Грошова маса та її показники

Грошова маса — це сукупність купівельних, платіжних та накопичувальних засобів, яка обслуговує економічні зв’язки, належить фізичним та юридичним особам, а також державі. Це важливий кількісний показник руху грошей.

З розвитком форм товарного обміну та платіжно-розрахункових відносин склад та структура грошової маси зазнали значних змін. На початку 20 ст. при золотому обігу структура грошової маси була в розвинутих країнах такою: золоті монети становили 40%, банкноти та інші кредитні гроші — 50% і залишки на рахунках кредитних установ — 10%; напередодні Першої світової війни — відповідно 15, 22 і 67%.

Для аналізу зміни руху грошей на певну дату і за певний період у фінансовій статистиці спочатку в економічно розвинутих країнах, а потім і в нашій країні стали використовувати грошові агрегати М₀, М₁, М₂, М₃.

Грошовий агрегат — це показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їхньої ліквідності.

Кількість агрегатів, які використовуються в статистичній практиці окремих країн, не однакова, що пояснюється істотними відмінностями в елементному складі грошової маси, у спектрах активів, які розглядаються в національній практиці як гроші, у завданнях використання грошової маси в регулятивних цілях. Так, у США застосовуються чотири агрегати для визначення маси грошей, в Англії — п’ять, у Німеччині — три.

У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3.

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 — це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Наведені грошові агрегати відрізняються між собою не тільки кількісно, а й якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу, і тому є найбільш ліквідною. Вона найтісніше пов’яза­на з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів.

Пильної уваги заслуговує також агрегат М0. Він має ті самі якісні характеристики, що й грошова маса агрегату М1, але оборот готівки здійснюється поза банками і тому регулювання і контроль за ним складніші.

В інших грошових агрегатах (М2, М3) ураховані також запаси грошей у різних організаційних формах заощаджень (строкові депозити, ощадні сертифікати, трастові вклади тощо). Ці гроші тимчасово перебувають у покої, виконуючи для їх власників функцію нагромадження вартості. Тому ліквідність грошової маси знижується з кожним наступним агрегатом. Найбільш ліквідними і готовими обслуговувати товарооборот є гроші агрегату М0. Найнижчу ліквідність мають гроші агрегату М3, оскільки значна частина їх не може вступити в обіг без того, щоб власник заздалегідь не попередив про це банк і не зазнав певних фінансових утрат.

Водночас агрегат М0 — найвужчий показник грошової маси, оскільки характеризує лише один її елемент — готівкову масу. Найширшим агрегатом є М3, бо він охоплює всі елементи грошової маси, що перебувають в обороті.

Приклад: розрахуємо величину агрегатів грошової маси, якщо відомі настурні вихідні дані:

- готівка поза банками – 60 млрд. грн..,

- готівка в касах юридичних осіб – 90 млрд. грн.,

- депозити до запитання – 140 млрд. грн.,

- строкові вклади – 250 млрд. грн.,

- кошти за трастовими операціями – 70 млрд. грн.,

- кошти на спеціальних карткових рахунках – 155 млрд. грн.

Розв’язання.

М₀ = готівка поза банками + готівка в касах юридичних осіб;

М₀ = 60 + 90 = 150 млрд. грн..

М₁ = М₀ + депозити до запитання + кошти на спеціальних карткових рахунках;

М₁ = 150 + 140 + 155 = 445 млрд. грн..

М₂ = М­₁ + строкові вклади;

М₂ = 445 + 250 = 695 млрд. грн..

М₃ = М₂ + кошти за трастовими операціями.

М₃ = 695 + 70 = 765 млрд. грн..

 

Збільшення кількості готівкових грошей, які обслуговують населення спричинює нестачу грошей у державі.

Перехід грошей з безготівкового обігу на готівковий — результат жорсткої фінансової політики, який призводить до розширення ухилень від сплати податків. Крім того, скорочення безготівкового обороту свідчить про зниження здатності держави впливати на реальні господарські процеси.

На грошову масу впливають два фактори:

— кількість грошей;

— швидкість обертання грошей.

Грошова маса Кількість грошової маси визначається державою — емітентом грошей, а саме — його законодавчою владою. Збільшення емісії зумовлене потребами товарного обороту і держави.

В Україні головна причина збільшення грошової маси — держава, точніше великий дефіцит державного бюджету, який значною мірою погашався в 1992–1994 рр. випуском додаткових грошей в обіг. Товарний оборот в той же час у реальному вираженні скоротився через падіння темпів виробництва.

Крім грошових агрегатів, які представляють грошову масу, НБУ також визначає показник, що називається грошовою базою.

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку, який їх безпосередньо контролює і регулює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну масу грошей.

Грошова база включає запаси всієї готівки поза банківською системою та в касах банків (готівка випущена НБУ і не повернута в його фонди) (М₀ + М_кб) та суму резервів Комерційних банків (КБ) на їх кореспондентських рахунках у ЦБ (М_рез).

ГБ = М₀ + М_кб + М_рез

Відмінності між грошовою масою і грошовою базою полягають у тому, що якщо

грошова маса у своєму складі має всі елементи — від найвужчого показника М₀ до найширшого агрегату М₃, то грошова база охоплює лише сукупність готівки емітованої НБУ та залишки коштів комерційних банків на їхніх рахунках у національному банку. Емітовані національним банком гроші називаються базовими грошима.

Величина грошової маси і грошової бази залежить від стану і розвитку економічного потенціалу, швидкості обігу грошей та інших факторів, передбачених і не передбачених грошово-кредитною політикою. Суттєвим механізмом впливу на створення грошової маси є використання комерційними банками грошово-кредитної мультиплікації.

 

Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей характеризує частоту (оберти), з якою кожна одиниця готівкових, в обороті, грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць).

Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера МV = PQ, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою

V = (P*Q) / M

Р — середній рівень цін на товари (індекс цін готових товарів та послуг);

Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в певному періоді (номінальний національний продукт);

М — середня маса грошей, що перебуває в обороті за певний період (статистична кількість грошей).

Американський економіст І. Фішер здобув визнання у західній економічній теорії завдяки праці «Купівельна спроможність грошей» (1921 р.). У цій книзі він обґрунтував залежність рівня цін від маси грошових засобів, що використовуються під час здійснення товарообігу (трансакційних операцій).

 

Показник швидкості обігу грошей (V) називають — показником ділової активності в державі, тому що величина V залежить від:

- частоти і обсягів товарних операцій (трансакцій) між усіма суб’єктами господарювання;

- рівня розвитку ринкових зв’язків між суб’єктами процесу відтворення;

- збалансованості попиту і пропозиції на ринку;

- рівня розвитку маркетингу;

- рівня інфляції;

- рівня розвитку економічної інфраструктури (транспорту, торгівлі, банківської справи, цінних паперів) та інших факторів.

Показник V показує, скільки разів у середньому за рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг, тобто відображає інтенсивність руху грошей.

У банківський практиці швидкість обігу грошей розраховується як відношення номінальної величини ВВП (P*Q) до агрегату М₀ або М₁.

З показником швидкості обігу грошей обернено пропорційно пов’язаний коефіцієнт монетизації ВВП — відношення грошової маси до номінальної величини валового внутрішнього продукту

К_м = М / ВВП або К_м = 1 / V

ВВП — річний обсяг, виробленого валового внутрішнього продукту (за поточними цінами);

V — швидкість грошей (кількість обертів грошової одиниці).

Чим вищий цей показник — тим краще. Це пов’язано з тим, що збільшення цього показника вказує на посилення мобільності економіки, яка досягається зростанням ступеня варіантності в поведінці господарюючих суб’єктів: підвищення рівня монетизації ВВП означає, що учасники суспільного виробництва значну частину виробленого продукту схильні зберігати не в натуральній (у вигляді незавершеного виробництва, виробничих запасів тощо), а у вартісній формі.

Закон грошового обігу

Закон вартості і форма його прояву у сфері обігу (закон грошового обігу) характерні для всіх суспільних формацій, у яких існують товарно-грошові відносини. Аналізуючи шляхи розвитку форм вартості грошового обігу, К. Маркс вивів закон грошового обігу, сутність якого виражається в тому, що кількість грошей, необхідних для виконання функцій засобу обігу, повинна дорівнювати сумі цін товарів, що реалізуються, яка поділена на кількість обертів (швидкість обороту) однойменних одиниць. Закон грошового обігу виражає економічну взаємозалежність між масою товарів в обігу, рівнем їхніх цін і швидкістю обігу грошей.

Розвиток кредитних відносин обернено впливає на кількість грошей. Зменшення кількості грошей спричинене погашенням певної частини боргових вимог і зобов’язань шляхом взаємозаліку. Кількість грошей для обігу і платежу визначається в умовах розвинутого кредитного господарства такими умовами:

- загальним обсягом товарів та послуг, що перебувають в обігу (пряма залежність);

- рівнем товарних цін і тарифів на послуги (пряма залежність, тому що чим вищі ціни, тим більше потрібно грошей);

- ступенем розвитку безготівкових розрахунків (обернена залежність);

- швидкістю обігу грошей, зокрема кредитних (обернена залежність).

Таким чином, закон, що визначає кількість грошей в обігу (кг), набуває такого вигляду:

КГ = (ΣСЦ – К + П – В) / О,

де ΣСЦ – сума цін товарів і послуг, які реалізуються за певний період,

К – сума цін товарів і послуг, які продані в кредит,

П – сума платежів за борговими зобов’язаннями,

В – сума взаємопогашуваних безготівкових платежів,

О – середня кількість обігів грошової одиниці.

 

н

Отже, суть закону грошового обігу полягає в тому, що в обігу кожної економічної системи (економіки) на певний період повинна бути та необхідна сума грошей, яка потрібна всім активним суб’єктам господарювання для оплати товарів і послуг за поточними ринковими цінами.

 

Між загальною кількістю грошей і швидкістю їхнього обігу існує певний зв’язок. Він виявляється в тому, що зі збільшенням швидкості обігу грошей їхня кількість, яка необхідна для забезпечення обігу всієї товарної маси, зменшується, і навпаки, при зменшенні швидкості обігу грошей їхня кількість, яка необхідна економічній системі для обслуговування товарно-грошових операцій, збільшується.

Приклад:

Якщо ∑Ц = 1 тис. дол., а гроші роблять тільки 1 оборот за рік, то

Кг = ∑Ц = 1 тис. дол..

Якщо ∑Ц = 1 тис. дол., а гроші роблять 2 обороти за рік, то

Кг = 1 тис. дол. / 2 = 500 дол.

 

Таким чином, на кількість грошей, необхідних для обігу, безпосередньо повинна впливати кількість товарів і послуг, які вироблені та реалізовані за певний період, а зворотний вплив на кількість грошей, необхідних для обігу, мають: розвиток кредитних відносин, безготівкові розрахунки, а також швидкість обігу грошей як основний показник ділової активності всіх суб’єктів господарювання в економічній системі.

Забезпечення стійкості грошового обігу, його впорядкування та стабілізації мають найважливіше значення для нормалізації товарно-ринкових відносин у будь-якій країні. Адже грошам, що перебувають в обігу, належить особлива роль: саме через їхнє посередництво здійснюється суспільне оцінювання затрат і результатів праці різних товаровиробників, відбувається розподіл національного продукту між споживачами та здійснюються зв’язки між усіма суб’єктами господарювання. За відсутності стійкості валюти, яка спричинена збалансованістю між кількістю грошей і товарною масою, що перебувають в обігу, ринок стає непрогнозованим та непередбаченим, що призводить до інфляційних процесів, які можуть досягти катастрофічних масштабів.

- При металевому обігу кількість грошей регулювалася стихійно, за допомогою грошей у функції засобу накопичення та заощадження (скарбу). Якщо потреба в грошах зменшувалася, то зайві гроші (золота монета) вилучалися з обігу в скарби, а якщо збільшувалась, то відбувався приплив грошей в обіг. Тому кількість грошей в обігу завжди підтримувалась на необхідному рівні.

- При обігу розмінних на золото банкнот можливість їхнього вільного обміну на метал (золото, срібло) виключає перебування в обігу зайвої їх кількості.

- Якщо обіг обслуговується банкнотами, нерозмінними на золото, чи паперовими грошима (казначейськими білетами), то в цьому випадку обіг готівкових грошей здійснюється відповідно до закону паперово-грошового обігу.

Нічим не обмежена емісія грошей призводить до порушення цього закону, переповнення сфери грошового обігу зайвими грошовими знаками та їхнього знецінення.

Умови та закономірності підтримки грошового обігу визначаються взаємодією двох факторів: потребами господарства в грошах та фактичним надходженням грошей в обіг. Це головна умова стабільності грошової одиниці.

Якщо в обігу більше грошей, ніж потребує господарство, то це призводить до знецінення грошей — зниження купівельної спроможності грошової одиниці.

Існує багато механізмів зміни маси грошей в обороті, зокрема:

- емісія готівкових грошей Національним банком України (НБУ) і продаж її комерційним банкам (КБ);

- емісія безготівкових грошей Центральним банком:

- надання позичок комерційним банкам шляхом їхнього рефінансування;

- через купівлю в комерційних банках цінних паперів;

- через купівлю в комерційних банках та їхніх клієнтів іноземної валюти для поповнення золотовалютного резерву;

- купівля готівкових грошей комерційними банками у НБУ;

- вилучення безготівкових грошей з обороту шляхом погашення зобов’язання КБ перед НБУ;

- безготівкова емісія грошей комерційними банками через грошово-кредитну мультиплікацію їхніх вільних резервів та депозитних вкладів.

 

Питання для самоконтролю за темою:

1. Визначте сутність та основні риси грошового обороту.

2. Чому існують два підходи до вимірювання маси грошей — через грошову базу і через грошові агрегати?

3. Який з українських грошових агрегатів виражає:

— запас найліквідніших грошей;

— запас грошей з усім спектром ліквідності, що фактично склався;

— найвужчі гроші;

— найширші гроші.

4. Чи є зміна швидкості обігу грошей самостійним фактором впливу на ринкову кон’юнктуру чи це лише механічний наслідок зміни маси грошей, коли при збільшенні маси швидкість зменшується, а при зменшенні — збільшується?

5. Коли можливо абстрагуватися від зміни швидкості обігу грошей при визначенні завдань грошово-кредитної політики, а коли неможливо?

6. Коли зростання швидкості грошей можна розцінювати як позитивне явище, а коли — як негативне?

 

Тестові питання для самоконтролю за темою:

1. Визначити величину грошового агрегату М₀, якщо: готівка поза банками 145 млрд. грн., готівка в касах юридичних осіб – 46 млрд. грн., депозити до запитання – 89 млрд. грн., строкові вклади – 149 млрд. грн., кошти за трастовими операціями – 70 млрд. грн., кошти на спеціальних карткових рахунках – 155 млрд. грн.

А. 191 млрд. грн.

Б. 435 млрд. грн.

В. 584 млрд. грн.

Г. 654 млрд. грн.

Д. 145 млрд. грн.

 

2. Закон грошового обігу визначає:

А. швидкість обертання грошей.

Б. величину грошової маси.

В. купівельну спроможність грошей.

Г. рівень інфляції.

Д. вірної відповіді немає.

 

3. Кількість грошей, необхідних для обігу товарів, установлюється за допомогою:

А. закону вартості.

Б. масштабу цін.

В. закону грошового обігу.

Г. фінансового механізму.

Д. валютного курсу.

 

4. Який грошовий агрегат включає в себе готівку поза банками та безготівкові гроші до запитання:

А. М0.

Б. М1.

В. М2.

Г. М3.

Д. М4.

 

5. Якою має бути кількість грошей для нормального обслуговування економіки за умови, що гроші обертаються в середньому 10 разів на рік:

А. у 10 разів більшою за номінальний обсяг ВНП;

Б. відповідати величині ВНП;

В. дорівнювати 20% номінального обсягу ВНП;

Г. складати 10% номінального ВНП;

Д. жодна з відповідей неправильна.

 

6. Який грошовий агрегат означає кількість грошей, що перебуває в обігу в економіці:

А. М0.

Б. М1.

В. М2.

Г. М3.

Д. М4.

 

Завдання для самоконтролю за темою:

Завдання 1.

Визначити кількість грошей, необхідних для безінфляційного обігу за наступними даними:

- сума цін реалізованих товарів, робіт, послуг – 5100 млрд. грн.;

- сума цін товарів, робіт, послуг, що реалізовані з відстрочкою платежу, - 50% обсягу реалізації товарів, робіт, послуг;

- сума платежів по зобов’язанням, термін оплати яких наступив, - 130 млрд. грн.;

- сума платежів, що взаємно погашаються – 20% загального обсягу реалізації товарів, робіт, послуг;

- середня кількість оборотів грошової маси за рік – 7.

Яким чином зміниться обсяг грошової маси, якщо її оборотність зросте на 3 оберти?

Яким чином зміниться обсяг грошової маси, якщо не буде проводитись взаємне зарахування боргів?

Завдання 2.

Визначити як зміниться номінальний обсяг ВВП, якщо швидкість обігу грошей становить 10 оборотів і залишається незмінною, а грошова пропозиція зросте з 430 до 610 млрд. грн..

Завдання 3.

Визначити середньоквартальну та річну швидкість обігу грошей за наступними даними:

Дата	Обсяг ВВП, млрд.. грн..	Грошова маса, млрд.. грн..
На 01.04.
На 01. 07.
На 01.10.
На 31.12.

 

Завдання 4.

Розрахуйте величину агрегатів грошової маси, якщо:

- готівка поза банками – 100 млрд. грн..,

- готівка в касах юридичних осіб – 70 млрд. грн.,

- депозити до запитання – 220 млрд. грн.,

- строкові вклади – 380 млрд. грн.,

- кошти за трастовими операціями – 90 млрд. грн.,

- кошти на спеціальних карткових рахунках – 345 млрд. грн.

Завдання 5.

Розрахуйте величину грошового агрегату М₂ за наст_­упними даними:

- готівка на руках у населення – 216 млрд. грн.,

- строкові депозити – 400 млрд. грн.,

- кошти за трастовими операціями – 180 млрд. грн.,

- готівка в оборотах банків – 246 млрд. грн.

Завдання 6.

Обчисліть агрегатну структуру та середню швидкість обігу грошової маси, а також тривалість одного обороту в днях за наведеними в таблиці даними:

Показники	На початок звітного року, млрд. грн.	На кінець звітного року, млрд. грн.
Готівка поза банками
Кошти на поточних рахунках
Депозити до запитання
Кошти у строкових депозитах
Кошти у трастових операціях
Сума цін реалізованих товарів
Товари, продані в кредит
Сума платежів по кредитам
Взаємо погашення платежів

 

До змісту

Тема 3. Грошовий ринок

Питання теми:

1. Сутність і структура грошового ринку та механізм його функціонування.

2. Попит і пропозиція грошей. Грошово-кредитний мультиплікатор.

3. Характеристика облікового ринку та його особливості.

4. Характеристика та операції міжбанківського ринку.

Література:

1. Гроші та кредит: Підручник. – За заг.ред. М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2006 – с.89 - 125

2. Михайлівська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник. – Львів: Новий Світ-2000, 2007. – с.75 - 98

3. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: теорія та практика: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2011. с.68 – 90