс (обмежувалося застосування тілесних покарань)	Запроваджено централізовану систему управління. Продовжено політику протекціонізму, яка сприяла розвитку капіталістичних відносин
Аграрна реформа	Здійснено перепис приєднаних земель, визначено повинності селян. Заборонено панщину в неділю і свята. Заборонені примусові роботи без згоди селян	Селян звільнено від особистої залежності і їм надавалися деякі громадянські права (одружуватися без згоди поміщика, посилати дітей на навчання, звертатися зі скаргами на поміщика, заборона поміщику судити селянина). Чітко визначалися розміри панщини — не більше 3-х днів на тиждень
Релігійна реформа	Визнано рівні права католицької та уніатської церков. Віруючі також отримали однакові права. У 1774 р. у Відні відкрито греко- католицьку семінарію	У 1781 р. всі християнські церкви одержали рівні права. Церква була підпорядкована державі. Відкрив греко-католицькі семінарії у Львові та Ужгороді
Реформа освіти	У 1777 р. запроваджено навчання в початкових класах рідною мовою	Запровадив світську освіту. У 1784 р. заснував Львівський університет

. Вирішальний вплив на соціально-економічне становище цих земель мала реформаторська діяльність Марії-Терезії та Йосифа II. Перші реформи торкнулися населення Закарпаття. У 1766 р. селяни отримали від панів садиби й земельні наділи (від 10,2 до 17,1 га землі залежно від якості ґрунтів), за які вони мали відробляти повинності й певну кількість днів панщини. За законом 1783 р. селяни дістали право займатися ремеслом і розпоряджатися майном, а панам заборонялося відбирати в них садиби і втручатися в їхнє сімейне життя. Закон 1785 р. звільнив селян від кріпацької залежності, вони могли вільно пересуватися країною, передавати майно у спадок, вибирати професію, навчатися в школах.
Подібним чином змінювалося і становище галицьких селян. Закон 1775 р. заборонив панам змушувати їх відбувати повинності, які не були визначені в інвентарі. У 1782 р. селян звільнили від особистої залежності, їм дозволили одружуватися на власний розсуд, навчатися ремесел, пересуватися країною. У 1786 р. були визначені категорії селян і розміри панщини залежно від кількості землі (від 12 до 156 днів панщини на рік для повнонадільних). Скасовувалися дворові повинності й роботи за звичаєм.
Важливим стало запровадження віротерпимості та зрівнялівки в правах представників усіх конфесій. Імператор Йосиф II розпорядився, щоб духівництво здійснювало літургію мовою місцевого населення, і при кожній церкві була створена школа. Останнє мало далекосяжні наслідки. Так, греко-католицька (уніатська) церква зі знаряддя полонізації та окатоличення перетворилася на захисника мови і традицій українського населення.

Території, що перебували під владою Російської імперії, прийнято називати Наддніпрянською Україною, у складі Австрійської імперії – західноукраїнські землі.