Лікувальна фізична культура при сколіозах

Сколіоз – хронічне, прогресуюче захворювання, що характеризується дугоподібним викривленням хребта у фронтальній площині і скручуванням хребців навколо вертикальної осі - торсія. Головна відмінність сколіозу від порушень постави у фронтальній площині - наявність торсії хребців. Крім деформації хребта при сколіозі спостерігається деформація таза і грудної клітки. Ці негативні зміни призводять до порушення діяльності серцево-судинної, дихальної систем, шлунково-кишкового тракту і багатьох інших життєво важливих систем організму хворого. Тому обґрунтовано говорити не просто про сколіоз, а про сколіотичну хворобу.

Класифікації сколіозів ґрунтується на різних провідних факторах. Патогенетична класифікація сколіозів ґрунтується на виділенні провідного фактора, що обумовлює розвиток деформації хребта. Більшість фахівців виділяють 3 групи сколіозів: дискогенні, статичні (гравітаційні)і нейром’язові (паралітичні).

Найбільш визнана клініко-рентгенологічна класифікація сколіозу по ступенях В.Д. Чакліна (1957). В основі її лежать різні за формою дуги сколіозу, по куті відхилення первинної дуги від вертикальної лінії, по ступені виразності торсійних змін і по стійкості наявних деформацій.

I ступінь сколіозу характеризується простою дугою скривлення, хребетний стовп при цьому нагадує букву С.. Клінічно визначається невелика асиметрія частин тулуба: лопаток, надпліч, трикутників талії (простір, що утворюється між талією і внутрішньою поверхнею вільно висячої руки хворого). Лінія остистих відростків злегка скривлена. На відміну від порушення постави, у положенні хворого лежачи при сколіозі I ступеня скривлення лінії остистих відростків зберігається. На стороні скривлення - одне надпліччя вище, може бути невеликий м'язовий валик. На рентгенограмі - кут Кобба (кут скривлення) до 10°, відмічається (а іноді уже визначилася) торсія хребців у виді невеликого відхилення остистих відростків від середньої лінії й асиметрія коренів дужок.

II ступінь відрізняється від I появою компенсаторної дуги скривлення, унаслідок чого хребетний стовп набуває форму букви S. Асиметрія частин тулуба стає більш вираженою, з'являється невелике відхилення тулуба убік. Торсійні зміни яскраво виражені не тільки рентгенологічно, але і клінічно, має місце реберне випирання, чітко визначається м'язовий валик. Нерідко таз з боку сколіозу опущений. Деформації носять стійкий характер. При переході в горизонтальне положення і при активному витягненні повного виправлення кривизни скривлення домогтися неможливо. Рентгенологічно відзначається виражена торсія і невелика клиноподібна деформація хребців, кут Кобба - від 10 до 30°.

III ступінь сколіозу. Хребетний стовп має не менше двох дуг. Асиметрія частин тулуба збільшується, грудна клітка різко деформована; дозаду на опуклій стороні дуги скривлення хребта утворюється задній реберно-хребетний горб. Як правило, на увігнутій стороні скривлення різко западають м'язи і реберна дуга часто зближається з гребенем клубової кістки. Послаблюються м'язи живота. Збільшується кіфоз грудного відділу хребта. Рентгенологічно відзначається виражена торсія і клиноподібна деформація хребців і дисків. Кут Кобба на рентгенограмі - від 30 до 60°.

IV ступінь сколіозу. Деформація хребта і грудної клітки стає грубою і фіксованою. У хворих яскраво виражені передній і задній реберні горби, деформація таза, грудної клітки. Спостерігається різке порушення функції органів грудної клітки, нервової системи і всього організму в цілому. Кут Кобба на рентгенограмі - більше 60° і не змінюється в положенні лежачи.

При неповній корекції ЛФК забезпечує стабілізацію хребта і перешкоджає прогресуванню хвороби. Її головними спеціальними завданнями є:

запобігання подальшому прогресуванню сколіотичної хвороби, виправлення сколіотичної деформації на ранніх стадіях захворювання;

розтягування скорочених м'язів і зв'язок на ввігнутій стороні хребта і зміцнення їх на опуклій стороні дуги;

зміцнення м'язів спини і грудної клітки, створення м'язового корсета, виправлення хребта;

покращання діяльності дихальної і серцево-судинної систем;

виховання і закріплення навички правильної постави.

При сколіозі I ступеня поряд з загальнорозвиваючими і дихальними вправами застосовують симетричні коригуючі вправи. Асиметричні вправи застосовуються індивідуально і винятково рідко. При сколіозі І ступеня в заняттях лікувальною гімнастикою також переважають ЗРВ, дихальні, симетричні вправи. За показаннями застосовуються асиметричні і деторсійні вправи. При сколіозі III-IV ступенів використовується весь арсенал фізичних вправ. При сколіозах протипоказані фізичні вправи, що збільшують гнучкість хребта (нахили, скручування, повороти) і призводять до його перерозтягування (виси).

ЛФК проводять у формі заняття лікувальною гімнастикою (заняття коригуючою гімнастикою). Щоб охопити більше число дітей, що страждають сколіотичною хворобою, заняття коригуючою гімнастикою, проводять груповим методом. Індивідуалізація лікувального впливу при груповому методі занять досягається комплектуванням невеликих груп до 10-12 чоловік, однорідних по деформації, віку, а також призначенням індивідуальних вправ і дозування. За віком діти розділяються на 4 групи: 5-6; 7-10; 11-13; 14-16-річні. Дітям із прогресуючим сколіозом рекомендується проводити заняття індивідуальним способом. Заняття коригуючою гімнастикою проводяться 3 рази в тиждень по 30-45 хв. Заняття поділяються на 3 частини.

Підготовча частина містить у собі організацію групи для заняття, шикування, ходьбу, під час якої виконуються різні рухи руками, що розвивають м'язи плечового пояса і рухливість у плечових суглобах, наприклад, махи, кругові рухи. Ходьба з підніманням прямих ніг, ніг, зігнутих у колінах, пересування в присіді, «стрибок жаби», «хід слона», «кроки ведмедя», ходьба на п'ятах, на носках, на зовнішньому краї стопи, перекати з п'яти на носок, ходьба в різному темпі і різних напрямках (змійкою, спиною вперед). Короткочасний біг. Дихальні вправи. Далі вправи виконуються стоячи перед дзеркалом: загальнорозвиваючі вправи для шиї, нижніх кінцівок і плечового пояса; для формування і закріплення навички правильної постави; для профілактики і корекції плоскостопості.

Основна частина заняття. Застосовують спеціальні коригуючі вправи; дихальні; індивідуальні коригуючі вправи; вправи в рівновазі; вправи на загальну і силову витривалість м'язів черевного преса, спини, грудної клітки, що сприяють утворенню раціонального м'язового корсета; вправи для корекції деформації ніг; вправи біля гімнастичної стінки, на гімнастичній стінці; рухливі ігри. В основу заняття гімнастикою, що коригує, покладений принцип максимального статичного розвантаження хребта. Найбільш ефективні вихідні положення - лежачи, стоячи в упорі на колінах, колінно-кистьове.

У заключній частині застосовуються вправи на розслаблення, повільна ходьба зі збереженням правильної постави, дихальні вправи. За показниками індивідуально використовується лікування положенням.

Тривалість різних частин заняття залежить від фізичної підготовленості дітей, поставлених задач, періоду реабілітації. Темп вправ звичайно середній і повільний у вправах, спрямованих на силовий розвиток окремих м'язових груп, а також у вправах характеру, що коригує.

Заняття лікувальною гімнастикою варто проводити з урахуванням функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем, для чого необхідно оцінювати вплив навантажень по зрушеннях частоти пульсу і його відновленню (визначення фізіологічної кривої), а також загальну тренованість по найпростіших функціональних пробах (20 присідань, 30 підскоків) - пульсу і АТ. Дуже важливо в процесі заняття оцінювати силу і витривалість різних груп м'язів, застосовуючи рухові тести. Про силу і витривалість м’язів-розгиначів тулуба судять за часом утримання верхньої частини тулуба у висячому положенні, а також стану м'язів, що забезпечують нахили вправо і вліво. Про силу витривалості м'язів живота судять по числу переходів з положення лежачи на спині в положення сидячи з фіксованими ногами.

Орієнтиром можуть служити нормативні показники, встановлені для дітей А.М. Рейзман і Ф.І. Багряним: для м’язів-розгиначів тулуба в 7-11 років - 1-2 хв, у 12- 16 років - 1,5-2,5 хв; для м'язів живота в 7-11 років - 15-20 раз, у 12-16 років - 25-30 раз у темпі, що не перевищує 16 рухів у хвилину. Показники функціональних проб забезпечують диференційований підхід до призначення індивідуального комплексу на заняттях лікувальною гімнастикою.

Значне місце у фізичній реабілітації сколіозів займає лікувальне плавання; його оздоровче, лікувальне і гігієнічне значення в житті дитини важко переоцінити. Під час плавання забезпечується природне розвантаження хребта, а самовитягнення під час ковзання доповнює розвантаження зон росту. При виконанні гребкових рухів послідовно утягуються у роботу майже всі м'язові групи, зникає асиметрична робота міжхребцевих м'язів, відновлюються умови для нормального росту тіл хребців. Одночасно зміцнюються м'язи живота, спини і кінцівок, удосконалюється координація рухів.

Основним стилем плавання для лікування сколіозу в дітей є брас на грудях з подовженою паузою ковзання, під час якої хребет максимально витягається, а м'язи тулуба статично напружені. При цьому плечовий пояс розташовується паралельно поверхні води і перпендикулярно руху, рухи рук і ніг симетричні, виконуються в одній площині. При цьому стилі плавання мінімальні можливості збільшення рухливості хребта й обертальних рухів корпуса і таза, украй небажані при сколіозі.

Плавання стилем кріль, батерфляй і дельфін у чистому виді застосовувати в лікувальному плаванні для дітей зі сколіозом не можна. Однак можуть застосовуватися елементи цих стилів. Підбір плавальних вправ враховує ступінь сколіозу. При сколіозі I ступеня використовують тільки симетричні плавальні вправи: брас на грудях, подовжена пауза ковзання, кріль на грудях для ніг. При сколіозі II-Ш ступеня задача корекції деформації диктує застосування асиметричних вихідних положень. Плавання в позі корекції після освоєння техніки брасу на грудях повинне займати на занятті 40-50% часу. Це значно знімає навантаження з увігнутої сторони дуги скривлення хребта.