Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку

Валютний ринок — це сектор грошового ринку, на якому врівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар, як валюта.

За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок — це сукупність спеціальних інститутів і механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продати-купити національну і іноземну валюту на основі попиту і пропозиції.

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об'єкти і суб'єкти, попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру і комунікації тощо.

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку виступають валютні цінності. Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні і фізичні особи, резиденти і нерезиденти) і посередники, перш за все банки, брокерські компанії, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти і організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Ціною на валютному ринку виступає валютний курс. Він є ціною грошової одиниці даної валюти виражену в грошових одиницях іншої валюти.

Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, які забезпечують оперативний зв'язок між всіма суб'єктами ринку не тільки у межах окремих країн, а і у світовому масштабі.

Залежно від організації торгівлі валютний ринок ділиться на:

- біржовий

- позабіржовий.

На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на валютній біржі. Хоча біржі звичайно не є комерційними підприємствами, проте, за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж, і вони поступово згортають свою діяльність.

Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, якщо продавці і покупці валюти вступають в прямі зв'язки між собою. Сучасні засоби зв'язку і електронні інформаційні технології дають можливість зробити це значно швидше і дешевше, ніж через біржу. Ці тенденції захопили вже і Україну.

З початку 2000 р. перестала здійснювати операції по торгівлі валютою Українська міжбанківська валютна біржа. Вся торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому комерційні банки безпосередньо один у одного купують і продають валюту за свій рахунок або за дорученням клієнтів, які в цьому випадку є кінцевими покупцями і продавцями валюти.

Як свідчить світова практика, в секторі біржового ринку поступово зосереджуються переважно окремі валютні операції, технологія здійснення яких передбачає централізоване виконання через біржу (ф'ючерсні, опціонні та ін.).

Валютний ринок має свою структуру, яка включає:

- національні (місцеві) ринки

- міжнародні ринки

- світовий ринок.

Вони розрізняються за масштабами і характером валютних операцій, кількістю валют, які продають-купують, рівнем правового регулювання і т.п.

Міжнародні валютні ринки сформувалися в країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Такі ринки регулюються за міждержавними угодами, домовленостями самих учасників цих ринків, традиціями. Розміщуються вони переважно в містах з вдалим географічним положенням і з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній. Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майне, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг і ін.

Розвиток новітніх засобів телекомунікацій і інформаційних технологій дає можливість з'єднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілі доби. Це забезпечується географічним розміщенням окремих ринків: спочатку відкриваються азіатські ринки Токіо, Гонконгу, Сінгапуру, після їх закриття починають працювати ринки європейські — Франкфурту, Парижу, Лондону, а під кінець їх роботи відкриваються ринки американського континенту — Нью-Йорку, Лос-Анджелесу тощо.

Завдяки цьому будь-який суб'єкт валютного ринку може у будь-який час купити-продати валюту, оперативно зв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі. Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США і швидко збільшуються, що свідчить про величезні розміри валютних потоків на світовому ринку.

Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:

- за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;

- за територіальним розміщенням: європейський, північноамериканський, азіатський і др.;

- за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів і т.п.;

- за формою валюти, якій торгують: ринок безготівкових операцій, ринок грошової готівки.

Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних основах шляхом обміну рівнозначних цінностей, представлених різними валютами. На цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей — їх валютного курсу.

Ринок депозитно-кредитних операцій — цей досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, який виявляється в залученні банками інвалюти на депозитні внески на злагоджені терміни і в наданні банками інвалютних позик на різні терміни. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді відсотка.

Функціями валютного ринку, в яких виявляється його призначення і економічна роль, є:

- забезпечення умов і механізмів для реалізації валютної політики держави;

- створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками і сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

- забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

- формування і врівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

- страхування валютних ризиків;

- диверсифікація валютних резервів.

Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого круга валютних операцій. Валютні операції – це будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Ці операції класифікуються за декількома критеріями.

1. За термінами здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:

- касові (операції з негайною поставкою);

- термінові.

2. За механізмом здійснення операцій:

- операції спот;

- форвардні операції;

- ф'ючерсні операції;

- опціонні операції.

3. За цільовим призначенням:

- операції з метою отримання валюти для здійснення платежів по міжнародним розрахункам;

- операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);

- операції з метою отримання прибутку (спекулятивні операції).

4. За формою здійснення:

- безготівкові;

- готівкові.

5. За масштабами операцій:

— оптові (здійснюються між банками);

— роздрібні (здійснюються між банками і їх клієнтами).

Валютний курс

Валютний курс — це співвідношення, по якому одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, яка визначена в грошовій одиниці іншої країни.

Встановлення курсу називається котируванням валюти. Валютний курс необхідний для:

- обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів;

- порівняння цін світових і національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних або іноземних валютах;

- періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм і банків.

Вартісною основою валютного курсу є паритет купівельної спроможності валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Ця економічна (вартісна) категорія є атрибутом товарного виробництва і відображає виробничі відносини між товаровиробниками і світовим ринком.

Таким чином, валютний курс опосередковує абсолютну обмінюваність товарів у межах світового господарства. Вартісна основа валютного курсу обумовлена тим, що зрештою інтернаціональна ціна виробництва як база світових цін будується на національних цінах виробництва в країнах, які є головними постачальниками товарів на світовий ринок.