Являє собою одну з сторін організації виробництва, що характеризує тривалість використання засобів виробництва протягом доби і року.

Режим роботи гірничого підприємства – встановлені порядок і тривалість виробничої діяльності у певному календарному періоді (доба, тиждень, місяць, рік), що враховує технологію виробництва, регламентує час виконання роботи та час перерв, змінність роботи, тривалість змін.

Під режимом роботи в часі розуміється розподіл у часі (по днях тижня, змінах) робочих і неробочих періодів, а також періодів видавання корисної копалини

та підготовки до них.

Режим роботи в просторі характеризує число дільниць, що беруть участь у забезпеченні виробничої потужності.

Ефективним вважається такий режим роботи підприємства, який забезпечує високий рівень продуктивності праці і мінімальні витрати при поліпшенні умов і безпеки праці.

Режими роботи гірничого підприємства характеризуються:

- кількістю робочих днів у році або тижні;

- кількістю робочих змін за добу;

- тривалістю робочого тижня;

- числом робочих тижнів за рік;

- тривалістю робочої зміни і перерв між змінами.

Розрізняють річний і добовий режими роботи підприємства.

Річний режим роботи в залежності від числа робочих днів у тижні може бути перервним і безперервним.

Добовий режим роботи при виконанні основних виробничих процесів також може бути перервним і безперервним.

Безперервний режим роботи, як правило, здійснюється на повністю автоматизованому виробництві, або на процесах, які необхідно підтримувати цілодобово (торфобрикетний завод). Крім того на рудниках на таких процесах, як провітрювання, водовідлив, обслуговування агрегатів на нафто і газопромислах.

При безперервному добовому режимі основні виробничі процеси виконуються протягом 24-год. - наприклад 2 зміни по 12-год.; 3 зміни по 8-год.; 4 зміни по 6-год.

При перервному режимі можуть бути перерви між змінами або одна перерва

наприкінці доби - 3 зміни по 6-год. і перерва 2-год. між змінами; 3 зміни по 7-год., одна година перерва; 2 зміни по 6,7,8-год з однаковою перервою.

При перервному режимі підприємство має загальний вихідний день і не працює у святкові дні.

Найбільш поширені для гірничого підприємства перервні режими роботи:

з трьома 7-годинними змінами на добу, двома загальними вихідними днями – 5-денний робочий тиждень;

з трьома 7-годинними змінами на добу, одним загальним і одним плаваючим вихідним днем - 6-денний робочий тиждень.

Перервний режим роботи із загальним вихідним днем має наступні переваги: створює нормальні умови для проведення планово - попереджувальних ремонтів у загально-вихідні дні, що підвищує надійність і збільшує термін служби устаткування без суттєвих змін і його технологічних характеристик; забезпечує постійність складу робітників підземних бригад.

Недоліками є зменшення планового робочого часу, що в окремих випадках може призвести до погіршання використання основних фондів.

Перервний режим роботи може бути з одним або двома вихідними днями для рудника, ділянки і робітників, а також з одним загальним вихідним днем у тиждень для рудника і ділянки і двома для рудників.

При безперервному річному режимі гірниче підприємство працює без загальних вихідних днів, це обумовлюється технологією виробництва, гірничо-геологічними умовами, що не допускають тривалих перерв при виконанні гірських робіт, відсутністю резервів у виробництві. При цьому режимі досить складно організувати технічне обслуговування і з’являється необхідність підміни постійного складу робітників, збільшується їхня облікова чисельність, створюються певні труднощі в організації відпочинку і культурного обслуговування працівників.

При безперервному річному режимі виділяють спеціальний час (із зменшенням виробничого плану) для проведення поточних і капремонтів устаткування).

Для оцінки економічної ефективності різних режимів роботи застосовують показники: продуктивність праці; собівартість випуску продукції; питомі капітальні

вкладення (витрати); коефіцієнт використання устаткування.

 

9.2. Вимоги до раціональних режимів роботи у часі

У загальній сукупності вказаних вимог можливо виділити технологічні, економічні, організаційні та соціальні.

Технологічні. Технологічно необхідно виділення спеціального часу для щоденної і щотижневої профілактики, поточних ремонтів обладнання та гірничих виробок. Вважають, що мінімально необхідним для цієї мсти є виділення 3-7 годин за добу, вільних від видачі корисної копалини з забою, і одного вихідного дня на тиждень.

Тривалість ремонтної перерви залежить від рівня механізації та автоматизації. При комплексній механізації процесів в очисних забоях для профілактичного ремонту обладнання повинна виділятися ціла робоча зміна, тобто 6-7 годин.

Економічні. З економічної точки зору найбільш доцільними є режими, що передбачають повне використання виробничих фондів з максимальним їх завантаженням.

Організаційні. З організаційної точки зору до раціональних режимів пред'являють такі вимоги:

а) збіг режимів роботи різних дільниць і цехів шахти (видобувні дільниці,транспорт, вентиляція);

б) збіг тривалості змін окремих, категорій і груп робітників (робітники очисного забою, робітники транспорту);

в) постійність бригад робітників і відсутність або мінімальна необхідність

в їх підміні (можливо, коли число годин роботи за тиждень шахти та робітника збігається);

Соціальні. З погляду на побут трудящих до раціональних режимів висувають такі вимоги:

а) подальше зменшення тривалості робочого тижня;

б) скорочування застосування праці в нічний час.

 

Тривалість робочого тижня, робочого дня

Установлена тривалість робочого часу для окремих працівників протягом доби називається робочим днем.

Робочий час – це весь час протягом якого працівник перебуває на робочому місці з метою виконання певного робочого завдання.

Протягом робочого дня працівникові повинна бути надана перерва для відпочинку і прийняття їжі. Якщо така перерва встановлена загальна для усього колективу, то вона не включається в тривалість робочого дня, при відсутності загальної перерви працівникові надається можливість відпочити і прийняти їжу протягом робочого дня із включенням цієї перерви в робочий час.

Для всіх робітників ІТР і службовців тривалість робочого дня обчислюється з моменту приходу на робоче місце до моменту відходу з роботи. Відповідно до тривалості часу протягом робочого тижня, зміни і року, розрізняють тижневий, змінний і річний.

Режим роботи встановлюється для підприємства і його підрозділів, для окремих бригад і робітників. Він передбачає кількість робочих змін за добу, тривалість зміни, тривалість робочого тижня, кількість робочих днів на рік.

Тижневий режим роботи підприємства (підрозділу) і бригад (робітників) може збігатися і не збігатися.

Режим роботи	Для підприємств в цілому	Для окремих робітників(бригад)
При безперервному робочому тижні	7+0	6+1
При перервному робочому тижні: шестиденному, п’ятиденному, триденному.	6+1 6+1 7+0	6+1 5+2 3+1

Нормальна тривалість робочого часу робітників та службовців на підприємствах та в організаціях не може перевищувати 40 год. на тиждень. Тривалість робочого дня залежить від кількості робочих днів у тижні.

На передодні святкових днів тривалість робочого дня скорочується на 1год., як при п’яти так і при шестиденному робочому тижні. При 36-годинному робочому тижні тривалість робочого дня становить 7год. і 12хв. (5 днів), але приймається

7 год., з додатковим відпрацюванням однієї зміни кожен 7-й тиждень.

 

ЛЕКЦІЯ10.РЕЖИМ ПРАЦІ ТА ВІДПОЧИНКУ ГП. МЕТОДИКА ВИБОРУ ОПТИМАЛЬНОГО РЕЖИМУ РОБОТИ

Режим праці та відпочинку

Режим праці та відпочинку – це чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу.

Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників суб’єктивного (настрій, ставлення до праці) і об’єктивного (стать, вік, стан здоров’я, умови праці) характеру.

До основних чинників виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва, належать:

- фізичне зусилля, що може бути незначним, середнім, сильним та дуже сильним;

- нервове напруження буває незначне, середнє, підвищене;

- робоче положення маже бути обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;

- монотонність розрізняють незначну, середню та підвищену;

- температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Тут розрізняють незначні рівні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі;

- забруднення повітря буває таких ступенів, як незначний, середній, підвищений, сильний та дуже сильний;

- виробничий цикл;

- вібрація, обертання, поштовхи є підвищені, сильні, дуже сильні;

- освітленість в робочій зоні в люксах поділяють на нормальну, недостатню, осліплюючу.

Чинники виробничого середовища мають фізіологічні та психологічні межі.

Психологічна межа – характеризується певними нормами, перевищення яких викликає у працюючих дискомфорт.

Фізіологічна межа – характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи.

Важливим завданням у поліпшенні організації праці є встановлення найдоцільніших режимів праці та відпочинку.

Режим праці і відпочинку – це встановлений на підприємстві порядок часу, який регламентує черговість часу роботи і відпочинку протягом робочої зміни, доби, тижня, місяця, року.

Режим праці і відпочинку тісно пов’язаний з режимом роботи самого підприємства (перервний чи безперервний). Вони формуються з урахуванням працездатності людини, що змінюється протягом доби, що враховується у змінному і добовому режимах.

Рис.10.1 Зміна продуктивності праці протягом зміни:

1 - період впрацьовування; 2 - період стійкої працездатності; 3 – період зростання втомлюваності

Змінний режим визначає загальну тривалість робочої зміни, час її початку та закінчення, тривалість обідньої перерви, тривалість праці та регламентованих перерв на відпочинок.

 

11-11^30

7⁰⁰ 15³⁰

18^30-19

15³⁰ 24⁰⁰

Рис.10.2 Графік змінного режиму роботи

Кількість регламентованих перерв на відпочинок залежить від ступеня і характеру стомлення. Перерви встановлюються в періоди, які трохи випереджають зниження працездатності для запобігання різкого розвитку стомлення.

Добовий режим праці та відпочинку включає кількість змін на добу, час відновлення працездатності між змінами.

Тижневий режим праці та відпочинку передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на тиждень, роботи у вихідні та святкові дні.

Графіки роботи передбачають порядок чергування змін.

Місячний режим праці та відпочинку визначає кількість робочих та неробочих днів в даному місяці, кількість робітників, які йдуть у відпустку, тривалість основних та додаткових відпусток.