Сутність масштабу цін під час її еволюції

Золотомонетний стандарт 1867–1922 рр.	Золотозлитковий та золотовалютний стандарт 1922–1976 рр.	Паперово-кредитний стандарт 1976 — …
Масштаб цін — це вагова кількість грошового металу (золота), прийнятого в певній країні за грошову одиницю (вагова кількість дорогоцінного металу в монетах)	Масштаб цін — це вагова кількість золота, що законодавчо визначалась за одиницю паперових грошей. Наприклад: 1 дол. США = 1,505 г зол. Фунт стерлінгів = 7,32 г зол.   Відповідно встановлювався валютний паритет 1: 4,87	Масштаб цін — це кількість товарів та послуг, які можна придбати на ринку за гроші (купівельна спроможність грошей)   Діє система плаваючих курсів, де панівне місце в світі займає долар США – як резервна валюта світу

 

У сучасних умовах вартість грошей формується зовсім на іншій основі, не на певній кількості дорогоцінного металу (золота) в грошовій одиниці, а визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити на ринку за гроші.

Міра вартості — економічна функція грошей, що залежить від держави. Гроші як міра вартостей є суспільним вартісним еквівалентом, втіленням суспільно необхідної абстрактної праці і виразом вартостей товару. А це означає, що ця функція визначається законом вартості.

Масштаб цін має юридичний характер, залежить від волі держави і слугує для вираження не вартості, а ціни товару. Через масштаб цін ідеальна, уявна ціна, що надається товару як показник величини вартості, перетворюється на прейскурантну, або ринкову, ціну, яка виражена в національній грошовій одиниці.

З розвитком світового ринкового господарства, поглибленням міжнародного розвитку праці і формуванням інтернаціональної вартості товару функція міри вартості переростає у функцію інтернаціональної міри вартості. Це пов’язано з ускладненням специфіки суспільної праці в процесі інтернаціоналізації суспільного відтворення: національно-суспільна праця перетворюється на інтернаціонально-суспільну.

Протиріччя між поодинокою і суспільною працею отримує своє розширення на світовому ринку. Відповідно продукт національної праці отримує суспільне визнання на основі національної міри вартості. За допомогою інтернаціональної міри вартостей реалізується основна вимога товарного виробництва: гроші повинні забезпечувати абсолютну обмінність товару не тільки на національному, а й на світовому ринках. Завдяки цьому товари набувають порівнянності і абсолютної обмінності в межах світового господарства.

Усе зазначене справедливе для реальних грошей. Однак у сучасних умовах стан справ докорінно змінився. На зміну повноцінній монеті реальної вартості прийшли папірці, яким передували векселі і розписки ювелірів. Сучасні кредитні гроші не виконують повною мірою своїх класичних функцій.

Благородний метал як загальний еквівалент виконував функцію міри вартості лише завдяки тому, що містив у собі реальну вартість. Проводячи аналогію між обчисленням вартості і виміром маси головки цукру в шматках золота, К. Маркс писав, що якщо б обидва тіла не володіли масою, вони не могли б вступити в це відношення і одне з них не могло б стати виразником маси іншого. Це наочно показує, що кредитні білети не можуть бути мірою вартості так само як, скажімо, шматки паперу з написом 1, 3, 5, 10 кг — слугувати мірою маси. Тільки носій реальної вартості може виконувати функцію міри вартостей. Грошові знаки, які ми називаємо грошима, не володіють власною вартістю, вони можуть бути лише представниками реальної вартості, її знаками, але це не дає їм можливості виконувати функцію міри вартості, притаманну повноцінним грошам.

Сучасні грошові знаки є лічильними грошима, наділеними представницькою вартістю сукупної товарної маси, що перебувають в обігу на ринку на цей момент. При цьому «роль міри вартостей» виконує сукупна товарна маса (визначена нами як загальний еквівалент), між якою (ідеально, шляхом грошових знаків) і окремим товаром установлюється реальне мінове співвідношення, необхідне останнім для обміну. Саме це співвідношення і закріплюється як ціна за допомогою кредитних білетів, функції виразу (фіксації) вартісних пропорцій. Таким чином, у процесі еволюції функція грошей як міри вартості перетворилася на функцію фіксації вартісних пропорцій, властиву кредитним грошам.

Гроші як засіб обігу. У функції засобу обігу гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їхній обіг. Процес товарного обміну з участю грошей виражається формулою Т–Г–Т. Процес товарного обігу породжує потребу в грошах як засобу обігу. Це зумовлено тим, що грошовий вираз вартості шляхом функції міри вартості ще не означає реалізації товару. Його ціна реалізується лише під час обміну товару на гроші в процесі товарного обігу: Т–Г–Т.

Переміщуючи товар з рук у руки, постійно виштовхуючи його із сфери обігу, доводячи товар до споживача, гроші безпосередньо перебувають у русі, переходять від однієї особи до іншої, пов’язуючи завдяки цьому акти обміну в єдиний процес обігу товарів. Для виконання функції засобу обігу гроші завжди повинні бути в наявності, тобто цю функцію можуть виконувати лише реально існуючі гроші. Вони повинні також володіти такими якостями, як портативність, міцність, однорідність, подільність.

Суспільна праця у формі вартості здійснює особливий вид руху: товарна вартість перетворюється на грошову, грошова — на товарну. Обіг товарів здійснюється за допомогою грошей. Зміна форми, в процесі якої здійснюється обмін продуктами Т–Г–Т, припускає, що товар є вихідним і кінцевим пунктом процесу кругообігу товарів. З іншого боку, включається кругообіг грошей. До тих пір поки товар зберігається в руках продавця у вигляді грошей, він здійснює лише першу половину свого обігу; коли ж за ці гроші куплено товар, то гроші віддаляються від свого первісного власника. Відбувається безперервне вилучення грошей з їхнього вихідного пункту Г–Т. Щоб гроші виконували функцію засобу обігу, необхідно додержуватися однієї умови: рух грошей і товарів повинен здійснюватися одночасно. Отже, функція грошей як засобу обігу призводить до розриву обміну в часі і просторі: Т–Г–Т, той хто продав свій товар (перша частина акту Т–Г), не зобов’язаний тут же і в той самий час купувати інший товар, тобто здійснювати акт Г–Т.

Це й зумовлює необхідність в функції грошей як засобу нагромадження.

Гроші як засіб платежу. Функція засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин. В умовах розвинутого товарного господарства гроші як засіб платежу пов’язують між собою велику кількість товаровласників, кожний з яких купує товари в кредит. В результаті розрив в одній із ланок платіжного ланцюга призводить до руйнування всього ланцюга боргових зобов’язань і виникнення масових банкрутств товаровласників. Проблема неплатежів за своїми боргами стоїть перед підприємцями всіх країн світу. Особливо гострою вона стала в Україні в 90-х роках. Прискоренню платежів між підприємствами може сприяти розширення використання таких видів кредитних грошей, як банківський вексель, електронні гроші та кредитні картки.

У сучасних умовах господарство є кредитним за своєю суттю, тому кредитні гроші виконують функцію — гроші як засіб обігу і платежу водночас.

Функція грошей як засобу нагромадження і заощадження. Гроші, виступаючи загальним еквівалентом, тобто забезпечуючи його власнику отримання будь-якого товару, стають загальним втіленням багатства. Тому в людей виникне прагнення до накопичення їх та заощадження. Для утворення скарбів гроші вилучаються з обігу, тобто акт купівлі-продажу переривається. Однак просте накопичення і заощадження грошей додаткового доходу власникові не приносить.

На відміну від попередніх двох функцій, гроші як засіб нагромадження повинні володіти здатністю зберігати вартість хоча б на певний період і бути реальними.

При металевому обігу ця функція виконувала економічну роль стихійного регулятора грошового обороту: зайві гроші направлялися в скарбниці, нестача поповнювалася за рахунок скарбів.

З розвитком товарного виробництва значення функції як засобу накопичення та заощадження зростало. Без накопичення та заощадження ставало неможливим здійснювати процесу відтворення. На відміну від простого товарного відтворення, коли гроші нагромаджувались у вигляді «мертвих скарбів», з розвитком виробництва підприємцю стало невигідно зберігати гроші, їх стали направляти в оборот щоб отримати прибуток. Крім того, акумуляція тимчасово вільних коштів — необхідна умова кругообігу капіталу. Саме створення грошових резервів на підприємстві забезпечує пом’якшення порушень, що виникають у окремого господарюючого суб’єкта, а резерви в масштабі країни — відсутність диспропорцій у народному господарстві.

У той же час трансформація такої форми нагромадження не призводить до її повного зникнення. Утворення скарбів, або тезаврація (від грец. thesauros — скарб), відбувається і на приватному, і на державному рівнях.

У розвинутому товарному виробництві в ролі тезавранта виступає не тільки золото в зливках, а й ювелірні вироби, предмети розкоші, нерухомість, земля тощо.

Що ж стосується держави, то вона, як правило, створює золото-алмазний валютний резерв. При цьому її золоті запаси переважно формуються зі зливків золота, золотих монет та ювелірних виробів високої художньої цінності.

Нині все нагромаджене у світі золото (за оцінками фахівців, це майже 91 тис. т), існує у трьох основних формах:

- Золото, яке держави зберігають у вигляді централізованих запасів у своїх казначейських і центральних банках (монетарне золото) у вигляді високопробних золотих зливків. Цей запас становить 35 тис. т. Найбільший запас золота мають США — 8,96 тис. т, Німеччина — 3 тис. т, Швейцарія — 2,6 тис. т. США зберігає своє золото у фортеці Форт-Нокс (штат Кентуккі), а також у Вест-Пойнті (штат Нью-Йорк). Інші країни повністю або частково зберігають своє золото у США (федеральний резервний банк Нью-Йорка, сховища Манхеттена), там міститься золото МВФ та золото більше ніж 70 країн; В Україні на початок нового сторіччя золотий запас становив близько 5 т.

- Золото, що належить приватним особам, банкам, фірмам. Це золото зберігається як у зливках різної маси, так і у вигляді ювелірних виробів, нумізматичних цінностей. Усього, за підрахунками фахівців, на цю форму припадає майже 24 тис. т золота.

- Золото, що використовується в ювелірній та зубопротезній справах, а також в інших галузях промисловості (наприклад, в радіоелектронних приладах, побутовій, військовій та іншій техніці). На цю форму існування золота припадає приблизно 32 тис. т.

Виконання грошима функції засобу нагромадження є важливою передумовою розвитку кредитних відносин, за допомогою яких можна використовувати тимчасово вільні кошти, що утворюються в різних сферах господарства і населення для надання їх у позику підприємствам та організаціям інших галузей та окремим кредиторам.

Функція світових грошей. Функція світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних економічних відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами. Появу світових грошей зумовили зовнішньоторговельні зв’язки, міжнародні кредити, надання послуг зовнішньому партнеру. Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і загальна матеріалізація суспільного багатства. Вони як міжнародний засіб виступають при розрахунках за міжнародними балансами: якщо платежі якоїсь країни за певний період перевищують її грошові надходження від інших країн, то гроші виступають засобом платежу.

Міжнародним купівельним засобом світові гроші слугують в разі порушення рівноваги обміну товарами та послугами між країнами, тоді їхня оплата здійснюється готівковими грошима. Як загальне втілення суспільного багатства світові гроші використовуються для надання позик або субсидій однією країною іншій чи при виплаті репарацій країні-переможниці країною, що переможена. У такому випадку відбувається переміщення частини багатства від однієї держави до іншої в грошовій формі.

При золотому стандарті світовими грошима виступало золото як засіб регулювання платіжного балансу і кредитні гроші (банкноти) окремих держав, розмінні на золото (в основному долар США та британський фунт стерлінгів). Для зміцнення національних грошей таких держав, як США та Великобританія, як світові гроші та за їхньою ініціативою використовувалися міжнародні валютні договори та валютні кліринги.

Вперше міжнародний валютний договір був застосований на Генуезькій конференції 1922 р. Відповідно до цього долар США та англійський фунт стерлінгів були оголошені еквівалентами золота і введені в міжнародний оборот як світові гроші. Наступні міжнародні договори були оформлені на Бретон-Вудській конференції 1944 р., яка встановила, що функція світових грошей зберігається за золотом як засобом кінцевих розрахунків між країнами, хоча масштаби його використання зменшувались. Паралельно з золотом міжнародним платіжним засобом та резервною валютою в міжнародному обороті визнано долар США, який прирівнювався до золота за офіційним співвідношенням 35 доларів за тройську унцію (31,1 г) і меншою мірою — фунт стерлінгів Великобританії.

Крім міжнародних валютних договорів, підписувалися регіональні валютні угоди (валютні блоки, валютні зони), які забезпечували панівне становище однієї грошової одиниці найбільш розвинутої держави в зовнішньоекономічних відносинах країн, які їх підписали. Так були створені Стерлінговий блок (1931), Доларовий блок (1933), Золотий блок (на чолі з Францією, 1933). Під час Другої світової війни і після її закінчення на базі валютних блоків сформувалися зони стерлінгова, доларова, французького франка, а також з’явилися зони голландського гульдена, італійської ліри, іспанської песети, південноафриканського ринда.

У сучасних умовах у зв’язку з демонетизацією золота і дією регіональних та світових валютних систем золото у функції світових грошей успішно замінюється валютами, що відіграють роль світових грошей. Такими грішми нині виступає долар (як основна резервна валюта світу), спеціальні засоби запозичення (СДР), євро, японська єна, швейцарський франк, фунт стерлінгів, канадський долар, австралійський долар та інші валюти деяких наймогутніших в економічному відношенні країн світу.

Усі наведені функції грошей являють собою прояв єдиної сутності грошей як загального еквівалента товарів та послуг і перебувають у тісному зв’язку та єдності. Логічно та історично кожна наступна функція є результатом розвитку попередніх функцій.

З усього вищезазначеного випливають три основні властивості грошей, які розкривають їхню сутність:

- гроші забезпечують загальну безпосередню обмінність — за них купується будь-який товар;

- гроші виражають мінову вартість товарів — через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчими вартостями товарів;

- гроші виступають загальною матеріалізацією загального робочого часу, що втілюється в товарі.

 

Питання для самоконтролю за темою:

1. Перелічіть властивості грошей.

2. Які існують особливості грошей як загального еквівалента?

3. Поясніть механізм виникнення грошей унаслідок розвитку товар­ного обміну.

4. Як суперечності товару й уречевленої в ньому праці вирішуються з допомогою грошей у товарному господарстві?

5. У чому полягає специфіка споживної і мінової вартості грошей?

6. Назвіть відмінності грошей як грошей від грошей як капіталу.

7. Які функції виконують світові гроші?

8. Чим функція грошей як засобу платежу відрізняється від функції грошей як засобу обігу?

9. Чим паперові гроші відрізняються від кредитних?

10. Чим повноцінні гроші відрізняються від неповноцінних?

11. Чим характеризується сутність грошей та які її особливості?

12. Визначить сферу використання грошей у функції засобу обігу та її значення.

13. Розкрийте роль грошей у розвитку та підвищенні ефективності виробництва.

14. Що таке електронні гроші, чим вони відрізняються від готівкових і від депозитних грошей?

 

Тестові питання для самоконтролю за темою:

1. Функцією грошей є:

А. розподіл вартості.

Б. світові гроші.

В. утворення фінансових фондів.

Г. надання ділової інформації.

Д. уповільнення інфляції.

 

2. Функцією грошей є:

А. розподіл вартості.

Б. засіб платежу.

В. утворення фінансових фондів.

Г. надання ділової інформації.

Д. уповільнення інфляції.

 

3. Функцією грошей є:

А. розподіл вартості.

Б. засіб обігу.

В. утворення фінансових фондів.

Г. надання ділової інформації.

Д. уповільнення інфляції.

 

4. Функцією грошей є:

А. розподіл вартості.

Б. міра вартості.

В. утворення фінансових фондів.

Г. надання ділової інформації.

Д. уповільнення інфляції.

 

5. Світові гроші виконують такі функції:

А. міжнародного засобу нагромадження.

Б. міжнародного платіжного та купівельного засобу.

В. загального втілення суспільного багатства.

Г. зазначене в А, Б.

Д. зазначене в Б, В

 

6. В якій функції гроші обслуговують процес ціноутворення:

А. засобу обігу.

Б. міри вартості.

В. засобу нагромадження.

Г. засобу платежу.

Д. в усіх вищеназваних.

 

7. Яке з наведених тверджень найбільш повно і точно виражає сутність грошей?:

А. гроші – це кристалізація мінової вартості.

Б. гроші – загальний еквівалент.

В. гроші – продукт згоди людей.

Г. гроші – знак обміну.

Д. гроші – законний платіжний засіб.

 

8. Знайдіть правильну відповідь на питання: чому виникли гроші?

А. завдяки домовленості людей для спрощення процесів обміну продуктами праці.

Б. їх створила держава для фінансового забезпечення реалізації своїх загальносуспільних функцій.

В. завдяки стихійному виділенню з всієї маси товарів, що обмінювалися на ринку, одного, який став виконувати специфічну роль засобу обміну.

Г. тому що безпосередній обмін товарів (бартер) технічно надто складний, дорогий і не зручний.

Д. їх законодавча створила держава для розширення міжнародної торгівлі.

 

9. Визначить, що таке паперові гроші:

А. грошові знаки, що виготовлені з паперу.

Б. будь-які гроші, номінальна вартість яких не співпадає з реальною вартістю того матеріалу, з якого вони виготовлені.

В. це все те, що використовується як гроші.

Г. грошові знаки, що виготовлені з металу.

Д. не має правильної відповіді

 

10. Бартер – це:

А. товарно-грошовий обмін;

Б. прямий продуктообмін;

В. аукціонний вид торгівлі;

Г. біржова торгівля;

Д. жодна відповідь не вірна.

 

11. До кредитних грошей не належать:

А. кредитна картка;

Б. банкнота;

В. чек;

Г. вексель;

Д. акція.

 

До змісту