Банківська система України і її характеристика

 

Банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, що займаються банківською діяльністю.

Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:

1) пов'язаних із необхідністю проведення громадського нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження інтересів окремих банків з інтересами товариства - забезпеченням усталеності грошей і стабільної роботи всіх банків;

2) пов'язаних із функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку й у кожному його секторі.

Банківська система характеризується такими ознаками:

- включає елементи, підпорядковані визначеній єдності, які відповідають єдиним цілям;

- мають специфічні властивості (специфіка банківської системи визначається її складовими елементами і відношеннями, що укладаються між ними);

- спроможна до взаємозамінності елементів (у випадку, якщо ліквідується один банк, то вся система не стає недієздатною - з'являється інший банк, який може виконувати банківські операції і послуги);

- є динамичною системою (поповнюється новими компонентами й удосконалюється, а також усередині банківської системи виникають нові зв'язки);

- виступає як система «закритого типу» (у повному значенні її не можна назвати закритою, оскільки вона взаємодіє з зовнішнім середовищем, з іншими системами, поповнюється новими елементами, проте існує так звана банківська «таємниця»);

- має характер саморегулюючої системи (зміна економічної кон'юнктури, політичної ситуації неминуче призводить до автоматичної зміни політики банку);

- є керованою системою (НБУ підзвітний Президенту України і Верховній Раді України).

Як уже відзначалося вище, банківська система України носить дворівневий характер. Вона складається із: Національного банку України і комерційних банків. У Законі України "Про банки і банківську діяльність" дане таке визначення:

" Банк -юридична особа, яка має виключне право на пiдставi лiцензiї Нацiонального банку України здiйснювати у сукупностi такi операцiї: залучення у вклади грошових коштiв фiзичних i юридичних осiб та розмiщення зазначених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик, вiдкриття i ведення банкiвських рахункiв фiзичних та юридичних осiб.

Банки в Українi можуть функцiонувати як унiверсальнi або як спецiалiзованi. За спецiалiзацiєю банки можуть бути ощадними, iнвестицiйними, iпотечними, розрахунковими (клiринговими).

Банк самостiйно визначає напрями своєї дiяльностi i спецiалiзацiю за видами операцiй. Нацiональний банк України здiйснює регулювання дiяльностi спецiалiзованих банкiв через економiчнi нормативи та нормативно-правове забезпечення здiйснюваних цими банками операцiй.

Банк набуває статусу спецiалiзованого банку у разi, якщо бiльше 50 вiдсоткiв його активiв є активами одного типу. Банк набуває статусу спецiалiзованого ощадного банку у разi, якщо бiльше 50 вiдсоткiв його пасивiв є вкладами фiзичних осiб.

Банки мають право самостiйно володiти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхнiй власностi.

Держава не вiдповiдає за зобов’язаннями банкiв, а банки не вiдповiдають за зобов’язаннями держави, якщо iнше не передбачено законом або договором.

Нацiональний банк України не вiдповiдає за зобов’язаннями банкiв, а банки не вiдповiдають за зобов’язаннями Нацiонального банку України, якщо iнше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади i органам мiсцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керiвництво чи працiвникiв банкiв у ходi виконання ними службових обов’язкiв або втручатись у дiяльнiсть банку, за винятком випадкiв, передбачених законом.

На пiдставi банкiвської лiцензiї банки мають право здiйснювати такi банкiвськi операцiї:

1) приймання вкладiв (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб;

2) вiдкриття та ведення поточних рахункiв клiєнтiв i банкiв-кореспондентiв, у тому числi переказ грошових коштiв з цих рахункiв за допомогою платiжних iнструментiв та зарахування коштiв на них;

3) розмiщення залучених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крiм перелiчених операцiй, має право здiйснювати такi операцiї та угоди:

1) операцiї з валютними цiнностями;

2) емiсiю власних цiнних паперiв;

3) органiзацiю купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клiєнтiв;

4) здiйснення операцiй на ринку цiнних паперiв вiд свого iменi (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантiй i поручительств та iнших зобов’язань вiд третiх осiб, якi передбачають їх виконання у грошовiй формi;

6) придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовiй формi за поставленi товари чи наданi послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежiв (факторинг);

7) лiзинг;

8) послуги з вiдповiдального зберiгання та надання в оренду сейфiв для зберiгання цiнностей та документiв;

9) випуск, купiвлю, продаж i обслуговування чекiв, векселiв та iнших оборотних платiжних iнструментiв;

10) випуск банкiвських платiжних карток i здiйснення операцiй з використанням цих карток;

11) надання консультацiйних та iнформацiйних послуг щодо банкiвських операцiй.

За умови отримання письмового дозволу Нацiонального банку України банки також мають право здiйснювати такi операцiї:

1) здiйснення iнвестицiй у статутнi фонди та акцiї iнших юридичних осiб;

2) здiйснення випуску, обiгу, погашення (розповсюдження) державної та iншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цiнностей та iнкасацiю коштiв;

4) операцiї за дорученням клiєнтiв або вiд свого iменi: з iнструментами грошового ринку; з iнструментами, що базуються на обмiнних курсах та вiдсотках; з фiнансовими ф’ючерсами та опцiонами;

5) довiрче управлiння коштами та цiнними паперами за договорами з юридичними та фiзичними особами;

6) депозитарну дiяльнiсть i дiяльнiсть з ведення реєстрiв власникiв iменних цiнних паперiв.

Нацiональний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здiйснення операцiй, якщо:

1) рiвень регулятивного капiталу банку вiдповiдає вимогам Нацiонального банку України, що пiдтверджується незалежним аудитором;

2) банк не є об’єктом застосування заходiв впливу;

3) банком подано план, за яким вiн буде здiйснювати таку дiяльнiсть, i цей план схвалений Нацiональним банком України;

4) Нацiональний банк України дiйшов висновку, що банк має достатнi фiнансовi можливостi i вiдповiдних спецiалiстiв для здiйснення такої дiяльностi.

Банк має право здiйснювати iншi угоди згiдно iз законодавством України.

Нацiональний банк України має право встановити спецiальнi вимоги, включаючи вимоги щодо пiдвищення рiвня регулятивного капiталу банку чи iнших економiчних нормативiв, стосовно певного виду дiяльностi, передбаченого у цiй статтi.

Комерцiйнi банки самостiйно встановлюють процентнi ставки та комiсiйну винагороду по своїх операцiях.

Банкам забороняється дiяльнiсть у сферi матерiального виробництва, торгiвлi (за винятком реалiзацiї пам’ятних, ювiлейних i iнвестицiйних монет) та страхування, крiм виконання функцiй страхового посередника.

Спецiалiзованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) вiд фiзичних осiб в обсягах, що перевищують 5 вiдсоткiв капiталу банку.

Банк може мати у власностi нерухоме майно загальною вартiстю не бiльше 25 вiдсоткiв капiталу банку. Це обмеження не поширюється на:

1) примiщення, яке забезпечує технологiчне здiйснення банкiвських функцiй;

2) майно, яке перейшло банку у власнiсть на пiдставi реалiзацiї прав заставодержателя вiдповiдно до умов договору застави;

3) майно, набуте банком з метою запобiгання збиткам, за умови, що таке майно має бути вiдчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власностi на нього.

Банківська система покликана виконувати такі функції:

1. Трансформаційна

2. Створення платіжних коштів і регулювання грошової маси

3. Забезпечення стабільності банківської діяльності і грошового ринку.

Трансформаційна функція обумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їхніми різними засобами іншим суб'єктам, банки можуть змінювати (трансформувати) терміни грошових капіталів, їх розміри, фінансові ризики і т.п.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обертанні, збільшує або зменшує їх відповідно змінам попиту на гроші. Іншими словами, банківська система управляє пропозицією грошей.

Функція забезпечення стабільності банків і грошового ринку (стабілізаційна) пов'язана з незвичайно високою ризикованістю банківської діяльності. Банки на відміну від інших економічних суб'єктів, несуть у собі підвищену небезпеку дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування загальноекономічної кризи.

Задача банківської системи в перехідний період до ринку:

1. Вона повинна забезпечувати економічний виправданий розподіл фінансових ресурсів, стимулювати конкуренцію, сприяти приватизації, перебудові ціноутворення і цінових пропорцій.

2. Банківський сектор повинний утримувати в достатньо стабільному плані грошово-кредитну систему, створювати перешкоди гіперінфляції, дефіциту бюджету.

3. Банки повинні створювати умови для «відкриття» економіки, забезпечувати міжнародне просування товарів, прямих і «портфельних» інвестицій, робочої сили, сприяючи переходу до конвертуємої національної валюти.

4. Банкіри повинні забезпечувати фінансову дисципліну і учити клієнтів рахувати гроші, що призведе до уміння економічно мислити.

Банківська система України - це найважливіша інфраструктура ринкової економіки, яка формується. Вона спрямована на обслуговування процесів становлення нових ринків, демонополізацію, приватизацію, технічну і технологічну перебудову національної економіки, а також на становлення усталеності грошової системи України.

Головною ланкою банківської системи будь-якої держави є центральний банк країни. У різних державах такі банки називаються по-різному: народні, державні, емісійні, резервні, Федеральна резервна система (США), Банк Англії, Банк Японії й інші.

Центральні банки виникли як комерційні банки, наділені правом емісії банкнот. Першим емісійним банком вважається, створений у 1694 р. Банк Англії, оскільки він початків випускати банкноти і враховувати комерційні векселя. Згодом за центральними банками закріпилася роль скарбника держави, посередника між державою і комерційними банками, провідника грошово-кредитної політики держави. Будучи комерційними, національні банки були націоналізовані, і в даний час капітал їх цілком або частково належить державі.

В усіх розвинутих країнах діє декілька законів, в яких сформульовані і закріплені задачі і функції центрального банку, а також визначені інструменти і методи їх здійснення. Як правило, головним правовим актом, що регулює діяльність центральних банків, служить закон про центральні банки країни.

Центральні банки є регулюючою ланкою в банківській системі, тому їх діяльність пов'язана зі зміцненням грошового обороту, захистом і забезпеченням усталеності національної грошової одиниці і її курсу стосовно іноземних валют; розвитком і зміцненням банківської системи країни; забезпеченням ефективного і безперебійного проведення розрахунків.

Традиційно перед центральними банками ставиться п'ять головних задач. Центральний банк покликаний бути:

1) емісійним центром країни, тобто користуватися монопольним правом на випуск банкнот

2) банком банків, тобто проводитит операції не з торгово-промисловою клієнтурою, а переважно з банками даної країни: берегти їх касові резерви, розмір яких установлюється законом; надавати їм кредити (кредитор останньої інстанції); здійснювати нагляд, підтримуючи необхідний рівень стандартизації і професіоналізму в національній кредитній системі

3) банкіром уряду –для цього він повинний підтримувати державні економічні програми і розміщати державні цінні папери; надавати кредити і виконувати розрахункові операції для уряду, берегти офіційні золотовалютні резерви

4) головним розрахунковим центром країни, виступаючи посередником між іншими банками країни при виконанні безготівкових намірів, заснованих на заліку взаємних вимог і зобов'язань (клірінг)

5) органом регулювання економіки грошово-кредитними методами.