Лікувальна фізична культура при бронхіальній астмі

Бронхіальна астма - одне з найбільш розповсюджених захворювань і, на жаль, виявляється тенденція постійного росту цього захворювання. Так, якщо захворюваність бронхіальною астмою на початку століття не перевищувала 1% від загальної чисельності населення, то в даний час ця цифра збільшилася до 10%. Бронхіальна астма - хронічне, рецидивуюче захворювання інфекційної чи неінфекційний етіології, обов'язковим патогенетичним механізмом якого є сенсибілізація, а основною клінічною ознакою - приступ ядухи внаслідок бронхоспазму, гіперсекреції, набряку слизової бронха.

Етіологія і патогенез бронхіальної астми складні і цілком ще не розкриті. Етіологічні фактори можуть бути розподілені на 5 груп:

- неінфекційні алергени (пилкові, пилові, виробничі, харчові, лікарські, алергени кліщів, комах, тварин);

- інфекційні агенти (віруси, бактерії, грибки, дріжджі);

- механічні і хімічні впливи (пари кислот, лугів, неорганічний пил і т.п.);

- фізичні і метеорологічні фактори (зміни температури і вологості повітря, коливання барометричного тиску, магнітного поля Землі);

- нервово-психічні стресові впливи.

В результаті в бронхіальному дереві розвивається хронічний запальний процес.

Важливою патофізіологічною стадією є спазм гладких м'язів дрібних бронхів і бронхіол, набряк слизової оболонки за рахунок різкого підвищення проникності капілярів, гіперсекреція слизоутворюючих залоз. При цьому формуються основні клінічні симптоми хвороби. На самому початку захворювання порушення прохідності бронхів обумовлено переважно їх спазмом, запаленням і набряком слизового і підслизового шарів дихальних шляхів. Порушення прохідності бронхів утрудняє рух слизу, і це виявляється тим, що після приступу з'являється кашель і з бронхів відкашлюється мокротиння у виді слизових пробок.

Бронхоспазм при астмі розвивається двома шляхами: 1) при безпосередньому впливі запальних медіаторів на гладку мускулатуру бронхів (первинний бронхоспазм); 2) при подразненні чуттєвих закінчень блукаючого нерва (вторинний бронхоспазм). В даний час найбільш частим фактором, що запускає астму є респіраторні інфекції, тобто інфекції верхніх дихальних шляхів.

Істотне місце в патогенезі бронхіальної астми займає участь вищих відділів ЦНС, саме в ЦНС під впливом інтероцептивних безумовних рефлексів виникає патологічна домінанта, що перетворюється в умовний рефлекс, цим і пояснюється повторюваність приступів астми і роль у цьому емоційних факторів, що, діючи через вегетативну нервову систему, також можуть викликати приступ ядухи в хворого бронхіальною астмою. Розрізняють наступні періоди бронхіальної астми: передприступний, приступний, післяприступний, міжприступний.

Основні завдання ЛФК:

Нормалізація тонусу ЦНС (ліквідація застійного патологічного вогнища) і зниження загальної напруженості.

Зміцнити вегетативну нервову систему, нормалізувати процеси збудження і гальмування.

Зняти патологічні кортико-висцеральні рефлекси і відновити стереотип регуляції дихання.

Зменшення спазму бронхів і бронхіол.

Розвиток механізму повного дихання з переважним тренуванням видиху.

Зміцнення м'язів, що приймають участь в акті дихання.

Збільшення рухливості діафрагми і грудної клітки.

Навчання довільному м'язовому розслабленню.

Навчання хворого керувати своїм диханням для того, щоб володіти ним під час астматичного приступу.

Збільшення функціональних резервів за допомогою тренування.

Досягнення регресії зворотних і стабілізації незворотних змін у легенях.

Підвищити стійкість організму до впливу зовнішнього середовища.

У випадку наявних змін з боку серцево-судинної системи додається завдання у тренуванні і зміцненні апарата кровообігу.

З форм ЛФК при бронхіальній астмі використовуються: лікувальна гімнастика, ранкова гігієнічна гімнастика, дозовані прогулянки по рівній місцевості, легкі спортивні ігри, лижні прогулянки.

Курс ЛФК у стаціонарі має різну тривалість, що залежить від клінічного перебігу захворювання, наявності супутніх захворювань та загального стану хворого. Його поділяють на два періоди: І - щадний (ввідний) і II - функціональний (основний). Після лікарні призначається III період - тренувальний (заключний), що проводиться в поліклінічних або санаторних умовах.

У І період хворого навчають вольовому керуванню своїм диханням, регулювання тривалості вдиху та видиху, поведінки і вправ при наближенні нападу і під час нього. Застосовують лікувальну і ранкову гігієнічну гімнастику, самостійні заняття 5-7 разів на день. Комплекси лікувальної гімнастики складаються з дихальних і простих загальнорозвиваючих вправ та вправ на розслаблення м'язів, що виконують з вихідних положень сидячи і стоячи. Під час рухів необхідно постійно звертати увагу хворого на подовжений видих і підсилювати його додатковими рухами. Вправи повторюють 4-5 разів, темп повільний, амплітуда рухів неповна. Метод проведення занять - індивідуальний та в малих групах.

Заняття слід починати зі звукових вправ, що наведені нижче, у поєднанні із вправами на розслаблення. Не можна допускати натужування, глибоких вдихів та форсованих видихів, які викликають бронхоспазм і можуть спровокувати напад бронхіальної астми. Ні в якому разі не можна допускати втоми і при появі перших її ознак слід припинити заняття, розслабитися і виконати звукові вправи. Тривалість заняття 7-10 хв, а при покращанні самопочуття і засвоєнні вправ вона поступово збільшується.

Хворого навчають навичок оптимального дихання, при якому на вдиху передня стінка живота випинається одночасно або з подальшим підніманням грудної клітки, а на видиху опускається, живіт втягується; привчають до вдиху та видиху через ніс, використовуючи бронхорозширюючий ефект носолегеневого рефлексу; дихати ритмічно, з меншою частотою та з подовженим видихом; вчать дихати поверхнево, не роблячи глибокого вдиху, на помірному видиху короткочасно (4-5 с) затримувати дихання, а потім зробити також неглибокий вдих тощо. Спеціально відпрацьовують дихальні паузи в стані спокою після неповного видиху, затримуючи дихання до появи першого неприємного відчуття нестачі повітря. Сумарний час таких пауз протягом дня може бути близько 10 хв, тобто якщо затримка дихання триває 10 с, то її слід повторювати 60 разів, 15с - 40 разів. Затримку дихання роблять з 5-хвилинними перервами, намагаючись поступово подовжити паузу.

Багато уваги приділяють звуковій гімнастиці. Вона подовжує фазу видиху і сприяє розслабленню спазмованих бронхів і бронхіол. Це є наслідком своєрідного фізіологічного вібромасажу бронхіального дерева, легень і грудної клітки, що виникає за рахунок вібрації голосових зв'язок. Найбільш придатними для вимови на видиху на початку занять є звуки "с", "з","ш", "щ", потім - "ж", "р", "п","ф", "б", "у", "є", "і", "а", "о". Після оволодіння вимови окремих звуків переходять до вимови двох ("пф", "шр", "жр", "іу", "ау" та ін.) та трьох звукосполучень ("бру", видиху "дра", "пру" "шро" та ін.). Дітям рекомендують імітувати дзижчання жука, шум літака, потяга тощо. Усі вправи рекомендується виконувати у повільному темпі, з середньою амплітудою, не форсуючи дихання і не роблячи глибоких вдихів. Тривалість видиху на початку періоду 6-10 с, а у кінці - 10-15 с. Кількість вправ основної частини заняття, дозування, тривалість паузи для відпочинку визначається індивідуально.

При появі передвісників нападу астми і під час ядухи хворому слід прийняти зручне положення, краще сидячи на стільці обличчям до спинки, і покласти голову на передпліччя на спинці стільця, або сидячи на стільці, покласти руки на стегна чи край столу. Одночасно необхідно максимально розслабити м'язи плечового пояса, спини, живота, ніг. Такі положення забезпечують вільну екскурсію грудної клітки, сприяють полегшенню видиху, зменшенню надлишкової вентиляції легень і покращанню бронхіальної прохідності. Хворому рекомендують подовжувати видих через рот вузьким струменем, стримувати кашель, глибоко не вдихати, не розмовляти. Можна піднімати пальцями кінчик носа, розширюючи ніздрі, постукувати по його крилах, що рефлекторно призводить до зменшення бронхоспазму.

Зняттю чи послабленню нападу ядухи, особливо в початковий період її розвитку, допомагають короткі (2-3 с) і при можливості подовжені (5-10 с) затримки дихання на видиху, які роблять з перервами. Хворого слід застерігати від посиленого і форсованого вдиху після цього, бо це може збільшити бронхоспазм і ускладнити стан хворого.

З метою нормалізації тонусу гладкої мускулатури бронхів проводиться дихальна гімнастика з вимовою звуків:

Після помірного вдиху на повільному видиху здавлюють грудну клітку в середніх і нижніх відділах, вимовляючи звуки пф, ррр, бррох, бррах, дррох, дррах, бррух. Особливо довго на видиху варто вимовляти звук рр (починаючи від 5-7с, поступово довести до 25-30с). Видих з кожною звуковою вправою варто повторювати 4-5 разів, поступово збільшуючи в міру тренованості число повторень до 7-10 разів. Тривалість видиху по секундомірі повинна складати спочатку 4-5с, поступово досягаючи 12-25с. Якщо є мокротиння, то його виводять повільно надавлюючи на грудну клітку синхронно з кашлевими поштовхами. Кожне покахикування і виведення мокротиння не повинне супроводжуватися гучним глибоким вдихом, тому що це може привести до спазму мускулатури бронхів.

Ці ж вправи можна виконувати за допомогою рушника. Рушником оперізують грудну клітку (кінці його розташовані попереду). На повільному видиху кінцями рушника здавлюють грудну клітку і вимовляють перераховані вище звуки (6-10 разів).

З вихідного положення напівсидячи (у постелі, на кушетці) після помірного вдиху на повільному видиху почергове підтягування ноги до черевної і грудної стінки (при наявності мокротиння проводять пружні натиснення стегном на стінку синхронно з кашлевими поштовхами). Після кожного видиху йде поверхневий вдих.

У II період до попередніх форм додають лікувальну ходьбу, її специфічність полягає в тому, що хворого слід навчити керувати своїм диханням під час руху. Йому рекомендують спочатку на 1-2 кроки зробити вдих, на 3-4 - видих. Після засвоєння такого режиму дихання при ходьбі, далі поступово збільшують кількість кроків на видиху. Рухатись слід повільно, робити зупинки для відпочинку, попереджуючи можливість появи втоми. Після адаптації хворого до такого способу ходьби збільшують відстань з поступовим підвищенням темпу кроків і зменшенням кількості зупинок.

У комплексах лікувальної гімнастики, окрім спеціальних вправ з подовженим видихом, на розслаблення, звукової гімнастики, включають вправи для зміцнення м'язів живота, вправи з палицею та легкими гантелями, використовують більше рухів кінцівками, нахили тулуба, елементи спортивних ігор. Треба стежити за тим, щоб будь-яка навантажувальна частина вправ виконувалася на видиху і після 1-3 вправ хворий розслабляв м'язи шиї, плечового пояса, спини, грудної клітки, живота, кінцівок. Допускається виконання деяких елементарних вправ під час затримки дихання на помірному видиху і цей стереотип дихання необхідно тренувати та удосконалювати. Тривалість занять в середньому 20 хв, темп повільний і середній, амплітуда рухів неповна та повна.

Через 1-2 міс регулярних занять (по 3-4 рази в день) при виконанні фізичних вправ вводять обтяження (якщо дозволяє стан хворого).

При виписці зі стаціонару хворим рекомендують продовжити заняття лікувальною гімнастикою під спостереженням інструктора по ЛФК поліклініки чи лікарсько-фізкультурного диспансеру.