Призначення та класифікація нормативів праці

Під час нормування праці важливим завданням є забезпечення більш-менш рівної інтенсивності праці на різних за змістом та складністю роботах. Це досягається використанням єдиної методологічної (загальні теоретичні засади) та нормативної бази. Нормативну базу становлять нормативні матеріали для нормування праці, які охоплюють технологічні режими роботи устаткування та трудові нормативи.

Нормативні матеріали призначені для встановлення норм праці і відбивають залежності між необхідними затратами праці та чинниками, що на них впливають. Первинним, вихідним є трудовий норматив, а вторинним, похідним від нормативу є норма праці. яка визначається на основі одного або кількох трудових нормативів. Основна різниця між нормативами та нормами полягає в ступені диференціації елементів виробничого процесу.

Якщо норма праці встановлюється на конкретний вид робіт або відпочинок в абсолютних величинах залежно від конкретних умов виробництва, то трудові нормативи мають, як правило, універсальний характер і часто встановлюються у відносних величинах.

До основних видів нормативних матеріалів відносяться нормативи: режимів роботи устаткування, часу, обслуговування, чисельності та підпорядкованості.

Нормативи режимів роботи устаткування — це регламентовані величини параметрів роботи, які забезпечують найдоцільніше його використання з урахуванням типу виробництва, виду устаткування, матеріалів, що оброблюються, характеру оброблення, інструментів, що застосовуться, і особливостей виготовлення продукції.

Нормативи часу — найпоширеніший вид регламентованих затрат робочого часу для конкретних умов виконання трудового процесу. Вони призначені для нормування машинних і ручних робіт, окремих прийомів ручної роботи, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням обладнання, а також елементів операцій, що виконуються на різному устаткуванні.

Нормативи темпу встановлюють регламентований темп ви­конання роботи. Темп роботи характеризується кількістю трудо­вих рухів за одиницю часу або швидкістю рухів.

Нормативами обслуговування називаються регламентовані величини затрат праці на обслуговування одиниць устаткування, робочого місця, робочої бригади. Вони визначають необхідну кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших об'єктів, які закріплені для обслуговування за одним працівником або їх групою (бригадою) і застосовуються при нормуванні чисельності багатоверстатників, наладчиків устаткування, ремонтного персоналу, прибиральників тощо.

Нормативи чисельності — це регламентована кількість робітників, службовців, допоміжного персоналу, яка потрібна для якісного виконання певного обсягу робіт або функцій, За нормативами чисельності розраховують потрібну кількість персоналу з обслуговування великих технологічних, енергетичних, транспортних комплексів, а також спеціалістів (конструкторів, технологів, економістів, нормувальників).

Нормативи керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

За призначенням і сферою застосування нормативи поділяються на міжгалузеві, галузеві та місцеві.

Міжгалузеві нормативи призначені для нормування однакових трудових процесів, які виконуються робітниками одних і тих самих професій на підприємствах різних галузей виробництва (наприклад, верстатні, слюсарні, ремонтні роботи).

Галузеві нормативи поширюються на специфічні види робіт, які властиві тільки підприємствам певної галузі (наприклад, хімічної, металургійної та ін.).

Місцеві нормативи розробляються самими підприємствами на спеціалізовані роботи, на які немає галузевих та міжгалузевих нормативів, або коли діючі організаційно-технічні умови не дозволяють користуватися ними.

За складністю структури (ступенем укрупнення) розрізняють дві групи нормативів: диференційовані (елементні) та укрупнені.

Диференційовані нормативи характерні для масового і велико-серійного виробництв, де потрібна висока точність нормування праці, коли працівники виконують одну-дві короткострокові операції.

Укрупнені нормативи — це регламентовані затрати часу на виконання сталого комплексу трудових прийомів. Вони також ефективно використовуються в масовому та великосерійному виробництвах.

З погляду структури затрат часу розрізняють нормативи оперативного, штучного та неповного штучного часу.

До нормативних матеріалів для нормування праці відносяться також єдині і типові норми часу, виробітку, обслуговування.

Єдині норми часу розробляються на роботи, що виконуються за однаковою технологією (наприклад: будівельні, монтажні, вантажно-розвантажувальні роботи).

Типові норми часу розробляються за нормативами на типові деталі, що характерно для машинобудування (наприклад, вали, шестерні, втулки, кріпильні деталі).

За формою подання нормативні матеріали поділяють на аналітичні, графічні і табличні.

Аналітична форма, яка характеризується математичною залежністю, компактна та зручна при використанні електронно-обчислювальної техніки. Таблична форма більш проста і доступна для розуміння всіх працюючих. У практичній діяльності дуже рідко трапляються нормативи, що мають графічну форму у вигляді графіків, номограм.

Точність трудових нормативів вважається достатньою для: масового і великосерійного виробництва ±5÷7%; серійного ±10%; дрібносерійного і одиничного ±15÷20 %.

 

5.7. ТРУДОМІСТКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ

До основних показників діяльності підприємства і його підрозділів належить трудомісткість продукції, яка виражає величину затрат живої праці (робочого часу) на виробництво продукції в натуральному виразі.

Між показниками виробітку і трудомісткості продукції існує обернено пропорційна залежність:

; (5.7)

де В — виробіток продукції за одиницю часу; Т — трудомісткість одиниці продукції.

Показник трудомісткості дає змогу встановити пряму залежність між обсягом виробництва і трудовими затратами, об'єктивно врахувати рівень трудових затрат та їх економію. Від величини трудомісткості залежить багато техніко-економічних показників роботи підприємства

На основі даних про трудомісткість розраховується можлива економія чисельності працівників:

(5.8)

де Т₃ — зменшення трудомісткості продукції, нормо-год.; Ф_пл — плановий фонд робочого часу одного працівника в розрахунку на рік; К_н — коефіцієнт виконання норм часу (виробітку).

Чисельність працівників (Ч_п), для яких установлені норми трудових затрат, визначається на підставі планової трудомісткості (Т_пл) у нормо-годинах і коефіцієнта виконання встановлених норм часу (К_н), %:

(5.9)

При визначенні потужності підприємства (підрозділу) (Т_ВП) використовуються дані про трудомісткість продукції, кількість і склад устаткування, фонд часу його роботи. При цьому трудомісткість виробу має специфічний розрахунок:

(5.10)

де Т_д — діюча трудомісткість виробу, нормо-год.; К_ср — середній відсоток виконання норм виробітку; К_п — коефіцієнт приведення норм до прогресивного рівня (дорівнює 1,1—1,15).

Кількість одиниць необхідного устаткування конкретної технологічної групи розраховується:

(5.10)

де Т_пл — планова трудомісткість виробничої програми для даного виду робіт, нормо-год.; Ф_т — фонд часу роботи устаткування в плановому періоді, год.; К_н — коефіцієнт виконання встановлених норм виробітку.

 

 

ЛЕКЦІЯ 6. НОРМИ ВИТРАТ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ ТА МАТЕРІАЛІВ НА ВИКОНАНИЙ РЕМОНТНИХ РОБІТ І ВИЗНАЧЕННЯ ОБСЯГІВ РЕМОНТНИХ РОБІТ