Докази і доказування в цивільному процесі

Всього годин – 14, у т.ч. лекції – 4, практичних - 4, самостійна робота – 6.

Практичне заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Поняття та мета судового доказування.

2. Поняття судових доказів та їх класифікація.

3. Предмет доказування. Підстави звільнення від доказування.

4. Обов’язок доказування і подання доказів.

 

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

Основним способом пізнання фактичних обставин справи, що підтверджують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є встановлення їх за допомогою судових доказів, тобто судове доказування.

Цивільне процесуальне доказування – це розумова та процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу, що спрямована на встановлення істини у конкретній справі і вирішення спору між сторонами.

Структура цивільного процесуального доказування складається з наступних елементів: суб’єкти, об’єкти та зміст діяльності. Зміст діяльності складається зі способів та стадій. Студенти мають проаналізувати кожен з цих елементів.

Особливий науковий і практичний інтерес становить визначення стадій доказування цивільного процесу. Більшість вчених одностайні в тому, що доказування складається з: 1) визначення предмета доказування у справі, тобто визначення кола фактів, що мають значення для правильного вирішення справи; 2) збирання доказів, тобто процесуальні дії з виявлення, витребування і подання доказів; 3) дослідження, перевірка доказів; 4) оцінка доказів.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Істотне практичне значення має класифікація доказів, тому що виявляє особливості окремих груп доказів і визначає шляхи їх найкращого використання з урахуванням цих особливостей. Класифікація судових доказів можлива за декількома ознаками: за способом (процесом) формування (первісні і похідні); за характером зв'язку (прямі та непрямі); за джерелом отримання (особисті та речові).

Правильне вирішення справи по суті, захист прав і охоронюваних законом інтересів громадян і юридичних осіб можливі тільки за умови, що суд вірно визначить коло фактів, які повинні бути доказані у процесі судового розгляду. Згідно ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обгрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. До предмета доказування в широкому сенсі можна віднести наступні групи фактів: 1) юридичні факти матеріально-правового характеру; 2) доказові факти; 3) юридичні факти процесуально-правового характеру (що визначають наявність у особи права на пред'явлення позову та здійснення інших процесуальних дій); 4) факти, що сприяють правильній оцінці доказів (наприклад, факт фальшивості письмового доказу); 5) факти, встановлення яких необхідно суду для виконання запобіжних і виховних завдань цивільного судочинства.

Склад фактів, що обгрунтовують вимоги та заперечення сторін, може містити в собі поряд з фактами, що підлягають доказуванню, також факти, які з тих чи інших підстав доказуванню не підлягають. Згідно зі ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню обставини, визнані сторонами; обставини, визнані судом загальновідомими; факти, преюдиціально встановлені рішенням або вироком суду з раніш розглянутої справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених у законі. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

У зазначеній нормі закріплюється головний елемент змагального початку цивільного процессу: кожній заінтересованій особі слід довести факти, які обгрунтовують її юридичну позицію.

Розподіл доказового тягаря вчинюється відповідно до законодавчо закріплених загальних і спеціальних правил. Загальні правила діють для всіх справ незалежно від їх матеріально-правової природи. Спеціальні правила (презумпції та фікції) застосовуються відносно певних категорій справ або при вирішенні окремих процесуальних питань. Змістом і тих, і інших є припущення про наявність або про відсутність позовних фактів.

Дати визначення наступних понять:

пізнання в цивільному судочинстві, цивільне процесуальне доказування, суб’єкти судового доказування, об’єкти доказування, процесуальна форма доказування, докази у цивільному судочинстві, первісні докази, похідні докази, прямі докази, непрямі докази, особисті докази, речові докази, змішані докази, необхідні докази, предмет доказування, визнаний факт, загальновідомий факт, преюдиціальний факт, презюмуючий факт.

Завдання для самоконтролю:

1. Які види пізнання застосовуються в цивільному судочинстві?

2. Що є об’єктом і засобами пізнання в цивільному судочинстві?

3. Розкрийте розумову та практичну сторони судового доказування.

4. Назвіть суб'єкти, об'єкти та зміст судового доказування.

5. Які основні стадії доказування у цивільній справі?

6. Які принципи судового доказування?

7. Якими ознаками характеризуються судові докази?

8. Проведіть класифікацію судових доказів.

9. Які групи фактів можна віднести до предмета доказування?

10. Визначте підстави звільнення від доказування.

11.Чим відрізняються загальновідомі, визнані та преюдиціальні факти?

 

Тематика рефератів:

1. Пізнання в цивільному судочинстві.

2. Факти, що не підлягають доказуванню в цивільному судочинстві.

3. Розумова та практична сторони судового доказування.

 

Практичні завдання:

Завдання № 1. За порушення трудової дисципліни Поліщук, за згодою комітету профспілки фабрики, був звільнений з роботи. Оскільки він вважав своє звільнення незаконним, то звернувся з заявою до суду про поновлення на роботі та виплату зарплати за час вимушеного прогулу, заявивши клопотання перед судом допитати свідків Червоного, Сірого та директора фабрики Микитенко.

При розгляді справи Червоний відмовився давати свідчення, посилаючись на те, що факти, про які необхідно дати свідчення на вимогу суду, є державною та службовою таємницею, за що був оштрафований суддею. Свідок Микитенко на засідання не прийшов, але суд мав відомості про те, що повістка йому вручена. Справа була розглянута, і Поліщук був поновлений на роботі з виплатою зарплати за вимушений прогул за рахунок директора заводу, який був залучений третьою особою.

Визначіть предмет доказування та правильність дій суду.

Завдання № 2. Хіміченко звернувся до суду з заявою про встановлення факту участі у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Які факти в даній справі не потребують доказування?

Завдання № 3. Коляда розірвала шлюб з Віденко, з яким проживала однією сім’єю з його батьками. Згодом вона звернулась до суду з позовом до чоловіка та його батьків про витребування речей на суму 1000 грв., які належали їй як подарунок, але залишилися у відповідачів після розірвання з Віденко шлюбу.

Відповідачі визнали факт дарування речей, але заперечували проти того, що речі залишились в них, кажучи, що Коляда усі речі забрала.

Визначте предмет доказування в даній справі. Від доказування яких фактів суд може звільнити позивачку? Чи потребує доказування факт, визнаний іншою стороною?

Завдання № 4. Горобченко звернувся до суду з позовом про стягнення з Єльченко 1000 грв., які він йому запозичив. У підтвердження цього факту Горобченко надав суду квитанцію про поштовий переказ на ім’я Єльченка та повідомлення про вручення йому грошей. Єльченко позов визнав. Як повинен вчинити надалі суд? Які наслідки в процесі доказування викликає визнання позову відповідачем?

Нормативні акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.

3. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 5.

4. Про застосування норм цивільного процессуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. № 2.

Спеціалізована література:

1. Бочаров Д. Легальне визначення доказу – дефініція чи конструкція // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 3. – С. 77-79.

2. Лазько О.М. Докази та засоби доказування у цивільному процесі // Юриспруденція: теорія і практика. – 2008. - № 5. – С. 35-38.

3. Лук’янчиков Б.Є. Доказування як засіб встановлення об’єктивної істини // Науковий вісник Київського національного університету. – 2006. - № 6. – С. 118-124.

4. Луспеник Д. Застосування у судовій практиці доказових презумпцій та фікцій у системі розподілу обов’язків з доказування за новим ЦПК України // Право України. – 2005. - № 8. – С. 56-60.

5. Масюк В. Правові та фактичні презумпції в цивільному судочинстві // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 2. – С. 73-75.

6. Омельченко М.П. Докази і доказування як процесуальні засоби встановлення об'єктивної істини по цивільній справі. – К., 1996.

7. Сібільов Д. Окремі питання доказування в ЦПК України // Право України. – 2007. - № 5. – С. 139-143.

8. Фокина М.А. Доказательственное право – структурное подразделение гражданского процессуального права // Правоведение.– 2000. - № 3. – С. 191-203.

9. Фурса С.Я., Цюра Т.В. Докази і доказування у цивільному процесі: науково-практичний посібник. – К., 2005.

Практичне заняття № 2.

Питання для обговорення:

1. Належність і допустимість доказів.

2. Засоби доказування у цивільному процесі:

а) пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників;

б) показання свідків;

в) письмові докази;

г) речові докази;

д) висновок експерта.

3. Забезпечення доказів.

4. Оцінка доказів.

 

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

Після того як суд визначить коло шуканих фактів, він повинен вирішити, які докази треба дослідити, щоб з’ясувати наявність або відсутність шуканих фактів. Для цього суд визначає, які із поданих сторонами доказів можуть бути допущені та чи потрібні додаткові докази. Розв’язуючи ці питання суд, повинен керуватися правилами належності (ст. 58 ЦПК України) та допустимості (ст. 59 ЦПК України) доказів. Правило про належність і допустимість доказів спрямоване на забезпечення принципу процесуальної оперативності (економії). Воно дозволяє уникнути ускладнення процесу зайвим, що не має значення для вирішення справи, матеріалом, припинити дії осіб, що зловживають своїм правом подання доказів з метою затягування процесу зі справи.

Серед окремих засобів доказування, якими користується суд при встановленні фактичних обставин у справі, закон називає пояснення сторін, третіх осіб і їхніх представників. Студентам необхідно встановити особливості пояснень сторін як джерела доказів; види пояснень сторін (ствердження і визнання).

До числа широко використовуваних засобів доказування належать показання свідків. Показання свідків – це повідомлення про відомі їм обставини, які мають значення для справи (ст. 63 ЦПК України). Важливим є виділення особливостей свідків як учасників цивільного процесу; обмежень, що перешкоджають виклику і допиту певних осіб як свідків; видів показань свідків; процедуру допиту свідків у суді.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або виписки з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 64 ЦПК України). Письмові докази звичайно визначаються як предмети, на яких за допомогою знаків виражені відомості про факти, які мають значення для вирішення справи. Письмові докази класифікуються за декількома ознаками: за суб’єктом, від якого виходять письмові докази (офіційні та неофіційні); за змістом (розпорядницькі та інформаційні); за формою (документи простої і кваліфікованої письмової форми); за характером джерела формування (оригінали та копії). ЦПК України встановлює також порядок витребування і надання до суду письмових доказів у цивільних справах. Особливу увагу студентам слід звернути на питання дослідження письмових доказів.

Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 65 ЦПК України). Для розкриття сутності речових доказів доцільно проаналізувати їх ознаки, розмежування на первісні і похідні, процесуальний порядок дослідження, зокрема дослідження відео- і звукозаписів.

Питання проведення судових експертиз врегульовано Законом України «Про судову експертизу». Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Цивільне процесуальне законодавство розрізняє комісійну, комплексну, додаткову і повторну експертизи. Головною фігурою, що виконує експертне дослідження, є експерт. При дослідженні його статусу потрібно визначити вимоги, які ставляться до експертів в цивільному процесі; визначити його права та обов'язки; вимоги до висновку експерта.

Що стосується питання забезпечення доказів, то особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим, або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Способом забезпечення судом доказів є: допит свідків (ст. 136 ЦПК України), призначення експертизи (ст. 143-145 ЦПК України), витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням (ст. 137, 140 ЦПК України).

Відповідь на останнє запитання передбачає встановлення поняття та критеріїв оцінки доказів. Оцінка доказів властива всім стадіям цивільного судочинства. Згідно ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінка доказів з боку суду носить владний характер, оскільки рішення, у яких відбивається ця оцінка, мають обов'язковий характер.

Дати визначення наступних понять:

належність доказу, допустимість доказу, вірогідність доказів, достатність доказу, пояснення сторін, третіх осіб і їхніх представників, ствердження, визнання, судове визнання, позасудове визнання, повне визнання, часткове визнання, усне визнання, письмове визнання, просте визнання, кваліфіковане визнання, показання свідків, свідок, імунітет свідка, повний імунітет свідка, частковий імунітет свідка, письмові докази, офіційні письмові докази, неофіційні письмові докази, розпорядницькі письмові докази, інформаційні письмові докази, оригінали, копії, дублікат, речові докази, похідні речові докази, первісні речові докази, судова експертиза, предмет судової експертизи, об’єкт експертизи, комісійна експертиза, комплексна експертиза, додаткова експертиза, повторна експертиза, експерт, висновок експертизи, забезпечення доказів, огляд, оцінка доказів, попередня оцінка доказів, остаточна оцінка доказів, контрольна оцінка доказів.

Завдання для самоконтролю:

1. Як співвідносяться правила допустимості і належності доказів?

2. Що таке вірогідність і достатність доказів?

3. В чому полягають особливості пояснень сторін як джерела доказів?

4. Які види пояснень розрізняють залежно від юридичної (процесуальної) заінтересованості?

5. Хто може бути свідком у цивільній справі?

6. Назвіть обмеження, що перешкоджають виклику і допиту певних осіб як свідків.

7. Які види показань свідків прийнято розділяти залежно від їх змісту?

8. Яка процедуру допиту свідків у суді?

9. Які особливості допиту малолітніх і неповнолітніх свідків?

10. Як здійснюється оцінка показань свідків?

11. За якими ознаками класифікуються письмові докази?

12. Чим відрізняються оригінали, копії і дублікати письмових доказів?

13. Який порядок витребування і надання до суду письмових доказів?

14. Які особливості дослідження особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм і інших видів кореспонденції?

15. В яких випадках речові докази мають доказову цінність?

16. Як здійснюється дослідження відео- і звукозаписів?

17. Визначте предмет, об’єкт та суб’єктів судової експертизи.

18. Як співвідносяться комісійна, комплексна, додаткова і повторна експертизи?

19. Який порядок проведення судової експертизи?

20. У яких випадках призначення експертизи є обов'язковим?

21. Визначте структуру висновку експерта.

22. Які способи забезпечення судом доказів?

23. Як здійснюється оцінка доказів судом?

 

Тематика рефератів:

1. Процедура допиту свідка в цивільному судочинстві.

2. Письмові докази, отримані за допомогою електронної техніки.

3. Дослідження відео- і звукозаписів у судовому засіданні.

4. Правовий аналіз висновку експерта.

5. Оцінка доказів як стадія судового доказування.

 

Практичні завдання:

Завдання № 1. Бабенко відмовився повернути автомобіль «БМВ» Кучеруку, який той надав йому за дорученням у користування на три роки, в зв'язку з чим він звернувся до нього з позовом. Бабенко пояснив у суді, що «БМВ» він купив у присутності свідків за 10 тис. у.о. у Кучерука і просив визнати дійсним договір купівлі-продажу. Суд, враховуючи свідчення Горобця і Чайкіна, визнав дійсним укладення такого договору за 10 тис. у.о. і одержання цієї суми Кучеруком.

Визначіть дотримання судом правил допустимості доказів.

Завдання № 2. Виноробне підприємство «Ореанда» заявило позов до суду про стягнення з колишнього завідуючого складом готової продукції Клочкової вартості нестачі 9 тонн вина. Заява митом не була сплачена, оскільки, як зазначив позивач, «проти відповідача порушувалася кримінальна справа, яка потім була закрита за недоцільністю». У судовому засіданні відповідач просив призначити експертизу для встановлення природної втрати в процесі зберігання й розливу вина за 10 років, оскільки такі розрахунки ніколи ніхто не проводив, інвентаризація проходила формально, про що стверджують свідки Петренко та інші. Беручи до уваги, що вино не належить до швидковипаровуючих речовин, суддя відмовив відповідачу в клопотанні. Справа була розглянута і позов комбінату був задоволений. Чи правильна відмова суду в призначенні експертизи? Які докази мусять подати сторони по цій справі?

Завдання № 3. Михайленко працював на цукровому заводі і з ним під час роботи стався нещасний випадок. Акт про нещасний випадок не зберігся, внаслідок чого він був позбавлений можливості одержати пенсію за трудовим каліцтвом. Звертаючись до суду, Михайленко у своїй заяві просив встановити факт нещасного випадку, який трапився на виробництві, для чого викликати і допитати свідків Чумаченка, Пільщика, Стратило.

Ознайомившись із заявою, суддя викликав до себе Михайленка і попередив його, що справа не буде призначена до слухання до того часу, поки до заяви не буде доданий акт про нещасний випадок. Одержавши письмові свідчення від Чумаченка і Пільщика, Михайленко звернувся з заявою до комітету профспілки заводу про видачу йому акта. У комітеті профспілки Михайленку пояснили, що на підставі цих свідчень вони не можуть видати акт, але на засіданні профкому була прийнята постанова про те, що Михайленко одержав каліцтво на цукровому заводі. Додавши до заяви цю постанову, Михайленко заявив судді клопотання про допит свідка Стратило за місцем його проживання в м. Біла Церква. Чи підлягає задоволенню заява Михайленка? Який порядок допиту свідків, що проживають поза місцем знаходження суду? Який порядок допиту свідків в судовому засіданні? В чому полягає особливість допиту неповнолітніх свідків?

Нормативні акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. - № 47-48.

4. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383.

5. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 25. – Ст. 283.

6. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 28. – Ст. 232.

7. Порядок проведення судово-психіатричної експертизи: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 8 жовтня 2001 р. № 397.

8. Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз: Наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 р. № 53/5.

9. Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 20 травня 1997 р. № 8.

Спеціалізована література:

1. Васильєва-Шаламова Ж.В. Експертиза як основна форма застосування спеціальних знань в цивільному процесі // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - № 1. – 107-111.

2. Гриненко А.Д., Шульженко Г.Г. Практика використання в цивільному судочинстві матеріалів судових експертиз // Вісник Верховного Суду України. – 1997. - № 3.

3. Луспеник Д.Д. Розгляд судом заяв про фальшивість доказів відповідно до нового Цивільного процесуального кодексу України // Вісник Верховного Суду України. – 2004. - № 12. – С. 33-37.

4. Молчанов В.В. «Служебный» свидетельский иммунитет в гражданском судопроизводстве // Российская юстиция. – 2006. - № 4.– С. 10-16.

 

 

ТЕМА № 7