Виконання судових рішень у цивільних справах

Всього годин – 15, у т.ч. лекції – 4, практичних - 4, самостійна робота – 7.

Практичне заняття № 1.

Питання для обговорення:

1. Поняття і сутність виконавчого провадження.

2. Учасники виконавчого провадження.

3. Загальні правила виконавчого провадження.

4. Порядок здійснення виконавчого провадження.

5. Захист прав стягувача, боржника та інших осіб при здійсненні виконавчих дій.

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

Судові рішення, що набрали законної си­ли, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними догово­рами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ст. 14 ЦПК).

У разі, якщо судові рішення не виконують­ся добровільно та у встановлений строк осо­бою, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, які входять до системи органів Міністерства юстиції Укра­їни, в порядку, встановленому Законом Укра­їни «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що положення нового ЦПК України щодо виконання судових рішень у примусовому порядку (розділ VI) в деякій мірі дублюють положення Закону.

Таким чином, виконавче провадження – це сукупність дій спеціально уповноважених державних органів, спрямованих на примусове виконання рішень судів, а також інших органів (посадових осіб) у випадках, передбачених законом. Студенти повинні звернути увагу на ту обставину, що сьогодні відсутня єдина думка про галузеву приналежність і місце виконавчого провадження в системі права України.

Для характеристики учасників виконавчого провадження передбачених ст. 10 Закону «Про виконавче провадження» їх варто розділити на чотири групи: 1) органи примусового виконання в особі державних виконавців; 2) суд як учасник виконавчого провадження; 3) особи, які беруть участь у виконавчому провадженні (стягувач і боржник та їх представники); 4) особи, що сприяють здійсненню виконавчих дій (експерти, спеціалісти, суб'єкти оціночної діяльності, перекладачі, працівники органів внутрішніх справ).

До загальних правил виконавчого провадження належать наступні моменти: підстави виконання (ст. 3 Закону «Про виконавче провадження»), місце виконання рішення (ст. 20 Закону), витрати по виконанню (ст. 45 Закону).

Для визначення порядку здійснення виконавчого провадження необхідно проаналізувати положення Закону «Про виконавче провадження» в частині відкриття провадження, строку здійснення виконавчого провадження, дій по здійсненню виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, повороту виконання рішення.

Що стосується захисту прав стягувача, боржника та інших осіб при здійсненні виконавчих дій, то згідно ч. 1 ст. 85 Закону у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державного виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець або до суду. В цьому питанні слід простежити порядок подання та зміст скарги у виконавчому провадженні.

 

Завдання для самоконтролю:

1. Як співвідносяться виконавче провадження і виконання судових постанов?

2. Відповідно до яких принципів здійснюється виконавче провадження?

3. Який правовий статус державного виконавця?

4. В чому полягає участь суду як учасника виконавчого провадження?

5. Які форми судового контролю?

6. Які права та обов’язки мають особи, які беруть участь у виконавчому провадженні?

7. Які особи сприяють здійсненню виконавчих дій?

8. Згідно яких виконавчих документів проводиться примусове виконання рішень державною виконавчою службою?

9. Які відомості повинні бути зазначені у виконавчому документі?

10. Як визначається місце виконання рішення?

11. Як здійснюється розподіл витрат по виконанню?

12. Як стягувач, боржник може захистити свої права при здійсненні виконавчих дій?

 

Тематика рефератів:

1. Виконання рішень судів про стягнення аліментів.

2. Правовий статус державного виконавця у цивільному процесі.

3. Принципи виконавчого провадження.

 

Практичні завдання:

Завдання № 1. Рішенням районного суду на користь Попової з Мазура присуджені аліменти на утримання сина. В зв’язку з втратою виконавчого листа Попова звернулася в суд із заявою про видачу його дубліката. Суд постановив видати дублікат вико­навчого листа та, враховуючи, що син відповідача від першого шлюбу не досяг повноліття, змінив розмір стягнення аліментів на користь Попової, постановивши стягувати з відповідача 1/4 частину всіх видів заробітку до повноліття дитини.

Чи правильне таке рішення суду?

Завдання № 2. При розгляді кримінальної справи по звинуваченню Негоди в шахрайстві були задоволені ци­вільні позови до нього універмагу та громадянина Сергієнка.

Державний виконавець, який проходив по справі свідком, 12 жовтня попросив секретаря су­ду, щоб вона виписала і передала виконавчий лист йому до примусового виконання.

Як має вчинити секретар суду?

Завдання № 3. Районний суд присудив громадянам Смирновій, Мироновій, Кареліній на користь заводу від­шкодувати збитки, нанесені крадіжкою державного майна. Смирнова, посилаючись на те, що з її пенсії вже вираховано значну суму, звернулася до суду з заявою про розстрочку виконання і зниження розміру стягнень з пенсії по старості до 25%.

Який процесуальний порядок надання роз­строчки виконання і зниження розміру утримань із зарплати та пенсії?

Завдання № 4. Взуттєва фабрика подала позов до Садчикової про виселення з двокімнатної квартири в будинку фабрики, яка була переуступлена відповідачці Петикіною. Враховуючи, що Садчикова перебувала з фабрикою в трудових відносинах та проживала в цьому ж будинку, суд задовольнив позов фабри­ки з наданням їй кімнати в другій квартирі цього ж будинку. З набранням рішенням законної сили ди­ректор фабрики подав до суду заяву про закриття виконавчого провадження. Суддя задовольнив це клопотання.

Чи законна ухвала судді про закриття виконав­чого провадження по справі?

Нормативні акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.

3. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. – Ст. 207.

4. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 36-37. – Ст. 243.

5. Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій: Наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р.

6. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. № 14.

 

Спеціалізова література:

1. Білоусов Ю.В. Виконавче провадження: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2004.

2. Авякян А. Классификации принципов исполнительного права России и Республики Армения // Арбитражный и гражданский процесс. – 2005. - № 11. – С. 14.

3. Гребьонкіна Л. Виконання рішень судів про стягнення аліментів // Право України. – 2000. - № 10.

4. Менів О. До питання правомірності відступлення права вимоги під час виконавчого провадження // Юридичний журнал. - 2010. - № 5. – С. 86-87.

5. Музиченко О. Права та обов'язки сторін у виконавчому провадженні // Урядовий кур'єр. – 2006. – 15 вересня (№ 172).

6. Талан Л. Виконавче провадження в структурі цивілістичного процесу // Вісник Академії правових наук України. – 2009. - № 2. - С. 96-102.

7. Тертышников В.И., Тертышников Р.В. Закон Украины об исполнительном производстве: Научно-практический комментарий. – Х.: Консум, 2000.

8. Фурса С.Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2002.

9. Хотинська О. Загальні аспекти відкриття виконавчого провадження // Право України. – 2003. - № 2.

10. Шкарупа К.В. Нормативно-правове забезпечення повноважень державного виконавця // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. - № 5. – С. 95-101.

11. Щербак С. Виконавче провадження як одна з правозахисних функцій держави // Право України. – 2002. - № 11.

Практичне заняття № 2.

Питання для обговорення:

1. Поняття визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду.

2. Визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню.

3. Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

 

Методичні рекомендації для підготовки до практичного заняття

Порядок виконання судових рішень іно­земних держав значно відрізняється від ви­конання рішень національних судів. Це пояснюється тим, що при виконанні рішень іноземних судів проявляються владні повно­важення іншої суверенної держави. Для вико­нання таких рішень попередньо необхідно от­римати їх визнання. Процедура визнання і значення цього поняття різні в залежності від того, чи це рішення іноземного суду по майновому чи немайновому спору.

Фактично визнаючи судове рішення, держава виражає своє ставлення до нього як до юридичного факту, з яким пов'язується виникнення, зміна або припинення встановлених іноземним судом правовідносин. У зв'язку з цим визнання іноземного судового рішення являє собою юридичний акт, яким суверенна держава, поширюючи дію іноземного рішення на власну територію, виражає своє ставлення до нього як до юридичного факту, з яким пов'язується виникнення, зміна або припинення встановлених іноземним судом безспірним правовідносин.

Порядок визнання і виконання рішень іноземних судів в Україні визначається відповідними міжнародними договорами Україні, Законами «Про міжнародне приватне право» та іншими.

Особливий порядок встановлений відносно виконання рішень судів країн-учасниць СНД регулюється Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р.

Європейська (Брюссельська) конвенція про юрисдикцію та виконання (іноземних) судових рішень по цивільним та торговим справам 1968 р. визначає механізм виконання судових рішень іноземних держав (країн ЄС) по майновим і немайновим справам.

 

Завдання для самоконтролю:

1. Які переваги визнання рішення іноземного суду по цивільному спору?

2. Як співвідносяться поняття визнання і виконання рішення іноземного суду?

3. Назвіть умови визнання та виконання рішення іноземного суду.

4. Протягом якого часу рішення іноземного суду може бути пред’явлене до примусового виконання в Україні?

5. Яка процедура подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду?

6. Яка процедура визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню?

 

Тематика рефератів:

1. Проблеми виконання рішень іноземних судів.

2. Визнання іноземних судових рішень на території України.

 

Практичні завдання:

Завдання № 1. Громадянин Росії Кваша написав фантастич­ний роман «Загублені в Океанії» та уклав автор­ський договір на видання свого твору з україн­ським видавництвом «Полюс». Через два роки після того, як твір Кваші вийшов у світ, він дізнався, що його авторські права були порушені: видав­ництво без отримання згоди автора надрукувало додатковий тираж твору, який успішно був проданий, і готувало ще один такий же тираж, при цьому автор не отримав авторської винагороди за прода­ний додатковий тираж. Кваша звернувся з позов­ною заявою до районного суду м. Москви, за міс­цем свого проживання, з вимогою про захист своїх авторських прав, стягнення авторської винагороди за додатковий тираж та відшкодування моральної шкоди. Суд, розглянувши всі обставини справи, своїм рішенням задовольнив позовні вимоги Кваші у повному обсязі.

Які дії має вчинити громадянин Росії Кваша, щоб рішення було виконане на території України? Якими нормативними актами регулюється це пи­тання?

Завдання № 2. Громадянка України Карбукова у 2000 році укла­ла шлюб з підданим Великобританії Чейзом і пе­реїхала на постійне проживання у Великобританію. Через рік у них народилась дочка, яка отримала громадянство Великобританії, а через півроку Чейз відкрив свою справу на території України, У 2004 р. отримуючи соціальні виплати по безробіттю та соціальну допомогу на утримання дитини, подала до суду графства позов про розлучення з Чейзом, який на той момент вже був резидентом України, а також Карбукова вимагала стягнення аліментів на утримання дитини та розподіл сумісного майна, у тому числі й того, яке знаходиться на території України. Суд, розглянувши справу, прийняв рішення про розлучення Карбукової та Чейза, присудив ви­плату аліментів на утримання дитини та розділив майно. Після того, як рішення набрало законної сили, вона не отримала аліментів на утримання дитини від Чейза, оскільки той не з'являвся на те­риторії Великобританії.

Які дії має вчинити Карбукова, щоб рішення су­ду Великобританії у питанні стягнення аліментів та розподілу майна, яке знаходиться на території України, було виконане на території України? Які нормативно-правові акти регулюють це питання?

Чи зміниться ситуація, якщо одночасно ця справа була розглянута й у суді на території Укра­їни і було постановлене по ній ще одне рішення?

Завдання № 3. Громадянин України Федько поїхав на заробітки у Білорусію, де згодом працевлаштувався комірником на склад у компанію по виробництву дверей. Через деякий час повернувся в Україну, а за результатами ревізії на складі в Беларусії була виявлена нестача. Справа розглядалася судом на території Білорусії і за результатами розгляду справи суд задовольнив у повному обсязі позовні вимоги адміністрації компанії до Федька. Отримав­ши рішення суду, яке ще не набрало законної сили, представник білоруської компанії по виробництву дверей звернувся у відповідний орган на території України для примусового виконання рішення суду і стягнення з Федька завданих збатків. Проте представнику білоруської компанії по виробництву две­рей було відмовлено у відкритті виконавчого про­вадження.

Чи правильно була дана відмова у відкритті ви­конавчого провадження? За яких умов рішення су­ду, прийняте на території Білорусії, буде виконане на території України? Які нормативно-правові акти регулюють це питання?

Нормативні акти:

1. Європейська (Брюссельська) конвенція про юрисдикцію та виконання (іноземних) судових рішень по цивільним та торговим спрвам 1968 р.

2. Конвенція про визнання судових рішень по шлюбно-сімейним справам 1967 р.

3. Європейська конвенція про визнання та виконання іноземних судових рішень по справам про піклування батьків і про поновлення батьківських прав 1980 р.

4. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст. 141.

5. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.

6. Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. – Ст. 207.

7. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 36-37. – Ст. 243.

8. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 32. – Ст. 422.

9. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 30. – Ст. 260.

10. Про судове рішення у цивільній справі: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. № 11.

11. Про практику розгляду судами клопотань про визнання та виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 12.

 

Спеціалізова література:

1. Євтушенко О. Провадження у справах про визнання і приведення до виконання рішень іноземних судів // Право України. – 2004. - № 8. – С. 75-79.

2. Фурса С., Євтушенко О. Особливості приведення до виконання рішень іноземних судів і арбітражів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 9. – С. 43-47.

3. Фединяк Л. Визнання іноземних судових рішень на території України // Право України. – 2000. - № 7. – С. 82.

4. Щелкунов О. Порядок визнання рішень іноземних судів на території України // Право України. – 2004. - № 6. – С. 70-74.

 

 

ТЕМА № 17