Вибір інноваційно-інвестиційних проектів на основі збалансованої системи показників.

Основною метою застосування збалансованої системи показників є забезпечення кількісної та якісної узгодженості між різними показниками, що допомагають цілісно визначити успішність діяльності підприємства. Збалансована система показників дозволяє: розробити стратегію розвитку організації; донести розроблену стратегію до кожного рівня компанії; адаптувати або трансформувати під неї систему організації бізнесу; спроектувати стратегічні цілі; забезпечити систему контролю досягнення стратегічних цілей. До переваг збалансованої системи показників можна віднести те, що ця система забезпечує цілеспрямований моніторинг діяльності підприємства, дає змогу прогнозувати появу проблем і запобігати їм, поєднує рівні стратегічного й оперативного управління, контролює найважливіші фінансові й нефінансові показники діяльності підприємства; проектується на всю організацію шляхом розробки індивідуальних цілей у рамках уже розроблених корпоративних стратегій; стимулює розуміння працівниками свого місця в стратегії компанії. Для розробки оптимальної збалансованої системи показників необхідно пройти низку етапів: визначити стратегічну мету; розбити її на функціональні цілі відповідно до рівнів управління; сформувати критичні чинники успіху і відповідні їм ключові показники ефективності. Застосування ЗСП починається, як правило, з оголошення корпоративної стратегії й визначення загалом етапів її реалізації. До таких належать: розроблення показників (скласти список показників, що відбивають найважливіші фактори успіху); виявлення причинного зв’язку (вибрати показники, що стосуються причинно-наслідкових відносин, щоб намітити конкретну логіку створення цінності); розроблення ієрархії карт показників (після розроблення карти показників для всієї організації підготувати додаткові карти для кожного підрозділу); установлення зв’язку з оплатою (погодити винагороду працівників за успіхи в ЗСП); підготовлення інфраструктури інформаційних технологій (привести збір даних і звітність у відповідність до логіки ЗСП; конфігурувати й управляти системними компонентами, потрібними для створення інтегрованої системи); одержання й використання зворотного зв’язку (проводити періодичні наради для оцінки зворотного зв’язку й підтримки безперервного поліпшення).

64. Стимулювання вищого менеджменту організації до інноваційноїдіяль-ності:характеристика складових стимулюючого контракту топ-менеджера.

Мотивація працівника до здійснення інноваційної діяльності являє собою процес впливу на людину з метою її спонукання до діяльності зі створення та впровадження інновацій в організацію. Система мотивації має: відповідати потребам і очікуванням працівників організації, зокрема творчих працівників організації, зокрема творчих працівників; максимально об’єктивно враховувати результати діяльності, кваліфікацію працівників, статус посади, ступінь відповідальності; заохочувати накопичення нових знань і досвіду; бути простою та зрозумілою; бути прозорою, включаючи будь-яку професійну дискримінацію, створюючи різні можливості для всіх працівників; мати постійне застосування, а не епізодичне. Стандартний стимулюючий контракт топ-менеджера будь-якої компанії складається з двох частин: фіксованої і змінної.

1. Фіксована частина винагороди не залежить від результатів діяльності компанії. Вона є страхуванням менеджера від надмірного ризику, якому він піддається за несприятливих макро-економічних умов або форс-мажорних обставин, її розмір встановлюється залежно від галузі, масштабів діяльності компанії, її традицій перспектив розвитку.

2. Змінна частина винагороди містить основний матеріальний стимул для дій менеджера в інтересах компанії.

Існує два підходи до визначення цієї частини винагороди:

1. Винагорода на основі відносних показників діяльності компанії. Суттєвою перевагою винагороджування за цією схемою є уникнення ризику, якому піддаються всі компанії галузі і який не залежить від дій менеджера. Недоліком цього підходу полягає у провокуванні агресивності компанії на ринку щодо конкурентів.

2. Винагорода на основі абсолютних показників діяльності компанії, які характеризують підвищення її ринкової вартості. На практиці її використовують у двох формах – опціонних контрактах, заснованих на зміні курсової ціни акцій компанії, і в контрактах, винагорода за якими залежить від фінансових показників організації. Додаткові умови стимулюючих контрактів, їх використовують у разі високої кваліфікації топ-менеджера і великих сподівань власника на те, що його робота приведе до успіху компанії. А саме: пільгове кредитування менеджера та страхування топ-менеджера від звільнення («золотий парашут»).

 

65. Оцінювання перспективності та відбір інноваційно-інвестиційних проектів за методикою квантово-економічного аналізу.

Одним з найпрогресивніших методів аналізу інвести­ційних проектів є квантово-економічний аналіз (КЕА). КЕА — новітня методологія прогнозу, що дозволяє не тільки інтуїтивно передчувати, а заздалегідь передбачати, і визна­чати ті проекти і компанії, що неефективні і не будуть мати успіху. КЕА не тільки вирізняє приречені проекти, але ви­являє причину, з якої починання приречене, і дозволяє вибрати прийом, що може виправити ситуацію. Теорія квантового економічного аналізу заснована на аналізі сполучення стадій розвитку життєвих циклів компаній-ринків-товарів. За методикою КЕА перспективність проекту оцінюється в кілька етапів. На першому етапі оцінюються не тільки технічні якості продукту, колек­тив і ресурси компанії, розміри ринку та його динаміка, але й визначається еволюційна стадія розвитку кожного з цих елементів. Другим етапом аналізу є порівняння отриманих наявних сполучень еволюційних рівнів роз­витку елементів ланцюга «продукт-компанія-ринок» з розробленою матрицею дозволених сполучень. Для визна­чення ефективності інноваційного проекту найдоціль­ніше застосовувати експертний підхід, оскільки саме він дає об’єктивну картину аналізу. Критеріями експертної оцінки являються науково-технічні, економічні, екологічні та соціальні показники проекту. Методи експертних оцінок можна розділити на дві групи: методи колективної роботи експертної групи та методи отримання індивідуальної думки членів експерт­ної групи. Методи колективної роботи включають методи «мозкової атаки», «сценаріїв», «ділових ігор», «наради» та «суду». Методи отримання індивідуальної думки членів екс­пертної групи ґрунтуються на попередньому отриманні інформації від експертів, опитуваних незалежно один від одного, з наступною обробкою отриманих даних. До цих методів можна віднести методи анкетного опитування, інтерв’ю та методи «Дельфі».

 

Вибір інноваційно-інвестиційних проектів на основі збалансованої системи показників. 63

Види між фірмової кооперації при здійснення інноваційного процесу, особливості управління. 46

Дослідно-конструкторські розробки: їх мета, види робіт та склад документації за основними стадіями. 13

Економічний, правовий та організаційний механізм реалізації державної інноваційної політики. 22

Життєвий цикл та учасники інноваційного проекту. 51

Завдання підсистем управління обсягом, часом та вартістю проекту. Управлінські методи і моделі, які використовуються. 52

Завдання, принципи та складові системи фінансового забезпечення інноваційної діяльності. 21

Закономірності формування технологічних укладів та характеристика його структури. Роль базових інновацій в формуванні ТУ. 7

Інноваційна діяльність: сутність, зміст та види. Сфера інноваційної діяльності. 2

Інноваційна сприйнятливість організацій. Характеристика чинників, які визначають сприйнятливість організацій до інновацій. 32

Інноваційний потенціал організації: основні складові та методи оцінки. 35

Інноваційний проект: сутність, спільні ознаки, критерії класифікації. 50

Інноваційний розвиток організацій: сутність, особливості формування цілей розвитку та чинники, що виливають на зміни в системі управління. 31

Інноваційні складові базових стратегій інтенсивного та інтеграційного розвитку. 40

Класифікація інновацій: найважливіші критерії та застосування в управлінні нововведеннями на підприємствах. 4

Матричні структури: сутність, види, особливості застосування. 48

Мета, напрямки та основні принципи державної інноваційної політики. 18

Методи економічного оцінювання ефективності інноваційно-інвестиційних проектів: метод ЧПВ, ІД, ВНД, T_ок. 59

Методи стимулювання інноваційної активності працівників організації. 57

Об’єкти промислової власності, отримані внаслідок реалізації інноваційного процесу – їх сутність та відмінності в правовій охороні. 12

Організаційні форми інтеграції науки і виробництва, особливості управління ними. 44

Основні підходи до розуміння сутності інноваційного підприємництва. Бізнес-модель як об’єкт інноваційного перетворення. 3

Основні положення неокласичної теорії нововведень Г.Менша. Значення концепції S-образних кривих в обґрунтуванні доцільності впровадження нововведень. 11

Основні положення хвильової теорії М.Д.Кондратьєва. Обґрунтування доцільності впровадження інноваційно-інвестиційних проектів з точки зору теорії “довгих хвиль”. 10

Основні причини опору змінам та характеристика методів їх подолання. 34

Основні якості, що повинні бути притаманні менеджерам в інноваційній сфері. 29

Особливості взаємодії організації і нововведень за Д.Р.Кімберлі та завдання інноваційного менеджменту для кожного типу. 33

Оцінювання перспективності та відбір інноваційно-інвестиційних проектів за методикою квантово-економічного аналізу. 65

Переваги та недоліки способів послідовної, паралельної та інтегральної організації робіт в інноваційному процесі. 49

Переваги та недоліки структур, організованих за галузями науки, за продуктовою ознакою та за стадіями НДДКР. 47

Повноваження керівника проекту в слабкій, сильній і збалансованій матриці. 60

Порівняльна характеристика “технопарку” і “технополісу” 45

Правова охорона об’єктів авторського права та нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності. 14

Принципи та методи інноваційного менеджменту. Алгоритм вибору методів. 24

Причини та чинники, що обумовлюють зростання ролі держави в регулюванні інноваційної діяльності. 17

Прогнозування в інноваційному менеджменті: завдання та методи прогнозування. 26

Роль і значення бізнес-інкубаторів для розвитку інноваційної діяльності в Україні. 54

Співвідношення понять ефект та ефективність інновацій. Види ефектів від реалізації інновацій, основні показники для їх оцінки. 62

Стан та проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні. 5

Стимулювання вищого менеджменту організації до інноваційноїдіяльності:характеристика складових стимулюючого контракту топ-менеджера. 64

Сутність інноваційної культури організації, її складові та способи формування. 58

Сутність та завдання стратегічного та оперативного планування інновацій. 39

Сутність та зміст основних категорій: новація, нововведення, інновація винахід, відкриття. 1

Сутність та значення SWOT-аналізу при виборі інноваційної стратегії. 42

Сутність та особливості інноваційних стратегій. Позитивні наслідки та ускладнення, що супроводжують впровадження інноваційних стратегій в організаціях. 37

Сутність та структура інноваційного процесу. 8

Сутність та характеристика основних етапів управління ризиками іннова-ційного проекту. 61

Сутність, складові та властивості інноваційної інфраструктури. 6

Сутність, цілі та задачі інноваційного менеджменту. 23

Типи інноваційних стратегій за “менеджерською поведінкою”. Можливі наслідки застосування для підприємства. 38

Трансфер технологій: сутність, форми і методи реалізації. 16

Управлінські рішення в інноваційному менеджменті: сутність, класифікація, вимоги та види відповідно до сфери компетенції. 30

Фінансування інноваційної діяльності венчурним капіталом: основні етапи, критерії надання інвестицій та відмінності від інших видів фінансування. 56

Характеристика видів проектного фінансування. 53

Характеристика детального і діагностичного підходів до оцінки інноваційного потенціалу підприємства. 36

Характеристика джерел фінансування інноваційної діяльності вітчизняних підприємств. 19

Характеристика моделі управління інноваційним проектом: WBS, OBS, матриця відповідальності тощо. 55

Характеристика основних етапів розробки інноваційних стратегій. 41

Характеристика основних моделей поширення інновацій. 15

Характеристика основних функцій інноваційного менеджменту. 25

Характеристика процесу розроблення і впровадження нового продукту. 43

Характеристика прямих та непрямих методів реалізації державної інноваційної політики. 20

Характеристика спеціальних функцій інноваційного менеджменту. 28

Циклічний характер інноваційного розвитку. Теорія Й.Шумпетера. 9

Цілевстановлення в інноваційному менеджменті. Особливості формування “дерева цілей” організації. 27