Тема 14. Розрахунки в міжнародному приватному праві

 

Питання для обговорення

1. Міжнародні грошові зобов’язання та міжнародні розрахункові правовідносини: загальна характеристика.

2. Правовідносини по документарному акредитиву.

3. Правовідносини по документарному інкасо.

4. Авансовій платіж і платіж по відкритому рахунку.

5. Банківські гарантії в міжнародних грошових зобов’язаннях.

6. Вексель в міжнародних розрахунках.

7. Чек в міжнародних розрахунках.

 

Нормативні акти

Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 128).

Женевська конвенція від 07 червня 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (Україна прєдналась Законом України від 06 липня 1999 р.) // Урядовий кур’єр. – 1999. – № 145-146.

Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі: Додаток І до Женевської конвенції від 07.06.1930 р.

Застереження і заяви: Додаток ІІ до Женевської конвенції від 07.06.1930 р. Женевська конвенція від 07.06.1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі (Україна прєдналась Законом України від 06 липня 1999 р.) // Урядовий кур’єр.. – 1999. – № 145-146.

Женевська конвенція від 07.06.1930 р. № 360 про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (Україна прєдналась Законом України від 06 липня 1999 р.) // Урядовий кур’єр.. – 1999. – № 145-146.

Конвенция о международных переводных векселях и международных простых векселях (Нью-Йорк, 1988 г.).

Конвенция ООН об ответственности операторов транспортных терминалов в международной торговле (Вена, 19 апреля 1991 года) Комиссия ООН по праву международной торговли. Ежегодник. 1992 год. Т. XXIII.- Нью-Йорк: Организация Объединенных Наций, 1994. С. 652 - 660.

Конвенция ООН о независимых гарантиях и резервных акредитивах Принята резолюцией 50/48 Генеральной Ассамблеи от 11 декабря 1995 года. Источник: Официальные отчеты Генеральной Ассамблеи, пятидесятая сессия, Дополнение №49 (А/50/49), стр. 403–407.

Типовой закон ЮНСИТРАЛ о международных кредитовых переводах от 15 мая 1992 года // http://www.uncitral.org/uncitral/ru/uncitral_texts/payments/1992Model_credit_transfers.html

Правовое руководство ЮНСИТРАЛ по электронному переводу средств (подготовлено секретариатом Комиссии ООН по праву международной торговли. Нью-Йорк, 1987).

Правовое руководство ЮНСИТРАЛ «По международным встречным торговым сделкам». Нью-Йорк, 22 мая 1992 года

Конвенция УНИДРУА о международном факторинге. Оттава, 28 мая 1988 г.

Уніфіковані правила Міжнародної Торговельної Палати для гарантій за першою вимогою від 01.01.1992 р. (публікація МТП № 458).

Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів від 01.01.1993 р. (публікація МТП № 500).

Уніфіковані правила для Міжбанківського рамбурсування по документарним акредитивам від 01.01.1995 р. (публікація МТП № 525)

Уніфіковані правила по інкасо від 01.01.1979 р. (публікація МТП № 322) (Источник документа: "Инструкция о порядке совершения банковских операций по международным расчетам", N 1 /25.12.85/ Банк внешней торговли СССР, М., 1986, стр. 291-300)

Конвенция о коллизионном праве простых и переводных векселей и счетов.

Конвенция о коллизионном праве чеков. Принятые на I специализированной Межамериканской конференции по международному частному праву (Панама, 1975) “Унификация права стран Латинской Америки (Часть I и II). Законодательство зарубежных государств, обзорная информация. Выпуск 9”. – М.: Институт законодательства и сравнительного правоведения при Верховном Совете Российской Федерации, отдел научных изданий и организации научных связей. 1991.

Европейскaя Конвенция о денежных обязательствах в иностранной валюте (Париж, 11.12.1967 г.) Источник: бюро Договоров на http://conventions.coe.int

Европейская конвенция о месте выплат по денежным обязательствам (Базелот, 16.05.1972 г.) Источник: бюро Договоров на http://conventions.coe.int

 

Література

Агарков М.М. Основы банкового права: Курс лекций. Учение о ценных бумагах: Научное исследование. М., 1994.

Альтшулер А., Волков Л. Акредитив в международных расчетах // Новые международные правила по документарным аккредитивам. М.: Внешняя торговля, 1964. № 6.

Валютные отношения во внешней торговле СССР // Под ред. А.Б. Альтшулера. М., 1968.

Документарные аккредитивы: сравнение UPC 500 и UPC 400: Постатейный детальный анализ / Под ред. Ш. дель Бусто. М., 1995.

Дробышев П.Ю. Вексельное право и конвенция ЮНСИТРАЛ о международных переводных векселях и международных простых векселях. М., 1996.

Ерпылева Н.Ю. Европейское банковское право: механизм правового регулирования банковской деятельности // Государство и право. – 1998. – № 3. – С. 71-81.

Ерпылева Н.Ю Финансовые обязательства в международных коммерческих контрактах (научно-практические аспекты правового регулирования) // ЗиЭ. – 1997. – N 15-16. – С. 65-86.

Казакова Н.А. Правовое регулирование форм международных расчетов. – М., 1982.

Карашев К.В. К вопросу о правовой природе аккредитивного правоотношения // Актуальные проблемы гражданского права: Сб. статей. Вып. 10. / Под ред. О.Ю. Шилохвоста. – М.: Норма, 2006. – С. 172-225.

Куник Я. А. Кредитные и расчетные отношения в торговле. М., 1970.

Лазарева Т.П. Международно-правовое регулирование форм расчетов по внешнеэкономическим контрактам. // Закон. – 1995. – № 12.

Ландкоф С.Н. Торговые сделки: теория и практика. – Харьков; Киев, 1929.

Лунц Л.А. Денежные обязательства в гражданском и коллизионном праве капиталистических стран. – М.: Юриздат, 1948.

Международное торговое право: расчеты по контрактам. Сост. и вступительная статья Т.П. Лазаревой. – М., 1996.

Полин Д.В. Правовое регулирование расчетов по аккредитиву в торговом обороте: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 2001.

Розенберг М.Г. Международная купля-продажа товаров: Комментарий к правовому регулированию и практике разрешения споров. 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2003.

Ростовцева Н.В. Правовое регулирование аккредитивной формы расчетов: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1998.

Руководство МТП по операциям с документарными аккредитивами для УОП 500. Публикация МТП № 515 (Е). – М., 1998.

Флейшиц Е.А. Расчетные и кредитные правоотношения. – М., 1956.

Фрей Л.И. Международные расчеты и финансирование внешней торговли капиталистических стран. – М., 1954.

Шамраев А.В. Гражданско-правовой механизм безналичных расчетов. Российский, зарубежный и международный опыт регулирования: Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1997.

Шамсиев Х.Р. Международно-правовые аспекты применения норм валютного контроля // МЖМП. – 1997. – № 4. – С. 20-38.

Шмиттгофф К.М. Експорт: право и практика международной торговли. Пер. с англ. М., 1993.

Щербина М. Аккредитив в международных расчетах: некоторые вопросы теории и практики // Журнал Международного частного права. 1996. - № 42. – С. 30-41.

 

Методичні вказівки

Переважна більшість договірних зобов’язань в міжнародному приватному праві мають відплатний характер, тому грошові зобов’язання складають значну частину майнових відносин. Саме через поширеність грошових зобов’язань виникла нагальна потреба уніфікувати всі форми і способи розрахунків для зручності розуміння і застосування їх юридичними особами – резидентами різних держав.

Результатом такої уніфікації стали ряд конвенцій та уніфікованих правил Міжнародної Торговельної Палати, які закріпили правила здійснення міжнародних розрахунків у той чи інший спосіб, врегулювавши такі їх види як: акредитив, інкасо, банківські гарантії, вексель, чек та інші.

Одним із основних способів розрахунків є розрахунки за документарним акредитивом. Акредитив розглядають як зобов’язання банка-емітента (банк, який відкрив акредитив), що виникло на підставі доручення клієнта-платника, провести платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи – бенефіціара. При цьому банк-емітент може доручити проведення відповідного платежу іншому (виконуючому) банку.

Незважаючи на те, що акредитив є одним із найдорожчих банківських послуг, він вигідний як покупцю, так і продавцю, оскільки для першого гарантом доставки виступає банк, оскільки саме банк несе відповідальність за повне і належне оформлення документів продавцем, проти яких він вчиняє платіж, а другий не залежить від волі покупця щодо сплати грошей і гарантовано отримає платіж за умови належного виконання своїх обов’язків по договору (наприклад із поставки товару).

Іншим способом розрахунку в міжнародних приватноправових відносинах є інкасо. Для експортера інкасо нерідко є неприйнятною формою розрахунків, оскільки він спочатку має відвантажити товар і лише потім передає документи в банк, очікуючи виконання покупцем зобов’язань щодо платежу. Тому для зменшення ризику експортер мусить вимагати банківської гарантії платежу. Інкасо може бути документарним і чистим.

Документарне інкасо – операція, відповідно до якої, банк зобов’язується пред’явити третій особі, отримані від свого клієнта документи, як правило, товаророзпорядчі, і видати їх цій особі тільки проти платежу або проти акцепту платежу.

Аванс – це грошова сума чи майнова цінність, передана покупцем продавцю до відвантаження товару в рахунок виконання зобов’язань по контракту. Авансові платежі як форма міжнародних розрахунків більш вигідні експортеру і менше – імпортеру. Для імпортера вона являється ризиковою формою розрахунків, тому імпортер наполягає на виставленні на свою користь гарантії першокласного банку (гарантії повернення авансу чи гаранти належного виконання контракту).

Значне місце в міжнародних розрахунках посідає форма, за якої платежі здійснюються через так званий відкритий рахунок. Використання цієї форми передбачає ведення партнерами один для одного відкритих рахунків, на яких обліковуються суми поточної заборгованості. Після відвантаження товару і відправлення документів на адресу імпортера експортер заносить суму вартості вантажу на дебет відкритого на покупця рахунка. Імпортер здійснює такий самий запис у кредит рахунку експортера. Після оплати товару експортер і імпортер роблять компенсуючі проведення. Таким чином, ця форма розрахунків передбачає ведення контрагентами великого обсягу роботи з обліку продажу.

Платіж на відкритий рахунок — найризикованіша для експортера форма розрахунків, оскільки у нього немає ніяких гарантій, що покупець врегулює свою заборгованість в обумовлений строк. Після того, як всі права на товар перейшли до покупця разом з товаророзпорядчими документами, постачальнику залишається тільки покладатися на платоспроможність і розрахункову дисципліну покупця. Таким чином, ризик несплати імпортером товару при однобічному використанні відкритого рахунку аналогічний ризику непостачання товару або недопостачання товару експортером при авансових платежах.

За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарантія за своєю природою є правочином, відокремленим від договору, на якому вона базується (зобов’язання за яким забезпечується гарантією), а гарант жодним чином не зачіпає договору та не зобов’язується відповідно до основного договору, незважаючи на включення в гарантію посилання на такий договір.

Чек — це письмова безумовна пропозиція чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної у чеку грошової суми чекодержателю готівкою або у безготівковій формі (шляхом її переведення на банківський рахунок власнику чека).

Як засіб платежу у міжнародних розрахунках чек використовується у розрахунках за поставлений товар, при остаточному розрахунку за товари (послуги), в регулюванні грошових відносин у разі рекламацій та штрафних санкцій, при погашенні боргу, а також у розрахунках по неторгових операціях. Чек може бути використаний для отримання готівки, для безготівкових платежів і в інших формах розрахунків. Форми та реквізити чека регулюються нормами Женевських чекових конвенцій, англо-американською системою права та національним законодавством. Спори щодо форми чека вирішуються на основі права тієї держави, де виписано чек; права особи, що є платником, по чеку, визначаються законом місця платежу.

Для розрахунків за зовнішньоекономічними угодами широко використовуються векселі, які бувають простими (соло-вексель) та переказними (тратта). Більше поширені переказні векселі, які являють собою безумовну пропозицію трассанта (кредитора), адресовану трассату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) в установлений термін зазначену у векселі суму. Переказний вексель може бути виписаний з пропозицією сплатити зазначену в ньому суму на користь самого трассанта, який стає і ремітентом.

Форма та реквізити чека визначаються нормами національного та міжнародного права. Міжнародне вексельне право базується на Женевських вексельних конвенціях, законодавстві країн англо-американського права та законодавстві країн, чиє вексельне право не належить до зазначених систем. У міжнародних розрахунках необхідно враховувати розбіжності, що мають місце у вексельному законодавстві різних країн. В угодах слід передбачати, яким з чинних нормативних актів регулюватимуться фінансові відносини, що виникають упродовж виконання зовнішньоекономічної угоди. Векселі можуть використовуватись як самостійна форма розрахунку або як платіжний інструмент в інших формах розрахунку (інкасо, акредитив, відкритий рахунок).

Завдання

Завдання № 1

Українська компанія (продавець) та італійська компанія (покупець) уклали договір міжнародної купівлі-продажу товарів, при цьому в договорі сторони не обрали матеріальне право, яке застосовується до цього договору. Італійський покупець повинен був розраховуватись шляхом відкриття акредитива в італійському банку на користь продавця. Покупець вчасно відкрив акредитив і з його рахунку була вчасно списана та сума грошей, яка становила вартість придбаного товару, але з вини банка покупця ця сума грошей не була перерахована продавцю. Продавець подав позов до господарського суду в Україні про відшкодування збитків, завданих порушенням покупцем обов’язків за договором.