Громадянський конфлікт на західноукраїнських землях у повоєнні роки. Операція «Вісла».

Операція «Вісла» — етнічна чистка, здійснена у 1947 році керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала у примусовій депортації (виселенні), з використанням збройних сил вказаних країн, українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині.

У 1944 між урядами УРСР і Польщі було підписано «Угоду про взаємний обмін населенням у прикордонних районах». Це перше виселення українців зі споконвічних українських земель, що на той час належали Польщі, котре передувало "Операції «Вісла» та яке мало (за умовами Угоди) бути винятково добровільним, проводилося найчастіше примусово та із застосуванням військової сили. Польські адміністративні органи для збільшення масштабів переселення вдавалися до:

позбавлення прав українців на землю,

ліквідації рідного шкільництва,

ліквідації культурно-освітніх установ,

ліквідації греко-католицької церкви тощо.

 

Протягом жовтня 1944 — серпня 1946, за даними польських джерел, до України (тоді — УРСР у складі СРСР) було переселено 482 тис. осіб.

Переселення і масові репресивні акції польського уряду щодо українського цивільного населення викликали закономірну рішучу протидію національно-патріотичних сил— Української Повстанської Армії та націоналістичного підпілля Організації Українських Націоналістів на території Закерзоння, що становило серйозну загрозу для існування тоталітарного режиму в цілій Польщі. За цих умов польська комуністична влада, продовжуючи свою антиукраїнську політику, вирішила повністю виселити українське населення з його етнічних земель і розпорошити українську національну меншину в Польщі.

31 січня 1947 р. — голова Воєвідського комітету безпеки в Ряшеві полковник Іґнаци Вєлічко видає наказ провести облік українського населення на території Ряшівського воєводства.

5 лютого — польський Сейм проголошує «Закон про амністію для членів підпілля» на час від 22 лютого до 25 квітня 1947 р. Амністія не обіймає ОУН і УПА. Як заявлено під час сеймових переговорів:Прощення і відпущення покарання для прибічників УПА було б повністю несумісне з нашими елементарними почуттями обов'язку перед державою, а також підірвало б найбільш життєво важливі інтереси країни

14 лютого — новоторгський староста Лєх Лея звертається до краківського воєводи з проханням виселити лемків. Пояснює це потребою"...створенням однорідної держави з точки зору етнічної приналежності. Для перетворення кордонів повітів на суто польські, що зрештою відповідає інтересам держави, і щоб усунути питання Лемків з питань польської політики, рекомендованим би було переселення Лемків вглиб Польщі"...

20 лютого — заступник начальника Генерального штабу Польського війська генерал Стефан Моссор у звіті міністру національної оборони і голові Державної комісії безпеки представляє список українців з 12 повітів Ряшівського воєводства і проект їх виселення....

25 лютого — голова Воєводської комісії безпеки в Ряшеві полковник Вєлічко пропонує виселити українців:...

6 березня — з пропозицією виселення лемків виступає до Державної комісії безпеки командир Краківської округи ген.

27 березня — на засіданні Державної комісії безпеки обговорено пропозицію виселення українців. Прийнято постанову, щоб міністр державної безпеки генерал Радкевич представив на засіданні Політбюро Центрального комітету Польської робітничої партії.

27 березня — у секретному рапорті Оперативного відділу Генерального штабу Польського війська записано.

Формальний привід

Приводом до початку Операції Вісла стала загибель 28.03.1947 в районі с. Яблонкі (на шосе між Балигородом і Тісною) у бою з відділом УПА (ком.-майор С.Хрін) заступника міністра оборони (ІІ віце-міністр національної оборони) Польщі генерала К.Свєрчевського. Цього ж дня на засіданні політбюро ПРП було прийнято рішення про цілковиту депортацію українського населення у новостворені на колишніх німецьких землях воєводства — Вроцлавське, Гданське, Ольштинське, Познанське і Щецінське.

28 березня — постанова Політбюро ЦК ПРП: «W ramach akcji represyjnej wobec ludności ukraińskiej postanowiono: 1. W szybkim tempie przesiedlić Ukraińców i rodziny mieszane na tereny odzyskane (przede wszystkim Prusy płn.), nie tworząc zwartych grup i nie bliżej niż 100 km od granicy».

29 березня — Політбюро ЦК ПРП повідомляє про свою постанову в справі виселення українців посла СРСР у Варшаві Віктора Лебедєва.

30 березня — Воєвідський комітет безпеки в Ряшеві приймає постанову про виселення і «організацію концтаборів для українців, що шкодять Державі»

11 квітня — постановою Політбюро з завданням проведення «akcji ukraińskiej» («української акції») твориться штаб оперативної групи, яку очолює генерал Моссор.

11 квітня — рапорт Оперативного відділу Генерального штабу Польського війська у справі генерала Свєрчевського:««Приналежність організованої банди, котра вчинила напад, не можна встановити, так як нікого з учасників не затримано. (…) Не виключено, що за генералом постійно цілий час протягом його подорожі стежили диверсанти з-поміж реакційних елементів Центральної Польщі, і замах був організований ними власне у такій місцевості, де підозра впаде на українців. Уважаю за свій обов'язок подання такого припущення, щоб призначені до подальшого розслідування органи не притримувалися хибної думки, що злочин могли вчинити лише українські фашисти, і щоб не шукали виконавців тільки серед них»

16 квітня — на засіданні Державної комісії безпеки представлено проект організації Спеціальна акція «Схід»“, згодом переіменованої на «Wisła», який починався від речення:««Остаточно вирішити українську проблему у Польщі. У тому числі:а)перемістити з південного та східного кордону усіх осіб української національності на північно-західні землі, розселити їх там, за можливості, якнайрозпорошеніше; b) евакуації будуть піддані усі українські народності з Лемками включно (…)»

17 квітня — звіт спеціальної комісії Міністерства безпеки і оборони в справі вбивства генерала Свєрчевського:««У результаті проведених операцій не виявлено нікого з виконавців нападу, вчиненого 28 березня 1947 р. У зв'язку із вищесказаним, як і з тим, що ми зовсім не маємо агентури у підпіллі, стан справ виключає швидке встановлення злочинців, як виконавців, так і інспіраторів та організаторів вбивства генерала Свєрчковського»

18 квітня — Посол Польщі в Москві повідомляє міністра закордонних справ СРСР про акцію «Вісла»

20 квітня — план дій Оперативної групи «Вісла»:««Негайно приступити до встановлення осіб та розробки української інтелігенції та церковників, котрі є головним двигуном діяльності українського підпілля. Скласти детальні списки для їхнього цілковитого виселення»

22 квітня — інструкція командування Оперативної групи «Вісла» для командира конвою транспорту з виселеними українцями:««Не допускати контактів виселених з населенням під час транспортування. (…) Під час всієї подорожі конвойні повинні пильнувати, щоб всі вагони з однієї сторони були постійно зачинені. У нічний час, натомість, після вечірньої перевірки стану вагонів, вагони належить зачиняти з обох сторін»

22 квітня — у Сяноці починає «працювати» Військовий суд Оперативної групи «Вісла». Протягом трьох місяців засудив він 173 українців на смертну кару, 58 на довічне ув'язнення і 79 на кару до 15 років ув'язнення.

23 квітня — постанова Політбюро ЦК ПРП у справі ув'язнення «podejrzanych Ukraincow» у концтаборі в Явожні.

23 квітня — інструкція командування ОГ «Вісла» для командира виселенського відділу

23 квітня — інструкція командування ОГ «Вісла» для коменданта полкового збірного пункту:««Полковий збірний пункт є першим етапом переселення. Тут відбувається селекція переселенців. Селекція має на меті виявлення ворожих та сумнівних елементів»

23 квітня — з΄являється наказ для вояків перед їх виїздом на акцію «Вісла»:««Жовніри! Ми йдемо захищати права народу!! Матері і діти, плачучи, благають про допомогу своїх синів у війську, щоби покласти край діяльності фашистських бандформувань під знаком Української Повстанської Армії, створеної гітлерівськими фашистами і керованими офіцерами СС»

24 квітня — з Варшави відправлено залізничним транспортом 15 тонн колючого дроту для побудови перехідних виселенських таборів.

24 квітня — згідно з наказом командира ОГ «Вісла» починаються масові арешти українців, запідозрюваних у співпраці з УПА.

28.04.1947 о 4.00 годині ранку шість польських дивізій (бл. 17 тис.чол.) та відділи Корпусу Безпеченьства Публічного (назва органів польської служби безпеки) оточили території, на яких компактно проживало українське населення. В цей же час відділи НКВС і чехословацької армії заблокували східні і південні кордони Польщі від Бреста до Нового Сончу. Операція Вісла проводилась під безпосереднім керівництвом міністра оборони Польщі маршала Р.Жимерські та ген. С.Моссора.

28-29 квітня — на засіданні Пленарної Конференції єпископату Польщі Примас Польщі Кардинал Август Гльонд повідомляє, що Святійший Отець іменував його делегатом для Церков східного обряду в Польщі — Греко-Католицької і Вірменської. Просить польських владик, щоб з великою розсудливістю і гідністю ставилися до греко-католиків. Просить також, щоб з українських церков не забирали іконостасів.

29 квітня — зі станції Куляшне від'їжджає перший транспорт з виселенцями. Це мешканці Должиці Сяніцького повіту.

1 травня — командування 9 Дивізії Польського війська повідомляє, що 1 травня в Перемишлі«„… у зв'язку з розпочатком травневих свят в костелі отців Францісканців, один з ксьондзів у своїй проповіді виразив глибокий жаль та співчуття з приводу великого нещастя, котре спіткало «наших братів» (Українців?), сказаних з причини виселення на поневіряння; взивав він вірних до молитв за «братів», котрих спіткало лихо“.

9 травня — командування 7 Дивізії Польського війська повідомляє, що««На обслуговуючих станціях виселена людність дякувала війську за надану допомогу і за добре перевезення. Виїжджаюча людність маювала вагони зеленню та вивішувала біло-червоні прапорці»

9 травня — з Освєнціма до концентраційного табору в Явожні прибуває перша група українців. В'язнем № 1 є Марія Баран, дочка Петра й Анни, нар. 10.III.1929 р. в Луковій Ліського повіту.

15 травня — краківський щоденник «Naprzód» повідомляє про акцію «Вісла».««Ця акція, з одного боку, причиниться певною мірою до присмирення озвірілих банд УПА, а з іншого боку, призведе до динамічного опольщення Відшуканих Земель»

22 травня — у лісі біля Лішної Сяніцького повіту розстріляно у збірній екзекуції першу групу 19 українців, засуджених на смерть Військовим судом Оперативної групи «Вісла». Серед страчених була дівчина Розалія Мілько.

27 травня — таємна, вручну написана, інструкція головного прокурора Польського війська полковника Генрика Гольдера для Військового суду Оперативної групи «Вісла»:«Смертні вироки, видані Військовим Трибуналом Групи «Вісла», виконувати відразу після оголошення вироку. Особливо що стосується «упівців»

21 червня — у Любачові відбулася врочиста зміна назви вулиці Шашкевича на вул. «генерала Свєрчевського».

6 липня — наказ командування ОГ «Вісла» № 006 про створення спеціальних військових «Grup Kontrolnych», завданням яких є перевірити ще раз кожну виселену місцевість у пошуках українців:««Перевірити, чи на їх теренах не залишилися родини, особи, котрі повинні бути виселені, або ж чи немає утікачів з транспортів, котрі повернулися на своє старе місце проживання. У разі підтвердження таких випадків, ці особи повинні бути виселені і під конвоєм доставлені до найближчих збірних пунктів»

15 липня — Державна комісія безпеки вирішує, щоб від 1 до 25 липня ОГ «Вісла» провела «kontrolę terenów i oczyszczenie z pozostałych resztek» (тобто — «зачистку території»).

16 липня — наказ № 0010 командира ОГ «Вісла» генерала Моссора про арешт і заслання в концтабір Явожно «Ukraińców, wysiedlonych i bezprawnie powracających» («…виселених українців, що незаконно повертаються»)

19 липня — наказ № 063 командира 7 Дивізії Польського війська полковника Бобровського:««Усіх виселених українців, що з'являються на теренах відповідальності Дивізії, нібито з метою жнив урожаю, — арештовувати і віддавати Службі Безпеки з ціллю їх висилання до концентраційних таборів»

29 липня — закінчує свою діяльність Оперативна група «Вісла». Її завдання переймає Оперативна група Краківської округи.

Три етапи

Депортаційні заходи проходили в три етапи:

1) з 28.04.1947 до 15.06.1947 виселялись українці з повітів Ліско, Сянік, Перемишль, Ясло, Кросно, Любачів, Горлиці, Ярослав;

2) до 30.06.1947 вивозилося українське населення з повітів Новий Сонч, Новий Тарг, Томашів Любельський, Грубешів.

3) до кінця жовтня 1947 депортовано населення з решти повітів Закерзоння.

На 31.07.1947, за польськими даними, було переселено 140 575 осіб, ув'язнено в концтаборі Явожно 3800 чол., убито 655 чол., заарештовано 1466 членів українського руху Опору.

Намагаючись прискорити асиміляцію переселенців, органи влади, звичайно, допускали переїзд в одну місцевість не більше 3-4 українських сімей.

До кінця 1947 у місця, звідки було депортовано українське населення, переселено близько 14 тис. осіб польської національності.

Насилля

Акція супроводжувалась масовим насиллям над українським населенням. Польська комуністична міліція озброювала польських селян-шовіністів, що знищували цілі села вбиваючи навіть дітей і жінок.Після закінчення Другої світової війни антиукраїнський терор був, головно, справою рук польської сталінської влади, але не тільки її. Брали участь у цьому частини польського крайнього правого підпілля – Національних Збройних Сил (NSZ) і Національної Військової Організації (NOW). Озброєна група під командуванням «Волиняка» винищила майже всіх мешканців села Малі Куровичі – 300, за даними польського сейму, а 2000, згідно з рапортами УПА. На думку командирів УПА, «Волиняк» співпрацював з НКВД. У селі Верховина учасники NSZ вбили 194 українських селян, в тому числі 65 дітей. Інший відділ, який належав до АК, замордував 460 українців у селі Павлокома.

Популярний девіз поляків: "Українців за Сян!".

На початкових етапах операції на Закерзонні не було частин УПА, а тільки невеликі загони самооборони і українське населення було майже беззахисне, але скоро через Сян переходять 3 частини УПА, що починають бойові дії проти Війська Польського, польської міліції і загонів НКВД.

Командирами УПА було наказано не проводити террору проти польського цевільного населення (знищувати тільки озброєних шовіністів).

УПА починає співпрацювати з польською організацією "Воля і незалежність", що постала з Армії Крайової. ВіН саботувала вивіз українського населення до СРСР.Командир Штендер-Прірва, що був висланий командування УПА Львівського регіону для припинення україно-польського протистояння і порозумітися з АК для спільної боротьби проти сталінізму писав:«ВіН проводив пропаганду серед солдатів Війська Польського, аби вони по-людськи ставилися до українського населення, не виганяли його до СРСР і дивились крізь пальці на втечу чи ухиляння від переселення. Під час виселення багато українських родин знайшло, за згодою ВіНу, притулок у польських селах». Але провід ОУН і польський уряд в еміграції не дійшли порозуміння і співпраця була місцевого характеру.

На теренах Закерзоння, що були під контролем АК ситуація була спокійнішою, але поступово АК була розброєна і владу передали комуністам.

Згідно з офіційними даними, в 1944-1947 роках від рук УПА загинуло 599 цивільних осіб польської національності (з них 368 в 1945 році). Варто відзначити, що до «цивільних осіб» статистика зараховує також учасників збройних відділів «самооборони» (за винятком ормовців), які брали активну участь антиукраїнському терорі. Але заступник міністра внутрішніх справ генерал Владислав Пожога підтвердив, що від рук цілого польського підпілля загинуло близько 10 тисяч цивільних осіб, або майже у 20 разів більше, ніж від рук УПА.