Лекція 15. Системи стимулювання парці

 

Стимулювати - означає спонукати до цільової дії. Стимул обумовлюється інтересом, тобто конкретизованою потребою. Поняття мотиву є ширшим від поняття стимулу. Стимул стає мотивом, коли він усвідомлюється людиною. Мотиви і стимули об'єднує те, що вони спонукають до дії.

Мотивація - це сукупність взаємопов'язаних заходів, які стимулюють працівника або колектив працівників до досягнення індивідуальних та спільних цілей діяльності підприємства.

Cтимулювання праці є важливим елементом підвищення життєвого рівня.

Стимулювання трудової діяльності - це система заходів економічно-організаційного та морально-психологічного впливу на працівників.

Стимулювання можуть бути:

1) за формою впливу - матеріальне й нематеріальне;

2) за рівнем впливу - на окремого працівника і на весь колектив підприємства;

3) за форою винагороди - грошове та не грошове;

4) за силою впливу на об'єкт стимулювання - пряме й опосередковане;

5) за суб'єктами стимулювання - з боку керівництва (власників) державних, орендних, кооперативних, приватних підприємств;

6) за об'єктами стимулювання - стимули, спрямовані на інтереси працівни­ків державних, кооперативних і орендних підприємств; приватних, акці­онерних, спільних підприємств; менеджерів різного рівня, підприємців, працівників вільних професій;

7) за результатами праці - на якість, продуктивність, інтенсивність праці;

8) за організаційно-економічними (механізми розподілу доходів усередині підприємств різних форм власності).

Матеріальні стимули праці це не тільки грошові винагороди, але й можливість зміни соціального статусу, отримання туристичних путівок, подарунків тощо.

 

Серед матеріальних стимулів праці провідне місце посідає заробітна плата, оскільки вона найповніше відображає залежність між результатами праці окремого працівника та його матеріальною винагородою. Заробітна плата значною мірою визначає рівень життя населення і є необхідною умовою розвитку всієї економіки. Низька заробітна плата не стимулює до високоефективного виробництва.

Для встановлення оптимального рівня заробітної плати у перехідній економіці використовують таку формулу:

ЗП = ЗП_пм·k_м + ЗП·ΔПП (15.1)

де ЗП - заробітна плата; ЗП_пм - прожитковий мінімум; k_м - міжрозрядний тарифний коефіцієнт; ΔПП - річний приріст продуктивності праці.

ΔПП = Іnn₁ - Іnn₀ (15.2)

де Іnn₁, Іnn₀ - індекси продуктивності праці за попередній і звітний роки.

Центральне значення заробітної плати у механізмі стимулювання праці пояснюється ще й тим, що вона охоплює усі її функції у комплексі. Проте відтворювальна функція послаблює стимулюючу, чим більше заробітна плата відповідає вартості робочої сили і підвищує життєвий рівень працівника, тим менше вона спонукає працівника реалізовувати свій потенціал.

Важливу роль заробітна плата відіграє як при звільненні, так і при виборі нового місця роботи.

Мотивами добровільної відмови від постійного місця праці є низький рівень оплати праці та нестабільність виплат заробітної плати.

Мотиви, якими керуються безробітні під час вибору нового місця праці, подано в таблиці

Таблиця15. 1

Мотиви вибору місця праці безробітними

Мотиви	% до опитаних
Високий рівень оплати праці	74,38
Стабільні доходи, навіть невеликі	70,03
Можливість реалізації своїх здібностей	39,41
Відповідність роботи професії, спеціальності	29,31
Належні умови праці	52,55
Можливість професійного росту	25,74
Можливість принести користь людям	40,31
Транспортна доступність	44,99

 

Дані таблиці свідчать, що основними мотивами праці є високий рівень оплати праці (74 %) та стабільні, хоч невисокі доходи (70 %). Відповідність роботи спеціальності має найменше значення, що є ознакою готовності до перекваліфікації та навчання. Табличні дані показують, що вагомими мотивами для працездатних громадян є також належні умови праці та можливість реалізувати свої здібності. Таким чином, праця та її зміст ще не втратили свої цінності для більшості і є не тільки способом отримання прибутку.

Для ефективного стимулювання праці працівників необхідно обрати оптимальну форму і систему оплати праці, наприклад: безтарифну, контрактну, єдину тарифну, а також оплату праці залежно від участі працівника у прибутках підприємства.

Моральні стимули виявляються у визнанні особливих заслуг (подяки, присвоєння звань). Загалом система стимулювання являє собою оптимальне поєднання матеріального і морального стимулювання, виховних дій для порушників трудової дисципліни. Соціальна ефективність стимулювання визначається мірою взаємозв'язку системи стимулів із системою інтересів і потреб, на які ці стимули спрямовано.

Матеріальне стимулювання все ж таки залишається домінуючим над моральним, тому особливого значення на сучасному етапі розвитку держави набуває управлінська культура мотивацією праці, на формування якої суттєво впливає особистість керівника, його професіоналізм та рівень загальної культури.

Найважливішим показником ефективності матеріального стимулювання є співвідношення реального ефекту від певного методу стимулювання і витрат на його проведення. Ефективною є та система матеріального стимулювання, яка дає змогу одержати додатковий ефект [6., ст. 56].

Критерій ефективності:

Пес > X·Вп (15.3 )

де Пес - розмір економічного ефекту, від використання системи матеріального стимулювання; X·Вп - сума виплат персоналу, передбачена даною системою матеріального стимулювання.

Додатковий прибуток підприємства внаслідок дії системи матеріального стимулювання, це різниця між попередніми двома показниками:

П = Пес - X·Вп > 0 (15.4)

Стимулювання праці - досить складний процес, однак, якщо його правильно організувати, то він приносить позитивний ефект. Серед сукупності видів стимулювання праці особливе місце належить заробітній платі, оскільки саме вона найповніше відображає залежність між результатами праці працівника і його матеріальною винагородою.