Досягнення української культури XVI ст.

Просвітництво	- створено мережу початкових шкіл, братських шкіл - високого рівня викладання досягла Острозька греко-слов'янська школа (заснована у 1578 р). В ній викладалися наступні предмети: граматика, арифметика, астрономія, музика, грецька, латина, польська, слов'янська мови - відкрито Києво-Могилянську колегію (1632 р) – вищий навчальний заклад. Освіта в колегії тривала 12 років. Вивчали предмети: латину, грецьку, слов'янську, польську мови, богослів'я, граматику, риторику, арифметику, геометрію, астрономію, поезію, музику, філософію
Наука	- створено навчальні посібники і книги з математики, мовознавства, філософії, астрономії, історії - удосконалилася техніка: сільськогосподарські, інструменти та ін.
Книгодрукування	- Іван Федоров створив першу типографію у Львові (1573 р). Видано перші книги – „Апостол” і „Буквар” - На початку 17 ст. по всій території України діяло 40 типографій (Львів, Острог, Луцьк, Київ, Чернігів, Печерський монастир)
Нові літературні твори	- літописи (Короткий Київський літопис, Львівський, Острозький та ін) - церковно-літературні твори (Києво-Печерський патерик) - полемічна література (біля 60 творів) - поезія
Становлення української мови	- створено Пересопницьке Євангеліє (1556-1561 рр.) – один з перших творів з елементами української писемної мови - створено навчальний посібник „Грамматика славянская” (1619 року) М.Смотрицького - створено перший український словник (1627) П.Беринда
Архітектура та мистецтво	- розвивається оборонне зодчество (замки, фортеці, вали) - почалось будівництво палаців - отримала розповсюдження архітектура різноманітних стилів: готичного (у Західній Україні, бароко) - удосконалювалося мистецтво іконопису, фресок, розпису церков, в яких отримали втіленняукраїнські національні риси, а замість канонічних святих у ряд витворів включали історичних українських персонажів - почала розвиватися гравюра на дереві, скульптура з каменю (вапняка) для оформлення фасадів, іконостасів, надгробків (Західна Україна)
Музика	- високого рівня досяг хоровий спів, думи, пісні, церковна музика, партесний (багатоголосий) спів - у 16 ст. були заведені п'ятилінійні ноти - у 17 ст. музичний теоретик Н.Дилецький створив книгу по музичному мистецтву - з'явилися оркестри (при ратушах), їх називали капели. При капелах відкривалися музичні школи

 

1491 р.	Видання у Кракові Швайпольтом Фіолем перших українських друкованих книжок.
1556-1561 рр.	Створення Пересопницького Євангелія.
1574 р.	Видання Іваном Федоровичем у Львові Апостола та "Букваря".
1576-1578 рр.	Заснування князем Костянтином Острозьким друкарні та школи, виникнення Острозького літературно-наукового гуртка.
1581 р.	В Острозі Іваном Федоровичем видано Острозьку Біблію.
1586 р.	Заснування у Львові Успенського братства та Успенської школи.
1591 р.	Видання друкарнею Львівського братства "Адельфотеса" - підручника церковнослов’янської та грецької мов.
1596 р.	Друкарнею Віленського братства видано три навчальні книжки Лаврентія Зизанія: "Буквар", "Лексис", "Граматика".
1615 р.	Шляхтянка Галшка Гулевичівна подарувала Київському братству свій "двір із пляцем" на Подолі. Початок діяльності Братської школи в Києві.
1616 р.	Друкарні Києво-Печерського монастиря видає першу книгу "Часослов", розраховану і для шкільного вжитку.
1617 р.	Заснування Луцького Хрестовоздвиженського братства та братської школи при ньому.
1646 р.	Друкарнею Києво-Печерської лаври видано Требник Петра Могили.

Від часів Київської Русі тривала традиція заснування двох літературних мов: книжна староукраїнська (у другій половині XVI ст. її називали прóстою мовою) та слов'яно-руська.

Прóста мова була наближена до мови розмовної, використовувалася вона надзвичайно широко. Нею писалися найрізноманітніші судові та урядові документи, полемічні ораторсько-проповідницькі твори, повчальна поезія, літописи.

Мова слов'яно-руська - український різновид церковнослов’янської мови. Церковні книжки й надалі писалися церковнослов’янською мовою, яку тоді називали слов'яно-руською. І хоч вона також зазнавала впливів розмовної мови українців, проте залишалася незрозумілою народові.

 

· Головну мету власної діяльності Василь-Костянтинь Острозький вбачав у відродженні української культури на засадах православ’я. З цією метою не пізніше 1578 р. в Острозі було створено школу. Давні слов'янські традиції поєднувалися тут із надбанням тогочасного європейського шкільництва.

· В Острозькій школі ґрунтовно вивчалися мови - церковнослов’янська, грецька й латина. Викладалися в ній і "сім вільних наук" - граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика.

· Шкільна програма, за якою здійснювалося навчання в Острозькій школі, передбачала початкову і середню освіту з елементами вищої. Власне, тому сучасники називали Острозьку школу і школою, і колегіумом, і академією. То була перша в Україні "слов'яно-греко-латинська" вища школа в Україні та на східнослов’янських землях.

Освітянські й виховні ідеї Острозької академії були підхоплені братствами. Необхідність протидіяти наступові католицької культури спричинила появу братських шкіл.

· Перша така школа з'явилась у Львові 1586 р., а незабаром їх почали створювати скрізь по Україні. На початку XVI ст. братських шкіл налічувалося близько 30. Навчатися у них мали право діти усіх станів. Утримувалися школи коштом братств. Діти незаможних родин і сироти навчалися безкоштовно.

Крім названих мов, у них учні опановували вже згадані "сім вільних наук".

Граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометріїю астрономіїю та музику.

 

У 1615 р. постала братська школа в Києві.

· Восени 1631 р. в Києві виникла ще одна школа - Лаврська. Заснував її архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила. Незабаром Лаврську школу було об’єднано з Київською братською. Об’єднана школа почала діяти у вересні 1632 р. Називалася вона колегією.

• Київська колегія (незабаром Києво-Могилянська академія) була вищим навчальним закладом.

Саме наукова діяльність викладачів академії, а також студентів сприяла розвиткові української мови.

 

· У 1574 р. у Львові Іван Федорович видав Апостол і перший український друкований підручник для навчання грамоти - "Буквар".

· У 1581 р. в Острозі Федорович видав справжній шедевр серед стародруків - Острозьку Біблію.

· До середини XVII ст. в Україні діяло 25 друкарень в 17 різних містах та селах.

• Найбільшим центром книгодрукування в Україні в першій половині XVII ст. стала друкарня Києво-Печерської лаври.
• Її заснував 1615 р. архімандрит лаври Єлисей Плетенецький.

Лаврська друкарня видала першу книжку 1616 р.

· У 1638 р. у друкарні вийшла Тератургіма монаха печерського монастиря Афанасія Кальнофойського - неоціненне джерело з історії славетної обителі.

Друкарня Києво-Печерської лаври проіснувала понад 300 років.

 

Вважається, що в XVI ст. в руській мові під впливом усного народного мовлення з'являються риси української літературної мови.

 

Бересте́йська у́нія — рішення Київської митрополії Константинопольського патріархату на території Речі Посполитої розірвати стосунки з Константинопольським патріархатом та об'єднатися з Апостольською Столицею у 1596 р.

Безпосередніми приводами до унії були:

· ідея об'єднання християн після розколу в 1054 р. на православну та католицьку у єдину церкву;

· на думку українських єпископів, мала б вирішити проблему полонізації та покатоличення православних, вони отримали б рівноправність у Речі Посполитій з католиками;

· тісніше зв’язати Україну й Білорусь з Польщею і нейтралізувати впливи Москви;

· невдоволення руських православних єпископів тим, що у церковні справи дедалі більше втручалося міщанство, організоване у братства;

· бажання єпископів звільнитися від підлеглості східним патріархам, які підтримували братства;

· намагання верхівки руського православного духовенства добитися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті та титулувались «князі церкви» — і залежали тільки від Папи та почасти від короля.

У XVI ст. на українських землях продовжувалася традиція створення літописів. У короткому Київському літописі описуються події, що відбувалися у 862—1515 pp. Давня історія Русі подана в ньому на основі київського і галицько-воллнського літописання XI—XIII ст., а період 1491 —1516 pp., що визначається докладністю і точністю датування, — очима очевидця, який, імовірно, жив на Волині.

 

Події на українських землях згадуються в білоруських (західноруських) літописах. У літописі, створеному в містечку Баркулабово біля Орші, описані події з 1563 до 1608 р. У ньому розповідається про козацьке повстання під проводом С. Наливайка, боротьбу між православними і прихильниками унії на українських та білоруських землях.

 

Зростання попиту на сільськогосподарську продукцію спонукало землевласників до перетворення своїх маєтків на фільварки. Урожайність у фільварках, особливо великих, була вищою порівняно із селянськими господарствами. У фільваркових господарствах першої половини XVII ст. вирощували зернові, розводили городину, ставили на відгодівлю волів, улаштовували пташники, займалися рибництвом.

 

Латифундія — велике приватне земельне володіння.

 

У першій половині XVIІ ст. в розвитку міського ремесла з’явилися нові явища. Насамперед, за рахунок вихідців із сіл у містах стало зростати число позацехових майстрів­партачів. У Львові в цей час вони становили понад 40 % всіх ремісників. Цехи намагалися боротися з ними, але найчастіше не мали в цьому успіху, тим більше, що партачів підтримували, виходячи зі своїх інтересів, шляхта й міська влада. Наприклад, у 1638 р. львівський староста, замість дозволених йому цехом шести ремісників, тримав понад 160 й отримував прибуток від їхньої праці.

 

На окремих підприємствах стали впроваджуватися найпростіші машини, виникав поділ праці й використовувалася наймана праця, тобто розпочався перехід до мануфактурного виробництва. Наприклад, водяні колеса на початку XVIІ ст. застосовувалися на папірнях у Брюховичах під Львовом, а поділ праці між найманими робітниками спостерігався там, це виробляли великі гармати й великі дзвони — у майстернях Львова, Черкас, Остра, Білої Церкви.

 

Найбіднішою частиною селянства були загородники (городники), що найчастіше мали лише один город (загороду), і комірники, які не мали навіть власного житла, хоча дехто з них мав худобу.

Упродовж XVIІ ст. різко погіршилося економічне, соціальне і правове становище селян у всіх регіонах України. Найважчим воно було в Берестейському, Підляському, Руському, Белзькому, Волинському, західній частині Подільського й на правобережжі Київського воєводств, де панщина селян­кріпаків сягала 3—6 днів на тиждень. На середину XVIІ ст. в результаті безперервного закріпачення вільних селян в Україні лишилося дуже мало.

 

Існували різноманітні обмеження для міщан із православних українців. Зокрема, у 1620 р., за повідомленнями сучасника, у Львові той, «хто додержується грецької віри і не перейшов в унію, той не може жити в місті, міряти ліктем і квартою, бути прийнятим у цех».

 

Населення міст потерпало від гноблення. У державних містах, навіть тих, що мали маґдебурзьке право, міщани потерпали від свавілля королівської адміністрації. У приватновласницьких містах жителі були змушені відбувати панщину на полі, чистити стави, споруджувати греблі, давати до війська з відповідним спорядженням вибранців, споруджувати, ремонтувати й охороняти замки тощо. Власники міст і містечок часто віддавали їх в оренду й заставу, а фактично — на пограбування й розорення. Багато лиха завдавали магнатські чвари і свавілля шляхетських військ, що супроводжувалося грабунками, насильством й розбоями.

 

ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ

1616 р.	Взяття запорозькими козаками на чолі з П.Сагайдачним турецької фортеці Кафи.
1618-1648 рр.	Тридцятилітня війна в Європі між двома коаліціями держав: Габсбурзькою католицькою (Австрія, Іспанія, Польща) і протестантською (Англія, Нідерланди, Данія, Франція, Швеція). Участь у воєнних діях українських козаків.
1618 р.	Похід 20-тисячного козацького війська Сагайдачного в Московію на допомогу королевичу Владиславу. Деулінське перемир'я. Приєднання до Польщі Чернігово-Сіверщини та Смоленщини.
1620 р.	Польсько-турецька війна. Поразка польського війська на Цецорських полях у Молдавії.
1620 р.	Відновлення православної ієрархії. Обрання Київським православним митрополитом Йова Борецького.
1621 р.	Хотинська війна. Участь козацького війська під проводом П.Сагайдачного в Хотинській війні на боці Речі Посполитої.

МОРСЬКІ ПОХОДИ КОЗАКІВ

· Літо 1606 р. Від козацьких нападів запалало усе турецьке узбережжя Чорного моря. Козаки завдали удару відразу по трьох найміцніших турецьких фортецях - Акерману, Кілії, Варні. Вкрай занепокоєний султан наказав перетнути Дніпро залізним ланцюгом, залишивши посеред річки браму, на яку з кріпосних веж було націлено гармати.

· Осінь 1608 р. Запорожці здобули Перекоп, а невдовзі - Ізмаїл, Кілію та Акерман.

· 1614 р. Флотилія чайок перетнула Чорне море. Висадившись під Трапезундом, козаки переможним походом пройшли по-турецькому узбережжю, здобули Синоп, знищили гарнізон фортеці, арсенал, спалили місто й кораблі турків.

· 1615 р. На 80 чайках вони рушили на турецьку столицю, де крім флоту, стояла султанська гвардія в 30 тис. вояків. Козаки спалили портові споруди й повернули назад. Розлючений султан вкотре наказав наздогнати й знищити зухвальців. Однак біля Очакова запорожці першими напали на турецьку ескадру, захопили в полон старшого експедиції. Захоплені галери знищили на очах очаківської залоги.

· 1616 р. Найпотужніший удар козаків. Здобуто Кафу - найбільший невільницький ринок у Криму. Визволено кілька тисяч бранців.