Організація виробничого процесу за часом

4.3.1. Сутність і вибір циклів

Просторове розташування об’єктів у просторі у певній послідовності передбачає, що операції процесу мають виконуватись у тій самій послідовності. Система виникнення часових зв’язків проявляється у поєднанні речових елементів процесу і часу таким чином, щоб функціонування елементів системи забезпечувало виготовлення кінцевого продукту у заздалегідь визначений час. Усі види зв’язків елементів виробничих систем у часі забезпечують її життєдіяльність і здійснюються через матеріальні та інформаційні енергетичні потоки, порушення будь-яких з них робить неможливим досягнення кінцевих результатів - однієї з найважливіших вимог до раціональної організації і забезпечення найменшої тривалості виробничого процесу, тобто циклу виготовлення продукції.

Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу.

Виробничий цикл виготовлення виробу (партії) являє собою календарний період перебування його у виробництві від часу запуску вихідних матеріалів та напівфабрикатів в основне виробництво до отримання готового виробу - інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції.

Інтервал календарного часу від початку першої виробничої операції до закінчення останньої називається тривалістю виробничого циклу в часі, яка вимірюється у днях, годинах, хвилинах, залежно від виду виробу та стадії оброблення.

Він обчислюється для одного виробу або для певної кількості виробів, що виготовляються одночасно.

Виробничий цикл є важливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначають термін запуску продукції у виробництво, складають календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжних підрозділів (дільниць, цехів). На підставі виробничого циклу обчислюється величина незавершеного виробництва.

Тривалість виробничого циклу охоплює три стадії:

- час технологічного оброблення (Т_р);

- час технічного обслуговування виробництва (Т_об);

- тривалість перерв (Т_п).

Т = Т_р + Т_об + Т_п (4.6)

Рис. 4.1. Структура виробничого циклу

Виробничий цикл складається з власне робочого часу і перерв.

Тривалість виробничого циклу залежить від:

- тривалості робочого часу, необхідного для виробництва продукції;

розміру партії;

- тривалості перерв у процесі виробництва;

- тривалості операцій, прямо не пов'язаних з виробничим процесом.

Час виконання основних операцій з виробництва виробу становить технологічний цикл, що означає час, протягом якого оброблюється предмет праці. На тривалість робочого періоду впливає низка чинників, головними з яких є:

- якість проектно-конструкторських робіт;

- рівень стандартизації виробів;

- організаційні фактори.

Час технологічного обслуговування включає в себе контроль якості оброблення виробу, контроль режиму роботи машин та обладнання, прибирання робочого місця, час доставляння деталей до робочого місця.

Час перерв — це час, протягом якого не змінюються жодні якісні характеристики виробу, але продукція ще не є готовою і процес виробництва не завершено. Розрізняють регламентовані та нерегламентовані перерви.

На підприємстві виділяють такі види перерв:

• міжзмінні, які залежать від режиму роботи підприємства, кількості змін, а також кількості святкових та вихідних днів;

• перерви очікування, пов'язані із завантаженням обладнання (виникають унаслідок несинхронності операцій виробничого процесу: предмети праці нема де обробляти, бо робочі місця зайнято інши­ми операціями. Перерви чекання виникають також тоді, коли деталі, що входять до одного комплекту, виготовляються в різний час);

• перерви партіонності, що виникають при обробці деталей партіями (Партія предметів - це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на обробку, а потім - кінця обробки всієї партії. Перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних операцій, утворюючи технологічний цикл.);

• перерви, які зумовлені недосконалою організацією виробничого процесу та непередбаченими обставинами (відключення електроенергії, збої у роботі обладнання тощо).

Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу виробництва та деяких інших факторів. У безперервних виробництвах (хімічному, металургійному і т. п.) найбільшу частку у виробничому циклі займає час виробництва. У дискретних виробництвах істотну частку виробничого циклу становлять перерви. Особливо тривалими є перерви в одиничному виробництві, меншими - в серійному й мінімальними - у масовому.

4.3.2.Економічне значення і способи скорочення виробничого циклу
Виробничий цикл є важливим показником рівня організації виробничого процесу, що істотно впливає на його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і відповідно оборотні кошти підприємства. Унаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат.

Крім того, скорочення виробничого циклу збільшує виробничу потужність відповідних підрозділів і підприємства взагалі.

Для скорочення виробничого циклу треба зменшувати час виробництва і перерв. Час виробництва за конкретних умов може зменшуватися під впливом різних факторів. Передусім це механізація і автоматизація технологічних процесів, допоміжних операцій, інтенсифікація природних процесів, ретельне опрацювання технічної документації на стадії підготовки виробництва, паралельне виконання робіт під час виготовлення складних виробів та ін. Час перерв зводиться до мінімуму застосуванням передових методів організації виробництва та систем оперативно-календарного управління.

 

ЛЕКЦІЯ 5. НОРМИ ВИРОБІТКИ ЗА ВИДАМИ РОБІТ. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ НОРМИ Й НОРМАТИВИ, ЇХ ПЕРЕЛІК ТА ЗМІСТ