Норми витрат електроенергії на ремонтних роботах

Загальний обсяг енергії, витрачений підприємством умовно поділяється на 2 частини: яка залежить від обсягу робіт і яка не залежить(постійна) від обсягів робіт.

(6.6)

Витрати перемінної частини можна визначати сумарно, на основі часу роботи устаткування або, більш точно, за зведеними нормами.

Постійна частина визначається за нормативами освітлення вентиляції і т.д.

Силова електроенергія для виробничих цілей залежить від потужності обладнання і визначається:

кВт·год. (6.7)

де - сумарна потужність встановлених електродвигунів, кВт; - ефективний фонд часу роботи обладнання за плановий період роботи, год.; - коефіцієнт завантаження обладнання; - середній коефіцієнт одночасної роботи споживачів енергії; - коефіцієнт корисної дії електромережі; - коефіцієнт корисної дії електродвигунів.

Електроенергія на освітлення визначається за формулою:

кВт·год. (6.8)

де - кількість світильників, шт.; - середня потужність одного світильника, Вт; - норма освітлення 1м² площі, Вт; - площа будівлі, що освітлюється, м².

 

ЛЕКЦІЯ 7. РОБОЧІ КВАЛІФІКАЦІЇ ЯКІ ЗАДІЯНІ У ТЕХНОЛОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ. МЕТОДИ РОЗРОРБКИ Й УСТАНОВЛЕННЯ НОРМ ВИТРАТ ПРАЦІ

Персонал

Відповідно до Державного класифікатора професій ДК003-95

Робота - певні завдання та обов'язки, що виконані, виконуються чи повинні бути виконані однією особою.

Професія - здатність виконувати подібні роботи, які вимагають від особи певної кваліфікації.

Кваліфікація - здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти і спеціалізацією. У дипломі спеціаліста (молодшого спеціаліста) чи іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається через назву професії (інженер-механік, економіст, токар, секретар-стенографістка тощо).

Необхідний рівень освіти досягається завдяки реалізації освітніх, освітньо-професійних та освітньо-наукових програм підготовки і має в цілому відповідати колу та складності професійних завдань та обов'язків.

Спеціалізація пов'язана як з необхідною галуззю знань, використовуваними інструментами чи устаткуванням, так і з вироблюваною продукцією чи надаваними послугами і відповідає більш-менш деталізованому колу професійних завдань та обов'язків.

Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду робітників, здатних виконувати відповідні завдання та обов'язки. Професії, пов'язані з виконанням робіт високої кваліфікації, вимагають від особи кваліфікації на рівні молодшого спеціаліста. До професій, пов'язаних з виконанням робіт низької кваліфікації, належать професії з діапазоном тарифних розрядів, верхня межа якого не перевищує третього розряду. Інші професії стосуються професій, пов'язаних з виконанням робіт середньої кваліфікації.

Персонал поділяється на 5 категорій:

1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі)

Це професії, що пов'язані з:

- визначенням та формуванням державної політики, законодавчим, регулюванням;

- вищим державним управлінням;

- правосуддям та прокурорським наглядом;

- керівництвом об'єднаннями підприємств, підприємствами, установами, організаціями та їхніми підрозділами незалежно від форм власності та видів діяльності.

2. Професіонали

Це професії, що передбачають високий рівень знань в галузі фізичних, математичних, технічних, біологічних, агрономічних, медичних чи гуманітарних наук.

Професійні завдання полягають у збільшенні існуючого фонду (обсягу) знань, застосуванні певних концепцій, теорій та методів для розв'язання певних проблем чи в систематизованому викладенні відповідних дисциплін у повному обсязі.

До цього розділу належать професії, що вимагають від робітника (з урахуванням кола та складності певних професійних завдань та обов'язків) кваліфікації за:

1) диплому про вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста, магістра;

2) дипломом про присудження вченого ступеня:

- кандидата наук;

- доктора наук;

3) атестатом про затвердження вченого звання:

- старшого наукового співробітника;

- доцента;

- професора.

Фахівці

Це професії, що передбачають знання в одній чи більше галузях природознавчих, технічних чи гуманітарних наук.

Професійні завдання полягають у виконанні спеціальних робіт, пов'язаних із застосуванням положень та використанням методів відповідних наук.

До цього розділу належать професії, яким відповідає кваліфікація за дипломом чи іншим відповідним документом:

- молодшого спеціаліста;

- бакалавра;

- спеціаліста, що проходить післядипломну підготовку (стажування інтернатуру, клінічну ординатуру тощо);

- спеціаліста (на роботах з керування складними технічними комплексами чи їх обслуговування).

4. Технічні службовці

Це професії, що передбачають знання, необхідні для підготовки, збереження чи відновлення інформації та проведення обчислень.

Професійні завдання пов'язані з виконанням секретарських обов'язків, роботою на друкарських машинках чи інших конторських машинах, записами та опрацюванням цифрових даних чи обслуговуванням клієнтів (поштове обслуговування, операції грошового обігу, надання довідок, реєстрація чи передавання інформації тощо).

До цього розділу належать професії, до яких може бути застосований рівень кваліфікації "молодший спеціаліст", а також професії, що вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.

5. Робітники: кваліфіковані робітники з інструментом - це професії, що передбачають знання, необхідні для вибирання способів використання матеріалів та інструментів, визначення стадій робочого процесу, характеристик та призначення кінцевої продукції.

До цього розділу належать професії, пов'язані з видобутком корисних копалин, будівництвом чи виробленням різної продукції.

Ці професії вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.

Для деяких професій, пов'язаних з виконанням робіт високої кваліфікації, потрібна кваліфікація молодшого спеціаліста.

Більшість професій, вміщених до цього розділу, пов'язані з виконанням робіт

середньої кваліфікації та потребують професійно-технічної освіти чи професійної підготовки на виробництві;

робітники з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин - це професії, що передбачають знання, необхідні для експлуатації та нагляду за роботою устаткування чи машин, у тому числі високоавтоматизованих, а також для їх складання.

Професійні завдання охоплюють розроблення корисних копалин чи нагляд за їх видобутком, ведення робочого процесу та виробництво продукції на устаткуванні чи машинах, керування транспортними засобами чи пересувними установками, складання виробів із деталей та вузлів.

Для деяких професій, пов'язаних з виконанням робіт високої кваліфікації, потрібна кваліфікація молодшого спеціаліста.

Професії, пов'язані з виконанням робіт середньої кваліфікації, вимагають повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві.

Для професій, пов'язаних з виконанням робіт низької кваліфікації, достатньо базової загальної середньої освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу;

найпростіші професії - це найпростіші професії (роботи), що потребують знань для виконання простих завдань з використанням ручних інструментів, в деяких випадках із значними фізичними зусиллями.

Професійні завдання пов'язані з продажем товарів на вулиці, збереженням та охороною майна, прибиранням, чищенням, пранням, прасуванням та виконанням низько кваліфікованих робіт у видобувній, сільськогосподарській, риболовній, будівельній та промисловій галузях тощо.

Для виконання професійних завдань достатньо базової загальної середньої освіти або початкової загальної освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.

Персонал - основний, постійний штатний склад кваліфікованих працівників, який формується і змінюється під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, характеризується кількістю, структурою, професійною придатністю та компетентністю. Кількість персоналу визначається характером, масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, рівнем їх механізації, автоматизації та комп'ютеризації. Більш об'єктивною характеристикою кількості персоналу вважається середньосписочна кількість, тобто кількість працівників, що офіційно працюють в організації наданий момент.

В складі списочної кількості виділяють три категорії працівників:
постійні - працюють у даній організації більше одного року на основі контракту чи на безтерміновій основі; тимчасові — на 2—4 місяці; сезонні — на виконання сезонних робіт терміном до 6 місяців.

У списочну чисельність не включають осіб, які працюють за сумісництвом, запрошених до разових і спеціальних робіт, направлених на навчання з відривом від виробництва. З точки зору обліку, списочна кількість являє собою загальну суму присутніх і відсутніх на роботі.

Залежно від виконуваних функцій, класифікація передбачає дві основні категорії персоналу за участю в процесі виробництва: управлінський та виробничий.

Управлінський персонал — це працівники, трудова діяльність яких спрямована на виконання конкретних управлінських функцій. До них відносяться лінійні і функціональні керівники і спеціалісти.

Керівники, які спрямовують, координують і стимулюють діяльність виробництва, розпоряджуються ресурсами організації, приймають рішення, несуть повну відповідальність за досягнення цілей організації і мають право приймати рішення, відносяться до лінійних.

Керівники підрозділів, основне завдання яких полягає у сприянні ефективній роботі лінійних керівників відносяться до функціональних.