Типи організаційних структур управління

До основних типів ОСУ відносять:

централізована лінійно-функціональна або функціональна (багатофункціональна) ОСУ; дивізіонна ОСУ; матрична ОСУ; ОСУ конгломератного типу.

Лінійно-функціональна організаційна структура управління - найпоширеніший у практиці діяльності організацій тип ОСУ, використовує поєднання адміністративних (пов'язаних із прийняттям рішень) і функціональних задач, а також лінійних і функціональних зв'язків між рівнями управління. В основі побудови цієї структури лежить принцип функціональної департаменталізації.

Дивізіонна організаційна структура управління. Якщо організації великі або спеціалізуються на виробництві багатьох товарів, то при побудові ОСУ їм необхідно використовувати принцип дивізійної департаменталізації - розподіл задач управління і формування департаментів за видами вироблених товарів, продуктів або послуг, групами обслуговуваних споживачів, або за географічними регіонами, у яких працює організація.

До дивізійних департаментів належать відділення, що є "центрами прибутку".

Штаб-квартира являє собою єдиний центр вищого рівня управління, за яким закріплюються, як правило, функції стратегічного управління, формування фінансової і кадрової політики, а також управління дивізіонними департаментами.

Матрична ОСУ. Найпоширеніша у практиці запровадження інноваційних проектів. Проектні підрозділи існують на постійній основі й у їхньому складі є посада керівника проекту. Керівник проекту наділений проектними повноваженнями. До проектного підрозділу входять задачі спеціального призначення, передусім, що належать до сфери розподілу ресурсів і поточного контролю над їхнім використанням.

Структура апарату управління матричного типу відрізняється від інших тим, що працівники проектного підрозділу мають подвійне підпорядкування - керівникові проекту і керівникові функціонального відділу, в якому вони працюють постійно. Перевага матричної організаційної структури управління полягає в динамічності організації програм і швидкій її перебудові з появою нових програм. Вона покликана забезпечувати реалізацію цілей усієї господарської організації, підпорядкування інтересів окремих підрозділів інтересам реалізації програм.

ОСУ конгломератного типу. Це змішана ОСУ Вона побудована на поєднанні різних типів ОСУ. Така система використовується, як правило, у великих корпораціях, що виконують різні види діяльності. Вища ланка корпорації централізує задачі управління, пов'яза­ні з довгостроковим плануванням, розробкою політики, а також із координацією і контролем дій у межах підприємства. Відділення можуть використовувати різні типи ОСУ: одне відділення може надавати перевагу функціональній, друге - матричній, а третє - продуктовій. Основна ідея полягає в тому, щоб зібрати виробництво і збут усіх поточних, сталих, прибуткових продуктів в один департамент поточного виробництва і зосередити розробку нових видів продукції в пошукових підрозділах. Остання може займатися як питаннями диверсифікації, так і питаннями розширення виробництва.

Особливістю цієї ОСУ є можливість дуже швидко згортати і розгортати ділову активність у різних галузях із мінімальним порушенням сформованих зв'язків.

 

Рис. 17.1. Лінійна ОСУ

 

Рис 17.2. Функціональна ОСУ

 

Рис 17.3. Лінійно-функціональна ОСУ

 

Рис. 17.4. Дивізіонна ОСУ

Рис. 17.5. Матрична ОСУ

Рис. 17.6. Міжнародна матриця

Таблиця17.1

Принципи побудови, переваги та недоліки типових організаційних cтруктур

 

Продовження таблиці 17.1

ЛЕКЦІЯ 18. ПРОЦЕСИ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

 

Процес управління

Процес управління — це логічна послідовність управлінських дій, тобто задач управління, вирішення яких спрямоване на досягнення конкретного результату, котрим є ціль.

Ціль управлінського процесу - об'єднання зусиль учасників(керівники, виконавці і контролери) для досягнення конкретного результату.

Предмет управлінського процесу - інформація, яку учасники використовують у своїй діяльності.

Засоби здійснення процесу - це документи і різні засоби прийому, передачі, реєстрації, збереження, обробки і видачі інформації.

Правильно спроектований процес управління робить організацію процвітаючою.

 

Зміст процесу управління

Зміст процесу управління відображає логічний взаємозв'язок вирішення задач планування, організації обліку, контролювання, регулювання, аналізу і стимулювання. Поєднання цих завдань управління, вирішення яких спрямоване на одну конкретну мету, утворює управлінський цикл (ри с.18.1) або конкретний процес управління.

Рис.18.1. Управлінський цикл

Усі процеси управління організацією, подані у вигляді взаємозв'язку задач управління

можна поділити на дві великі групи: постійні й періодичні.

Постійні процеси являють собою функціональні сфери людської діяльності з досягнення поточних цілей. Наприклад, процес управління виробництвом продукції, процеси містять певні управлінські процедури, порядок виконання яких зазда­легідь спроектований і описаний у вигляді інструкції. Зміна змісту постійних процесів відбувається нечасто.

Періодичні процеси - як правило, спрямовані на вирішення позаштатнихуправлінських ситуацій.

Як постійні, так і періодичні управлінські процеси мають одну внутрішню струк­туру, але вона відрізняється цілями, предметом, коштами, змістом виконуваних упра­влінських процедур і операцій.

У процесі управління можна виділити елементи й управлінські процедури.

Елементи процесу управління — це управлінські категорії, логічний взаємозв'язок яких визначає такі характеристики управлінської діяльності:

а) для чого виконується процес управління;

б) що стало причиною виникнення процесу управління;

в) на що спрямовано процес управління;

г) який вид впливу виробляється у процесі управління.

Елементами процесу управління є:

> ціль; > ситуація; > проблема; > рішення.

Логічний взаємозв'язок цих елементів подано на рис. 18.2.

Ціль. Процес управління передбачає з'ясування або постановку цілі, заради якої він буде виконуватися.

Кожному з процесів управління властива своя ціль. Отже, цілі бувають відносно постійні (невизначений період часу) і періодичні.

Цілі в процесі управління повинні мати операційний характер і перетворювати­ся на конкретні задачі і робочі завдання. Для кожної управлінської ситуації вони є орієнтиром для концентрації необхідних ресурсів.

 

Зворотний зв'язок

Стадії процесу управління

Рис.18.2. Процес управління організацією

Ситуація - це стан керованої підсистеми або окремо­го об'єкта, оцінюваний щодо цілі відповідно підсистеми або об'єкта.

Ситуація у процесі управління виникає в результаті появи відхилень у діяльності

Рішення передбачає вибір найефективнішого варіанта впливу на ситуацію, вибір конкретних засобів і способів, розробку конкретнихуправлінських процедур здійснення процесу управління.

Саме цей елемент залучає до дії людські, матеріальні й фінансові ресурси. Рішення акумулює в собі вдалі й невдалі сто­рони попередніх елементів і зобов'язане відфільтрувати неефективні напрями діяль­ності керованих об'єктів або дій менеджерів.

 

Управлінські процедури

Кожен елемент процесу управління реалізується за допомогою взаємозалежних управлінських процедур. Виділяють такі управлінські процедури (див. рис. 2):

> визначення цілі; > інформаційне забезпечення; > аналітична діяльність;

> вибір варіантів дій; > реалізація рішень.

Визначення цілі як процедура покликана забезпечити постановку конкретної цілі (якщо ціль не поставлена) або з'ясування її сутності, пов'язаної з перебігом процесу управління.