Маса грошей в обороті. Грошові агрегати і грошова база

 

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, величина якої є важливою характеристикою стану грошового обороту і ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси робить безпосередній вплив на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить — на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення і правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а і важливе практичне значення.

Грошової маса є всією сукупністю запасів грошей у всіх них формах, які знаходяться у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб'єктами є приватні особи, підприємства, суспільні організації, господарські об'єднання, державні установи і т.п., які мають в своєму розпорядженні готівку або внески на різних рахунках в комерційних банках.

В структурному відношенні грошову масу можна розділити за декількома критеріями:

• по ступеню «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто по ступеню їх ліквідності;

• за формою грошових коштів (готівка, депозитна);

• по розміщенню у суб'єктів грошового обороту;

• по територіальному розміщенню і ін.

В цей перелік не входять комерційні банки, оскільки їх грошові запаси сформовані переважно з внесків клієнтів, які вже враховані в масі грошей через їх власників.

Грошовий агрегат — це специфічний показник грошової маси, який характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакові, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси. Так, в США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії— п'ять, в Німеччині — три.

В Україні визначаються і використовуються чотири грошові агрегати:

Агрегат М0 відображає масу грошової готівки, яка знаходиться поза банків, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Грошова готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + внески в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках і ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних внесків і інших спеціальних рахунках.

Агрегат МЗ охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на внесках по трастовим операціям банків.

Грошова база включає запаси всієї грошової готівки, яка знаходиться в обороті поза банківською системою і в касах банків, а також суму резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках в центральному банку.

Величину грошової бази можна визначити за формулою:

Гб = Г вип. + Г рез.

де Гвип — сума грошової готівки, випущеної центральним банком і не поверненої до його фондів;

Грез — сума грошових коштів (резервів), які знаходяться на кореспондентських рахунках банків в центральному банку.

Перший елемент (Гвип) грошової бази відрізняється кількісно від наявного агрегату М0 - на суму грошової готівки в касах банків. Другий елемент (Грез) грошової бази відрізняється і якісно, і кількісно від безготівкових елементів грошових агрегатів М1, М2, МЗ. Він є сумою зобов'язань центрального банку перед комерційними. А безготівкові елементи грошових агрегатів — це зобов'язання комерційних банків перед своїми клієнтами. Вони формуються комерційними банками як за рахунок коштів, отриманих від центрального банку, тобто за рахунок Грез, так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками в процесі кредитної діяльності через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Тому безготівкові елементи грошових агрегатів значно більше за своїм обсягом від безготівкового елемента грошової бази. Завдяки цьому загальний обсяг будь-якого з грошових агрегатів (крім М0) перевищує обсяг грошової бази. Ступінь цього перевищення свідчить про величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.

Закон грошового обігу

Швидкість обороту грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця грошей, що є в обороті, використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Величину швидкості обороту грошей можна визначити за формулою:

V = P*Q / M

де V- швидкість обороту грошей;

Р — середній рівень цін на товари і послуги;

Q — фізичний обсяг товарів і послуг, які реалізовані в даному періоді;

М — середня маса грошей, що знаходиться в обороті за даний період.

Показник швидкості обороту грошей можна визначати і за іншими критеріями:

- по середній частоті використання грошової одиниці в оплаті доходів населення, тобто у формуванні національного доходу;

- по середній частоті використання грошової одиниці в здійсненні всіх видів платежів, тобто у формуванні всього грошового обороту;

- по частоті проходження грошової готівки через каси банків.

Перший з цих показників може бути визначений розподілом обсягу національного доходу на масу грошей в обороті. Кількісно він майже співпадатиме з показником V, визначеним по ВВП.

Другий з них може визначатися розподілом загального обсягу грошового обороту на М. Цей показник істотним чином відрізнятиметься від показника V, визначеного по ВВП, оскільки в ньому будуть враховані всі нетоварні платежі (бюджетні, кредитні, спекулятивні і т.п.). Оскільки офіційна статистика загальний обсяг грошового обороту не визначає, розрахувати цей показник V практично неможливо.

Третій показник може визначатися розподілом загального обсягу касових оборотів всіх комерційних банків за рік на середньорічну суму грошової готівки в обороті.

Швидкість обороту грошей знаходиться під впливом наступних чинників:

- зміни попиту на гроші

- розвитку структури споживання

- культурних потреб населення

- розвитку суспільного виробництва

- ринкових відносин

- інфраструктури ринку і т.п.

Грошовий оборот не є простим повторенням обороту товарів і підкоряється своєму специфічному закону. Сутність його полягає в тому, що протягом даного періоду для обороту необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів. Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражений рівнянням:

Мф = Мн,

де Мф — фактична маса грошей в обороті, Мн — об'єктивно необхідна для обороту їх маса.

Якщо Мф перевищує Мн — значить в обороті з'явилися зайві гроші, і навпаки, якщо Мф менше Мн — їх недолік.

Найскладнішим питанням в розумінні закону грошового обігу є трактування величини Мн. Це пояснюється значною різноманітністю форм грошей, які знаходиться в обігу, і багатофакторністю формування їх маси.

Кількість грошей, в середньому необхідних для обороту протягом певного часу (Мн), прямо пропорційно масі товарів і рівню їх цін і обернено пропорційно до середньої швидкості обороту грошової одиниці. Цю залежність можна виразити формулою:

Мн = Р * Q / V

де Р * Q— сума цін товарів, які реалізуються за певний період

V — середня кількість оборотів грошової одиниці за цей же період.

Проте не всі товари, які реалізуються, оплачуються негайно. Частина їх продається в кредит, і для їх реалізації гроші в даний момент не потрібні, що відповідно зменшує величину Мн. Разом з тим в обороті гроші обслуговують не тільки реалізацію товарів або послуг, виконуючи функцію купівельного засобу, а і забезпечують погашення різних боргових зобов'язань, перш за все щодо покупки товарів в кредит, виконуючи функцію платіжного засобу. Для цього в обороті необхідна додаткова маса грошей зверху тієї, яка обслуговує реалізацію товарів і послуг. Проте не всі боргові зобов'язання погашаються реальними грошима. Якщо вони мають стрічний характер, то можуть взаємно зараховуватися без участі реальних грошей.

Якщо врахувати всі ці додаткові чинники, які діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так:

Мн = SP*Q - SДО + SП - SВП / V

де К- сума продажів товарів і послуг в кредит;

П — загальна сума платежів, термін оплати яких наступив;

ВП — сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

 

 

6. Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-кредитний мультиплікатор

 

Змінювати масу грошей в обороті в Україні може тільки банківська система. Збільшення або зменшення її досягається емісійною діяльністю центрального і комерційних банків. На суму наявної і безготівкової емісії збільшується відповідно наявний і безготівковий компоненти грошової маси і загальний її обсяг. При цьому центральний банк емітує наявні і безготівкові гроші, а комерційний банк — тільки безготівкові.

Емісія грошової готівки є монопольним правом НБУ, хоча випускати грошову готівку в оборот можуть і НБУ, і комерційні банки. Але якщо комерційний банк не покриває випуск грошової готівки надходженнями її в свої каси від клієнтів, то покрити дефіцит він може не емісією, а покупкою грошової готівки у центрального банку. Випуск грошової готівки НБУ здійснюється через продаж її комерційним банкам. Значна частина цього випуску здійснюється за рахунок покупки НБУ грошової готівки у комерційних банків. Якщо цих надходжень від покупки недостатньо, то НБУ ніде узяти потрібну суму грошової готівки, окрім емісії. На суму готівкової емісії зросте об грошової бази і значною мірою показники грошової маси у всіх її агрегатах.

Випуск центральним банком безготівкових грошей здійснюється такими способами:

- наданням позик комерційним банкам шляхом їх рефінансування;

- через покупку у комерційних банків цінних паперів;

- через покупку у комерційних банків і їх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву.

У всіх цих випадках збільшуються запаси коштів на кореспондентських рахунках комерційних банків в НБУ, що і є проявом випуску останнім безготівкових грошей. Одночасно комерційні банки по тих же каналах погашають свої зобов'язання перед НБУ, яке означає вилучення безготівкових грошей з обороту. Перевищення випуску над вилученням означає емісію безготівкових грошей центральним банком, на суму якого зростає загальна маса грошей в обороті.

Комерційні банки, як наголошувалося вище, беруть участь в створенні тільки безготівкових грошей, а тому впливають безпосередньо на безготівковий компонент грошової маси, а через нього — на весь обсяг маси грошей в обороті. Механізм створення грошей комерційними банками складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає в грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів і депозитних внесків.

Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів, які поступили в банк ззовні.

Поняття емісії грошей слід відрізняти від поняття випуску грошей. Через випуск грошей банки повсякденно забезпечують поточні потреби своїх клієнтів в грошовій готівці і в безготівкових платежах. Оскільки одночасно з випуском гроші поступають в банки, то сума надходжень покриває переважаючу частину випуску. І лише та частина випуску, яка не забезпечена надходженнями грошей, є емісією.

Агрегати грошової маси зростають не на всю суму готівкової емісії, оскільки частина її осідає в касах банків, залишки яких не враховуються в агрегатах грошової маси.

Щоб краще з'ясувати механізм грошово-кредитного мультиплікатора, розглянемо призначення і порядок формування вільних резервів банків.

Вільний резерв — це сукупність грошових коштів комерційного банку, які в даний момент є у розпорядженні банку і можуть бути використані їм для активних операцій.

Окрім вільного, існує загальний банківський резерв, який є всією сумою грошових коштів, які є в даний момент у розпорядженні банку і не використовуються для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов'язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов'язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів. Різниця між загальним і обов'язковим резервами складає вільний резерв банку.

Наявність вільного резерву — важливий показник фінансового стану банку, перш за все його можливості виконувати свої зобов'язання перед клієнтами і задовольняти їх попит на позики. Тому цей показник виражає, з одного боку, стан поточної ліквідності банку – стан його поточного потенціалу. Завдяки цьому через регулювання вільних резервів банків можна впливати на їх фінансове положення і на їх діяльність щодо збільшення маси грошей в обороті.

 

 

ТЕМА: “ГРОШОВИЙ РИНОК”

План.

1. Сутність і особливості функціонування грошового ринку.

2. Інституційна модель грошового ринку.

3. Структура грошового ринку.

4. Попит на гроші. Пропозиція грошей.