Інноваційний процес розглядається

- як паралельно-послідовне здійснення науково-дослідної, дослідно-конструкторської, виробничої та маркетингової діяльності;

- як часові етапи життєвого циклу інновації;

- як процес фінансування та інвестування розробки та розповсюдження нового виду продукції або послуги (інноваційний проект).

Стадії інноваційного процесу на під-ві:

- виникнення ідеї нововведення

- дослідження можливості її розробки

- формування концепції

- прикладні дослідження

- проектно-конструкторські розробки

- експериментальні дослідження

- аналіз потенційних ринків

- пробний маркетинг

- доробка

- серійне виробництво

Інноваційний процес має циклічний характер розвитку, здійснюється в просторі і часі, основними його етапами є: науковий, технічний, технологічний, експлуатаційний. Вони охоплюють такі види діяльності:

Науковий етап:

- фундаментальні дослідження (Теоретичні: Обґрунтування нових теорій, понять, відкриття нових явищ; Пошукові:

Розробка концепцій нових продуктів, технологій, оцінка їх здійснимості - Нові знання, нові концепції)

- прикладні дослідження (Розробка шляхів практичного використання відкритих раніше явищ і процесів, їх моделювання і конструювання - Знання, у формі звітів, патентів, винаходів)

Технічний, технологічний етап:

- дослідно-конструкторські розробки (Створення зразків нової техніки, матеріалів, технологій. Випробовування зразків і прийняття замовником - Проектне технічна документація, патенти, винаходи);

- промислове в-во і первинне впровадження на ринок (Технічна і технологічна підготовка виробництва, оснащення сучасним обладнанням. Пробний маркетинг - Продукт технологія)

Експлуатаційний етап:

- зростання ринку (Рекламні заходи, маркетингові дослідження споживачів додаткові послуги, навчання персоналу, збільшення прибутку - Продукт технологія)

- сталий ринок (Насичення ринку, стабілізація продаж, зростання конку-ренції - Модернізація або удосконалення продукту, технології)

- занепад (Зменшення попиту, зниження оборотів продаж, зменшення прибутків - Продукт технологія)

 

 

9. Циклічний характер інноваційного розвитку. Теорія Й.Шумпетера.

Інноваційний розвиток має циклічний характер.

Циклічність — це рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабах щонайменше національної економіки до другої. Епіцентром цик­лічного руху є криза, у якій поєднуються межа та імпульс зростання економіки.

Криза утворює вихідну базу для нових капіталовкладень і нововведень, спону-каючи до оновлення на базі нової техніки, яка здатна не лише відтворити докризовий рівень прибутку, а й забезпечити вищий його рівень.

Економічний цикл являє собою інтервал розвитку в часі, протягом якого відбувається піднесення виробництва, розквіт, а потім його скорочення, застій (депресія), пожвавлення і знову піднесення.

Теорія економічного розвитку Шумпетера розглядає технічну інновацію як економічний засіб, застосований підприємцем з метою підвищити свій прибуток.

Шумпетер розрізняє п’ять характерних випадків нових комбінацій:

1. Виготовлення нового продукту або відомого продукту з новими властивостями.

2. Впровадження нового, ще невідомого в даній галузі методу виробництва.

3. Освоєння нового ринку збуту.

4. Отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів.

5. Проведення реорганізації (організаційна перебудова), вклю­чаючи створення монополії або її підрив у конкурентів.

Саме новизну Шумпетер уважав вирішальним критерієм у визначенні нововведення.

Найважливішим, за теорією Шумпетера, є впровадження нових продуктів і нових методів виробництва.

Шумпетер удосконалює свою теорію, підходить до класифікації нововведень, уводить поняття базових і вторинних нововведень.

Кожна інновація, що реалізує великий винахід, створює передумови для формування нових поколінь технологій і техніки — це базова інновація. Слідом за нею виникає низка дрібніших інновацій (вторинних).

Основні положення інноваційної теорії Шумпетера, які безперечно сприй-маються і на які послідовники спираються, зводяться до такого:

1. Рушійною силою прогресу у формі циклічного розвитку є не будь-яке інвестування у виробництво, а лише в інновації, тобто впровадження принципово нових товарів, техніки, форм вироб­ництва і обміну.

2. Уперше вводиться поняття життєвого циклу інновацій як «процесу творчого руйнування».

3. Численні життєві цикли окремих нововведень зливаються у вигляді пучків («кластерів»).

4. Шумпетер сформував концепцію рухомої, динамічної рівноваги, яка пов’язана з різними видами інновацій.

10. Основні положення хвильової теорії М.Д.Кондратьєва. Обґрун-тування доцільності впровадження інноваційно-інвестиційних проектів з точки зору теорії “довгих хвиль”.

Основні положення хвильової теорії М.Д.Кондратьєва:

1. Проведені дослідження дали змогу виявити наявність циклічних хвиль у межах 50—60 років. Цикл має 4 фази:

- дві — піднесення;

- дві — занепаду.

2. М. Кондратьєв визначив, що перед і на початку піднесення хвилі кожного великого циклу виникають глибокі зміни в економічному житті суспільства, які виявляються в значних змінах техніки, виробництва, виникненні нових ринків збуту.

3. М. Кондратьєв довів, що є три типи «хвиль» — короткі (приблизно 3 роки), середні (15 років) і довгі (60 років) і всі вони впливають на економічну кон’юнктуру.

4. Основною закономірністю великих циклів М. Конд­ратьєв уважав науково-технічні винаходи, відкриття, зміни технологічного укладу, які впливають на соціально-економічне життя су-
спільства, утворення нових ринків, нових країн тощо.

М. Кондратьєв увів поняття «технічна революція як тяглова сила» циклу, розробив теорію «інноваційних» пакетів і показав, що нововведення розподіляються в часі нерівномірно і з’явля­ються групами.

Зміни в техніці зумовлені попитом виробництва, створенням таких умов, за яких застосування винаходів стає можливим і необхідним. Війни і революції не падають з неба, а є наслідком створених економічних, соціальних і політичних обставин, які породжують черговий цикл, а кожна наступна фаза довгого циклу є результатом кумулятивних процесів попередньої фази.

Так, у розвитку першої хвилі піднесення (кінець XVIII ст.) визначаль­ними були винаходи в текстильній промисловості та виробництві чавуну. Зростання в період другої хвилі (середина XIX ст.) було зумовлено насамперед будівництвом залізниць, розвитком морського транспорту, а третя хвиля піднесення (початокXX ст.) пов’язана з відкриттям електрики, радіо та ін. Крім того, помічено, що на стадії «піднесення» хвилі супроводжуються нестабільністю в суспільстві — політичними негараз­дами, страйками, революціями, стадія «занепаду» хвилі характеризується активізацією інноваційної діяльності, пожвав­ленням у створенні нових робочих місць, нових галузей вироб­ництва, зміною технологічної парадигми, що приводить до подолання кризи.

 

 

11. Основні положення неокласичної теорії нововведень Г.Менша. Значення концепції S-образних кривих в обґрунтуванні доцільності впровадження нововведень.

Основні положення:

1. Менш дотримувався тієї точки зору, що нововведення революціонують виробництво, базисні інновації «приходять групами, або хвилями і перебувають у безпосередньому зв’язку з кризовими явищами або процвітанням економіки».

2. На думку Г. Менша, кризові явища пояснюються саме тим, що не вистачає базових інновацій і відсутні умови для розвитку науки і винахідництва.

3. Він висуває тезу про необхідність усунення перешкод стосовно інновацій через «доповнення до глобального регулювання» шляхом участі держави в здійсненні проектів нововведення для компенсації ризику, особливо відносно базових інновацій, щоб через взаємодію держави і підприємництва створити економічні умови для розроблення, реалізації та поширення інновацій.

4. За Меншем кожний тривалий цикл має форму S-по­дібної або логістичної кривої, яка описує траєкторію життєвого циклу даного технологічного способу виробництва.

5. Г. Менш також досліджував співвідношення між базовими і покращуючими інноваціями. Покращуючі нововведення йдуть слідом за базовими, бо розкривають усі можливості базисної технології — засоби виробництва, продукти стають якіснішими, прогресивнішими, дешевшими.

Розвиток кожної технології характе-ризується за допомогою логістичної S-подібної кривої, яка виступає як основний аналітичний засіб. S-подібна крива відображає залежність між витратами, пов’язаними з розробкою нової технології чи нового продукту, та результатами, одержаними від укладених коштів.

Спочатку, коли кошти вкладаються в дослідження, успіхи дуже незначні, потім, коли використовують ключові для досягнення успіхів знання, які реалізуються у вигляді розробок, результати покращуються стрибко-подібно. У міру дальшого інвестування додаткових коштів у процес чи продукт з метою їх удосконалення технічний прогрес досягається важче і коштує це дорожче. Це свідчить про існування межі ефективного використання тієї чи іншої технології.

 

 

12. Об’єкти промислової власності, отримані внаслідок реалізації інноваційного процесу – їх сутність та відмінності в правовій охороні.