Лекція 19. Види звітності гірничих підприємств

 

На підприємствах передбачені наступні види звітності:

ПЕРВИННІ ДОКУМЕНТИ:

Облік праці та зарплати(7)

ПЕРВИННИЙ ДОКУМЕНТ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

ПОДАТКОВА ЗВІТНІСТЬ:

Акциз(9)

Валюта(20)

Інше(18)

Інші податки і збори(19)

Місцеві податки і збори (13)

ПДВ(20)

ПДФО податок з доходів фізичних осіб (9)

Податок на прибуток (9)

РРО реєстратор розрахункових операцій (15)

СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ:

Статистика будівництва (2)

Статистика підприємства (1)

Статистика праці (2)

Статистика торгівлі, послуг, товарних ринків (9)

Статистика фінансів та заборгованості (20)

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний период:

Основна форма (25 кварталу)

ФОНДИ:

Безробіття (20)

Пенсійний (20)

Соцстраху від нещасних випадків (20)

Соцстраху від тимчасової втрати працездатності (20)

 

Крім цього на підприємствах ведеться звітність про обсяги випуску продукції, надання послуг, виконання робіт, за кожним видом продукції з наростаючим стогом і з обсягом виробництва за зміну з занесенням у окремі журнали.

Організація оформлення і підготовки звітних документів проводиться відповідно до нормативних документів державних органів у які ці звіти подаються.

Фінансова звітність базується на Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого:

Стаття 3. Мета бухгалтерського обліку та фінансової звітності

1. Метою... складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ

Стаття 11. Загальні вимоги до фінансової звітності

1. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

2. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

4. Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.

Стаття 13. Звітний період

1. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (poкy).

2. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути менш як 12 місяців, але не більш як 15 місяців.

3. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку звітного року до дати прийняття рішення про його ліквідацію.

Стаття 14. Подання та оприлюднення фінансової звітності

Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України

1. Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

 

На підприємствах торфової галузі для розрахунку планових показників виконується паспортизація.

Мета паспортизації торфового покладу полягає у визначенні якісної характеристики запасів торфу, які підлягають видобуванню в наступному сезоні, встановленні критичної, і допустимої норми зольності готової продукції.

При паспортизації виконують:

1) визначення потужності торфового покладу в межах дільниці відведеної під видобування фрезерного і кускового торфу;

2) визначення типу, виду, і ступеня розкладу;

3) визначення вологості і зольності;

4) визначення пенькуватості покладу;

5) вибраковування ділянок покладу не придатних для видобутку екскаваторного або фрезерного торфу;

Паспортизація виконується:

а) на дільницях фрезерного торфу щорічно;

б) на кар'єрах екскаваторного торфу і при визначенні глибини покладу, вологості і зольності щорічно; при визначенні ботанічного складу і ступеня розкладу один раз на чотири роки.

Усі роботи з паспортизації повинні бути закінчені до першого листопада.

Роботи виконуються робітниками підприємств і представниками інспекції Укрінспаливо (зондування і відбір проб), аналізи на вологість, зольність, ступінь розкладу тощо виконуються лабораторіями Укрінспалива.

За результатами робіт паспортизації складається паспорт в який входять:

а) по дільницях видобутку фрезерного торфу плани в масштабі 1:5000 на яких в місцях відбору проб графічно зображується вид торфу і вказується ступінь розкладу і зольність середня по шурфу, на цьому плані оконтурюються окремі дільниці не придатні до видобутку за зольністю і ступенем розкладу тощо;

б) по кар’єрам екскаваторного торфу план торфового родовища або дільниці в масштабі 1:5000 з нанесенням на нього відпрацьованих кар'єрів, водовідвідної і осушувальної мереж, гідроспоруд кар’єрів, характеристику, що підтверджує вироблення карт і пунктів відбору проб; профіль карти по проходам в масштабі 1:2500 та вертикальному 1:100 з вказівкою номерів карт, пунктів відбору проб, горизонту стояння води в кар'єрі, точок відбору проб по вертикалі з вказівкою біля них показника зольності.

Невід'ємною частиною паспортизації покладу є журнал відбору проб з виписуванням результатів на зольність і відомість аналізів на вологість і ступінь розкладу. Підписуються головним інженером, виконавцем інспектором Укрінспалива, лаборантом підприємства скріплюються печатками підприємства та інспекції.

Крім паспортизації на ділянках видобутку торфу проводиться інвентаризація станом на 01.10.

 

ЛЕКЦІЯ 20. МОТИВАЦІЯ. МОТИВАЦІЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСОБИСТОСТІ Поняття мотивації тісно зв'язано з проблемою керування персоналом.

Мотивація у широкому розумінні – це процес спонукання кожного співробітника і всіх членів колективу до активної діяльності для задоволення власних потреб і для досягнення цілей організації.

Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.

Нові економічні відносини висувають нові вимоги до персоналу. Це не тільки добір, навчання і розстановка кадрів, але і формування нової свідомості, менталітету, а отже, і методів мотивації.Основні задачі мотивації:- формування у кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;- навчання персоналу і керівного складу психологічним основам внутрішнього спілкування;- формування у кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації.Ефективна реалізація функції мотивації потребує:1) усвідомлення того, що спонукає робітника до праці;2) розуміння того, як направити ці спонукання в русло досягнення цілей організації.Рішення цих задач вимагає аналізу наступних явищ:- процесу мотивації в організаціях;- індивідуальної і групової мотивації, якщо така є та залежності між ними;- змін, що відбуваються в мотивації діяльності людини. Найпершим і найбільше поширеним методом був метод покарання і заохочення, так називана політика «батога і пряника». Цей метод використовувався для досягнення бажаних результатів і проіснував досить довго в умовах адміністративно-командної системи. Поступово він трансформувався в систему адміністративних і економічних санкцій і стимулів. Такий метод був ефективний при повторюваних рутинних операціях, незначної змістовної частини роботи, неможливості поміняти місце роботи(з різних причинах), а також в умовах бригадних і колективних підрядів, де діяли регламентовані надбавки й утримання.З підвищенням ролі людського чинника з'явилися психологічні методи мотивації. У основі цих методів лежить твердження, що основним чинником, що модифікує, є не тільки матеріальні стимули, але і нематеріальні мотиви, такі, як самоповага, визнання з боку навколишніх членів колективу, моральне задоволення роботою і гордість своєю фірмою. Такі методи мотивації базуються на вивченні потреб людини, тобто усвідомленого відчуття нестачі у чомусь. Відчуття нестачі у чомусь має цілком визначену ціль, що і служить засобом задоволення потреб. Потреба – це особливий стан психіки індивіда, усвідомлена ним незадоволеність, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами. При цьому потреби поділяють на: - потреби першого роду, які за своєю сутністю є фізіологічними - закладені в людину генетично (потреби в їжі, сні тощо); - потреби другого роду, які носять соціально-психологічний характер – є наслідком її соціальної життєдіяльності (потреби в повазі, владі, визнанні заслуг тощо). Потреба, яка реально відчувається людиною, викликає у неї стан спрямованості здійснити конкретну дію (дії), спрямовані на задоволення цієї потреби. Такий процес і являє собою спонукання - потреба, усвідомлена з точки зору необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій. При цьому конкретні дії (поведінка) людини розглядаються як засіб задоволення потреби.

Коли людина досягає поставленої мети, її потреба може бути: задоволена; частково задоволена; незадоволена.

Спрощену модель процесу мотивації можна представити у вигляді схеми

Рис. 20.1. Спрощена модель процесу мотивації

Мотивація, розглянута як процес, теоретично може бути надана у вигляді шести послідовних стадій, що носить достатньо умовний характер. Перша стадія - виникнення потреб Умовно можна розбити на три групи:1. Фізіологічні2. Психологічні3. Соціальні Друга стадія - пошук шляхів усунення потребиТретя стадія - визначення цілей (напрямки дій) На даній стадії відбувається ув'язування чотирьох моментів:1) що я повинний одержати, щоб усунути потребу;2) що я повинний зробити, щоб одержати бажане;3) якою мірою я можу домогтися бажаного;4) наскільки те, що я можу одержати,може усунути потребу. Четверта стадія - здійснення діїП'ята стадія - одержання винагороди за здійснення діїШоста стадія - усунення потреби В залежності від ступеня зняття напруги, викликаної потребою, а також від того, викликає усунення потреби ослаблення або посилення мотивації діяльності, людина або припиняє діяльність до виникнення нової потреби, або продовжує шукати можливості здійснювати дії до усуненню потреби.Знання логіки процесу мотивації не сприяє керуванню ним, ускладнюють і роблять неясним процес практичного розгортання мотивації такі чинники:- неочевидність мотивів;- мінливість процесу мотивації - характер процесу мотивації залежить від того, які потреби ініціюють його;

- розходження інноваційних структур - різна ступінь впливу однакових мотивів на різних людей, різна ступінь залежності дії одних мотивів від інших.

Сучасні західні фірми в цілому задовольняють соціально визнані базові потреби і потреби в безпеці своїх робітників. Однак, потреби вищих рівнів в своїй більшості залишаються не задоволеними. Таким чином, недостатня мотивація робітника до праці обумовлена головним чином тим, що на своєму робочому місці він не в змозі задовольнити потреби в приналежності, повазі і самореалізації.

Необхідність задоволення потреб вищих рівнів західні фірми вирішують шляхом:

- створення атмосфери, що поліпшує міжособові контакти робітників організації;

- підтримки виникнення неформальних груп в організації;

- делегування підлеглим додаткових прав і повноважень;

- організації курсів з навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації кадрів;

- знаходження можливостей задоволення вищих потреб робітників за межами фірми.

Процесні теорії мотивації не заперечують існування потреб, але наголошують, що поведінка людей в організації визначається не тільки потребами. Згідно з процесним підходом поведінку робітника в організації разом з потребами обумовлюють:

1) сприйняття робітником даної конкретної ситуації;

2) очікування робітника, пов’язані з даною конкретною ситуацією;

3) оцінка робітником можливих наслідків обраного типу поведінки.

Мотивація не є простим елементом. Для забезпечення її ефективності необхідно об’єднати в єдину систему: зусилля, здібності робітників, результати їх праці, винагороду і задоволення.