Лекція 16. Основи управління підприємством

 

Поняття управління та самоврядування трудового колективу

Управління на підприємствах здійснюється у двох сферах: виробничо-технічній, коли виконуються роботи з організації, координації та регулювання виробничого процесу, та соціально-економічній, коли регулюються взаємовідносини між учасниками виробничого процесу в умовах поділу і кооперації праці, формування відносин між управлінцями та виконавцями.

Управління як процес, або функція, може відбуватися лише за допомогою спеціального апарату, який відповідає за збереження, цільове використання ресурсів, здійснює контроль за роботою виконавців щодо виконання програми бізнес-плану та господарських операцій технологічного процесу підприємницької діяльності.

Управління – це цілеспрямований вплив апарату управління суб’єкта господарювання на трудовий колектив для досягнення поставленої мети.

Виробничий процес є об’єктом, а апарат управління – суб’єктом управління.

Суб’єкт господарювання складається з виробничих підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), які складають його функціональні підрозділи.

Рис. 16.1. Загальна схема управління суб’єктом господарювання

Органи управління підприємством згідно розподілу повноважень поділяються на вищі (законодавчі),виконавчі та контрольні. До компетенції вищих органів управління підприємством – загальних зборів його засновників, відноситься вирішення стратегічних питань. Виконавчі органи вирішують тактичні питання. Контрольним органом є ревізійна комісія, яка обирається загальними зборами та підзвітна перед ними.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника і самоврядування трудового колективу. Власник підприємства здійснює свої права по управлінню безпосередньо сам або через уповноважені ним органи. У всіх зовнішніх правовідносинах інтереси підприємства представляє його керівник, найом, призначення чи вибрання якого є прерогативою власника. Керівник наймається чи назначається власником підприємства. В корпоративних підприємствах він може обиратись.

Керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства, у межах своєї компетенції. Власник майна не вправі вмішуватись в оперативну діяльність керівника підприємства. Керівник призначає та звільнює з посад своїх заступників, керівників та спеціалістів апарату управління та структурних підрозділів.

Рішення по соціально-економічним питанням стосовно діяльності підприємства розробляються та приймаються його органами управління за участю трудового колективу чи уповноважених ним органів (Рада трудового колективу, її голова, а частіше профспілковий орган).

 

Функції управління

До основних функцій управління належать: планування, організація, мотивація та контроль (рис. 16.2).

Процес планування визначає виробничі завдання, норми і нормативи витрат

ресурсів,часу, чисельності на одиницю продукції, кошториси витрат на виробництво в розрізі виробничих підрозділів підприємства, фінансові результати господарської діяльності.

План або прогноз показує ту мету, до якої прагне підприємство. При відсутності детально розробленого плану апарат управління не може дати оцінку досягнутому фактичному рівню використання ресурсів, випуску та реалізації продукції, отримання фінансового результату.

Рис. 16.2. Функції управління господарською діяльністю підприємства

Організація є процесом, який направлений на найбільш оптимальне сполучення ресурсів – матеріальних, енергетичних, трудових, фінансових, інформаційних у виробничому процесі. Ефект організації проявляється у вдалому поєднанні всіх видів ресурсів та їх раціональному використанні. Тому значна частина робочого часу апарату управління використовується для організації виробничого процесу.

Мотивація, як елемент управління, направляється на прийняття рішень та підкріплення їх наказами, інструкціями, вказівками з приводу використання живої праці та матеріальних ресурсів, передбачає підпорядкування та субординацію між членами колективу. Для цього працівники наділяються розпорядчими та виконавчими функціями.

Контроль в загальному розумінні виступає як інструмент, який забезпечує всі ланки апарату управління інформацією про стан об’єкта управління.

Контрольна діяльність полягає в розробці норм функціонування системи і узгодження з плановими завданнями, створенні системи інформації, виявленні відхилень від норм функціонування, порівнянні фактичних показників з їх плановими значеннями, здійсненні необхідного впливу на людей, які мають відношення до контрольної ситуації, прийняття рішень. Для забезпечення контрольної діяльності необхідна інформація про стан об’єкта управління, ресурси підприємства та їх раціональне використання, процеси, що відбуваються на підприємстві (постачання, виробництво, збут), формування собівартості продукції тощо.

 

Методи управління

Методом управління називається спосіб впливу на учасників управлінського процесу.

Існують різні підходи до класифікації методів управління. Розглянемо таку класифікацію методів управління: організаційні, соціально-психологічні, економічні.

Організаційні методи передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Це інструктаж, нормування, різні розпорядчі акти.

Метод інструктування полягає в ознайомленні з умовами праці, в роз'ясненні змісту роботи і можливих труднощів, у попередженні характерних помилок, у роз'ясненні рівня відповідальності за доручену справу, передбачає рекомендації і поради щодо організації роботи. Інструктування може мати наочну форму (керівник навчально-виховного закладу сам проводить роз'яснення) чи існувати у формі спеціально розробленої документації.

Регламентування виявляється в штатному розкладі працівників для даного

навчального закладу або окремо виданим нормативним документом.

Метод нормування чітко визначає нормативи витрат сировини, заготовок, інструментів; часу; чисельності основного і обслуговуючого персоналу та ін.
Розпорядчі акти передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів.

До с оціально-психологічних методів управління відносять методи формування суспільної свідомості, морального стимулювання (заохочення і покарання), методи впливу на працівників на основі використання традицій виробничого колективу, створення нормального психологічного клімату в колективі тощо, а також методи соціологічних досліджень (анкетування, інтерв'ю, тестування, використання різноманітних соціометричних методик і ін), які дозволяють визначити сформованість громадської думки, розподіл симпатій в колективі, рівень задоволення роботою.

Економічні методи управління — це методи матеріального стимулювання (преміювання, підвищення зарплати за результатами атестації),економічного планування, бюджетного управління і ін.