У якій формі може укладатися арбітражне застереження відповідно до законодавства України.

Чи можна вважати, що сторони спору уклали дійсну арбітражну угоду у даному випадку?

 

Завдання №3.

ТОВ «Промінь» уклало договір поставки устаткування з німецькою фірмою. Ст. 10 цього договору передбачала, що усі спори, що виникають із цього Договору будуть вирішуватися Міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України. Через 2 місяці з моменту укладення договору німецька фірма уклала договір уступки права вимоги із зазначеного договору, за яким право вимоги поставки устаткування переуступила швейцарській фірмі.

Українська фірма не виконала своїх зобов’язань за договором, а саме не поставила в обумовлений строк устаткування.

Швейцарська фірма звернулася до Міжнародного комерційного суду при ТПП України з позовом про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням договору.

ТОВ «Промінь» заперечило компетенцію Міжнародного комерційного арбітражу вирішувати даний спір, оскільки воно не укладало з швейцарською фірмою арбітражної угоди.

Чи можна стверджувати, що арбітражне застереження зберігає чинність при заміні сторони у основному договорі?

 

Завдання № 4

Підприємство з іноземними інвестиціями уклало договір страхування фінансових ризиків із українською страховою компанією «М». У договорі страхування було зазначено, що невід’ємною частиною цього договору є Правила добровільного страхування фінансових ризиків страхової компанії «М». Розділ 8 Правил мав назву «Порядок вирішення спорів» і передбачав, що усі спори, що виникають із договору страхування вирішуються державним судом України або Міжнародним комерційним арбітражним судом при ТПП України або Арбітражним інститутом Стокгольмської торгової палати.

Чи можна стверджувати, що сторони, які підписали договір страхування уклали арбітражну угоду?

Чи змінилося б рішення задачі якби у правилах не зазначалося про можливість розгляду спорів державним судом, а лише перераховувалися арбітражні установи?

 

Завдання № 5

Укладений сторонами 22.02.94 в Австрії контракт містив наступну умову, яка мала назву «Арбітраж»: «… продавець та покупець вирішують усі спори, що виникають з контракту, шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення конфлікту шляхом переговорів, вирішення спору переноситься до арбітражів країн сторін договору, рішення яких є остаточним для обох сторін».

Щодо змісту арбітражного застереження, представник позивача в засіданні арбітражного суду, пославшись на доповнення до позовної заяви пояснив, що в контракті сторони мали на увазі, що спори, які можуть виникнути із контракту, будуть вирішуватися постійно діючим арбітражем, який створено і існує в країні місцеперебування продавця і покупця. Сторони розуміли, що таким арбітражем може бути лише арбітраж, створений в цих країнах для розгляду спорів, які випливають із договірних та інших цивільно-правових відносин при здійсненні зовнішньоекономічних зв’язків. На день підписання контракту в Україні існував лише один арбітраж, створений для розгляду зазначених спорів – МКАС при ТПП України. Враховуючи, що спершу право вибору арбітражу при подібних арбітражних застереженнях належить позивачу, останній обирає звернення до МКАС при ТПП України. Повідомлення позивачем відповідача листом про свій вибір арбітражу заперечень не викликало.

Чи є компетентним Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України розглядати спір, що виникнув із згаданого контракту?

Завдання № 6

Позов було заявлено російською організацією до бельгійської фірми в зв’язку з неповною оплатою товарів, поставлених згідно трьох контрактів, укладених в 1993 р. В одному із зазначених сторонами контрактів передбачено вирішення спорів в арбітражному суді при ТПП РФ в м. Москва. В двох інших міститься арбітражне застереження, згідно якого спори, які випливають із зазначених контрактів, “ повинні вирішуватись відповідно до Правил Арбітражу”. Але конкретний арбітражний інститут ні в тому, ні в іншому контракті не зазначено.

МКАС при ТПП Російської Федерації визнав, що до його компетенції входить вирішення спорів при неясному арбітражному застереженні. При цьому було враховано, що позивач, заявивши позов в МКАС, стверджував, що сторони мали на увазі передавати спори до Арбітражного суду при ТПП РФ, а, відповідач, заперечуючи проти заявлених йому вимог по суті, посилався на обгрунтування своїх заперечень на відповідний параграф Регламенту Арбітражного суду, тобто письмово підтвердивши згоду на вирішення спору цим судом.

 

Завдання № 7

Французьке підприємство «А» уклало договір купівлі-продажу 65 тис. тон сирої нафти із туніським підприємством “В”, що спеціалізувалося на нафтовій діяльності, шляхом обміну офертою та акцептом. Оферта та акцепт містили посилання на стандартний контракт купівлі-продажу нафти підприємства «В», що містив арбітражне застереження, що передбачало арбітраж за регламентом Міжнародної торгової палати. Сторони визначили у договорі, що до нього застосовується право Франції.

Між сторонами виник спір, що стосувався ціни. Після чого підприємство «А» повідомило свого контрагента про свій намір розглянути спір у арбітражному порядку. Підприємство «В» відмовилося призначати арбітра, посилаючись на те, що між сторони не укладали арбітражної угоди, яка, згідно французького законодавства, хоча і може бути укладена шляхом відсилки до іншого документу, однак необхідно, щоб про існування такого застереження було вказано у основному контракті, крім тих випадків, коли між сторонами існують тривалі договірні відносини.

Які аргументи можна навести для того, щоб обґрунтувати компетенцію арбітражного суду розглядати цей спір?

Які аргументи можна навести, щоб заперечити компетенцію арбітражного суду розглядати цей спір?

Завдання № 8

Справа включала складну систему контрактів, що дозволяли Ірану одержувати збагачений уран від французької компанії. Сторони цих трьох контрактів були різними як і арбітражні застереження, що в них містилися. Сторони першого контракту погодилися на арбітраж МТП, але не вказали місця проведення арбітражу, ні матеріального права, що буде застосовуватися до суті спору. Інший контракт – між сторонами, що не брали участі у першому контракті, - містив арбітражне застереження МТП, що передбачав арбітраж у Женеві і французьке матеріальне право. Третій контракт був укладений між однією із сторін другого контракту і третьою особою. Він встановлював, що спори повинні вирішуватися в рамках МТП у Парижі на підставі французького права.

Складність полягала у тому, що у той час, коли регламент МТП передбачає призначення кожною стороною по одному арбітру – крім тих випадків, коли підлягає призначенню одноособовий арбітр, - він також передбачає призначення максимум трьох арбітрів. У зв’язку із цим частина сторін була позбавлена можливості призначити власних арбітрів. Інша складність полягала на зазначення різних місць проведення арбітражу (Женева, Париж та третє місце, яке повинно було бути визначеним Арбітражним судом МТП), а також різне право, що підлягало застосуванню, (у двох контрактах – французьке право, право, визначене рішенням арбітрів – у третьому контракті).

Чи буде арбітраж у рамках МТП компетентним розглядати цю справу, що випливає одночасно з трьох договорів? Обґрунтуйте свою позицію.

 

Тести

1. Міжнародний комерційний арбітраж – це:

А) державний орган, що утворюється для вирішення спорів із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та видів міжнародних зв’язків;

Б) недержавний незалежний орган, що утворюється для вирішення спорів, що виникають із цивільних правовідносин;

В) недержавний незалежний орган, що утворюються за угодою сторін для вирішення спорів із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та видів міжнародних зв’язків.

 

2. До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися:

А) спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та видів міжнародних зв’язків;

Б) спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та видів міжнародних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном;

В) спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та видів міжнародних зв’язків, якщо комерційне підприємство відповідача знаходиться на території України.

 

3.Арбітраж ad hoc – це:

А) арбітраж для вирішення конкретного спору;

Б) постійно діючий арбітражний суд;

В) арбітраж, який знаходиться за кордоном;

Г) арбітраж, непов’язаний нормами права при вирішенні спору.

4.Арбітражна угода – це:

А) угода про передачу спорів на розгляд до арбітражу;

Б) угода про вибір застосовного права;

В) угода про створення постійного арбітражного суду.

5. Принцип автономності арбітражної угоди полягає:

А) у передачі спорів на розгляд до міжнародного комерційного

арбітражу;

Б) у незалежності арбітражної угоди від умов основного договору;

В) в праві міжнародного комерційного арбітражу самостійно визначати свою компетенцію.

 

6. Арбітражна угода повинна бути укладена в:

А) усній формі;

Б) письмовій формі;

В) нотаріальній формі.

 

7. У випадку оспорювання компетенції арбітражу, ці питання вирішуються:

А) сторонами;

Б) головою постійно діючого арбітражного суду;

В) третейським судом (складом), який розглядає конкретну справу;

Г) компетентним державним судом.

8. У випадку оспорювання стороною компетенції міжнародного комерційного арбітражу, він повинен:

А) продовжувати розгляд справи по суті і вирішити питання про наявність або відсутність компетенції у постанові або як з питання попереднього характеру, або в рішенні по суті спору;

Б) відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього компетенції;

В) відкласти розгляд справи або зупинити розгляд справи по суті до вирішення ним питання щодо наявності у нього компетенції, розглянути це питання і винести з цього приводу мотивовану ухвалу.

 

9. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано компетентним судом у випадках, якщо:

А) арбітраж невірно застосував норми матеріального права;

Б) арбітражну угоду визнано недійсною;

В) арбітраж не повністю з’ясував фактичні обставини, що мають значення для справи.

 

10. В разі, якщо боржник знаходиться на території України, заява про видачу виконавчого документу на рішення МКАС при ТПП України подається до компетентного суду:

А) за місцем знаходження боржника;

Б) за місцем знаходження МКАС при ТПП України, який виніс рішення;

В) за місцем розгляду справи арбітражним судом.

11. Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документу, якщо:

А) арбітражний суд неправильно встановив фактичні обставини справ;

Б) рішення арбітражного суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які непередбачені законами України;

В) виконання рішення арбітражного суду буде суперечити публічному порядку України.